Рішення № 25151002, 16.07.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/1400/2012 провадження № 22-ц/0390/1185/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В. Категорія: 27 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Веремчук Л М,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.

при секретарі - Масляній С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «БМ Банк»»про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки за апеляційною скаргою відповідача ПАТ «БМ Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

26 січня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «БМ Банк» про визнання договору споживчого кредиту недійсним, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору поруки та про застосування наслідків недійсності правочину, зобов»язавши відповідача повернути їй 18365 грн. Просила також зобов»язати приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 31 000 доларів США строком до 23 лютого 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних.

З метою забезпечення виконання даного договору між сторонами був укладений договір іпотеки № 4/28/260208 за умовами якого в іпотеку було передано земельну ділянку площею 0.24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 та договір поруки № 4/28/260208 від 26 лютого 2008 року.

Позивач вважав, що через невиконання відповідачем вимог ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та розділів 2.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»щодо переліку продукції, яка придбавається споживачем, письмового повідомлення споживача з детальним розписом сукупної вартості кредиту, в тому числі про валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором, відсутністю графіку погашення кредиту, відсутністю додатку № 2 до договору інформації споживачу про умови кредитування, чим порушені його права як споживача, а тому звернувся до суду з позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір споживчого кредиту № 4/28/260208 від 26 лютого 2008 року, укладений між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_1; визнано недійсним договір іпотеки кредиту № 4/28/260208 від 26 лютого 2008 року, укладений між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_1; визнано недійсним договір поруки, укладений між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_2, ОСОБА_1. В порядку двохсторонньої реституції стягнуто з ПАТ «БМ Банк »на користь ОСОБА_1 18365грн.42 коп. Стягнуто з ПАТ «БМ Банк»на користь держави 858 грн.40 коп. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ПАТ «БМ Банк» просить зазначене рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному об»ємі.

У зв»язку з неявкою сторін в судове засідання відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору від 26 лютого 2008 року є несправедливими, оскільки покладають ризик знецінення національної валюти України на позичальника, до того ж перед укладенням договору банком в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»не надано позивачу як споживачу фінансової послуги всієї повноти необхідної інформації, в тому числі щодо істотної умови договору ціни, чим позичальника умисно введено в оману.

Однак, такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, висновок суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини встановлені судом не повно та не обєктивно, вони не підтверджуються матеріалами справи, не містять належних доказів, що підтверджували б те, що кредитний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та ст. 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168.

Уклавши кредитний договір, позичальник своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обовязки за цим договором і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі , а також, що перед укладенням цього договору вона отримала від Банку Повідомлення позичальника про умови кредитування в ТОВ «БМ Банк»та Додаток до Повідомлення з графіком погашення кредиту. На цих документах ОСОБА_1 вказала, що вона ознайомлена з умовами кредитування Банку, заперечень та зауважень до кредитного договору немає.

А тому, немає підстав вважати, що зазначені положення договору про отримання позивачем кредиту дійсно є несправедливими або нерозумними, а оцінка надана позивачем, є суто субєктивною та випливає з його особистої зацікавленості як сторони договору у зменшенні своїх грошових зобовязань.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що посилання суду першої інстанції на несправедливість умов договору про покладення на позичальника ризику знецінення національної валюти як на підставу визнання договору недійсним, є помилковим, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства. Крім того, підписання кредитного договору свідчить про згоду позивача з умовами укладеного кредитного договору.

У зв'язку з наведеними порушеннями норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ПАТ «БМ Банк» задовольнити .

Рішення Луцького міськрайонного суду від 1 червня 2011року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства про визнання недійсним кредитного договору № 4/28/260208 від 26 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_1 відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства про визнання недійсним договору іпотеки № 4/28/260208 від 26 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_1 відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства про визнання недійсним договору поруки укладеного між ПАТ «БМ Банк»та ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства про виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження земельної ділянки площею 0.24 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1367, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки № 4/28/260208 від 26 лютого 2008 року відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства про повернення їй 18365 грн.42 коп. відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді