Постанова № 25150312, 06.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4392/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Липової К.С.,

представника позивача - Кушнарьова О.О. (довіреність від 31.05.2012),

представника відповідача - Купцової О.М. (довіреність від 29.03.2012 № 28/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Електроспецмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270. Позовні вимоги обґрунтовано наступним. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електроспецмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 відповідачем було складено акт від 07.05.2012 № 93/23/37234479. В акті перевірки зроблено висновок про заниження ТОВ «Електроспецмонтаж» податку на додану вартість на загальну суму 20772 грн. внаслідок укладення з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція» правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20772 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 467,25 грн.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню з наступних підстав. Висновки відповідача про встановлення відсутності реальної можливості поставок товарів (надання робіт, послуг) позивачу від його контрагентів унаслідок відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування тощо є хибними. 22.03.2012 позивач надав відповідачу на його запит письмові пояснення та їх документальне підтвердження стосовно господарської діяльності, а саме - цивільно-правові договори, податкові (видаткові) накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, розрахункові документи з вищевказаними підприємствами.

При проведенні перевірки відповідачем не з'ясовувалась реальна можливість отримання поставок товарів (надання робіт, послуг) підприємством позивача від указаних контрагентів, а саме - наявність у підприємств майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень тощо.

Роблячи висновок про неправомірність (недійсність) договорів, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) та Приватним підприємством «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

З отриманої від податкових та інших державних органів інформації встановлено відсутність у підприємств - контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 завищено податковий кредит у сумі - 20772 грн., у тому числі: за травень 2011 року - 18907 грн., за жовтень 2011 року - 1865 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20772 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 467,25 грн.

Отже, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Прийняте податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

У період з 26.04.2012 по 04.05.2012 на підставі наказу від 25.04.2011 № 136 відповідачем було проведено позапланову документальна невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 07.05.2012 № 93/23/37234479, згідно з яким виявлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 20772 грн., в тому числі за травень 2011 у сумі 18907 грн. та за жовтень 2011 у сумі 1865 грн. внаслідок учинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж», та підлягають виключенню з податкового обліку ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» (арк. справи 14-54).

На підставі акта перевірки податковим органом 24.05.2012 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000132270, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 21239,25 грн., в тому числі за основним платежем - 20772 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 467,25 грн. (арк. справи 9).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Судом було проаналізовано первинну документацію, надану позивачем.

Так, 29.04.2011 між ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» та ПП «Інтенція» було укладено договір поставки № 290411 (арк. справи 59-61). 25.04.2011 між ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» та ТОВ «Оріал» було укладено договір поставки № 250411 (арк. справи 68-70). 01.07.2011 між ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір підряду (арк. справи 77-79). Вказаними підприємствами позивачу було видано податкові накладні (арк. справи 67, 73, 76, 88), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Суд зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податків необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Перевіривши реальність договорів постачання та договору підряду, укладених позивачем з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, оформлених його контрагентами, з огляду на наступне.

В ході проведення перевірки на підставі наданої податковими органами інформації відповідачем установлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має стан 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Підприємство відсутнє за юридичною адресою, про що складено відповідні акти. За ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не зареєстровані будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна на території м. Луганська. У ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації по теперішній час відсутня матеріальна база, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

За інформацією Управління статистики у м. Алчевську ПП «Інтенція» у 2011 році не звітувало, відсутнє за юридичною адресою. За ПП «Інтенція» не зареєстровано будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна. Підприємство не є землекористувачем. Кількість працівників у 2011 році складала дві особи. Встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання ТМЦ в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Інтенція» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За ТОВ «Оріал» не зареєстровано будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна. Підприємство не є землекористувачем. Протягом 2011 року кількість працівників складала одну-дві особи. Встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ТОВ «Оріал» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Суд вважає не доведеною товарність операцій за договорами постачання. Так, згідно з умовами договорів якість та комплектність товару, який постачається, повинні відповідати вимогам діючих законодавчих актів України. Таким чином, якість товару повинна бути документально підтверджена. Таких підтверджень позивачем суду не надано. Також не надано документів, які б підтверджували оприбуткування та зберігання товару.

Що стосується договору підряду, суд зазначає наступне. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, роботи на облаштування асфальтобетонного покриття за адресою: м. Луганськ, вул. Р.Люксембург, 2а, було виконано за угодою з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на користь іншого підприємства. При цьому позивачем не надано суду такої угоди, а відповідно - й обґрунтування підстав для виконання вказаних робіт.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Тобто, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух грошових коштів на поточному рахунку платника податків.

Наведені обставини та досліджені судом докази є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали реального характеру, не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлено договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, наданих законом, з метою, з якою це повноваження надано, у спосіб, передбачений законом, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 11 липня 2012 року.

Суддя І.О. Свергун