Постанова № 25148349, 17.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/7741/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотолової Г. В. . при секретаріКузнецові С.М. за участю: представника позивача представника відповідача -Каукалової І.А. -Циби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мол» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Мол» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 23.06.2011 р. №0000092305 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65855грн.44коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх повністю. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняте без достатніх підстав, а вимога про сплату нарахованого податкового зобов'язання неправомірна.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Мол», зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 02.04.2004р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку ДПІ в Кіровському районі м.Дніпропетровська з 02.01.2004 року за №10037 (а.с64).

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього

поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення

підприємницької діяльності в Україні.

Згідно п.79.1 ст.79, п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України фахівцями податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Інтер Мол» в частині дотримання вимог податкового законодавства податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків TOB «Самара-Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 37259341) за січень 2011 року.

В ході перевірки встановлено:

- порушення ТОВ «Інтер Мол» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу від TOB «Самара-Агро Плюс» за січень 2011 року;

- порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 65855грн.44коп.

А також, перевіркою встановлено, що підприємство TOB «Інтер Мол» придбані продукти харчування (молоко незбиране) використовує у власному виробництві. Таким чином, суб'єкт господарювання, що перевіряється, є кінцевим споживачем отриманого товару. Проте, з висновків відповідача, наявна відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків в силу закону, такі нікчемні правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В даному випадку відсутні, як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2011р. №00054/2305/32131474 (а.с.13-28).

На підставі акту перевірки від 07.06.2011р. №00054/2305/32131474 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092305 від 23.06.2011 р., згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі 65856грн.44коп., в тому числі 65855грн.44коп. за основним платежем та 1грн.00коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між TOB «Інтер Мол» та ТОВ «Самара-Агро Плюс» укладено договір поставки від 26.11.2010р., відповідно умов якого позивачем отримано товар. На відміну від податкового органу позивач вважає, що зазначений договір в повній мірі відповідає нормам Цивільного кодексу України, так як за даним договором TOB «Самара-Агро Плюс» (продавець) здійснило в січні 2011 року постачання товару на адресу підприємства (покупця), а покупець, в свою чергу, прийняв товар та сплатив за нього грошову суму, на підтвердження чого підприємством для перевірки надано платіжні доручення №781 від 27.01.2011р., №855 від 22.02.2011р., №867 від 25.02.2011р. В подальшому підприємство використало товар в своїй господарській діяльності. А тому є вкрай необгрунтованими та безпідставними висновки податкової перевірки, що правочини між TOB «Інтер Мол» та ТОВ «Самара-Агро Плюс» є безтоварними та нікчемними.

Крім того, представник позивача звертає увагу на наступне. Відповідно акту перевірки від 07.06.2011р. №00054/2305/32131474, відповідач вказує про укладені договори між ДП «Імпекс», TOB «Видавництво «Весна» при цьому в жодному розділі не зазначено порушення щодо договору, який укладено між TOB «Інтер Мол» і TOB «Самара-Агро Плюс» та яке відношення позивач має до господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання: ДП «Імпекс», ТОВ «Видавництво «Весна». Проте, позивач зазначає, що TOB «Інтер Мол» жодних взаємовідносин з ДП «Імпекс», ТОВ «Видавництво «Весна» не мало.

Позивач зазначає, що витрати, пов'язані з оплатою придбаного у ТОВ «Самара-Агро Плюс» товару, правомірно включені до складу валових витрат TOB «Інтер Мол», оскільки факт його придбання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Тобто, позивач вважає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів, що були вчинені між TOB «Інтер Мол» та іншими контрагентами, в розумінні ч.1, 2 ст.215 ЦК України зроблений на підставі невірного тлумачення податковою інспекцією змісту вказаної норми матеріального права. Та додає, що чинне законодавство не надає податковій інспекції повноважень самостійно визнавати правочин, що укладений між суб'єктами господарювання, недійсним чи нікчемним, у даному випадку, це виключна компетенція судів України.

Крім того, позивач посилається на те, що згідно норм законодавства наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Таким чином, на думку позивача, підлягає скасуванню прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, яким необгрунтовано визначено суму зобов'язань у розмірі 65856грн.44коп., в тому числі 65855грн.44коп. - за основним платежем та 01грн.00коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки вчинений позивачем правочин порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а також є нікчемним.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

Так, перевіркою встановлено, що в січні 2011 року позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 127207грн.00коп. Також, проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано документів, які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства, наведеного вище, у сфері оптової торгівлі.

На думку відповідача, наявна відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Тобто, зазначене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Отже, такі угоди носять фіктивний характер.

Відповідач стверджує, що для врахування в роботі, листом наданий акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Символ 5000» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень 2011 року. Згідно якого, встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Символ 5000» порушено ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених за січень 2011р. по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з наступними покупцями: ТОВ «Самара-Агро Плюс». На думку відповідача, у зв'язку з тим. що ТОВ «Самара-Агро Плюс» до перевірки не надано інформації та її документальне підтвердження стосовно подальшої реалізації товару/послуг придбаного у ТОВ «Символ 5000», а згідно додатка 5 «Розшифровки податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, наданої до ДПІ, де встановлено, що одним з покупців товару є ТОВ «Інтер Мол».

Також відповідач зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тобто, відповідач додає, що відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини щодо придбання та продажу товару мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з мстою ухилення від сплати податків третіх осіб.

На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків, а отже дії податкового органу правомірні, а викладений висновок у акті перевірки від 07.06.2011 р. №00054/2305/32131474 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового; валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків, ані у платника, ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: судом досліджено видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, податкові накладні тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що контрагенти позивача не погодились з визначеними податковим органом порушеннями та оскаржили дії останнього в судовому порядку (адміністративні справи № 2а/0470/9926/11 та № 2а/0470/9925/11.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки грунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження виводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може були підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача у акті перевірки про порушення товариством норм Податкового кодексу України суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову повністю.

При цьому, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 23.06.2011 р. №0000092305 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65855грн.44коп., тоді як зазначеним повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 65855грн.44коп. та штрафними фінансовими санкціями - 01грн. 00коп.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За наведених обставин, суд вважає за можливе врахувати помилку позивача у сумі податкового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено його правомірність та відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, викладені позивачем обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Мол» судові витрати у розмірі 03грн.40коп., сплачені квитанцією №358 від 20.06.2011 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мол» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0000092305 від 23.06.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мол» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Дарвіна, 54-А, код ЄДРПОУ 32831474) 3грн. 40коп. (три грн.. 40коп.) судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 22.02.2012 р.

Суддя Г. В. Потолова