Постанова № 25148341, 04.07.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

04 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/1514/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представників позивача: Стеценка О.Л., Бевза В.І.,

представника відповідача: Щура А.А.,

представника третьої особи: Пенській О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" (далі -ТОВ «Агрофірма Рубанський») до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (Мурованокуриловецьке відділення) Вінницької області (далі -Барська МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення)), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба у Вінницькій області (далі -ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

В березні 2012 року ТОВ «Агрофірма Рубанський»звернулось в суд з позовом до Барської МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2011 року за №№ 0000543500 форми «Р», 0000553500 форми «В1»та № 0000563500 форми «В4».

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 року складено акт перевірки від 20.09.2011 року № 103/35-30/35353973. На підставі висновків акту перевірки Барською МДПІ 14.10.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000543500 форми «Р», яким визначено товариству зобов'язання з ПДВ на суму 666749,00 грн., № 0000553500 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 658365,00 грн. та № 0000563500 форми «В4»про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 508901,00 грн. Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенням є протиправними, оскільки суперечать вимогам чинного станом на час їх винесення податкового законодавства, тому підлягають скасуванню. Оскільки, позивачем у своїй діяльності не допущено порушень вимог законодавства, зокрема, і при здійснені господарських відносин з ТОВ «Промінь Агро»та ТОВ «Центр нерухомості -Рідна Україна».

Зокрема, позивач зазначає про наявність первинних документів, що містять всі передбачені законодавством реквізити, товар переданий Комітентом (позивач) Комісіонеру (контрагент), що є власністю Комітента, в подальшому експортувався за межі митного кордону України у власність покупця, тому витрати у грошовій формі, понесені позивачем згідно договорів, правомірно включені позивачем відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», (у редакції, що діяла на момент спірних взаємовідносин), до складу податкового кредиту, що підтверджується, зокрема, обов'язковими документами податкового обліку - належним чином оформленими податковими накладними, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у відповідних звітних періодах.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та поясненнях наданих у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі. Окремо зазначили, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, спростовуються фактичними обставинами та положеннями чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, які викладено в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (том 2 а.с.33-36). Додатково зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а підстави для їх скасування відсутні, оскільки в ході перевірки та під час процедури адміністративного оскарження позивачем не було надано документів, які б свідчили про відсутність в його діях порушень податкового законодавства України.

Представник третьої особи, в судовому засіданні проти заявлених позивачем позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову повністю. Окремо зазначала, що відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з ПДВ за відповідні звітні періоди, за результатами якої складено відповідний акт перевірки. Підставою для зменшення задекларованих сум податкового кредиту та, як наслідок, сум бюджетного відшкодування, стало встановлення в ланцюгу постачання позивача контрагентів, стан яких відмінний від «0» - основний платник, у зв'язку з чим, відповідач прийшов до висновку, що укладені між позивачем та товариствами-контрагентами правочини є нікчемними та укладені з метою, завідомо суперечними інтересам держави та суспільства, оскільки такі правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності, що передбачені ч. 3 ст. 203 ЦК України, та порушують публічний порядок. Окрім того, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість за нікчемними угодами з контрагентами по ланцюгу постачання, в зв'язку з чим, наявність у позивача первинних документів контрагента не є безумовною підставою для віднесення зазначених у податкових накладних сум до податкового кредиту з ПДВ. Також представник зазначила про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість у період, що відмінний від періоду їх виписки. На підставі зазначеного, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

В ході розгляду справи, в якості свідка допитаний ОСОБА_5 - головний державний податковий ревізор-інспектор ДПА у Вінницькій області, який пояснив, що під час проведення перевірки дійсності господарський операцій ТОВ «Агрофірма Рубанський»із ТОВ «Промінь-Агро», встановлено відсутність інформації про обсяг розрахунків, які б підтверджували чи відбулось зобов'язання по договору комісії, укладеного між цими товариствами від 01.11.2010 року, що стало підставою застосування «0»ставки, про що відображено в податковій декларації з ПДВ, у зв'язку з чим позивач зазначив задекларований обсяг об'єкту оподаткування. Крім того, документальне підтвердження реальності виконання договору відсутнє, оскільки товарно-транспорті накладні, що підтверджували постачання покупцю -ТОВ «Промінь-Агро»сої товарної не виписані, також не має підтвердження сертифікату якості відвантаженого товару (сої) із зазначенням виробника та відсутня торгівельна марка. Щодо договірних відносин між позивачем із ТОВ «Центр нерухомості -Рідна Україна»зазначив, що згідно отриманої інформації, у контрагента відсутні орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування незавершеного виробництва врожаю 2009 року, тобто операції здійсненні по договору-купівлі від 06.04.2009 року, а саме поставка незавершеного виробництва врожаю 2009 року в адресу ТОВ «Агрофірма Рубанський»мала не реальний характер та така що не відбулась. Окрім того, перевіркою встановлено, що товариством за попередній звітний період (з січня 2009 року по червень 2009 року) занижено заявлені в податковій декларації суми (що декларувались з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року) бюджетного відшкодування з ПДВ. У зв'язку із виявленими під час перевірки порушеннями, на підставі висновків акту перевірки і прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 23.08.2011 року по 13.09.2011 рік податковим ревізором-інспектором ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агрофірма Рубанський»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (по податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з 01.02.2009 року по 31.05.2009 року, липня та серпня 2009 року, листопада 2010 року та за періоди з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року), валютного та іншого законодавства за періоди з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами такої перевірки складено акт №108/35-30/35353973 від 20.09.2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «Агрофірма Рубанський»(том 1 а.с.23-54), зокрема:

1. вимог п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.200.16 ст.200, п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі -666748,00 грн.;

2. вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено визначену за результатами проведення вищевказаної перевірки суму бюджетного відшкодування (згідно винесеного Барською МДПІ 08.09.2009 року податкового повідомлення-рішення за формою «В2»за № 23/02/35353973) на суму -2553998,00 грн.;

3. вимог п.п.7.4.1 п.7.4 та частини другої п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за звітні (податкові) періоди з 01.02.2009 року по 31.05.2009 року, липня та серпня 2009 року, листопада 2010 року та звітні (податкові) періоди з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року в наступних розмірах: за березень 2009 року в сумі -925258,00 грн., за квітень 2009 року в сумі -1895633,00 грн., за травень 2009 року в сумі -1895633,00 грн., за липень 2009 року в сумі -325731,00 грн., за серпень 2009 року в сумі -658365,00 грн., за січень 2011 року в сумі -362482,00 грн., за лютий 2011 року в сумі -508901,00 грн.;

4. ТОВ «Агрофірма Рубанський», з метою отримання бюджетного відшкодування, до складу від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, віднесло наступні сплачені суми податку на додану вартість по проведенню безтоварних (нікчемних) операцій, тобто операцій, непов'язаних із веденням господарської діяльності в результаті чого завищено визначену за результатами проведення вищевказаної перевірки суму бюджетного відшкодування (згідно винесеного Барською МДПІ 08.09.2009 року податкового повідомлення-рішення за формою «В2»за № 23/02/35353973) на суму -2553998,00 грн. (1895632,57 грн.+658365,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаним актом перевірки від 20.09.2011 року, позивачем 26.09.2011 року подано до ДПА у Вінницькій області заперечення за № 597 (том 1 а.с.55-60).

11.10.2011 року ДПА у Вінницькій області надало висновок за № 22/35-30/35353973 про результати розгляду заперечень від 26.09.2011 року (том 1 а.с.62-66), яким складено новий акт перевірки від 11.10.2011 року за № 108/35-30/35353973 (том 1 а.с.67-120).

На підставі висновків акту перевірки від 20.09.2011 року Мурованокуриловецьким відділенням Барської МДПІ 14.10.2011 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «В4»№ 0000563500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 508901,00 грн. (том 1 а.с.121);

- податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000553500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 658365,00 грн. (том 1 а.с.122);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000543500, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 666748,00 грн. (том 1 а.с.123).

03.01.2012 року ТОВ «Агрофірма Рубанський» скориставшись досудовим врегулюванням, звернулось до ДПС України зі скаргою за вх. № 109/6 на податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011 року та на рішення ДПА у Вінницькій області, прийняте за розглядом первинної скарги.

Рішенням від 29.02.2012 року № 3618/6/10-2115 ДПС України скаргу ТОВ «Агрофірма Рубанський»залишено без задоволення (том 1 а.с.124-127).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) та Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «В4»№ 0000563500 від 14.10.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податкового кредиту в рахунок майбутніх податкових періодів суми ПДВ на загальну суму -508901,00 грн., за порушення п.200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.11.2010 року між ТОВ «Промінь Агро»(Комісіонер) та ТОВ «Агрофірма Рубанський»(Комітент) укладено Договір комісії № 3/SB-2010, згідно якого (п.1.1 Договору) Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання забезпечити експорт соєвих бобів для технічних потреб, врожаю 2010 року. Передача товару здійснюється на умовах FCA Україна, Хмельницька область, Дунаєвецький район, смт. Дунаєвці, ГП "Дунаєвецький КХП". Кількість, ціна та сума вказана в спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 2.4 Договору передбачено, що товар (соя), переданий Комітентом Комісіонеру, є власністю Комітента та при експорті переходить у власність Покупця. Згідно п.2.6. «по виконанню своїх обов'язків Комісіонер зобов'язується надати Комітенту акт-звірки (акт виконаних робіт)». Договір належним чином підписаний обома сторонами -в особі директорів товариств та скріплений мокрими печатками (том 1 а.с.145-146).

Відповідно до умов вказаного Договору та специфікацій №1 до нього вказано: товар - соєві боби для технічних потреб, Українського походження, врожаю 2010 року; кількість -1750000+/-10%/; ціна за тонну -420,00$; вартість -735000,00+/10%/ (том 1 а.с.147).

27.12.2011 року між ТОВ «Промінь Агро»та ТОВ «Агрофірма Рубанський»укладено додаткову угоду № 1 до Договору комісії № 3/SB-2010 від 01.11.2011 року (том 1 а.с.148).

Судом з'ясовано, що під час проведення перевірки, податковим органом надано оцінку господарським операціям позивача з його контрагентом -ТОВ «Промінь Агро»та досліджено вантажно-митну декларацію (далі - ВМД) за № 000550 від 09.02.2011 року (копія надана під час перевірки). Так, товар (соя) на виконання договору комісії від 01.11.2010 року, ТОВ «Промінь Агро»експортовано за межі митної території України до отримувача, резидента Республіки Німеччина -компанії C. Toepfer Internetional GMBH»(Ferdinand str. 5, 20095, Hamburg, Germany). Згідно даних ВМД, вартість поставленого товару складає 5817418,00 грн.

Також, судом з'ясовано, що в ході дослідження даних ВМД, поданою Комісіонером (ТОВ «Промінь Агро») до митного органу, перевіряючий податкового органу здійснив співставлення даних (відображення сум податкового кредиту) ВМД від 09.02.2011 року та податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2011 року, що відображено на арк.6-10 акту перевірки від 20.09.2011 року (том 1 а.с.28-32).

Так, перевіркою записів наданої суб'єктом господарювання за № 000550 від 09.02.2011 року, перевіряючим встановлено, що у стрічці № 31 («Вантажні місця та опис товарів») зазначено, що на експорт відвантажується «Соєві боби цілі, не подрібнені, ДСТУ 4964: 2008, урожаю 2010 року, насипом, для технічних потреб, виробництва Україна, виробник невідомий, торгівельна марка відсутня, чиста вага -1743360,00 кг.

Також, перевіряючим на підставі наданих для перевірки видаткових накладних за №№ 1-5 та за № 9 (том 1 а.с.150-153,155,157,159), зроблено висновок, що у січні 2011 року здійснено операцію з постачання ТОВ «Промінь Агро», як покупцю сої товарної (2010 року) в кількості 1754,48 тонн на суму -736881,60 доларів США (еквіваленту 5878246,55 грн.). У зв'язку з чим, перевіряючий робить висновок про те, що позивачем занижено задекларований обсяг об'єкту оподаткування ПДВ за січень 2011 року в сумі 5878246,55 грн., а митну вартість відвантажених ТОВ «Промінь Агро»(згідно ВМД за № 000550) соєвих бобів нерезиденту відобразило у колонці «А»під кодом 2.1. податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року за нульовою ставкою (том 1 а.с.133) чим встановлено розбіжність у кількості та вартості сої експортованої нерезиденту з кількістю та вартістю сої, переданої покупцю -ТОВ «Промінь Агро». Крім того, товариством занижено задекларовану суму податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011 року (податкова декларація за січень 2011 року) в сумі 1175649,00 грн. Також, встановлено розбіжність у кількості та вартості сої експортованої

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000543500 від 14.10.2011 року, яким визначено зобов'язання з ПДВ у загальній сумі -666749,00 грн., податкових зобов'язань за основним платежем -666748,00 грн., штрафних санкцій -1,00 грн., за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.16 ст.200 ПК України, суд зазначає наступне.

Так, зазначене зобов'язання прийняте податковим органом на підставі співставлення під час перевірки, розрахунку показників декларації з ПДВ за січень 2011 року (поданої позивачем 18.02.2011 року) -факт заниження ПДВ за січень 2011 року в сумі 666748,00 грн. є наслідком заниження задекларованих сум податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011 року, що відображенні у колонці «Б»у рядку під кодом № 1 на загальну суму 1175649,00 грн. (а.с.129-132). У зв'язку з чим, перевіряючим занижено значення рядка 23 податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року на суму 1273421,00 грн.

У зв'язку з цим, відповідачем зроблений висновок про відсутність виконаних позивачем зобов'язань за договором комісії 01.11.2010 року № 3/SB-2010.

Суд вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «В4»№ 0000563500 та форми «Р»№ 0000543500 від 14.10.2011 року такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства з наступних підстав.

З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за операціями комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Митного кодексу України, передбачено подачу особою до митного органу встановлену форму відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим (п.6 ст.1).

Пунктом 1 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митні органи, згідно п..п.41.1.2 п.41.1 ст.41 ПК України - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Абзацом 2 п.61.1 ст. 61 ПК України передбачено, що податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Судом встановлено та досліджено в судовому засіданні, що вантажно-митна декларація за № 00050 від 09.02.2011 року прийнята митним органом відповідно до вимог Митного кодексу України.

Також, суд зазначає, що висновок відповідача у акті перевірки від 20.09.2011 року про безтоварність Договору комісії № 3/SB-2010 від 01.11.2010 року є хибним, оскільки саме положенням п.2.4 Договору прямо визначено, що ТОВ «Агрофірма Рубанський»є Комітентом, яка передає ТОВ «Промінь Агро»- Комісіонеру товар, який є власністю Комітента та при експорті переходить у власність покупця (резидента).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Саме на підставі первинного документу -видаткових накладних: № 1 від 11.01.2011 року, № 2 від 12.01.2011 року, № 3 від 13.01.2011 року, № 4 від 14.01.2011 року, № 5 від 15.01.2011 року та № 9 від 18.01.2011 року, та на виконання договору комісії (п.1.1 Договору) від 01.11.2010 року, позивачем передано 1754,48 тонн сої.

Крім того, податковим ревізором не враховано, що згідно ВМД № 000550 від 09.02.2011 року, вартість поставленого товару складає 5817418,00 грн., що повністю відповідає зазначеним витратам вказаним у рядку 2.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Так, пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових кредитів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Враховуючи вище зазначені норми законодавства, беручи до уваги дослідженні в ході судового засідання видаткові накладні, що містять усі належні реквізити передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку, що ТОВ «Агрофірма Рубанський»правомірно оподатковано суми за експортними операціями по Договору комісії № 3/SB-2010 від 01.11.2010 року за нульовою ставкою та вірно розраховано суми податкового кредиту.

Крім того, суд вказує, що товарність договору комісії підтверджується наступними документами. Так, поставка соєвих бобів від ТОВ "Агрофірма Рубанський" до Дунаєвецького КХП підтверджується наявними у товариства товарно-транспортними накладними (том 2 а.с.222-225). Крім того, що стосується квитанції складського обліку, то останні зберігаються виключно на складах (елеваторах), місцях спеціалізованого зберігання зернових.

Відповідно до п. 11 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 року за № 605/7926 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" порядок витребування зерна із зернового складу, витребування зерна зі складу здійснюється власником простого або подвійного складського свідоцтва (або його представником) письмовою заявою не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення строку зберігання зерна.

Оскільки, податковим ревізором під час проведення перевірки запити до Дунаєвецького КХП, щодо підтвердження факту поставки товари не здійснювався, суд вважає формування висновку акту перевірки без отримання такої відповіді - безпідставним та недослідженим.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «В1»за № 0000563500 від 14.10.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року у сумі 658365,00 грн., за порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Судом з'ясовано, що між ТОВ «Агрофірма Рубанський»(Продавець) та ТОВ «Центр нерухомості -Рідна Україна»(Покупець) укладено ряд договорів, а саме:

1. 17.03.2009 року укладено Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва врожаю 2009 року, згідно предмету якого Продавець зобов'язується на умовах даного Договору продати та передати у власність Покупця наступне незавершене виробництво врожаю 2009 року: посіви озимої пшениці -242 гектари; посіви озимого ріпака -106 гектарів, загальна ціна договору склала 908285,28 грн., у т.ч. ПДВ 151380,88 грн. (том 1 а.с.219-224). На виконання зазначеного договору ТОВ «Центр нерухомості -Рідна Україна»видана податкова накладна № 4 від 17.03.2009 року (том 1 а.с.227) та складено акт приймання-передачі від 17.03.2009 року (том 1 а.с.225-226);

2. 06.04.2009 року укладено Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва врожаю 2009 року, згідно предмету якого Продавець зобов'язується на умовах даного Договору продати та передати у власність Покупця наступне незавершене виробництво врожаю 2009 року: посіви озимої пшениці -457,9 гектарів; посіви озимого ріпака -555 гектарів; посіви озимого ячменю -53 гектари, загальна ціна договору склала 2691123,60 грн. (том а.с.229-235). На виконання зазначеного договору видана податкова накладна № 6 від 06.04.2009 року (том 1 а.с.228) та акт приймання-передачі від 06.04.2009 року (том 1 а.с.236-240);

3. 22.04.2009 року укладено Додаткову угоду до договору купівлі-продажу незавершеного виробництва врожаю 2009 року від 17.04.2009 року, згідно якої сторони дійшли згоди про пропорційне зменшення ціни цих посівів, загальна вартість якого складає 350780,16 грн., у т.ч. ПДВ 175,04 грн. (том 1 а.с.248);

4. 30.04.2009 року укладено Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва врожаю 2009 року, згідно предмету якого Продавець зобов'язується на умовах даного Договору продати та передати у власність Покупця наступне незавершене виробництво врожаю 2009 року: посіви озимого ріпака -334 гектарів, загальна ціна договору склала 2100,48 грн., у т.ч. ПДВ 350,08 грн. (том 1 а.с.243-248). На виконання зазначеного договору видана податкова накладна № 7 від 30.04.2009 року (том 1 а.с.241) та акт приймання-передачі від 30.04.2009 року (том 1 а.с.249).

Так, під час проведеної 20.09.2011 року перевірки ТОВ «Агрофірма Рубанський»перевірючим встановлено, що ТОВ «Центр нерухомості -Рідна Україна» здійснило продаж позивачу самостійно вирощені ним посіви на орендованих землях населених пунктів Мурованокуриловецького району -сіл Курашівці та Галайківці і Барського району -сіл Лядове та Слобода Ялтушівська. У зв'язку чим, перевіркою встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту 658364,84 грн. ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом, шляхом коригування у сторону збільшення рядка 16 податкової декларації за липень 2009 року (том 2 а.с.4-7).

Крім того, згідно наданих свідком пояснень, встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом здійснено ряд запитів до сільських рад та районних державних адміністрацій Мурованокуриловецького та Барського районів (том 2 а.с.102-181). Згідно наданих відповідей на запити, встановлено, що ТОВ «Центр нерухомості -Рідна Україна»не орендувало та не мало у власності земельних ділянок на зазначених територіях (том 2 а.с.102,106,111,114,115,116,118,120).

Тобто, згідно вище зазначеного судом встановлено, що предметом договору комісії було незавершене виробництво - посіви.

Відповідно до положень пункту 8-1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Крім того, нормативне визначення сільськогосподарських товарів наведено в пункті 2.15 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1 -24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

Суд з вищенаведеного зазначає, що вказаний перелік товарів встановлений УКТ ЗЕД є вичерпний та не містить такого найменування сільськогосподарських товарів як незавершене виробництво - посіви. У зв'язку з цим, здійснення основної діяльності з вирощування зернових та технічних культур жодним чином не свідчить про неможливість платника здійснити операції з поставки продукції, яка за своєю суттю не являється сільськогосподарською.

Враховуючи, що зазначена вимога Закону ТОВ «Агрофірма Рубанський»не дотримана, Мурованокуриловецьким відділенням Барської МДПІ правомірно застосовано податкове повідомлення-рішення № 0000553500 від 14.10.2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року у сумі 658365,00 грн.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, оскільки позивачем ставляться під сумнів дії податкового органу під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Податкового кодексу України передбачено два контролюючі органи та органи стягнення щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства -органи державної податкової служби (п.п.41.1.1. п.41.1 ст.41) та митні органи (п.п.41.1.2 п.41.1 ст.41). розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (п.41.2 ст.41).

Так, відповідно до пункту 61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України передбачено податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, згідно вище зазначеного аналізу норм ПК України, свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за додержанням порядку податкового законодавства.

При цьому, підстави та порядок проведення органами податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведенні у Главі 8 ПК України.

Так, суд зазначає, у зв'язку з тим, що позов задоволено частково та скасовано лише податкові повідомлення-рішення форми «Р»та «В4»від 14.10.2011 року, не може бути підставою визнання протиправними дій податкового органу, оскільки порушення податкового законодавства вчиненого позивачем підтверджено податковим повідомлення-рішенням форми «В1»від 14.10.2011 року.

З огляду на викладені приписи законодавства, такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог частково.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень форми «Р»за № 0000543500 та форми «В4»за № 0000563500 від 14.10.2011 року недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача.

З приводу розподілу судових витрат суд звертає увагу на те, що у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 1430,60 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення № 1278 від 19.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мурованокуриловецького відділення Барської міжрайонної державної податкової інспекції від 14 жовтня 2011 року № 0000543500 форми "Р" та № 0000563500 форми "В4".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" судовий збір в розмірі 1430,60 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Барської міжрайонної державної податкової інспекції (Мурованокуриловецьке відділення) Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович