Ухвала суду № 25147488, 16.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року справа №2а/0570/6525/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/6525/2012 за поданням Державної податкової інспекції у м.Дзержинську Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року подання Державної податкової інспекції у м.Дзержинську Донецької області Державної податкової служби задоволене у повному обсязі. Стягнуто з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 17 травня 2012 року в сумі 502 685 гривен. Розгляд справи здійснений з урахуванням особливостей провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби встановлених статтею 183-3 КАС України.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наявності самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідачем, як платника податку на додану вартість, згідно податкової декларації за квітень 2012 року від 17 травня 2012 року в сумі 502 685 гривен, термін сплати яких сплинув 30.05.2012 року, першої та другої податкових вимог скерованих відповідачу від 08.10.2008 року №1/43 та від 11.11.2008 року №2/51 відповідно, обрання податковим органом належного заходу погашення податкового боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.28-32).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що підприємство за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2009 року перебуває в стадії банкрутства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого, з урахуванням ст.12 ч.4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторії існує заборона на стягнення грошових коштів. Крім того, вимоги про наявність нового податкового боргу, відповідно до вимог Податкового кодексу України до підприємства не надсилалось, відсутністю в межах спірних відносин, підстав для звернення до суду з поданням та відсутністю підстав у суду для розгляду такого подання відповідно до вимог ст.183-3 КАС України.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча викликались у судове засідання та повідомлялись про час та місце розгляду справи, що дає суду право, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, провести судовий розгляд справи у їх відсутність та прийняти судове рішення за наявними матеріалами справи. Від сторони позивача надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги, вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що відповідно до Свідоцтва по державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 579986 ДП ««Дзержинськвантажтранс» зареєстровано виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 22.12.2006 року за № 1 258 123 0000 000276, ідентифікаційний код - 34686338, місцезнаходження - 85205, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Леніна, буд. 9. Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 24.10.2011 року № 26783 ДП ««Дзержинськвантажтранс» перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Дзержинську з 22.12.2006 року за № 883-Ю (а.с.5-6).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 17.05.2012 року № 9027454874 відповідач самостійно визначив свої податкові зобов'язання у розмірі 502 685,00 грн., термін сплати яких сплинув 30.05.2012 року (а.с.9-10).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України (ПК України) визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В розумінні п.54.1 ст.54 ПК України, відповідачем самостійно обчислено суму податкового зобов'язання, яку зазначив у відповідній податковій декларації, яка є узгодженим грошовим зобов'язанням, та яке є обов'язковим до сплати у терміни визначені статтею 203 ПК України.

Щодо правозастування при розгляді справи та вирішені справи по суті, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно врахував положення статей 31, 200, 203 ПК України.

Судом першої інстанції правильно зроблений висновок, що граничний термін сплати податку на додану вартість, яку відповідач самостійно визначив в Декларації з ПДВ за квітень 2012 року від 17.05.2012 року № 9027454874 - є 30.05.2012 року.

П.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент винесення податкових вимог) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З метою погашення підприємством заборгованості ДПІ у м. Дзержинську приймалися заходи, а саме, боржнику направлялись перша податкова вимога від 08.10.2008 року № 1/43 та друга податкова вимога від 11.11.2008 року № 2/51(а.с.7-8).

Як встановлено судом першої інстанції, заборгованість перед бюджетом у відповідача є безперервною, про що, зокрема, свідчить картка облікового рахунку підприємства, що є в матеріалах справи (а.с.14).

Колегія суддів зазначає, що позивач з зазначеним поданням звернувся до суду першої інстанції саме 31.05.2012 року. Подання, з урахуванням приписів ч.2 ст.183-3 КАС України, подано в межах строку визначеним цією частиною статті.

Станом на час звернення до суду та по день розгляду даної адміністративної справи податковий борг з податку на додану вартість не сплачений.

Внаслідок несплати податкового зобов'язання позивач звернувся з поданням про стягнення коштів за податковим боргом, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 1 статті 14 Податкового Кодексу України.

Право здійснювати податковим органом заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень передбачене пунктом 41.5 статті 41 Податкового Кодексу України, яка визначає контролюючі органи та органи стягнення. Право звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини визначено підпункту 20.1.18 пункту 20.1 стаття 20 Податкового Кодексу України. Можливість стягнення коштів за податковим боргом передбачена на підставі подань органів державної податкової служби з урахуванням особливостей провадження встановлених статтею 183-3 Податкового Кодексу України, якими скористався позивач.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача щодо необхідності направлення податковим органом нової податкової вимоги є безпідставними, з огляду на те, що зазначені вище наявні податкові вимоги, які станом на час звернення до суду є діючими, відкликанню не підлягали, податковий борг не переривався. Правовідносини, що виникли з приводу виникнення податкового боргу, існували до набуття чинності ПК України, стосовно наслідків несплати такого боргу регулюється ПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи апелянта стосовно заборони на стягнення податкового боргу внаслідок перебування підприємства в стадії банкрутства за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2009 року, наявністю мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням приписів ст.12 ч.4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2342 встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення податковий борг з ПДВ не є кредиторською заборгованістю, є поточним борговим зобов'язанням, який виник після порушення справи про банкрутства та введення в дії мораторії на стягнення грошових коштів. Законодавством не передбачено звільнення від сплати податку на додану вартість внаслідок перебування підприємства у стадії банкрутства, а тому позивач повинен сплачувати податки, та такий борг підлягає до стягненню.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання по суті.

Доводи позивача-апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, та прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/6525/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар