Постанова № 25146517, 12.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2012 № 22/188

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлева М.Л.

Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник - Чудовська М.В. - за довіреністю,

від відповідача: представники - Копейчиков М.В., Короленко В.В. - за довіреностями, Галкін О.О. - керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Закритого акціонерного товариства «Гефес Інтернейшнл», м. Москва Російської Федерації про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р.

у справі № 22/188 (суддя Шкурат А.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Гефес Інтернейшнл», м. Москва Російської Федерації

до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс», м. Київ

про примусове виконання обов'язку в натурі,

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Гефес Інтернейшнл» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом та уточненнями до нього до Науково-виробничого об'єднання «Агрокомплекс» про зобов'язання відповідача виконати умови договору та стягнення з відповідача на користь позивача визначені договором нафтопродукти, а саме: дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон, бензин А-80 в кількості 10 тис. тон, мазут М-100 в кількості 15 тис. тон.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р. у справі № 22/188 з врахуванням ухвали від 14.06.2005 року про виправлення описки позов задоволено частково; стягнуто з НВО «Агрокомлекс» на користь ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» наступні нафтопродукти: дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 000 тон, бензин А-80 в кількості 10 000 тон, мазут М-100 в кількості 15 000 тон; стягнуто з НВО «Агрокомплекс» на користь ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2005 р. задоволено заяву державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2005 р., змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р., шляхом стягнення з НВО «Агрокомплекс» на користь ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» вартість нафтопродуктів: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензину А-80 в кількості 10 000 тон; мазуту М-100 в кількості 15 000 тон в сумі 132 020 000,00 грн. за рахунок майна боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2005 р. задоволено заяву ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» про зміну способу виконання рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2005 р.; змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2005 р., в частині стягнення заборгованості в сумі 92 108 895 грн., шляхом списання цінних паперів - простих іменних акцій емітента ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» в кількості 90 983 077 штук, вартість яких згідно експертного висновку складає 92 108 895 грн., з особового рахунку ЗАТ «НВО «Агрокомплекс» та зарахування на особовий рахунок ЗАТ «Гефес Інтернейшнл», у системі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», що веде спеціалізований реєстратор ТОВ «Трансферт»; в частині стягнення вартості нафтопродуктів: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензину А-80 в кількості 10 000 тон; мазут М-100 в кількості 15 000 тон у сумі 39 911 105 грн. за рахунок майна боржника залишено в силі спосіб виконання рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2005 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2006 р., рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2005 р. скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю; скасовано ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2005 р. та від 23.12.2005 р.; стягнуто з ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» на користь ЗАТ «НВО «Агрокомплекс» 12 750 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

17.09.2010 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р.

В обґрунтування заяви за нововиявленими обставинами позивач послався на те, що в основу постанови від 18.04.2006 р. про відмову в позові було покладено недоведеність існування Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., факт укладання якого заперечував відповідач, оскільки до матеріалів справи було долучено лише нотаріально засвідчену копію, без дослідження оригіналу документу.

Разом з тим, оригінал Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. було вилучено у позивача і залучено до матеріалів кримінальної справи № 151681, яка розслідувалась слідчою частиною ГСУ при ГУВС м. Москви.

Відділ внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви листом №01/12-151681 від 04.09.2009 р. повідомив про те, що матеріали кримінальної справи № 151681 знищено.

На запит позивача Відділ внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви листом №151681-3 від 30.08.2010 повідомив, що серед знищених матеріалів кримінальної справи № 151681 знаходився оригінал Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року.

Таким чином, на думку заявника, лист-відповідь №151681-3 від 30.08.2010 є нововиявленою обставиною у даній справі та підтверджує факт існування оригіналу Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року, який укладався між позивачем та відповідачем.

У відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами відповідач зазначив, що лист Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010 не може вважатись нововиявленою обставиною, оскільки не має істотного значення для справи, факт знищення Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року був відомий позивачу під час розгляду даної справи, а отже і відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. задоволено заяву ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі № 22/188; прийнято нову постанову, якою апеляційні скарги ЗАТ «НВО «Агрокомплекс» на рішення Господарського суду м. Києва, ухвали Господарського суду м. Києва від 22.08.2005 р. та від 23.12.2005 р. залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва, ухвали Господарського суду м. Києва від 22.08.2005 року та від 23.12.2005 року залишено без змін; стягнуто з ЗАТ «НВО «Агрокомплекс» на користь ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» 12 750 грн. судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2011 року касаційну скаргу ЗАТ «НВО «Агрокомплекс» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. скасовано, заяву ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

При новому розгляді заяви представники сторін в судових засіданнях надали усні та письмові пояснення щодо суті справи.

Розглянувши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р., дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі № 22/188 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Звертаючись до апеляційного господарського суду про перегляд постанови від 18.04.2006 р. за нововиявленими обставинами, позивач послався на лист Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010 р., у якому зазначено, що серед знищених матеріалів кримінальної справи № 151681 знаходився оригінал Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року.

Щодо правової оцінки листа Відділу Внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №01/12 151681-3 від 30.08.2010 р., на що вказував Вищий господарський суд України у постанові дві 30.05.2011 р. колегія суддів зазначає наступне.

З дійсних обставин справи не вбачається підстав ставити під сумнів правомірність видачі та реєстрації зазначеного листа.

Так належна реєстрація листа та підписання його уповноваженою особою підтверджується листом відділу внутрішніх справ про Красносельському р-ну УВС по ЦАО м. Москви від 20.06.2001 р. № 01/12-151681.

Щодо оцінки листа Адвокатського бюро «Дмитрий Матвеев и партнеры» № 491/09-12 від 19.06.2012 р., відповіді начальника Слідчого відділу при відділі внутрішніх справ по Красносельському району м. Москви від 12.04.2011 р. № 01/12-2504, листа Прокуратури м. Москви від 05.05.2011 р. за № 16/1-р-2011, колегія суддів зазначає, що наведені у вказаних документах відомості про те, що матеріали кримінальної справи № 151681 не знищені і зберігаються в архіві ЗІЦ ГУ МВС Російської Федерації по м. Москва та, що серед цих матеріалів відсутній оригінал договору від 14.03.1994 р., не спростовують того факту, що оригінал даного договору був в матеріалах справи, оскільки це підтверджено протоколом виїмки.

Більш того, наявність серед матеріалів зазначеної кримінальної справи копії договору від 14.03.1994 р. опосередковано підтверджує факт того, що такий договір укладався.

Будь-яких інших доказів на спростування відомостей щодо знищення оригіналу Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., викладених у листі №151681-3 від 30.08.2010 р., матеріали справи не містять.

Таким чином, лист №151681-3 від 30.08.2010 р. є доказом на підтвердження того, що Договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. укладався між позивачем та відповідачем і що його оригінал існував.

Разом з тим, підставою для відмови у позові про зобов'язання відповідача виконати умови Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., Київський апеляційний господарський суд визначив недоведеність обставин існування договірних відносин між сторонами у даній справі у зв'язку з неподанням оригіналу зазначеного договору.

Отже, поданий позивачем в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доказ існування оригіналу Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. (лист Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010 р.) є істотним для вирішення спору у даній справі та є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки не був відомий заявнику на час ухвалення постанови від 18.04.2006р.

Відповідно до ч. 1, 2, 8 ст. 114 ГПК України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи встановлені вище підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами, а справа розгляду за загальними правилами.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство закритого типу «Гефес Інтернейшнл» було створено 03.12.1992 р. та зареєстровано Красногвардійською філією Московської реєстраційної палати 09.12.1992р.

Згідно Статуту Акціонерного товариства закритого типу «Гефес Інтернейшнл» має найменування англійською мовою «GEFES INTERNATIONAL, LTD».

У зв'язку зі змінами у законодавстві Російської Федерації, 21.07.1997 р. було зареєстровано нову редакцію Статуту позивача.

Згідно п. 1.4 Статуту від 1997р. повне офіційне найменування позивача: Закрите акціонерне товариство «Гефес Інтернейшнл».

Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» (відповідач) є правонаступником Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс», яке було зареєстроване 21.02.1991 р.

29.07.1993 р. між сторонами в м. Москві укладено Генеральний договір № 7/079 про співробітництво і спільну діяльність між AT «Гефес Інтернейшнл» LTD та ТОВ «НВО «Агрокомплекс».

Предметом зазначеного договору були загальні принципи сумісної діяльності сторін для забезпечення фінансування узгоджених сторонами програм та проектів.

Відповідно до Декларації, підписаної сторонами 29.07.1993 р., зазначений Генеральний договір є невід'ємною частиною Декларації і вступає в силу після підписання AT ФКК «Росконтракт» контракту на поставку нафти в Республіку Україна.

На виконання Генерального договору № 7/079 про співробітництво і спільну діяльність від 29.07.1993 р. між позивачем та відповідачем 02.08.1993 р. був укладений Договір про надання послуг по купівлі продукції.

В подальшому до цього договору вносились зміни та доповнення шляхом підписання його сторонами додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року.

Фактичне виконання робіт, передбачених Договором про надання послуг по купівлі продукції від 2 серпня 1993 року, підтверджено Актом прийому-здачі № 1 виконання послуг по поставці нафти сирої від 31 серпня 1993 року.

Згідно з п. 2 Акта виконання взаємних зобов'язань від 01 жовтня 1995 року сторони констатували повну відсутність фінансових, матеріальних, моральних та інших претензій по Договору про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року та додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року до обох сторін.

Таким чином, зобов'язання саме по Договору про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року зі змінами та доповненнями, передбаченими додатковими угодами від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року, сторонами повністю виконані.

14.03.1994 р. в рамках Декларації 29.07.1993 р. та Генерального договору 29.07.1993 р. сторонами був укладений Договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., за умовами якого (пункт 1) для погашення банківської заборгованості в розмірі чотири мільярди рублів та процентів по ній НВО «Агрокомплекс» передає АТ «GEFES INTERNATIONAL» Ltd право власності на наступні нафтопродукти:

- дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон;

- бензин А-80 в кількості 10 тис. тон;

- мазут М-100 в кількості 15 тис. тон;

У пункті 2 Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. сторони погодили, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, будуть діяти умови генерального договору про спільну діяльність між НВО «Агрокомплекс» та АТ «GEFES INTERNATIONAL» Ltd.

Таким чином, безпідставними є посилання відповідача на припинення всіх зобов'язань між сторонами з огляду на Акт виконання взаємних зобов'язань від 01 жовтня 1995 року, що був складений за результатами виконання зобов'язань за Договором про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року та додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року, оскільки у згаданому акті посилання на Договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. відсутнє.

Разом з тим, в заперечення проти позовних вимог, відповідач заперечив факт укладання Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., зазначивши, що директор товариства НВО "Агрокомплекс" Галкін О.О. договір не підписував.

До матеріалів справи була залучена копія Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., яка засвідчена нотаріусом м. Москва Катіним Ю.О.

Враховуючи заперечення директора НВО «Агрокомплекс» Галкіна О.О. в судовому засіданні щодо підписання ним Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. між сторонами взагалі, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. у справі № 22/188 була призначена судова почеркознавча експертиза.

На дослідження експерту була надана нотаріально засвідчена електрофотокопія Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року, оскільки відповідно до відповіді Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010р., оригінал договору був знищений разом з матеріалами кримінальної справи № 151681.

У висновку № 10486/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 24.12.2010р. встановлено, що підпис від імені Галкіна О.О., електрофотографічне зображення якого міститься в графі "Генеральний директор" у рядку "А.А.Галкин" в електрофотокопії договору, укладеного між НВО "Агрокомплекс" та AT "Gefes International" Ltd про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року (а.с. 24 том 7) - відповідає підписам Генерального директора НВО "Агрокомплекс" Галкіна Олександра Олексійовича за відповідний період.

В судовому засіданні 22.02.2011 р. представником відповідача була надана факсимільна копія листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.02.2011р., з тексту якого вбачалось, що науково-дослідний інститут відкликає зазначений вище висновок судової експертизи для доопрацювання.

З метою одержання оригіналу вказаного листа КНДІСЕ від 21.02.2011р. в судовому засіданні була оголошена перерва та продовжено строк розгляду справи за заявою сторін.

В судовому засіданні 15.03.2011р. разом з оригіналом листа КНДІСЕ від 21.02.2011р. надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.03.2001 року, згідно з яким, за ініціативою інституту було проведено незалежне рецензування матеріалів експертного дослідження від 24.12.2010р. №10486/10-11 іншими експертними установами України. За результатами незалежного рецензування підтверджено правильність висновків експерта КНДІСЕ Лисенкової В.В. Копії рецензій долучені до матеріалів справи № 22/188.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок КНДІСЕ №10486/10-11 від 24.12.2010 (експерт Лисенкова В.В.) належним доказом у даній справі.

Щодо правової оцінки наявним у матеріалах справи листам нотаріуса міста Москви Катіна Юрія Олександровича від 17.02.2011р. №52/02-05, від 09.03.2011р. №91/02-05, від 16.03.2011р. №101/11 щодо нездійснення останнім нотаріального засвідчення копії договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., на що вказував Вищий господарський суд України у постанові від 30.05.2011 р. колегія суддів зазначає наступне.

Зазначений лист нотаріуса сам по собі не може свідчити про відсутність або наявність договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., оскільки існування даного договору підтверджується сукупністю доказів у справі.

В судовому засіданні представником відповідача надані фотокопії реєстрів нотаріальних дій нотаріуса м. Москви Катіна Ю.А., а також відповідь Московської нотаріальної палати від 24.11.2011 р. № 07/10381, згідно якої в ході огляду копій реєстру здійснення нотаріальних дій за 2005 р., в яких вчинені записи за період з 04.04.2005 р. по 05.04.2005 р. за реєстровими номерами з 1к-2066 по 1к-2104, записів про посвідчення нотаріусом Катіним А.Ю. договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. Комісією не виявлено. Також в ході перевірки нотаріус пояснив, що дві відповіді генеральному директору ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» Федосову Е.В. №52/05-06 від 14.03.2011 р. та № 153/02-05 від 20.05.2011 р., нібито підписані нотаріусом Катіним Ю.А., в дійсності ним не готувалися, не підписувалися та заявнику не направлялися. Разом з цим, листи на адресу ЗАТ «НВО «Агрокомплекс» №52/02-05 від 17.02.2011 р. та №91/02-05 від 09.03.2011 р. дійсно підготовлені та підписані нотаріусом м. Москви Катіним Ю.А.

Однак лист Московської нотаріальної палати не є належним і допустимим доказом у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат та Статуту Московської нотаріальної палати, палата - це некомерційна організація, професійне об'єднання, засноване на обов'язковому членстві нотаріусів м. Москви.

Відповідно до ст. 25 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат нотаріальна палата представляє та захищає інтереси нотаріусів, надає їм допомогу та сприяння у розвитку приватної нотаріальної діяльності; організує стажування осіб, що претендують на посаду нотаріуса, та підвищення професійної підготовки нотаріусів; відшкодовує витрати на експертизи, призначені судом по справах, пов'язаних з діяльністю нотаріусів; організує страхування нотаріальної діяльності.

Тобто палата не є державним органом, який здійснює контроль за діяльністю нотаріусів і вправі проводити офіційні перевірки та надавати висновки щодо законності здійснення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 16 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат нотаріус зобов'язаний зберігати в тайні відомості, які стали йому відомі у зв'язку т із здійсненням його професійної діяльності. Суд може звільнити нотаріуса від обов'язку збереження таємниці, якщо проти нотаріуса порушена кримінальна справа у зв'язку із здійсненням нотаріальної дії.

Статтею 5 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат нотаріусу при виконанні службових обов'язків, а також особам, що працюють в нотаріальній конторі, забороняється розголошувати відомості, оголошувати документи, які стали їм відомі у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій, за виключенням випадків, передбачених цими Основами.

Відомості (документи) про вчинення нотаріальних дій можуть видаватися тільки особам, від імені чи по дорученню яких вчиненні ці дії.

Довідки про вчинення нотаріальних дій видаються на вимогу суду, прокуратури, органів слідства у зв'язку з кримінальними, цивільними та адміністративними справами, що знаходяться в їх провадженні, а також на вимогу судових приставів-виконавців у зв'язку із матеріалами по виконанню виконавчих документів, що знаходяться в їх провадженні.

Виходячи із змісту п. 4 Переліку відомостей конфіденційного характеру, затвердженого Указом Президента РФ від 06.03.1997 р. №188 (в ред. Указу Президента РФ від 23.09.2005 г. № 1111) відомості нотаріуса віднесені до відомостей конфіденційного характеру, до нотаріальної таємниці і відомостей, доступ до яких обмежений відповідно до Конституції РФ та федеральними законами

Таким чином, реєстр (копії аркушів з реєстру), який безумовно містить відомості, що є нотаріальною таємницею, не міг надаватися нотаріусом стороннім особам, а саме НВО «Агрокомплекс».

Враховуючи вищезазначене, надання нотаріальною палатою чи нотаріусом відомостей та копій аркушів реєстру для реєстрації нотаріальних дій, є порушенням вимог законодавства РФ (аналогічні норми і вимоги щодо конфіденційності та нотаріальної таємниці містяться і в законодавстві України). Є незрозумілим, звідки і яким чином відповідач отримав копії цих аркушів реєстру, оскільки у листі нотаріальної палати вони як додатки не зазначені, а тому такі докази не є допустимими у розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того, з наданих аркушів (копій) не зрозуміло з реєстру якого нотаріуса вони скопійовані, за який рік, і чому саме ці сторінки і т.і.

Крім того, з пояснень нотаріуса (які зазначені у листі нотаріальної палати) не встановлено, що він не здійснював нотаріальну дію по засвідченню копії договору від 14.03.1994 р.

Враховуючи викладене, висновок відповідача, наведений у його поясненнях, про те, що нотаріус м. Москви Катін Ю.А. не здійснював посвідчення вірності копії договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 є нічим не підтвердженим.

Щодо рішення Мирового судді судової ділянки № 305 району Північне Ізмайлово м. Москви від 06.12.2011 р., яким у задоволенні позову ЗАТ «НВО Агрокомплекс» до ОСОБА_9 про стягнення збитків відмовлено, колегія суддів зазначає, що даним рішенням встановлено лише факт не надання позивачем (ЗАТ «НВО «Агрокомплекс») належних доказів, що підтверджують факт вчинення нотаріальної дії, а не факт вчинення або не вчинення такої дії.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою виконання зобов'язання за Договором про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. листом від 30 березня 2005р.

Доказів на підтвердження виконання зобов'язання з передачі нафтопродуктів за Договором про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. відповідачем господарському суду не надано.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Кодексу Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 Цивільного кодексу України). Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 334).

Таким чином, законодавство передбачає можливість визначення сторонами моменту переходу права власності на майно при укладенні договорів (угод).

За загальним правилом право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна. Однак сторони договору вправі обумовити інших момент переходу права власності. Цей момент може передувати у часі безпосередній (фактичній) передачі майна чи наступати після такої передачі. Натомість, у будь-якому випадку, з моменту набуття права власності, власник має вільне право володіти, користуватися та розпоряджатися річчю або майном, щодо якого він є власником. Виконання договору про передачу права власності на майно (нафтопродукти) є неможливим без передачі (фізичної) самого майна (або коносаменту чи товарно-розпорядчого документа). В іншому випадку набувач не отримує права володіння та користування, а отже права власності.

Правочин щодо передачі права власності завжди передбачає передачу самої речі чи майна від попереднього власника - набувачеві (новому власнику).

Таким чином, передача права власності на речі, у тому числі визначені родовими ознаками, відбувається шляхом безпосередньої передачі речі набувачеві. Передача права власності на речі (у тому числі визначені родовими ознаками) без безпосередньої передачі речей неможлива, оскільки у цьому випадку набувач буде позбавлений можливості реалізувати таке право.

Однак слід зауважити, що передачею майна (речі) вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна. До передачі майна також прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на відповідне майно (річ).

У позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача виконати умови договору від 14.03.1994р. та стягнути з останнього визначені договором нафтопродукти.

У спірних правовідносинах, які є предметом спору, для виконання стороною зобов'язань за договором щодо передачі права власності, ця сторона зобов'язана безпосередньо передати набувачу майно, а саме - визначену договором кількість нафтопродуктів. Без такої передачі перехід права власності неможливий, оскільки договором не визначений момент переходу права власності. За загальною ж нормою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна (речі).

Отже, вимога позивача (набувача за договором) про стягнення нафтопродуктів є фактичною вимогою про зобов'язання контрагента за договором виконати свої договірні обов'язки щодо передачі права власності на нафтопродукти.

Враховуючи зазначене вище та факт невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором від 14.03.1994 р., колегія суддів вважає, що порушене право власності позивача на нафтопродукти підлягає захисту шляхом задоволення позову.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення від 09.06.2005 р., суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог.

Разом з тим, відповідачем також оскаржені ухвали суду першої інстанції про зміну способу та порядку виконання рішення від 09.06.2005 р. у справі № 22/188 за заявою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та ЗАТ «Гефес Інтернейшнл» у зв'язку з неможливістю фактичного виконання судового рішення за умов відсутності у боржника присудженого до стягнення майна та грошових коштів.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» цінні папери належать до майна, яке безпосередньо не використовується у виробництві та підлягає реалізації в першу чергу.

Враховуючи відсутність у відповідача присудженого до стягнення майна (нафтопродуктів) та грошових коштів, що підтверджено належними та допустимими доказами, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про зміну порядку та способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р. шляхом стягнення на користь позивача вартості нафтопродуктів у сумі 39 911 105,00 грн. та в частині стягнення заборгованості в сумі 92 108 895,00 грн. шляхом списання цінних паперів з особового рахунку відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р., ухвала від 22.08.2005 р., ухвала від 23.12.2005 р. у даній справі відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Закритого акціонерного товариства «Гефес Інтернейшнл» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі № 22/188 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. у справі № 22/188 скасувати за нововиявленими обставинами.

3. Прийняти нову постанову.

4. Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р., ухвалу від 22.08.2005р., ухвалу від 23.12.2005р. залишити без задоволення.

5. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р. у справі № 22/188 залишити без змін.

6. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р. у справі № 22/188 залишити без змін.

7. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2005р. у справі № 22/188 залишити без змін.

8. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» (04210, м. Київ, проспект Оболонський, 22-б, кв. 60; код ЄДРПОУ 13669236) на користь Закритого акціонерного товариства «Гефес Інтернейшнл» (115522, м. Москва, вул. Луганська, 4, корп. 1; ІПН 7724115591, поштова адреса: 01015,

м. Київ, вул. Московська, 39, кв. 1) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

9. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

10. Матеріали справи № 22/188 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Яковлев М.Л.

Коршун Н.М.