Рішення № 25146311, 05.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 5023/1584/12

вх. № 1584/12

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Жигалкін І.П.

суддя Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Козлова Н.Б. за довіреністю № б/н від 24.02.2012 р.

1- го відповідача - не з'явився

2- го відповідача - не з'явився

3- го відповідача - Попов В.Ю. за довіреністю № 18/10-12 від 03.01.2012 р.

3-я особа на стороні позивача - не з'явився

1-а 3-я особа на стороні 2-го відповідача - не з'явився

2-а 3-я особа на стороні 2-го відповідача - не з'явився

3-я 3-я особа на стороні 2-го відповідача - не з'явився

4-а 3-я особа на стороні 2-го відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС", м. Харків;

3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва О.Д.,

м. Харків

до 1. ФО ОСОБА_9 м. Полтава ,

2. ТОВ "Прес-Центр", м. Харків ,

3-і особи на стороні 2-го відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. ТОВ "Компанія з управління активами "Медіа Кепітел Менеджмент", м. Харків; 2. ФО ОСОБА_1, м. Харків; 3. ФО ОСОБА_8, смт. Мала Данилівка; 4. ТОВ "ТСІ ІНВЕСТ", м. Харків,

3. Департамент державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради, м. Харків

про розірвання договору, визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання права власності на частку у статутному капіталі та зобов'язання зареєструвати право власності

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до 1. ФО ОСОБА_9 2. ТОВ "Прес-центр", 3. Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради (відповідачі) згідно якого просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр", укладений 09.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС" та ОСОБА_9, посвідчений 09.04.2009 р. приватним нотаріусом Харківського МНО Харківської області Чуєвою О.Д. в реєстрі за № 1907;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Прес-центр" від 08.04.2009 р., зафіксоване протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Прес-центр" № 1/09 від 08.04.2009 р., щодо вступу ОСОБА_9 до складу учасників ТОВ "Прес-центр", виходу ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС" з його складу внаслідок відчуження останнім на користь ОСОБА_9 частини частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" в розмірі 30%, а також про перерозподіл частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-центр", згідно якого ОСОБА_9 є учасником, частка якого у грошовому вираженні дорівнює 66975,00 грн., що складає 30% статутного капіталу ТОВ "Прес-центр".

- визнати за позивачем право власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр";

- зобов'язати 3-го відповідача зареєструвати право власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" за ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС".

В обґрунтування позову позивач вказував, що 08.04.2009 р. на загальних зборах учасників ТОВ "Прес-центр" було прийняте рішення" зокрема, про вступ ФО ОСОБА_9 до складу учасників ТОВ "Прес-центр" внаслідок відчуження на її користь належної позивачу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр". Це рішення було оформлене протоколом № 1/09 зборів учасників товариства від 08.04.2009 р. 09.04.2009 р. між позивачем та ФО ОСОБА_9 був укладений відповідний договір про продаж позивачем ФО ОСОБА_9 частини від належної позивачу частки в статутному капіталі товариства. Згідно п.2 договору на користь ФО ОСОБА_9 відчужувалась частка у розмірі 30% статутного капіталу товариства вартістю 66975,00 грн. Відповідно до п.3 договору позивач здійснював цю уступку частки у статутному капіталі товариства на користь ФО ОСОБА_9 за 1233,33 грн., які ФО ОСОБА_9 був зобов'язаний перерахувати в строк до 31.12.2009 р. на розрахунковий рахунок позивача. Проте, в порушення умов договору, ФО ОСОБА_9 до теперішнього часу не сплатив вищевказану суму позивачу за продану частку у статутному капіталі товариства.

Представники позивача та 3-го відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 06.07.2012 р. за вх. № Д 673/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Інші учасники судового процесу про судове засідання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання їх представники не з'явилися.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.07.2012 р. за вх. № 8673, надав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення копію позовної заяви з доданими до неї документами 1-му відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, яке господарським судом задовольняється та надані докази судом залучаються до матеріалів справи.

1-й відповідач, через канцелярію господарського суду 05.07.2012 р. за вх. № 8960, електронним повідомленням надав клопотання про зобов'язання позивача направити йому копію позову з додатком та відкладення розгляду справи, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я, та тим, що ним не було отримано копії позовної заяви з додатком. Дане клопотання господарським судом залучається до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання представника 1-го відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне. У п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем на адресу 1-го відповідача копії позовної заяви з додатком на виконання вимог ст. 56 ГПК України, а 1-м відповідачем в черговий раз подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я, та ним не доведено неможливості направлення до суду свого представника, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника 1-го відповідача про зобов'язання позивача направити йому копію позову з додатком та відкладення розгляду справи.

3-я особа на стороні позивача, через канцелярію господарського суду 14.05.2012 р. за вх. № 1675, надала письмові пояснення, які господарським судом залучені до матеріалів справи. В наданих поясненнях 3-я особа на стороні позивача виклала клопотання про розгляд справи за її відсутності, яке господарським судом задовольняється.

Позивач, через канцелярію господарського суду 15.05.2012 р. за вх. № 5171, надав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Згідно заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просив суд заборонити ОСОБА_9 відчужувати у будь-який спосіб частку у розмірі 30% або частину цієї частки у статутному капіталі ТОВ "Прес-Центр", накласти арешт на частку у розмірі 30% у статутному капіталі ТОВ "Прес-Центр", що належить ОСОБА_8 та заборонити державним реєстраторам Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією змін до статутних документів ТОВ "Прес-Центр".

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд, керуючись вимогами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи думку викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", вважав за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не було надано до суду відповідних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певних заходів до забезпечення позову вказаних у заяві, господарський суд прийшов до висновку, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою, у зв'язку з чим в її задоволенні необхідно відмовити.

Представник 3-го відповідача, через канцелярію господарського суду 05.07.2012 р. за вх. № 12180, надав клопотання про припинення провадження у справі, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Згідно даного клопотання представник 3-го відповідача просив суд припинити провадження у справі оскільки 20.12.2011 р. господарським судом Харківської області по справі № 5023/9372/11 було прийнято рішення, яким позов було задоволено частково, а саме: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Прес-Центр" від 08.04.2009 року, зафіксоване протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Прес-Центр" № 1/09 від 08.04.2009 року, щодо вступу ОСОБА_8 до складу учасників ТОВ "Прес-Центр", виходу позивача з його складу внаслідок відчуження останнім на користь ОСОБА_8 частини частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-Центр" в розмірі 30%, а також про перерозподіл частки в статутному капіталі товариства, згідно якого ОСОБА_8 є учасником, частка якої у грошовому вираженні дорівнює 66975 грн., що складає 30 % статутного капіталу. Також, даним рішенням було визнано за позивачем право власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-Центр" та зобов'язано Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради зареєструвати право власності на 30 % часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-Центр" за позивачем.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи вищевикладене та те, що спір по справі № 5023/9372/11 було вирішено судом не про той же предмет, що й по справі 5023/1584/12, суд прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання представника 3-го відповідача про припинення провадження у справі необхідно відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги по справі у повному обсязі.

Представник 3-го відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

08.04.2009 року відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-Центр" (другий відповідач) порядком денного якого було, зокрема, вступ ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 до складу учасників товариства та продаж ТОВ "Компанія з управління активами "Юніком плюс" своїх корпоративних прав.

За результатами проведених зборів було прийнято рішення включити, зокрема, ОСОБА_9 до складу учасників товариства внаслідок відчуження на його користь належної позивачу частини частки у статутному капіталі другого відповідача; виключити ТОВ "Компанія з управління активами "Юніком плюс" із складу учасників товариства у зв'язку із продажем корпоративних прав; перерозподілено частки у статутному фонді (капіталі) товариства у зв'язку з чим ОСОБА_9 належить частка, яка у грошовому виражені дорівнює 66975,00 грн., що складає 30% статутного капіталу.

Це рішення було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників ТОВ "Прес -Центр" від 08.04.2009 року.

Цей протокол за своєю правовою природою є документом, що фіксує факт прийняття рішення загальними зборами (абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відповідно до протоколу № 1/09 від 08.04.2009 року позивач заявив про бажання продати першому відповідачу частину своєї частки у статутному капіталі товариства у розмірі 30% за 1233,33 грн., у зв'язку з чим 09.04.2009 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договір про продаж позивачем першому відповідачу частини від належної йому частки в статутному капіталі другого відповідача за яку перший відповідач зобов'язався сплатити належну грошову суму. Цей Договір було посвідчено 09.04.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. та зареєстровано в реєстрі за №1907.

Згідно з п. 2 цього договору на користь першого відповідача відчужувалась частка у розмірі 30% статутного капіталу другого відповідача вартістю 66975,00 грн., яка належить позивачеві.

Відповідно до п. 3 цього договору позивач здійснював відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Прес-Центр" на користь першого відповідача за 1233,33 грн., які перший відповідач був зобов'язаний перерахувати йому в строк до 31.12.2009 року на розрахунковий рахунок відповідно до реквізитів зазначених у договорі.

Також, 09.04.2009 року приватним нотаріусом Чуєвою О.Д. було посвідчено підписи нововведених учасників другого відповідача у новій редакції його Статуту і 10.04.2009 року було проведено державну реєстрацію відповідних змін до статуту другого відповідача, пов'язаних зі зміною складу учасників перерозподілу їх часток у статутному капіталі. Державну реєстрацію змін було проведено за номером 14801050010001138 державним реєстратором Мартиненко О.В. Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради.

Проте, перший відповідач порушив умови договору, не сплативши обумовлену договором грошову суму за придбану частку у статутному фонді допустивши істотне порушення умов договору, що на думку позивача є підставою для його розірвання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, згідно приписів ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу, та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань, прийнятих на себе за договором.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1 і 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Істотне порушення стороною договору є підставою, зокрема, для розірвання договору за рішенням суду, у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку, оскільки було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному фонді, то умова про оплату є істотною в силу п. 3 договору та ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України.

Умова спірного договору про оплату частки у статутному капіталі другого відповідача є істотною для договору купівлі-продажу виходячи з сутності останнього, а таке порушення, як несплата першим відповідачем вартості переданого за договором майна, є його істотним порушенням, внаслідок якого позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору. Це порушення тягне за собою розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що перший відповідач доказів належного виконання умов договору купівлі-продажу суду не надав.

Згідно приписів ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку про невиконання першим відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого від позивача товару, що є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу і тягне за собою розірвання договору.

Відповідно до ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників є вищим органом товариства, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників і є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Прийняті на загальних зборах рішення можуть бути визнанні недійсними у разі порушення вимог закону або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. При цьому необхідно враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою (п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року № 13) для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: (а) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); (б) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); (в) прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Абзац 3 п. 17 зазначеної Постанови визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: (а) порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; (б) позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; (в) порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Закон наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 ГК України містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю.

Суд вважає, що у даному випадку протоколом № 1/09 зафіксований факт прийняття загальними зборами учасників другого відповідача рішення про припинення у позивача з одночасним виникненням у першого відповідача корпоративних прав, підставою яких є частка у статутному капіталі другого відповідача у розмірі 30%, у зв'язку з відчуженням позивачем цієї частки на користь першого відповідача.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", а також ч. 1 і ч. 2 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Отже, суд зазначає, що невиконання умов договору з боку першого відповідача знаходиться у безпосередньому зв'язку з оспорюваним рішенням загальних зборів другого відповідача, оскільки на підставі останнього був укладений договір купівлі-продажу, а попереднє порушує права та законні інтереси акціонера (учасника) товариства (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року № 13).

Враховуючи, що на даний момент підстави для прийняття такого рішення (в зазначеній спірній частині) відпали, то застосування наслідків розірвання договору шляхом повернення товару в даному випадку можливо тільки шляхом визнання недійсним прийнятого рішення в зазначеній спірній частині, яке пов'язане зі зміною складу засновників другого відповідача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Прес-центр" від 08.04.2009 р., зафіксоване протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Прес-центр" № 1/09 від 08.04.2009 р., щодо вступу ОСОБА_9 до складу учасників ТОВ "Прес-центр", виходу ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС" з його складу внаслідок відчуження останнім на користь ОСОБА_9 частини частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" в розмірі 30%, а також про перерозподіл частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-центр", згідно якого ОСОБА_9 є учасником, частка якого у грошовому вираженні дорівнює 66975,00 грн., що складає 30% статутного капіталу ТОВ "Прес-центр", та визнання за позивачем права власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради зареєструвати право власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" за ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Натомість обраний позивачем спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог позивача про зобов'язання Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради зареєструвати право власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" за ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС".

Враховуючи те, що з вини 1-го відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з першого відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2146,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. 20, 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 100, 147, 319, 321, 328, 526, 611, 627, 629, 638, 651, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 56, 66, 67, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр", укладений 09.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС" та ОСОБА_9, посвідчений 09.04.2009 р. приватним нотаріусом Харківського МНО Харківської області Чуєвою О.Д. в реєстрі за № 1907.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Прес-центр" від 08.04.2009 р., зафіксоване протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Прес-центр" № 1/09 від 08.04.2009 р., щодо вступу ОСОБА_9 до складу учасників ТОВ "Прес-центр", виходу ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС" з його складу внаслідок відчуження останнім на користь ОСОБА_9 частини частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" в розмірі 30%, а також про перерозподіл частки в статутному капіталі ТОВ "Прес-центр", згідно якого ОСОБА_9 є учасником, частка якого у грошовому вираженні дорівнює 66975,00 грн., що складає 30% статутного капіталу ТОВ "Прес-центр".

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС" (61103, м. Харків, пр. Леніна, 56, кім. 87, код ЄДРПОУ 33480787) право власності на 30% часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-центр" (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1-А, код ЄДРПОУ 32335569).

Відмовити в задоволенні позову в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС" до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради про зобов'язання Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради зареєструвати право власності на 30% часток у статутному капіталі ТОВ "Прес-центр" за ТОВ "Компанія з управління активами "ЮНІКОМ ПЛЮС".

Стягнути з ОСОБА_9 (36023, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами „ЮНІКОМ ПЛЮС" (61103, м. Харків, пр. Леніна, 56, кім. 87, код ЄДРПОУ 33480787) судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2012 р.

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Жигалкін І.П.

суддя Жиляєв Є.М.