Рішення № 25146261, 16.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р.Справа № 25/17-3341-2011За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7

до відповідачів: 1)Приватного сільськогосподарського підприємства „Надія"

2) Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта"

про стягнення 28 558 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_7., згідно свідоцтва

Від відповідача -ПСП „Надія": Капацин А.С., довіреність від 10.10.2011 р.

Від відповідача -ВАТ НАСК „Оранта": Прокопов М.В., довіреність від 23.12.2010 р.

В судовому засіданні 16.07.2012 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_7., згідно свідоцтва

Від відповідача -ПСП „Надія": не з`явився

Від відповідача -ВАТ „НАСК „Оранта": Прокопов М.В., довіреність від 23.12.2010 р.

Суть спору: про стягнення з ПСП „Надія" на користь ФОП ОСОБА_7. 10 000 моральної шкоди;

про стягнення з ВАТ „НАСК „Оранта" на користь ФОП ОСОБА_7. 18 558 грн. матеріальної шкоди

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду обґрунтування від 26.09.2011р. за вх.№33274/2011, пояснення від 17.10.2011р. за вх.№35835/2011, уточнення від 16.07.2012р. за вх.№21933, де уточнив позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом.

Первісні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ПСП „Надія" на користь ФОП ОСОБА_7. 20 386,40 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

Так, позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що 31.01.2010 р. на 128 км. Автодороги Київ-Одеса, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „RENAULT" р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2, який належить на праві власності ПСП „Надія", під керуванням працівника ПСП „Надія" ОСОБА_4 та автомобіля МАN р.н.НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_8, що належить ФОП ОСОБА_7. Внаслідок чого автомобіль позивача отримав значні пошкодження та потребував ремонту, який позивачем було оплачено за свої кошти на суму 32 000 грн. Відповідно до постанови Саратського районного суду №3-215/2010р. від 25.02.2010р. водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 340 грн. Частково позивачу ВАТ „НАСК „Оранта" було відшкодовано вартість затрачених на ремонт коштів в сумі 11 163,60 грн. Крім того, позивач вважає, що йому діями відповідача було спричинено моральну шкоду, яку позивач обґрунтовує наявністю вини (встановленої судовим рішенням) водія відповідача у скоєнні ДТП, що потягло за собою порушення звичайного способу життя позивача (втрату засобу заробітку коштів на життя), призвело до порушення його життєвих та ділових зв'язків, позивач був змушений тимчасово припинити заняття підприємницькою діяльністю, що негативно вплинуло на утримання сім`ї та себе. Позивач шукав способи усунення негативних наслідків, завданих ДТП, що супроводжувало моральними його переживаннями через порушення усталеного способу життя, встановленням нервової напруги у стосунках в сім`ї, пов'язаної з відсутністю можливості зайняття підприємницькою діяльністю, пошуком фінансових джерел для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Моральні переживання позивача пов'язані також із необхідністю пошуку та витрат на спеціалістів-товарознавців (для з'ясування вартості ремонту транспортного засобу), фахівців з ремонту автомобілів, отримання суми страхової виплати, пошуку коштів для замовлення запасних частин, фінансової кризи в країні. Грошовий вираз моральної шкоди позивач оцінив в половину суми матеріального збитку. Ремонт автомобіля саме ПП „Грецький Транс Експедиція" позивач пояснив тим, що в м. Києві не має автостанцій по рихтувальним роботам комерційного вантажного автотранспорту.

Клопотання позивача від 18.06.2012р. за вх.№18803/2012 про ознайомлення з матеріалами справи було судом задоволено 18.06.2012р., про що свідчить відмітка позивача на зазначеній заяві.

Згідно пояснень позивача від 18.06.2012р. за вх.№18761/2012, якими позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши іншим відповідачем ВАТ „НАСК „Оранта", суд ухвалою від 25.06.2012р. залучив до участі у справі ВАТ „НАСК „Оранта", в якості іншого відповідача.

Відповідач, ПСП „Надія", у відзиві на позов від 12.10.2011р. за вх.№35314/2011 повідомив, що не погоджується із сумою матеріальної шкоди, у зв'язку із завищенням її розміру, просив суд залучити до справи матеріали оцінки експертів ВАТ „НАСК "Оранта" та порівняти вартість матеріалів та робіт із ринковою вартістю, діючою на момент їх придбання. Також, відповідач зазначив, що не визнає вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з відсутністю факту її заподіяння, оскільки про факт ДТП дізналось лише із повістки Саратського районного суду.

Заява відповідача -ПСП „Надія" від 12.09.2011р. за вх.№31769/2011 про розгляд справи за участю страховика -ВАТ „НАСК „Оранта" та матеріально відповідальної особи -ОСОБА_4 була частково судом задоволена, у зв'язку з чим ухвалою суду від 12.09.2011р. залучено до участі у справі ВАТ „НАСК „Оранта" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В частині залучення до участі у справі матеріально відповідальної особи - ОСОБА_4 клопотання ПСП „Надія" задоволенню не підлягає, з підстав відсутності можливості впливу судового рішення на права та обов'язки вказаної особи.

ВАТ „НАСК „Оранта" надало суду пояснення від 31.10.2011р. за вх.№37249/2011, де зазначило, що на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності №ВС/6419375 після надання пошкодженого транспортного засобу, аварійним комісаром за участю позивача був складений протокол огляду від 04.02.2010р. При цьому, щодо обсягу встановлених аварійним комісаром пошкоджень транспортного засобу, зауваження від відповідача не надходили. Відповідно до висновку аварійного комісара №АА3291ІК-08.02/1ко від 08.02.2010р. вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 11 163,60 грн.

Клопотання ВАТ „НАСК „Оранта" від 12.10.2011р. за вх.№35312/2011 про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи було судом задоволено, про що винесено ухвалу від 19.10.2011р., якою призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено ОНДІСЕ, провадження у справі зупинено.

09.02.2012р. у зв'язку з незабезпеченням огляду транспортного засобу, ненаданням сторонами витребуваних документів та не проведенням оплати вартості експертизи, за вх.№4325/2012 до суду надійшло повідомлення ОНДІСЕ №16264 від 26.01.2012р. про неможливість дати висновок судової автотоварознавчої експертизи, що зумовило поновлення провадження у справі ухвалою від 15.02.2012р.

Після усунення сторонами спору обставин, що зумовили неможливість проведення експертизи, судом винесено ухвалу про призначення проведення судової автотоварознавчої експертизи, яку доручено ОНДІСЕ, та зупинено провадження у справі. За результатами проведення зазначеної експертизи від ОНДІСЕ до суду 23.05.2012р. надійшов висновок за вх.№15757/2012, у зв'язку з чим суд ухвалою від 25.05.2012р. поновив провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.06.2012р. за клопотанням ВАТ „НАСК „Оранта" від 18.06.2012р. за вх.№ 18804, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 06.07.2012р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши правову позицію сторони, суд встановив наступне:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.07.2009р. транспортний засіб вантажний бортовий автомобіль МАN належить на праві власності ОСОБА_7.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 25.02.2010 р. у справі №3-215/2010р. встановлено, що ОСОБА_4 31.01.2010р. о 21год.30хв на 128 км а/д Київ- Одеса керував автомобілем марки "Рено", ДН НОМЕР_1, який належить на праві власності ПСП „Надія", з напівпричепом ДН НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це безпечно, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль марки „МАN", ДН НОМЕР_3, що стояв позаду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. При цьому, постановою Саратського районного суду від 25.02.2010р. ОСОБА_4. визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

Факт вищезазначеної події ДТП також підтверджується довідкою Державтоінспекції від 01.02.2010р.

В матеріалах справи наявні досліджені господарським судом докази того, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_4 працював у ПСП „Надія" на автомобілі марки "Рено", ДН НОМЕР_1, із напівпричепом, які належать на праві власності ПСП „Надія", а саме, заява ОСОБА_4 про прийняття його на роботу від 01.11.2009р., витяг з наказу №20 від 01.11.2009р., наказ №20 від 04.11.2009р. про закріплення водіїв за транспортними засобами, виписка з наказу №27 від 01.06.2007р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 07.03.2006р., ВНС 216814 від 09.06.2009р.

Автомобіль марки "Рено", ДН НОМЕР_1, та напівпричіп, ДН НОМЕР_2, були застраховані у ВАТ „НАСК „Оранта" власником ПСП „Надія", про що свідчать поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/6419374 від 24.12.2009р., №ВС/6419375 від 24.12.2009р. При цьому, автомобіль було застраховано на суму 51 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 35 000 грн. за шкоду, заподіяну майну, франшиза відсутня; причіп застраховано по шкоді життю і здоров`ю на суму 51 000грн., по шкоді майну -35 000 грн., франшиза відсутня.

Позивачем за власні кошти було відремонтовано пошкоджений автомобіль марки „МАN", ДН НОМЕР_3, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.02.2010р., рахунком-фактурою №70/33 від 01.02.2010р., податковою накладною №70331 від 20.10.2010р., калькуляцією від 01.02.2010р. на проведення робіт по ремонту автомобіля, квитанціями до прибуткового касового ордера №322 від 15.10.2010р., №323 від 18.10.2010р., №324 від 19.10.2010р., №325 від 20.10.2010р., актом здачі-прийняття робіт №РН-70/331 від 20.10.2010р.

Автомобіль марки „МАN", ДН НОМЕР_3, позивач використовував у підприємницькій діяльності, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні договір №127/09-ТР про перевезення вантажів від 24.12.2009р., договір перевезення №26/044/7 від 26.03.2010р., акти виконаних робіт від 29.12.2009р., від 23.03.2011р.

Частково позивачу, за його заявою від 03.02.2010р., ВАТ „НАСК „Оранта" було відшкодовано вартість затрачених позивачем на ремонт коштів в сумі 11 163,60 грн., що не заперечується сторонами, та визначена відповідно до протоколу огляду аварійного комісара ТОВ „Гарант-АС/Станс" від 04.02.2010р., калькуляції від 05.02.2010р., звіту №АА3291ІК-08.02/1ко від 08.02.2010р., сертифікату №10300, розрахунку страхового відшкодування від 15.03.2011р., страхового акту №ОЦВ-10-1295/1 від 15.03.2011р., протоколу огляду транспорту від 31.01.2010р.

Той, факт, що надані позивачем калькуляції, складені однією датою -01.02.2010р., містять різну суму ремонту 28 884грн. та 32 000 грн. і різний обсяг ремонтних робіт та деталей, які замінюються, акт здачі -прийняття робіт №РП-70/331 включає вартість деталей та обсяг ремонту, який не підтверджується протоколом огляду аварійного комісара від 04.02.2010р., обсяг пошкоджень у калькуляціях та акті здачі-прийняття робіт №РП-70/331 не відповідають пошкодженням, зазначеним у протоколі огляду транспорту позивача працівниками ДАІ на місці ДТП, зумовив призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

За результатами зазначеної судової експертизи було надано висновок №2618 від 21.05.2012р., із якого вбачається, що вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля „МАN", ДН НОМЕР_3, станом на 31.10.2010р., внаслідок ДТП, яке трапилось 31.01.2010р., визначається сумою 29 722,20 грн. Згідно висновку судового експерта з врахуванням проведених ремонтних робіт, експерт в основному спирався на пошкодження, встановлені протоколом огляду аварійного комісара ТОВ „Гарант-АС/Станс" від 04.02.2010р., цифрові фотографії пошкодженого транспортного засобу, калькуляції вартості ремонтних робіт, акт 01.02.2010р., здачі -прийняття робіт №РП-70/331.

Також, із висновку №2618 від 21.05.2012р. вбачається, що на автомобілі, що досліджується, розтрощені, пошкоджені в різному ступені, підлягають заміні обтікач кутової кабіни передній лівий, скло вітрове, інші складові, що підлягають заміні, при даних пошкодженнях згідно технології ремонту (відновлення) КТС. При цьому, експерт зазначив, що на момент складання висновку документальне підтвердження відновлення КТЗ спеціалізованими для даного типу КТЗ є в наявності.

Із пояснень позивача від 18.06.2012р. вбачається, що позивач з висновком експерта згоден.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог частково, з огляду на наступне.

Статтею 985 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 3 п.1 ст. 980 Цивільного Кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України „Про страхування" передбачено обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Із змісту п.п. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 4 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Із змісту п.1 ст. 16 Закону України „Про страхування" вбачається, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта аварійного сертифіката, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961).

Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву… Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду (п. 35.1. ст.35, п. 37.1. ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-III від 12.07.2001р. оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач має право на страхове відшкодування шкоди, заподіяної його автомобілю неправомірними діями ОСОБА_4, водія автомобіля ПСП „Надія", цивільно-правова відповідальність якого як власника транспортного засобу, яким спричинено аварію, застрахована у ВАТ „НАСК „Оранта".

При цьому, суд враховує, що з огляду на орієнтування експертом на калькуляції та акти здачі-прийняття робіт по факту ремонту пошкодженого автомобіля при дачі висновку стосовно вартості ремонту капоту, передньої лівої панелі, рами лівої двері, усунення перекосу кабіни, та не зазначення ним кількості людино-годин затрачених на вчинення таких робіт, за відсутності проведення експертизи перед проведенням ремонтних робіт, за умови неможливості реально визначити кількість годин, які необхідно затратити для відновлення пошкоджених деталей машини вже після відновлювального ремонту автомобіля, не є достовірними та належними висновки експерта стосовно вартості зазначених видів робіт на загальну суму 12 636 грн.

Стосовно вартості робіт по ремонту капоту, передньої лівої панелі, рами лівої двері, усунення перекосу кабіни, суд приймає її на підставі протоколу огляду аварійного комісара ТОВ „Гарант-АС/Станс" від 04.02.2010р., а саме в загальній сумі 2954,21 грн.

Решта вартості ремонтних робіт на суму 17 086,20 грн. приймається судом згідно висновку експерта. Зокрема, суд зауважує, що вважає вірогідним висновок експерта щодо необхідності заміни лобового скла автомобіля „МАN", ДН НОМЕР_3, у зв'язку з чим оправданими витрати на його придбавання та придбання ущільнювача для нього, роботи з його встановлення, з врахуванням того, що як вбачається із протоколу аварійного комісара та висновку експерта мав місце перекос кабіни зазначеного автомобіля та така деформація достатньо імовірно сприяла його знищенню при намаганні перемістити пошкоджений автомобіль з місця аварії.

За вищенаведених умов, позивач, як вище встановлено судом мав право на страхове відшкодування за пошкодження його автомобіля в сумі 20 040,21 грн. (17086 грн. + 2954,21 грн.), однак, з врахуванням часткової страхової виплати ВАТ „НАСК „Оранта" в сумі 11 163,60 грн., позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню за рахунок ВАТ „НАСК „Оранта" в сумі 8 876,61 грн. (20 040,21грн. - 11 163,60 грн.), що є вартістю матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля „МАN", ДН НОМЕР_3, станом на 31.10.2010р., внаслідок ДТП, яке трапилось 31.01.2010р.

Одночасно, із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/6419374 від 24.12.2009р. вбачається, що зі страхування відповідальності по шкоді, завданій майну, автомобіль було застраховано на суму 35 000 грн., із цього суд вбачає, що сума позовних вимог позивача, визнана судом - 8 876,61 грн. та не сплачена страховиком ФОП ОСОБА_7., навіть з врахуванням вже виплаченого страхового відшкодування, не перевищує суму страхування, отже повинна бути стягнута судом із ВАТ „НАСК „Оранта", яка відповідно до договору страхування №ВС/6419374 від 24.12.2009р. несе страхові ризики.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 18 558 грн. матеріальної шкоди частково, у зв'язку з чим з ВАТ „НАСК „Оранта" на користь позивача слід стягнути 8 876,61 грн. шкоди.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення з відповідачів 10 000 грн. моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, позивач при заявленні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди послався на положення ст.1187 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди позивач послався на наявність вини (встановленої судовим рішенням) водія відповідача у скоєнні ДТП, яке потягло за собою порушення звичайного способу життя позивача (втрату засобу заробітку коштів на життя), призвело до порушення його життєвих та ділових зв'язків, позивач був змушений тимчасово припинити заняття підприємницькою діяльністю, що негативно вплинуло на утримання його сім`ї. Позивач зазначив, що пошук ним способів усунення негативних наслідків, завданих ДТП, супроводжувався моральними переживаннями через порушення усталеного способу життя, встановленням нервової напруги у стосунках в сім`ї, пов'язаної з відсутністю можливості зайняття підприємницькою діяльністю, пошуком фінансових джерел та фахівців для відновлення пошкодженого транспортного засобу, отримання суми страхової виплати, пошуку коштів для замовлення запасних частин.

По-перше, крім, наявних у позові словесних посилань на втрату звичайного способу життя, супроводжувану моральними стражданнями, позивач не надав суду жодного прямого або побічного доказу, зокрема, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України, душевних страждань, спричинених діями відповідачів -ПСП „Надія" та ВАТ „НАСК „Оранта". А саме не подані до суду докази протиправних дій відповідачів, наявності моральної шкоди, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, вини відповідачів в заподіянні шкоди.

Крім того, якщо виходити з вини у вищезазначеному ДТП саме громадянина ОСОБА_4., встановленої постановою районного суду, ОСОБА_4 самостійно має відповідати за спричинену його діями моральну шкоду, за умови не передбачення чинним законодавством відповідальності власника транспортного засобу, яким керувала винна у ДТП особа, за неправомірні дії цієї особи, що потягли моральні страждання внаслідок вчинення нею ДТП. Також, відсутні підстави для відповідальності страховика у цьому випадку за понесення позивачем моральної шкоди, навіть у випадку її наявності. Отже, у такому випадку позивач мав звернутись із позовом до гр. ОСОБА_6, що мало б наслідком іншу підвідомчість справи, такий позов мав розглядатись судом загальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд відмовляє ФОП ОСОБА_7. у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів 10 000 грн. моральної шкоди за недоведеністю.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними частково, у зв'язку з чим, стягненню з ВАТ „НАСК „Оранта" на користь позивача підлягає 8876,61 грн. шкоди. При цьому, в решті частині позовних вимог позивача суд відмовляє.

Позивачу за рахунок відповідача -ВАТ „НАСК „Оранта" пропорційно розміру позовних вимог відшкодовується, згідно ст. 49 ГПК України, відшкодовуються державне мито в сумі 88,76 грн. та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

З врахуванням наявності вини ПСП „Надія", як власника джерела підвищеної небезпеки, та договірної відповідальності страховика -ВАТ „НАСК „Оранта" у разі настання страхового випадку, суд покладає на відповідачів порівну відшкодування позивачу, сплаченої за платіжним дорученням №451 від 27.12.2011р. на рахунок ОНДІСЕ, вартості судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" (01000, м. Київ, вул. Жилянська,75, код 00034186) в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта" (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар,9-а, код 02511242) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 (02068, АДРЕСА_1) 8 876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 61 коп. страхового відшкодування, 88 (вісімдесят вісім) грн. 76 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. вартості судової експертизи.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Надія" (68251, Одеська область, Саратський район, с. Зоря, вул. Комсомольська,91, код 30500983) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 (02068, АДРЕСА_1) 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. вартості судової експертизи.

4.Відмовити ФОП ОСОБА_7. в решті частині позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.07.2012р.

Суддя Малярчук І.А.