Рішення № 25145795, 09.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2012 р.Справа № 5017/1548/2012

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Комунального підприємства "Ланжерон"

про визнання договору оренди дійсним.

та

за зустрічним позовом: Комунального підприємства "Ланжерон"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -довір. №780 від 19.05.2012р.

від відповідача: Наседкін О.І. -довір. №208 від 26.06.2012р.

У судових засіданнях 27.06.2012р. та 04.07.2012р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Ланжерон", в якій просить суд визнати дійсним договір оренди нежилого приміщення № 28/1/05/Д від 01.01.2005р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Ланжерон" щодо нежилого приміщення кафе «Любов», загальною площею 57 кв.м, під розміщення об'єкту громадського харчування строком до 31.12.2029 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи ст. 220 ЦК України, згідно з якою, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. При цьому, посилаючись на приписи п.п.2.2., 2.3. Договору, позивач вказує, що сумлінно виконує умови договору, сплачуючи орендну плату, комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плату за користування земельною ділянкою, що підтверджується довідкою відповідача, а також за свої кошти проводить ремонт орендованого приміщення.

З урахуванням викладеного, відсутність нотаріального посвідчення договору зумовила його звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 28.05.2012р. було порушено провадження у справі №5017/1548/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 27.06.2012р.

27.06.2012р. Комунальне підприємство "Ланжерон" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою (а.с.38-40), в якій просить суд зобов'язати усунути перешкоди КП «Ланжерон»в користуванні нежилим приміщенням кафе «Любов», розташованим на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, загальною площею 57,0 кв.м.

В обґрунтування зустрічного позову КП «Ланжерон»зазначає, що об'єкт оренди був переданий Відповідачу за зустрічним позовом 1 січня 2005 року, про що був складений відповідний акт приймання-передачі. При цьому, незважаючи на те, термін дії договору оренди визначений п. 1.2. договору з 01.01.2005 р. по 31.12.2029 р., Договір оренди № 28/1/05/Д від 01.01.2005 р., в порушення ст. 793 Цивільного кодексу України, було укладено в простій письмовій формі та не зареєстровано, що зумовлює його нікчемність.

Таким чином, враховуючи нікчемність договору оренди № 28/1/05/Д від 01.01.2005р., КП „Ланжерон" вважає, що відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний повернути комунальному підприємству «Ланжерон»отриманий на виконання договору об'єкт оренди у вигляді нежилого приміщення кафе «Любов»(інвентарний № 100-ЛА), розташований на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон вм. Одесі, загальною площею 57,0 кв.м.

Ухвалою суду від 02.07.2012р. зустрічну позовну заяву КП «Ланжерон»було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні 09.07.2012р. представник ФОП ОСОБА_1 просив суд задовольнити первісний позов, а у зустрічному відмовити. Письмового відзиву на зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 не надав.

Представник КП «Ланжерон»у судовому засіданні 09.07.2012р. підтримав зустрічний позов, а у первісному просив суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.45-45).

В обґрунтування відзиву на первісний позов КП «Ланжерон»зазначає, що посилання позивача за первісним позовом на ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації. За правилами ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, КП «Ланжерон»вважає, що правила ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент укладення таких правочинів пов'язується із державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки. Крім того, позивачем за первісним позовом не наведено доказів факту ухилення Комунального підприємства «Ланжерон»від нотаріального посвідчення договору оренди №28/1/05/Д від 01.01.2005р., при цьому, саме факт ухилення однієї із сторін договору від нотаріального посвідчення встановлено законодавством як обов'язкову умову для можливості визнання договору оренди дійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд зазначає наступне:

Приймаючи до уваги зміст як первісної так і зустрічної позовних вимог, суд вважає за необхідне перш за все надати правову оцінку чинності спірного договору з огляду його укладення у простій письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, укладений сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Відносини майнового найму врегульовані нормами ЦК України; відносини оренди державного та комунального майна - Законом України "Про оренду державного та комунального майна", нормами якого, в силу ст. 1 Закону, регулюються, зокрема, питання оренди комунального майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Дійсно, відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно до ст. 794 ЦК України такий договір підлягає також державної реєстрації.

Зі змісту частини 3 статті 640 цього Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються вказаним законом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що, як встановлено судом, майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до ст.12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

При цьому, оскільки Закон України „Про оренду державного та комунального майна" є спеціальним по відношенню до ЦК України щодо оренди комунального майна, положення статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»застосовуються переважно перед нормами Цивільного кодексу України (стаття 793, 794) щодо нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на 3 і більше років та його державної реєстрації. Тому недотримання нотаріальної форми договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (її частини) державної або комунальної власності не є підставою для визнання такого договору недійсним та не зумовлює його нікчемність.

Як встановлено судом з аналізу змісту спірного договору, при його підписанні сторонами досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, визначених у ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна". Вказаний договір укладено особами, що мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Як встановлено судом, спірний правочин виконується сторонами, тобто спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, жодних вимог про розірвання вказаного договору сторонами не заявлялися.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, суд вважає, що оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 користується вказаним приміщенням на підставі діючого договору оренди №28/1/05/Д від 1.01.2005р., підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Що стосується вимог первісного позову, суд також доходить до висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на наступне:

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009р. (п.13) з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, господарським судом має, зокрема, з'ясовуватися: чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню та чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення і чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Враховуючи, що, по-перше, судом встановлено, що спірний правочин не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню згідно до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та з урахуванням відсутності таких вимог у тексті договору оренди, а, по-друге, доказів ухилення від нотаріального посвідчення відповідача за первісним позовом матеріали справи не містять, у задоволенні первісного позову слід також відмовити.

Враховуючи відмову судом як у первісному, так і у зустрічному позові, витрати по сплаті судового збору покладаються в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України на позивачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

2. У задоволенні зустрічного Комунального підприємства «Ланжерон»відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 16.07.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.