Постанова № 25145393, 09.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 5015/5341/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Булій Т.В. дов. № ЦХП-18/606 від 06.04.2012 року; Лесько Н.О. дов. № ЦХП-18/2401 від 29.12.2011 року;

Відповідача: Костур Р.В. дов. № б/н від 07.05.2012 року; Кіцака М.С. дов. № б/н від 07.05.2012 року;

Третьої особи: Ільїної І.В. дов. № 730 від 16.02.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року

у справі № 5015/5341/11 господарського суду Львівської області

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -державного підприємства "Придніпровська залізниця"

про стягнення 479 895,37 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології", просило стягнути з відповідача 479 895,37 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язання за договором поставки № 09/03/20-2п від 20.03.2009 року (т. 1, а.с. 5-8).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення п. 5.2 договору не у строк, та не у повному обсязі здійснено поставку продукції, а саме на суму 479 895,37 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до відзиву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" виконало зобов'язання за договором № 09/03/20-2п від 20.03.2009 року, оскільки здійснило поставку продукції відповідно до умов п. 5.3 зазначеного договору (т. 1, а.с. 99-101, 194-197).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2011 року до участі у справі № 5015/5341/11 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне підприємство "Придніпровська залізниця" (т. 1, а.с. 101).

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2011 року (суддя Гоменюк З.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року (головуючий Зварич О.В., судді Якімець Г.Г., Хабіб М.І.) (т. 2, а.с. 81-85) у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 220-223).

Судові акти мотивовані тим, що відповідачем товар відповідно до умов договору був поставлений у повній кількості.

Не погодившись з оскарженими судовими рішеннями, державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати оскаржені акти, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення з огляду на необгрунтовність та безпідставність доводів, викладених у ній.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.05.2012 року (т. 2, а.с. 92-93).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03.08-05/255 від 08.05.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П. (т. 2, а.с. 123).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.05.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 24.05.2012 року (т. 2, а.с. 142-143).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03.08-05/283 від 22.05.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф. (т. 2, а.с. 144).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 31.05.2012 року (т. 2, а.с. 149-150).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/330 від 25.05.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із відпусткою судді Данилової Т.Б. (т. 2, а.с. 151).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.06.2012 року розгляд касаційної скарги призначено на 12.06.2012 року (т. 2, а.с. 152-153).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/393 від 05.06.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Демидова А.М., судді Коваленко С.С., Кролевець О.А. (т. 2, а.с. 154).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 20.06.2012 року (т. 2, а.с. 159-160).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/616 від 20.06.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із відпусткою судді Демидової А.М. (т. 2, а.с. 161).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2012 року розгляд касаційної скарги призначено на 09.07.2012 року (т. 2, а.с. 162-163).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/501 від 07.07.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Євсіков О.О.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2009 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" (постачальник) укладено договір поставки № 09/03/20-2п, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" зобов'язалось поставити та передати у власність, а державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, що викладені у цьому договорі ( т.1, а.с. 15).

Відповідно п. 1.3.1 договору виробником продукції є відкрите акціонерне товарситво "Дружківський завод металевих виробів".

Згідно до п. 5.1 договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються у рознарядці замовника.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказується у рознарядці замовника.

Відповідно до рознарядок позивача № ЦХП-18/762 від 20.03.2009 року, № ЦХП-18/1398 від 14.04.2009 року, № ЦХП-18/2774 від 05.06.2009 року, адресованих відповідачу останній зобов'язався поставити державному підприємству "Придніпровська залізниця" продукцію в кількості, визначеній зазначеними рознарядками.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до частини 8 статті 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно залізничних накладних № 50898547 від 24.04.2009 року, № 50898811 від 30.04.2009 року, № 50898823 від 06.05.2009 року, № 50899121 від 19.06.2009 року продукція була завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці.

Отже, з врахуванням вищенаведених приписів закону суди попередніх дійшли обгрунтованого висновку, що з моменту завантаження продукції, відповідно до вищезгаданих залізничних накладних, обов'язок з поставки відповідачем продукції є виконаним, що обумовлено сторонами у п. 5.3 договору № 09/03/20-2п від 20.03.2009 року.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, які підтверджують недостачу продукції при її отриманні, спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що за місцем отримання продукції комісією складено акти приймання продукції по кількості № 5 від 30.04.2009 року, № 6 від 07.05.2009 року, № 7 від 14.05.2009 року, №7 від 25.06.2009 року, якими зафіксовано недостачу товару.

Однак, суди попередніх інстанцій встановили, що при прийманні продукції не було дотримано вимог ст. 129 Статуту залізниць України та п. 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року у справі № 5015/5341/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

О.О. Євсіков