Постанова № 25145065, 12.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. Справа № 5015/7283/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.05.12у справі№ 5015/7283/11 господарського суду Львівської області за позовомЗаступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради доПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" простягнення 37 170,37 грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/429 від 11 липня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Ходаківський М.П. (прокурор відділу, посв. № 18),

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Тунік А.В. (дов. від 01.03.12).

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про стягнення 37 170,37 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2945 га по вул. Хмельницького, 292 у місті Львові та привести її у придатний для використання стан. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, виявлено самовільне зайняття останнім спірної земельної ділянки і використання її без правовстановлюючих документів для будівництва автозаправної станції та влаштування благоустрою, про що складено акт, припис та протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 125, 211, 212 Земельного кодексу України, статей 23, 33, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.12, ухваленим суддею Мороз Н.В., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з доведеності матеріалами справи факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без правових підстав. При цьому, суд керувався приписами статті 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мирутенко О.Л. -головуючого, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., постановою від 07.05.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник, вказує на помилковий висновок попередніх судів щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки. Наголошує також на неврахуванні попередніми судами погодження відповідачу райдержадміністрацією встановлення будівельної огорожі на спірній земельній ділянці, яка межує із земельними ділянками, що перебувають у власності та оренді відповідача. При цьому, посилається на порушення судами приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги заступника прокурора міста Львова, заявлені в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,2945 га по вул. Хмельницького, 292 у місті Львові, приведення її у придатний для використання стан та стягнення 37 170,37 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Судами установлено, що 26.09.11 відділом Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Львові була проведена перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений відповідний акт. Згідно вказаного акта земельна ділянка № 1 площею 0,10 га у місті Львові, по вул. Хмельницького, 292, належить ПАТ "Концерн Галнафтогаз" згідно державного акта на право власності на землю від 30.11.07, а земельна ділянка № 2 площею 0,1573 га за тією ж адресою, орендується ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на підставі договору оренди від 25.07.07. Однак, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови за тією ж адресою площею 0,2945 га для будівництва автозаправної станції та влаштування благоустрою. За результатами проведеної перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 000045 від 26.09.11, винесено постанову № 44 від 05.10.11 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та внесено припис № 111 від 26.09.11 щодо усунення порушень земельного законодавства. Судами обох інстанцій установлено, що вищевказаний акт, припис, протокол та постанова відповідачем не оскаржені, у відповідності до закону не скасовані, а відтак є чинними. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили факт використання Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" земельної ділянки, загальною площею 0,2945 га, розташованої в місті Львові, по вул. Хмельницького, 292 без правовстановлюючих документів, тобто самовільно. Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Виходячи з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку права користування спірною земельною ділянкою не оформлено, висновок судів попередніх інстанцій про її звільнення та приведення у придатний для використання стан визнається колегією суддів касаційної інстанції правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах закону. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільним використанням відповідачем землі в сумі 37 170,37 грн. здійснено згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 року № 963. Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Враховуючи встановлений попередніми судами факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо підставності стягнення з відповідача заподіяних державі внаслідок цього збитків в розмірі спірної суми. Довід скаржника щодо порушення попередніми судами приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, визнається неспроможним, оскільки спростовується матеріалами даної справи. Решта доводів скарги не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.12 у справі Господарського суду Львівської області № 5015/7283/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець