Постанова № 25145049, 16.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 5019/2510/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Карабаня В.Я., суддів: Ковтонюк Л.В., Жаботиної Г.В.

за участю представника відповідача -Гостєв А.В.

прокуратури -Ходаківський М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012у справі господарського суду № 5019/2510/11 Рівненської областіза позовомрегіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській областідо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачазакритого акціонерного товариства "Дубровицька меблева фабрика "Діброва" комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"провизнання права державної власності

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Дубровицька меблева фабрика "Діброва" про визнання права власності за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на їдальню з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач), розташовану за адресою: Рівненська область, Дубровиницький р-н. м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 21.

В обґрунтування позову регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області вказало про те, що закрите акціонерне товариство "Дубровицька меблева фабрика "Діброва" створено у процесі приватизації державного підприємства -Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" -у березні 1993 року. Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дубровицька меблева фабрика "Діброва" (п.п. 13.2 п. 13 "Вилучення вартості майна") виключено вартість їдальні з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач), розташовану за адресою: Рівненська область, Дубровиницький р-н. м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 21 -із статутного фонду товариства. Для впорядкування обліку нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу та з метою проведення первинної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 273 від 21.06.2004 підтверджено право власності на нерухоме майно Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" та видано перелік нерухомого майна, яке передано у власність товариству, у якому відсутній спірний об'єкт.

Посилаючись на те, що згідно чинного на час приватизації Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" законодавства України спірна їдальня не підлягала приватизації, а згідно з п. 1.3 "Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, здійснюють державні органи приватизації, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 (суддя Павлюк І.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 (колегія у складі суддів: Бучинська Г.Б., Мельник О.В., Дужич С.П.) рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області просить скасувати рішення попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись, зокрема, на неповне з'ясування місцевим та апеляційним господарськими судами обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права. Зокрема заявник зазначає, що не оцінено і не спростовано пояснення регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області під час розгляду справи першою та апеляційною інстанцією стосовно відсутності у відповідача правових підстав для отримання ним безоплатно у власність їдальні, спірний об'єкт не увійшов до майна, що підлягало приватизації; відповідна передача не здійснювалася, оскільки не існує належних доказів, а саме акту прийому-передачі майна, за яким майно передавалось безоплатно, це не обумовлено ні в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу, ні в договорі купівлі-продажу державного майна № 3 від 25.03.1993. Судами при розгляді справи помилково застосовано положення ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції 19.02.1993). Дана норма не підлягала застосуванню до ЗАТ "Дубровицька меблева фабрика "Діброва", оскільки воно не створено на базі орендного підприємства.

Заступник прокурора Рівненської області також звернувся з касаційною скаргою на постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012, вважає, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняті при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та прокурора, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та першого заступника прокурора Рівненської області з огляду на наступне.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області щодо визнання за державою права власності на спірне нерухоме майно, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що спірний об'єкт правомірно перейшов безоплатно у власність відповідача в результаті приватизації згідно ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності суди попередніх інстанцій не надали ніякої оцінки доводам регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, викладеним як в позові, так і в поясненнях на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2012, про те, що в даному випадку на момент приватизації Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" викупу державного майна орендним підприємством не могло бути тому, що дію абзацу 4 пункту 1 статті 15 "Способи приватизації" Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" було зупинено згідно із Декретом Кабінету Міністрів України № 10/92 від 15.12.1992, а відновлено згідно із Законом України "Про визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України з питань орендних відносин" № 3875-ХІІ від 26.01.1994; крім того, КП Дубровицька меблева фабрика "Діброва" не було орендним підприємством. Тому на спірні правовідносини не поширюються пільги, передбачені ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". Також у статуті Дубровицької меблевої фабрики "Діброва", що зареєстрований розпорядженням Дубровицької районної державної адміністрації № 266 від 10.11.1993, зазначено, що власністю фабрики є майно, придбане за власні кошти 25.03.1993 шляхом викупу державного майна Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" згідно з відомістю інвентаризації і акту передачі державного майна від 30.06.1993 в сумі 17 202 000 крб., що становить статутний фонд фабрики, а також виготовлена продукція, одержані доходи, амортизаційні відрахування від вартості фондів придбаних колективом покупців за рахунок одержаного фонду. Так, статутом передбачено, що у власність Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" в момент приватизації перейшло лише придбане майно, яке було відчужене виключно шляхом викупу на суму 17 302 000 крб. Вказане також підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 1 від 05.01.2006 закритого акціонерного товариства "Дубровицька меблева фабрика "Діброва" (згідно якого було ним було надано інформацію про майно, яке не було включено до статутного фонду), в якому зазначено спірну будівлю їдальні.

З'ясування вказаних обставин має суттєве значення під час вирішення даного спору, оскільки відповідач у відзиві на позов вказував, що він є власником спірного майна, яке йому було передано безоплатно відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

За таких обставин прийняті у справі постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 та рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 скасувати, справу № 5019/2510/11 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий В.Карабань

Судді: Л.Ковтонюк

Г.Жаботина