Постанова № 25144718, 13.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 р. Справа № 2-а-2184/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення коштів,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області (далі - позивач або УПФУ) звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" (далі - відповідач або АТЗТ "Гідромонтаж") про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 22539 грн. 96 коп.

Представник позивача надала суду заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без її участі у порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується корінцями повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи вищевикладене та на підставі ч.4,6, ст.128 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до змісту позову позивач позовні вимоги обґрунтував наступним.

Так, 28 працівників АТЗТ "Гідромонтаж" вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року, №1788-ХІІ (далі - Закон №1788).

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі - Закон №400) об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, працівникам підприємства згідно п.п. "б"-"з" ст.13 Закону №1788.

Згідно п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі - Інструкція №21-1) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Представнику АТЗТ "Гідромонтаж" надано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за травень 2012 року, відповідно до якого загальна сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень 2012 року, з урахуванням часткової сплати, становить 22539,96 грн.

Однак, АТЗТ "Гідромонтаж" у нормативно встановленні строки не внесло до УПФУ суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень 2012 року у сумі 22539,96 грн., що обумовило звернення до суду з позовом.

Відповідно до наданих суду поштою заперечень, відповідач позов не визнає, при цьому свої заперечення обґрунтовує наступними обставинами.

Зокрема, рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-24/10/2170, яке залишене в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 р., за позовом УПФУ до АТЗТ "Гідромонтаж" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2009 р. встановлено, що працівники підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_2 отримали стаж на пільгову пенсію до 01.01.1992 і не працювали на підприємстві після 01.01.1992, у зв'язку із чим їм пенсія повинна була бути призначена на підставі ст. 100 Закону № 1788. Тому витрати за ці пенсії підприємства відшкодовувати не зобов'язані. Сума пільгових пенсій, нарахованих вказаним працівникам складає 413,12 грн., виходячи з чого позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Також, ст.100 Закону №1788 визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. При цьому відповідно до п.8 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р., №383 застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. Тобто, вважають, що право на пенсію відповідно до ст.100 Закону №1788 має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах.

Працівники АТЗТ "Гідромонтаж" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також отримали стаж на пільгову пенсію до 01.01.1992 р. і не працювали на підприємстві після 01.01.1992 р. у зв'язку з чим їм пенсія мала призначатися відповідно до ст.100 Закону №1788 і відповідно витрати за ці пенсії підприємством не відшкодовуються. Сума нарахованої в травні 2012 року цим працівникам пільгових пенсій складає 1539,67 грн.

За таких обставин загальна заборгованість за травень 2012 року АТЗТ "Гідромонтаж" має становити 20687,17 грн., а не 22639,96 грн.

Крім цього, відповідно до заперечення на позов, відповідач зазначає, що згідно п.6 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-ІV (далі - Закон №1058), відповідно до якої підприємства та організації з коштів призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці лише за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, вважає, що Закон №1058 не передбачає стягнення фактичних витрат на доставку та виплату пенсій за Списком №2 і позовні вимоги у цій частині позову задоволенню не підлягають, при цьому відповідач посилається на судову практику судів апеляційної та касаційної інстанції.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Так, відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.10.2010 № 01-11/768 відповідач є юридичною особою та здійснює діяльність за КВЕД "45.25.4 Монтаж металевих конструкцій". Відповідно до матеріалів справи відповідач у своїй діяльності використовує працю найманих працівників, тобто є роботодавцем, а тому в розумінні законів №1058 та №400 він є страхувальником та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 1, 2 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництвом, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - Списки), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, Прикінцеві положення містять бланкетні норми, які стосовно правового регулювання відносини з приводу підстав та порядку призначення, а також покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відсилають до законодавчих актів, що діяли до набрання чинності Законом № 1058.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, є Закон № 400.

Зокрема, згідно із ст.2 Закону №400 для платників збору суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788, а згідно п.2 ст.4 Закону №400 ставка збору на такий об'єкт оподаткування складає 100 відсотків.

Закон №400 будь-яких виключень чи пільг для відповідача по справі щодо сплати такого збору не містить, а отже він зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку.

Пункти "б"- "з" ст.13 Закону №1788, в тому числі але не виключно, регулюють питання призначення пенсії на пільгових умовах за віком, працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до ст.8 Закону №1788 виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі по тексту Інструкція №21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що підприємства-роботодавці зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за віком, працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що УПФУ 28 працівникам АТЗТ "Гідромонтаж", а саме ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_28 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону №1788, як таким, що були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. При цьому, суд вказує на ту обставину, що право на призначення зазначеним працівникам пільгових пенсій на підставі Списку № 2 АТЗТ "Гідромонтаж" не оспорюється та визнається.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ "Гідромонтаж" не оскаржено порядок та підстави призначання пенсії вищезазначеним особам. Протоколи та розпорядження УПФУ, якими ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_28 призначались пільгові пенсії на підставі п.«б» ст.13 Закону №1788 є чинними.

Згідно п.6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, УПФУ надіслано до АТЗТ "Гідромонтаж" відповідне повідомлення від 07.05.2012 року, №734/02 в якому зазначено суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за травень 2012 року та яка складає 22639,96 грн. Зазначене повідомлення отримано уповноваженим представником АТЗТ "Гідромонтаж" 07.05.2012 року, що підтверджується його підписом на ньому.

Однак відповідач суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах УПФУ у повному обсязі не відшкодував. Так, відповідно до довідки УПФУ АТЗТ "Гідромонтаж" перераховано на рахунки УПФУ 100 грн. у рахунок сплати боргу по пільговим пенсіях за травень 2012 року. Тобто, заборгованість АТЗТ "Гідромонтаж" перед УПФУ з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за травень 2012 року складає 22539,96 грн., яка є непогашеної і на момент розгляду справи у суді.

За таких обставин, суд вважає, що сума заборгованості відповідача перед УПФУ у розмірі 22539,96 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах підлягає стягненню у повному обсязі.

При цьому суд вважає помилковою позиції відповідача, якими він обґрунтовує свої заперечення на позов.

Так, одним із доводів, на підставі яких відповідач заперечує проти позову є те, що працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пільгова пенсія повинна бути призначена на підставі ст.100 Закону № 1788, у випадку чого витрати на виплату та доставку такої пенсії не відшкодовуються. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що проти підстав та порядку призначення пільгових пенсій іншим працівникам відповідач не заперечує.

Виходячи з вищевикладених норм під час призначення пенсій за віком на пільгових умовах застосовується ст. 13 Закону №1788. Разом з тим, ст.100 цього Закону також містить положення стосовно порядку призначення пільгових пенсій, що і зумовило виникнення спору щодо частини позовних вимог. Так, відповідно до її змісту особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. Тобто, ст. 100 Закону № 1788 встановлює перехідні положення для порядку призначення пільгових пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до введення в дію цього закону.

Так, до введення в дію Закону № 1788 правовідносини пенсійного забезпечення громадян регулював Закон СРСР "Про державні пенсії" від 14.07.1956. Відповідно до п. "б" ст. 9 цього Закону зазначено, що чоловіки, які працюють на інших роботах з тяжкими умовами праці за списком виробництв, затверджених Кабінетом Міністрів СРСР отримують право на пільгову пенсію за віком по досягненню 55-річного віку та за наявності загального трудового стажу не менше 25 років, з них не менше половини цього стажу повинно припадати на роботи з тяжкими умовами праці. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що як Закон СРСР "Про державні пенсії", так і Закон № 1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списками.

Оцінюючи можливість набуття права на пільгову пенсію за віком вищевказаним особам на підставі ст. 100 Закону № 1788, судом досліджено зміст уточнюючих довідок, виданих їм від АТЗТ "Гідромонтаж", довідки про призначення пільгової пенсії, видані від УПФУ. Судом встановлено роки народження працівників, щодо порядку призначення пенсій яким виник спір: ОСОБА_4 - у 1954 р., ОСОБА_1 -у 1954 р., ОСОБА_17 -у 1954 р., ОСОБА_2 -у 1952 р., ОСОБА_5 -у 1954 р., ОСОБА_6 - у 1956 р. А саме, найстаршим з них (ті, які народились у 1952 р.) станом до 01.01.1992 виповнилось 40 років. Тобто, на момент набрання чинності Законом №1788 пільгова пенсія зазначеним працівникам не могла бути призначена ні по ст.13, ні по ст.100 Закону № 1788 навіть при наявності достатнього для призначення пільгової пенсії стажу, оскільки у них була відсутня сукупність трьох обставин: вони не досягли на той момент відповідного пенсійного віку, з настанням якого особа має право звертатись за призначенням пільгової пенсії.

Іншими доводами відповідача, на підставі яких він заперечує проти позову, є те, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, яким вони були призначені за Списком № 2, Прикінцевими положеннями Закону № 1058 не передбачено, в обґрунтування цього посилається на рішення апеляційного адміністративного суду. Суд не погоджується з такими доводами виходячи з наступного.

Вище суд вже зазначав, що стосовно порядку та підстав призначення, а також порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій норми Закону № 1058 мають бланкетний характер. Так, здійснивши логічний аналіз п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, суд дійшов висновку про наявність зв'язку між абзацами з першого по четвертий цього пункту (у них йдеться про право осіб, що працювали на роботах, передбачених зокрема Списком № 2, на пільгову пенсію, а також на порядок призначення такої пенсії) та п'ятим абзацом (який говорить про збереження старого порядку відшкодування витрат на пільгові пенсії). Про наявність логічного зв'язку між складовими частинами цього пункту свідчить словосполучення "при цьому": абз. 5, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 - при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, такий порядок стосується відшкодування витрат на пільгові пенсії, призначені за Списком № 2. У абзаці шостому цього ж пункту є норма, яка дійсно не передбачає Список № 2, однак нею врегульовано поступове зростання до 100 % обсягу відшкодування підприємствами пільгових пенсій, призначених за Списком № 1. Виходячи з цього, суд вважає, що відповідач, використовуючи абзац шостий п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, помилково дійшов висновку про те, що витрати на виплату пільгових пенсій за Списком № 2 підприємствами не відшкодовуються.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, як зазначалося вище, є Закон № 400.

Зазначена правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі №21-69а11, відповідно до якої порядок відшкодування УПФУ фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст.13 Закону №1788 не змінився у зв'язку з набранням 1 січня 2004 року чинності Законом №1058, оскільки норми останнього не змінювали регулювання спірних відносин, а тому до них необхідно застосовувати положення Закону №400. Зазначена постанова Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі №21-69а11 прийнята з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому в силу положень ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З приводу посилання відповідача на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у якості обґрунтування своїх заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд акцентує увагу на тому, що обов'язковими для суду є саме обставини справи, тобто конкретні юридичні факти, встановлені рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили. Відповідно до загальної теорії права юридичними фактами є життєві обставини, які спричинюють виникнення, зміну або припинення правовідносин. Від юридичних фактів слід відрізняти певний спосіб інтерпретації норм права (правова позиція). Юридичні факти, як беззаперечно існуючі життєві обставини, які відбулись у минулому та спричинили вплив на правовідносини, є величиною сталою і не залежною від думки людини. Разом з тим, інтерпретація норм права, що регулюють правовідносини, спричинені наявністю юридичних фактів, та, власне, оцінка юридичних фактів, залежить від правосвідомості конкретної особи, у тому числі судді. Тому суд, вирішуючи спір по суті, не зобов'язаний керуватись правовими позиціями іншого суду, висловленими у судових рішеннях по інших справах, він має виходити виключно від юридичних фактів, зазначених у таких рішеннях як встановлені. У цьому, зокрема, виражено принцип незалежності суддів та оцінки доказів і обставин справи за внутрішнім переконанням. Тобто преюдиціальне значення мають не правові висновки суду, а виключно обставини (факти), встановленні в іншій справі

Так, у рішеннях суду, на які посилається відповідач, зазначено те, що відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі Списку № 2, законом не передбачено. Однак, суд не бере до уваги вказані рішення апеляційного суду в цій частині у зв'язку із тим, що такий зміст рішення є не встановленим фактом, а правовою позицією суду щодо порядку правового регулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Аналогічна ситуація має місце і у частині спростування судами у своїх рішеннях порядку призначення пільгових пенсій, які по своїй правовій природі є правовою позицією суду, висловленою у його рішеннях, а не встановленим фактом, тому вони не є обов'язковими для суду у цій частині під час вирішення даного спору по суті.

Таким чином, узагальнюючи викладене суд вважає, що позов управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень 2012 року у сумі 22539 грн. 96 коп. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 22539 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 96 коп. задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" (код ЄДРПОУ 00114138) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка Херсонської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень у сумі 22539 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 96 коп. на р/р 2508303002455, ХОУ ВАТ "Ощадбанк" №10021/127, МФО 352457 м. Нова Каховка, код 21294951, код призначення платежу 50020600.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.1