Постанова № 25144712, 03.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 2-а-877/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Бутенка Д.В., Гінди Л.І.,

представника відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства з постачання скрапленого газу "Газпостач" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство з постачання скрапленого газу "Газпостач" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. №№ 0003932301, 0003942301, 0003962100, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 573515 грн., у тому числі за основним платежем на 491972 грн., з податку на додану вартість на 467638,25 грн., у тому числі за основним платежем на 388826 грн., та акцизного збору за продаж скрапленого газу на 734825 грн., у тому числі за основним платежем на 366902 грн.

У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м.Херсоні 23.02.2012р. реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст.55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Херсоні, відповідач).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки вони складені на підставі неналежної оцінки господарської діяльності підприємства та обставин оподаткування цієї діяльності. На думку позивача, відповідач неправомірно нарахував зобов'язання з акцизного податку з реалізації скрапленого газу та врахував цю обставину при визначені бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач стверджує, що скраплений газ, який ним було придбано та реалізовано не відноситься до підакцизних товарів. Крім того, позивач не нараховував покупцям акцизний збір, а тому підприємство не отримувало валовий дохід у вигляді акцизного збору. Безпідставними є висновки про безтоварність операцій з придбання товарів у ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс", оскільки відносини з цими постачальниками підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними, вартість товарів сплачена постачальникам у безготівковому порядку, придбані товари використані в оподатковуваній господарській діяльності платника податків. Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не визнання господарської операції. Цивільний кодекс України визначає нікчемним правочин, якщо його недійсність встановлена Законом, а не актом податкової перевірки. Неправомірним є виключення із складу валових витрат завищеної компенсації залізничних перевезень ТОВ "Оптімгаз" та перерахованих коштів ВАТ "Херсонгаз", як компенсація земельного податку по орендованим у цього СПД земельним ділянкам. Позивач стверджує, що розмір компенсації залізничних перевезень та компенсація сплаченого земельного податку передбачена у догодах з ТОВ "Оптімгаз" та ВАТ "Херсонгаз", є договірною господарською операцією, цінова політика якої не регулюється державою, а тому встановлюється сторонами господарських відносин.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, вказавши на те, що позивач є платником акцизного податку з реалізації скрапленого газу і тому зобов'язаний був нараховувати цей податок та враховувати його розмір при обчислені бази оподаткування з податку на прибуток та з ПДВ. За даними відповідача, постачальники товарів ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" не підтвердили документально господарських відносин з позивачем, не знаходились за місцем реєстрації та не декларували наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві. Під час перевірки позивач не підтвердив факт отримання товарів товарно-транспортними накладними, що є доказом безтоварності цих операцій. Представник відповідача зазначила, що відповідно до Податкового кодексу України, Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податку на додану вартість" до складу валових витрат та податного кредиту відносяться документально підтверджені витрати, які призначені для використання у оподатковуваній господарській діяльності платник податків. Відсутність доказів отримання товарів свідчить про безтоварність операцій та унеможливлює використання цих товарів в господарській діяльності позивача. Також зазначила, що позивач не підтвердив документально витрати на компенсацію залізничних перевезень ТОВ "Оптімгаз" та сплатив земельний податок з земельних ділянок, які знаходились у користуванні у іншого СПД, тобто позивач не був платником цього податку щодо цих земельних ділянок. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 15.09.2011 р. по 26.10.2011 р. посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.09.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 07.09.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2011 р. № 3782/23-5/36671276.

У висновках акту перевірки зазначено наступні порушення:

1. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.9 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 491972 грн., у тому числі:

- 1 квартал 2010 року у сумі 16498 грн.;

- 2 квартал 2010 року у сумі 25800 грн.;

- 3 квартал 2010 року у сумі 15729 грн.;

- 4 квартал 2010 року у сумі 268141 грн.;

- 1 квартал 2011 року у сумі 125975 грн.;

- 2 квартал 2011 року у сумі 39829 грн.

2. п.188.1 ст.188, пп.9.1.4 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 388826 грн., у тому числі:

- жовтень 2010 року на суму 50514 грн.;

- грудень 2010 року на суму 264731 грн.;

- січень 2011 року на суму 14005 грн.;

- лютий 2011 року на суму 16291 грн.;

- березень 2011 року на суму 16422 грн.;

- квітень 2011 року на суму 15197 грн.;

- травень 2011 року на суму 11665 грн.

3. п.188.1 ст.188, пп.9.1.4 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від"ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 5689 грн., у тому числі:

- червень 2011 року - 5689 грн.

4. ст.49.18.1 Податкового кодексу України підприємством за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. не подано до ДПІ у м.Херсоні податкової декларації з акцизного податку.

5. ст.212.1.8 Податкового кодексу України підприємством за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. не задекларовано суми податкового зобов"язання з акцизного податку з реалізації скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах, в загальній сумі 366902 грн., у тому числі:

- січень 2011 року в сумі 60210,21 грн.;

- лютий 2011 року в сумі 71641,05 грн.;

- березень 2011 року в сумі 72294,89 грн.;

- квітень 2011 року в сумі 75985,90 грн.;

- травень 2011 року в сумі 58326,12 грн.;

- червень 2011 року в сумі 28443,82 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2011 р.:

- № 0003942301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 467638,25 грн., з яких за основним платежем - 388826 грн., за штрафними санкціями - 78812,25 грн.;

- № 0003932301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств на 573515 грн., з яких за основним платежем - 491972 грн., за штрафними санкціями - 81543 грн.;

- № 0003962100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за акцизний збір на 734825 грн., з яких за основним платежем - 366902 грн., за штрафними санкціями - 367923 грн.

У збільшення суми грошового зобов"язання ввійшли за податковими повідомленнями рішеннями:

1. № 0003942301 - відповідачем встановлено заниження податкових зобов"язань на 73380 грн. внаслідок не включення до бази оподаткування акцизного збору у сумі 366900 грн., завищення податкового кредиту на 321135 грн. у зв"язку з визнанням нікчемними правочинів з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс", до податкового кредиту безпідставно включено вартість відшкодованих витрат з податку за землю ВАТ "Херсонгаз" у сумі 42422,45 грн. та встановлено завищення ПДВ по податковому кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Оптімагаз" на 21187 грн.;

2. № 0003932301 - відповідачем встановлено заниження валового доходу у зв"язку з не включенням доходу від реалізації газу у І кварталі 2011 року в сумі 204146 грн., ІІ кварталі 2011 року - 173170 грн., завищення валових витрат на 1604425 грн., в тому числі: у зв"язку з визнанням нікчемними правочинів з ПП "Стальсервіс" (3306,54 грн.), ТОВ "Анфи-К" (990 грн.), ТОВ "Енергоімпекс" (1283333,33 грн.), безпідставною сплатою податку на землю у сумі 212240,14 грн. за земельні ділянки, що належать ВАТ "Херсонгаз", та не підтвердженням документально вартості залізничного тарифу на 105936 грн. по відносинах з ТОВ "Оптімагаз";

3. № 0003962100 - відповідачем встановлено, що позивачем не задекларовано суми податкового зобов"язання з акцизного податку з реалізації скрапленого газу на суму 366902 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.5.3.8 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 р. з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту та витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ та понесених витрат.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та витрат необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та витрат;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту та витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Щодо нікчемності угод ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" протягом липня-жовтня 2010 року придбало у ПП "Стальсервіс" металовироби та отримало від даного контрагента видаткові накладні № РН-1833 від 09.07.2010 р., № РН-1956 від 19.07.2010 р., № РН-2009 від 23.07.2010 р., № РН-2101 від 29.07.2010 р., № РН-2520 від 27.08.2010 р., № РН-2726 від 09.09.2010 р., № 3068 від 01.10.2010 р. та податкові накладні № 1833 від 08.07.2010 р., № 1956 від 15.07.2010 р., № 2009 від 21.07.2010 р., № 2101 від 28.07.2010 р., № 2520 від 17.08.2010 р., № 2726 від 03.09.2010 р., № 3068 від 01.10.2010 р.

Розрахунки проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень, виписки з розрахункового рахунку позивача.

Вказаний товар було перевезено автотранспортом, який знаходиться в оренді позивача - Газель 33023 № НОМЕР_4, що підтверджується подорожніми листами за №№ 112853, 113769, 113786, 113820, 115113, 116562, 116717.

Металовироби були отримані позивачем та використані в господарській діяльності згідно приходних накладних на склад № 260 від 09.07.2010 р., № 279 від 19.07.2010 р., № 293 від 23.07.2010 р., № 303 від 29.07.2010 р., № 395 від 31.08.2010 р., № 1292 від 31.08.2010 р., № 420 від 09.09.2010 р., № 544 від 01.10.2010 р., звітів по матеріалах по складу за липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, актів списання матеріалів.

Відповідачем були використані матеріали ГВПМ ДПІ у м.Енергодарі, відповідно до яких директором ПП "Стальсервіс" під час господарських відносин з позивачем був ОСОБА_4, який надав свідчення про те, що фінансово-господарська діяльність не здійснювалася, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників на підприємстві не має. На підставі цього, відповідачем зроблено висновок про те, що складені первинні документи (податкові та видаткові накладні) за період з 03.06.2010 р. по 01.10.2010 р. за підписом ОСОБА_5 є недійсними, так як підписані особою, яка не була уповноважена здійснювати такі дії.

Однак суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

В судовому засіданні було досліджено заяву ОСОБА_4, яка зареєстрована у ДПІ у м.Херсоні 01.06.2011 р. (тобто, до проведення перевірки у позивача), у якій він підтвердив здійснення господарської діяльності ПП "Стальсервіс" та відмовився від пояснень, які використало ДПІ у м.Херсоні у акті перевірки.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що працювала бухгалтером на ПП "Стальсервіс" з 2009 по 2010 рік. Підприємство займалося металопрокатом. Підтвердила господарські відносини ПП "Стальсервіс" з ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" у 2010 році. Зазначила, що видаткові та податкові накладні виписувалися нею особисто, позивач забирав товар власним автотранспортом.

Факт перебування ОСОБА_5 з ПП "Стальсервіс" у трудових відносинах підтверджується копіями наказів № 2 від 02.04.2009 р., № 25 від 31.09.2010 р., записами у трудовій книжці ОСОБА_5

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. (який був чинним на час спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, ОСОБА_5, як бухгалтер ПП "Стальсервіс", мала право виписувати податкові накладні по відносинах з ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз".

У січні-березні 2010 року ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" мало відносини з ТОВ "Анфи-К".

На підтвердження здійснення господарських відносин з цим товариством позивачем надано видаткові накладні № 1 від 19.01.2010 р., № 2 від 18.01.2010 р., № 5 від 10.02.2010 р., № 12 від 03.03.2010 р. та податкові накладні № 3 від 19.01.2010 р., № 4 від 18.01.2010 р., № 8 від 10.02.2010 р., № 14 від 03.03.2010 р.

Згідно платіжних доручень та виписки з розрахункового рахунку розрахунки проведено у безготівковій формі у повному обсязі.

Придбаний у ТОВ "Анфи-К" товар отримано позивачем та використано в господарській діяльності відповідно до приходних накладних № 2 від 19.01.2010 р., № 3 від 19.01.2010 р., № 12 від 10.02.2010, № 19а від 03.03.2010 р., звітів по матеріалах на складі за січень, лютий, березень 2010 року, актів списання матеріальних цінностей.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що в період з 2009 року по березень 2010 року був директором ТОВ "Анфи-К". На початку 2010 року було декілька поставок товару ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз". Поставку здійснював власним автомобілем, оскільки партії товару були незначними - 200 шт. господарського мила, різак, отвод. Податкові накладні підписував власноруч. У зв"язку з погіршенням здоров"я у квітні 2010 року продав фірму ОСОБА_7

При перевірці правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Анфи-К", відповідач у акті перевірки посилається на пояснення ОСОБА_7 про те, що він не мав відношення до ведення фінансово-господарської діяльності цього товариства, реєстраційні та бухгалтерські документи не підписував.

На підставі вказаних пояснень відповідачем зроблено висновок, що складені первинні документи (податкові та видаткові накладні) за період з 01.01.2010 р. по 01.04.2010 р. за підписом ОСОБА_7 є недійсними, так як виписані особою, яка не була уповноважена здійснювати такі дії.

Між тим, з досліджених у судовому засіданні видаткових та податкових накладних слідує, що вони підписані ОСОБА_6, який до березня 2010 року був керівником ТОВ "Анфи-К".

Факт того, що ТОВ "Анфи-К" було перереєстровано на ОСОБА_7 у квітні 2010 року підтверджується показаннями ОСОБА_6, поясненнями ОСОБА_7 від 13.07.2010 р.

Тобто, видаткові накладні № 1 від 19.01.2010 р., № 2 від 18.01.2010 р., № 5 від 10.02.2010 р., № 12 від 03.03.2010 р. та податкові накладні № 3 від 19.01.2010 р., № 4 від 18.01.2010 р., № 8 від 10.02.2010 р., № 14 від 03.03.2010 р. від ТОВ "Анфи-К" виписані уповноваженою особою - ОСОБА_6 як директором товариства.

Також суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавців - ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", до покупця - ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз".

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей від ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К" не мали місце (не здійснювалися).

У грудні 2010 року, січні 2011 р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Енергоімпекс" на підставі договорів від 12.02.2010 р. № ПЕ/107/59/1, від 17.01.2011 р. № 03/2011/17/1.

На підтвердження реальності отримання товару позивачем надано видаткові накладні № РН 20/12-2 від 20.12.2010 р., № РН 24/12-1 від 24.12.2010 р., № РН-0000006 від 17.01.2011 р., податкові накладні № 201210 від 13.12.2010 р., № 161210 від 16.12.2010 р., оборотно-сальдові відомості по рахунку 2811 за період 20.12.2010-27.12.2010 р., за період 17.01.2011 р., листи ТОВ "Енергоімпекс" на відвантаження зрідженого газу на адресу ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" № 24/03 від 24.12.2010 р., № 20/02 від 20.12.2010 р., залізничні накладні № 0924727 від 11.12.2010 р., № 0924726 від 11.12.2010 р., № 0924817 від 08.01.2011 р., № 0924816 від 08.01.2011 р., № 0924815 від 08.01.2011 р., залізничну накладну на маршрут або групу вагонів № 48007392 від 20.12.2010 р., рахунок-платіжну вимогу Н.Каховського МПЖТ № 113 від 28.12.2010 р., відомість № 113 за 28.12.2010 р., тех центр обробки перевізних документів ЕтехПД. Перелік № 2812 від 28.12.2010 р., Перелік № 3012 від 30.12.2010 р., квитанції про відправлення порожніх цистерн № 42664209 від 28.12.2010 р., № 42664208 від 28.12.2010 р., № 42509834 від 29.12.2010 р., акт прийому-передачі СВГ № 1 від 17.01.2011 р., звіт реалізації газу (зі зберігання) по Н.Каховській дільниці за січень 2011 року, реєстр відвантаження газу за січень 2011 року з Новокаховської БЗЗГ ДП "Газпостач" ТВ "Енергоімпекс" (зберігання), реєстр прибуття газу за січень 2011 року на зберігання ТОВ "Енергоімпекс", договори зберігання № 3 від 05.01.2011 р., № 8/1 від 28.01.2011 р.

Із зазначених документів чітко вбачається, яким чином було отримано скраплений газ у грудні 2010 року та січні 2011 року, а саме, залізничним транспортом з бази у м.Нова Каховка, вул.Індустріальна, 1.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з розрахункового рахунку позивача.

Податковим органом під час перевірки ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" було використано акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Енергоімпекс" з питань правомірності нарахування податкового зобов"язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року" від 08.04.2011 р. № 594/22-1/31209468.

У висновках вказаного акту визнано нікчемними правочини з контрагентами за грудень 2010 року у зв"язку з тим, що у ТОВ "Енергоімпекс" відсутні основні фонди І групи, складські приміщення, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням (стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Однак дані твердження відповідача спростовуються наданими представниками позивача копіями договорів зберігання скрапленого газу в м.Нова Каховка від 28.01.2010 р., 28.01.2011 р., листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 01.03.2011 р. № 124494/10/23-5 про надання пояснень та їх документального підтвердження по підприємствам-контрагентам, по яким сформовано податковий кредит та податкові зобов"язання грудня 2010 року, листа ТОВ "Енергоімпекс" № 21/03-03 від 21.03.2011 р. щодо надання документів, які підтверджують сформований податковий кредит та податкові зобов"язання грудня 2010 року.

У судовому засіданні представником відповідача не заперечувалося, що ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" у деклараціях за відповідні періоди відобразили податкові зобов"язання по операціях з позивачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Представником відповідача не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були запис про відсутність ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відповідач не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників - ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" на момент придбання у них товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" , які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцями ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Одночасно суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що правочини, укладені між ПП "Стальсервіс", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Енергоімпекс" та ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" є нікчемним з огляду на наступне.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат на 1055936,05 грн. та завищення податкового кредиту на 21187 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Оптімагаз" у зв"язку із завищенням вартості залізничного тарифу.

Судом встановлено, що 23.02.2010 р. між ТОВ "Оптімагаз" та ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 1/23/02/46/1.

Згідно п.1 договору Постачальник зобов"язується поставити Покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а Покупець зобов"язується їх оплатити і прийняти в асортименті, кількості згідно поданих заявок, узгодженими з Постачальником.

Ціна товару визначається прейскурантом цін Постачальника. На кожну партію товару, що поставляється за цим договором, складається рахунок із зазначенням вартості товару (п.3).

З вказаного договору слідує, що в ньому не вказано про те, що залізничний тариф сплачується окремо по виставленим рахункам, тобто, входить у вартість товару.

Суд погоджується з твердженням представників позивача про те, що залізнична накладна, на яку посилається відповідач у акті перевірки, фіксує тільки провізну плату по залізничній колії, номер цистерни, кількість скрапленого газу в цистерні та дані, що свідчать, кому належить сама цистерна, як порожня тара.

Між тим залізничний тариф включає в себе провізну плату, вартість послуг перевізника (в даному випадку перевізником був ДАТ "Укрспецтрансгаз", з яким розраховувалося ТОВ "Оптімагаз") по обслуговуванню цистерн до їх відправлення, розмір щодобової плати за використання цистерн після наливу/зливу під час перебування їх на території заводу виробника/вантажоодержувача, або на під"їзних коліях, що примикають до заводу виробника вантажу, розмір щодобової плати використання цистерн в дорозі, налив цистерн, страхування небезпечного вантажу.

Розмір плати вказаних послуг в рахунках та актах приймання-передачі товару (зрідженого газу) включено однією сумою у вартість товару, що відповідає Стандарту бухгалтерського обліку П(С) БУ 9 Запаси, п.9 - первісна вартість запасів.

Товар був оприбуткований по акту приймання-передачі з урахуванням залізничного тарифу, що узгоджується з умовами договору поставки від 23.02.2010 р. № 1/23/02/46/1.

Суд зазначає, що залізнична накладна є первинним документом по відвантаженню товару, а не актом виконаних робіт по відшкодуванню витрат постачальника вищевказаних послуг.

Залізничний тариф включений постачальником у ціну товару, тому підтвердження окремими документами його витрат не потребує.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти висновків відповідача стосовно завищення валових витрат та податкового кредиту у зв"язку з відшкодуванням ВАТ "Херсонгаз" податку за землю, вказавши на те, що вказані земельні ділянки знаходилися під будівлями, які були передані до статутного фонду та використовувалися ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" у господарській діяльності, а тому правомірно були віднесені до витрат та податкового кредиту.

Як встановлено судом на підставі актів № 1 від 17.03.2010 р., № 2 від 17.03.2010 р., № 3 від 17.03.2010 р., № 4 від 17.03.2010 р., № 5 від 17.03.2010 р. на підставі протоколу № 22 від 24.03.2009 р. загальних зборів акціонерів ВАТ "Херсонгаз" та протоколу № 15 від 24.02.2010 р. засідання правління ВАТ "Херсонгаз" до Статутного фонду ДП "Газпостач" було внесено бази скріпленого газу, комплекси, нежилі будівлі та споруди газоскладів, комплекси будівель та споруд.

Тобто, у фактичному користуванні позивача знаходилися земельні ділянки, які перебували під вказаними об"єктами нерухомості, і які використовувалися ДП "Газпостач ВАТ "Херсонгаз" у своїй господарській діяльності.

Валові витрати та податковий кредит сформовано позивачем на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних, що узгоджується з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно акцизного податку суд зазначає наступне.

Статтею 212 Податкового кодексу України визначено платників акцизного податку, а ст.213 Податкового кодексу України - об"єкти оподаткування.

З аналізу вказаних статей слідує, що платниками акцизного податку є особи, які ввозять, виробляють, реалізують підакцизні товари, а об"єктом оподаткування є операції з ввезення, виробництва, реалізації підакцизних товарів.

При цьому ст.215 Податкового кодексу України визначено товари, які відносяться до підакцизних.

Зокрема, відповідно до п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать нафтопродукти, скраплений газ.

При цьому, пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України визначено, що податок справляється з таких товарів: скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД - 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00.

Як встановлено судом, позивачем було придбано скраплений газ згідно договорів купівлі-продажу № А132-1/2142сг-11/276 від 22.12.2010 р., № А132-1/2202сг-11/280 від 22.12.2010 р., № А132-1/2257сг-11/281 від 22.12.2010 р., № А132-1/2705сг-11/93 від 24.03.2011 р., № А136-1/2912сг-11/100/1 від 21.04.2011 р., № А136-1/2943сг-11/101/1 від 21.04.2011 р., № А137-1/3185сг-11/174 від 25.05.2011 р.

Відповідно до п.3.1 вказаних договорів поставка скрапленого газу здійснюється Продавцем рівномірно, протягом декади, на умовах: франко-резервуар Тимофіївської установки по вилученню скрапленого газу ГПУ "Полтавагазвидобування" в строки, визначені в п.5.2 цього договору, а згідно договору № А136-1/2943сг-11/101/1 - з Управління з переробки газу і газового конденсату (ТЦСК Базилівщина).

Тобто, скраплений газ поставлявся позивачу з Тимофіївської установки по вилученню скрапленого газу ГПУ "Полтавагазвидобування" та з Управління з переробки газу і газового конденсату (ТЦСК Базилівщина).

Згідно висновків експерта торгово-промислової палати № В-6316/1 від 30.12.2010 р. та № В-122 від 14.01.2011 р. газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ (суміш пропану технічного і бутану технічного виробництва ТЦСК "Базилівщина" та суміш пропан-бутану технічна (скраплений газ), що виробляється на Тимофіївській установці поглибленого вилучення вуглеводів, відносяться до наступного коду по УКТ ЗЕД: Гази нафтові та інші вуглеводні в газоподібному стані: - скраплені (зріджені); - інші - 2711 19 00 00.

Таким чином, скраплений газ, що реалізовувався позивачем має код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00 і не відноситься до підакцизних товарів згідно з пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ДП "Газпостач" ВАТ "Херсонгаз" обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 18.11.2011 р. № 0003932301, № 0003942301, № 0003962100.

Стягнути із Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства з постачання скрапленого газу "Газпостач" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" (73000, м.Херсон, вул.Нафтовиків, 176) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 липня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.4