Постанова № 25144152, 09.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3991/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Калашнікова Є.М.

представника відповідача Гайворонської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лукра" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2012 №0000112300 ,-

ВСТАНОВИВ :

22 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лукра" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2012 №0000112300.

Ухвалою від 24 травня 2012 року позов був залишений без руху.

07 червня 2012 року по справі відкрито провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

31.01.2012 ТОВ "Лукра" отримало податкове повідомлення - рішення №0000112300 від 25.01.2012. Із зазначеним рішенням позивач не погоджується з наступних підстав.

В акті документальної перевірки від 19.04.2011 №178/23-00/30996264 з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ ТОВ «Лукра» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, на підставі якого винесено оскаржене рішення, посадовими особами ДПІ у Артемівському районі м. Луганськ не вказано жодної підстави, визначеної законодавством, які б могли свідчити про завищення податкового кредиту сум податку на додану вартість у серпні 2010 року у сумі 81335,00 грн.

Висновок податкового ревізора - інспектора про безпідставність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання ТМЦ отриманих від ТОВ «Титан-С2» та ТОВ «ТД СТ-Технологія» не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Лукра» зазначені суми включено до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім СТ- Технологія», №030812 від 03.08.2010 №120814 від 12.08.2010 №190812 від 19.08.2010 та податкової накладної, виписаної ТОВ «Титан-С2», №050801 від 05.08.2010

Оригінали наведених податкових накладних було надано для проведення перевірки, що відображено в самому акті перевірки. Зазначені документи були виписані, при відвантаженні ТМЦ на виконання господарських договорів діючими підприємствами, що є платниками податку на додану вартість. Всі накладні містять відтиск печатки постачальників та підписи посадових осіб.

Зазначені у акті твердження про невідповідність підписів у господарських договорах підписам у податкових та видаткових накладних є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки підписи посадових осіб на зазначених документах та їх підписи у договорах візуально є ідентичними та скріплені печатками товариств.

Посилання перевіряючого в акті перевірки як на підставу своїх висновків щодо неправомірності включення ТОВ «Лукра» до податкового кредиту визначених сум на факти порушення кримінальних справ проти посадових осіб ТОВ «Титан-С2», та ТОВ «Е-Восток Україна» також є невірними, оскільки ТОВ «Лукра» не може нести відповідальність за дотримання, або порушення законодавства своїми контрагентами. Позивач вважає, що само по собі порушення кримінальної справи у відношенні контрагентів у другому ланцюгу постачання не означає недійсності правочинів, укладених між ТОВ «Лукра» та його контрагентами ТОВ «Титан-С-2» та ТОВ «ТД СТ-Технологія».

У зв'язку із чим позивач просив визнати дії ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000112300.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив наступне.

На адресу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від Ленінської МДПІ надійшов акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД СТ-Технологія» від 31.12.2010 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, яким встановлено відсутність у підприємства основних фондів, а саме на підприємстві недостатньо трудових ресурсів, відсутні складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, також неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій. У зв'язку із чим податкова інспекція прийшла до висновку, що ТОВ «ТД СТ-Технологія» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Тому відповідач вважає, що у ТОВ «Лукра» не було підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТД СТ-Технологія».

Також на адресу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від Ленінської МДПІ надійшов акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Титан-С-2» від 31.12.2010 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, яким встановлено аналогічні обставини, у зв'язку із чим діяльність ТОВ «Титан-С-2» також була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому у ТОВ «Лукра» не було підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Титан-С-2».

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позов за необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі статтею 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лукра" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 27.06.2000, номер запису про державну реєстрацію 1 382 107 0015007212 (а.с.9).

ТОВ "Лукра" є платником податків і зборів та перебуває на обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську.

У період з 06.04.2011 по 12.04.2011 податковим інспектором була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариство з обмеженою відповідальністю "Лукра" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ "Лукра" за період з 01.09.2010 по 31.08.2010, за результатами якої складено акт від 19.04.2011 №178/23-00/30996264 (а.с.49-55).

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000112300, яким ТОВ "Лукра" було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на на додану вартість в сумі 101 669,00 грн., у тому числі 81 335,00 грн. за основним платежем та 20 334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.48).

В ході проведення перевірки встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 81 335,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037. П.6 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

За правилами п.18 цього Порядку усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ «Титан-С-2» вбачається наступне.

03.08.2010 між ТОВ "Лукра" та ТОВ «Титан-С-2» було укладено договір купівлі - продажу від №03/10 (а.с.28).

Згідно зазначеного договору ТОВ «Титан-С-2» (Постачальник) бере на себе зобов'язання передати ТОВ "Лукра" (Покупцю) обладнання для виробництва лакофарбової продукції, а покупець - прийняти і оплатити його вартість.

На підтвердження виконання цього договору вказаним контрагентом позивачу було надано податкову накладну: № 050801 від 05.08.2010 (а.с.19).

Крім того, позивачем була видана видаткова накладна (а.с.15) та оформлені платіжні доручення про оплату отриманих товарів (а.с.20,21).

01.04.2010 між ТОВ "Лукра" та ТОВ «ТД СТ-Технологія» було укладено договір поставки від №01/10 (а.с.29).

Згідно зазначеного договору ТОВ «ТД СТ-Технологія» (Постачальник) бере на себе зобов'язання поставити ТОВ "Лукра" (Покупцю) товар, а покупець - прийняти і оплатити його вартість.

На підтвердження виконання цього договору вказаним контрагентом позивачу було надано податкові накладні: № 030812 від 03.08.2010, №120814 від 12.08.2010, №190812 від 19.08.2010 (а.с.16-18).

Крім того, позивачем були видані видаткові накладні (а.с.12-14) та оформлені платіжні доручення про оплату отриманих товарів (а.с.22-27).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, що проведення господарської операції по оприбуткуванню товару від постачальників відбулося на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, актів виконаних робіт, актів здавання - приймання робіт (надання послуг) та інших документів.

Але суд вважає необхідним зазначити, що надані позивачем документи є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з контрагентами, оскільки податковий орган, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив з того, що неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 вказаного Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

В судовому засіданні встановлено, в акті перевірки від 19.04.2011 податковим органом зазначено, що операції з придбання та постачання на адресу ТОВ "Лукра" товарів (робіт, послуг) підприємствами - контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ТОВ "Лукра" не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників, а отже правочини з придбання таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ "Лукра" з постачальниками суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем ні до перевірки, ні під час розгляду справи не надано документів, що підтверджують транспортування товару, придбаного у контрагентів, а саме товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, договору з транспортним підприємством на перевезення товарів, тощо. Тобто позивачем не надано належних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «ТД СТ-Технологія» та ТОВ «Титан-С-2».

Таким чином, як на час проведення перевірки, так і на теперішній час не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат та особу, яка понесла дані витрати. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

Суд не приймає до уваги надані позивачем вищезазначені видаткові накладні, податкові накладні, оскільки зазначені документи свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися на підприємство позивача. Однак, жодних доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені саме ТОВ «Лукра» до суду надано не було.

Суд зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операції) правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, формування валових витрат за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лукра" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2012 №0000112300 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 13 липня 2012 року.

Суддя С.В. Прудник