Постанова № 25142593, 03.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

03 липня 2012 р. (15:10 год.) Справа №2а-14777/11/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про застосування штрафних санкцій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Макієнко Наталія Юріївна, довіреність №175 від 26.03.2012р., посвідчення НОМЕР_2;

від відповідача: Джемілова Алімє Наріманівна, довіреність №33 від 03.03.12р., паспорт НОМЕР_1.

Суть справи: Державне підприємство "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим, в якій просило визнати недійсним рішення відповідача про застосування штрафних санкцій №00005823 від 12.11.2007 р. в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідних ліценцій. Крім того, позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №00005523/0 від 12.11.2007 р. про донарахування Державному підприємству "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"акцизного збору у сумі 13849,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6924,73 грн., всього на суму 20774,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Агрофірма "Магарач"посилалась на те, що відповідачем були безпідставно застосовані штрафні санкції за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, оскільки реалізація продукції алкогольної промисловості здійснювалася шляхом укладання договорів комісії, що не підпадає під термін "поставка", позаяк передача товару в межах договорів комісії не передбачає передачі права власності. Крім того, позивач також вважає безпідставним донарахування акцизного збору, оскільки податкові зобов'язання виникають з продажу підакцизних товарів, у той час як, на думку позивача, операції по реалізації товарів в межах договорів комісії не є продажем.

Постановою Господарського суду АР Крим від 22.04.2008р. позов було задоволено.

Не погодившись з постановою Господарського суду АР Крим Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило постанову господарського суду першої інстанції скасувати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 03.07.2008р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишено без задоволення, постанову господарського суду АР Крим від 22.04.2008р. у справі № 2-7/17264-2007А залишено без змін.

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції було задоволено частково, постанову Господарського суду АР Крим від 22.04.2008р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

22.11.2011 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшли матеріали адміністративної справи № 2-7/17264-2007А, справу було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Панову О.І. з присвоєнням номеру справи 2а-14777/11/0170/18.

Ухвалою суду 22.11.2011р. було прийнято справу 2а-14777/11/0170/18 до провадження.

У судове засідання 03.07.2012 р. представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 02.07.2012р. на адресу суду представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що за договорами комісії позивачем фактично здійснювалася поставка алкогольної продукції, що, в свою чергу, потребує наявності відповідної ліцензії, яка у ДП "Агрофірма "Магарач"була відсутня, через що фінансові санкції були застосовані правомірно. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем при реалізації виноматеріалу кінцевим споживачам не був нарахований акцизний збір, а тому податкове повідомлення-рішення №00005523/0 від 12.11.2007 р. також було прийнято обґрунтовано.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав додаткові письмові заперечення на адміністративний позов (ІІІ том, а.с. 28-32).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті та також суд зазначає, що у попередніх судових засіданнях позивач надавав свої пояснення стосовно предмету спору.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 17.09.2007 р. по 24.10.2007 р. Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2007 р., за результатом якої був складений акт №280/27/31332064/23 від 31.10.2007 р.

На підставі матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим було винесено рішення про застосування фінансових санкцій №00005823 від 12.11.2007 р., яким до Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій. Крім того, відповідачем також було винесено податкове повідомлення-рішення №00005523/0 від 12.11.2007 р. про донарахування акцизного збору у сумі 13849,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6924,73 грн.

Вважаючи вказані рішення податкового органу такими, що прийняті всупереч положенням чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх недійсними.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим було встановлено, що в порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" позивачем в охоплений перевіркою період здійснювалася діяльність по оптовій торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії. На підставі цього до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн., що дорівнює 200 відсоткам коштів, отриманих від відповідної реалізації.

Так, 04.01.2007 р. між ДП "Агрофірма "Магарач"(Комітент) та ТОВ "Ельбор"(Комісіонер) був укладений договір комісії на продаж товару №1, п. 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов'язується за плату (винагороду) здійснювати угоди по продажу товару.

Відповідно до п. 1.2 Договору угоди по продажу товару здійснюються від імені Комісіонера та за рахунок Комітенту.

Під товаром у цьому договорі розуміється товар, вказаний в товарних та (або) товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.5 Договору Комісіонер, виконуючи доручення Комітента, здійснює розрахунки з третіми особами -Покупцями, через свій розрахунковий рахунок або касу підприємства.

За угодою, яка виконуються Комісіонером з третьою особою, придбає права та стає зобов'язаним Комісіонер (п. 1.6 Договору).

В п. 3.1 Договору сторони передбачили, що за виконання дій, вказаних в п. 1 цього договору, Комітент сплачує Комісіонеру винагороду, яка вираховується як різниця між ціною товару, вказаною в товарно-транспортній накладній та найбільш вигідною ціною, за якою Комісіонеру вдалося продати товар.

Комісіонер має право самостійно утримувати суму винагороди з коштів, отриманих Комісіонером від третіх осіб за реалізацію товару Комітенту. Утриману суму Комісіонер відображає у звіті. У випадку, коли Комісіонер не скористався правом, наданим йому п. 3.2 Договору, винагорода сплачується Комітентом протягом п'яти днів після отримання звіту(п. 3.2, 3.3 Договору).

Додатковою угодою від 25.05.2007 р. в преамбулі договору комісії 31 від 04.01.2007 р. назва Комітенту була викладена як Державне підприємство "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач".

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні договори комісії були укладені позивачем з: ВКФ "Ресурс ЛТД"(договір комісії №2 від 07.02.2007 р.); ТОВ "Каскад-06"(договір комісії №3 від 15.01.2007 р.); Національним інститутом винограду і вина "Магарач"(договір комісії №4 від 04.01.2007 р.).

Наявні в матеріалах справи звіти комісіонерів та акти здачі-приймання виконаних робіт свідчать, що на підставі вказаних вище договорів позивачем були отримані кошти у розмірі 3 259 287,37 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року 481/95-BP (в редакції на момент виникнення правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Саме на підставі вказаної норми відповідачем й були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн., що дорівнює 200 відсоткам коштів, отриманих від відповідної реалізації (3 259 287,37 грн. х 2).

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Під ліцензією, згідно зі статтею 1 цього Закону розуміється документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Судом встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач мав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АБ №155893 (І том, а. с. 62).

Суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю (ч. 7 ст. 15 Закону N 481/95-BP).

Отже, законодавчо передбачено, що ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з поставкою та оптовою торгівлею алкогольним напоями.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Таким чином, для віднесення господарської діяльності до категорії оптової торгівлі алкогольними напоями потрібна наявність таких складових частин: 1) придбання товарів; 2) відповідне їх перетворення; 3) наступна реалізація іншим суб'єктам господарювання.

В свою чергу, визначення терміну "поставка"викладене в п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", де зазначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Причому, цією нормою також передбачено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Крім того, відповідно до п.1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Щодо висновків Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 12.10.2011р. №К-13857/08, що судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, щодо наявності ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями як у комітента так і у комісіонера, що виключило можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Суд зазначає, що при здійсненні операцій з реалізації продукції за договором комісії комісіонер надає відповідну послугу, вартість якої компенсується комітентом і не купує цю продукцію, тобто не набуває статусу власника продукції, яка реалізується.

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України майно, яке надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента , є власністю останнього.

Крім того, в п. 5.1 договорів комісії зазначено, що товари, які надійшли до комісіонера від комітенту на продаж, є власністю комітента. Право власності зберігається за Комітентом до моменту передачі товару комісіонером третій особі відповідно до умов укладеного між ними договору.

Таким чином, оскільки операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договорів комісії не передбачають передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під поняття "поставка"або "оптова торгівля", а тому, відповідно, не потребує наявності ліцензії у комітента.

Також, суд вказує, що під час судового розгляду справи були витребувані від комісіонерів ТОВ "Ельбор", ВКФ "Ресурс ЛТД", ТОВ "Каскад-06" та Національного інституту винограду і вина "Магарач" відомості щодо наявності ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями станом на 04.01.2007р.

Отже як вбачається із матеріалів справи станом на 04.07.2007р.:

- комісіонер ТОВ "Ельбор" мав ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується ліцензією на право оптової торгівлі алкогольними напоями серії АБ №155936 від 26.06.2006р., строком дії з 07.07.2006р. по 03.07.2011р.;

- комісіонер ВКФ "Ресурс ЛТД" мав ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується ліцензією на право оптової торгівлі алкогольними напоями серії АА №488321 від 10.02.2003 р., строком дії з 10.02.2003 р. по 10.02.2008 р. та ліцензіями на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АВ №101175 від 07.07.2006р., строком дії з 09.07.2006р. по 09.07.2007р. , серії АВ №207128 від 12.10.2006р., строком дії з 13.10.2006р. по 13.10.2007р., серії АВ №254073 від 25.12.2006р., строком дії з 26.12.2006р. по 26.12.2007р., серії АВ №064156 від 07.04.2006р., строком дії з 09.04.2006р. по 09.04.2007р., серії АВ №064822 від 06.05.2006р., строком дії з 07.05.2006р. по 07.05.2007р., серії АВ від 255730 від 05.03.2007р., строком дії з 06.03.2007р. по 06.03.2008р.;

- комісіонер ТОВ "Каскад-06" мав ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується ліцензією на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АБ №244181 від 14.12.06р., строком дії з 15.12.06р. по 15.12.07р.;

- комісіонер Національний інститут винограду і вина "Магарач" також мав на право торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується ліцензією на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АВ №279256 від 09.02.2007р., строком дії з 10.02.2007р. по 10.02.08р.

За таких обставин, суд може зробити висновок, що рішення відповідача №00005823 від 12.11.2007 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідних ліценцій, у зв'язку з тим, що матеріалами справи спростовується такий висновок відповідача щодо відсутності належних ліценцій, через що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, за результатом проведеної перевірки відповідачем також було прийнято податкове повідомлення-рішення №00005523/0 від 12.11.2007 р., яким Державному підприємству "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"був донарахований акцизний збір у сумі 13849,46 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6924,73 грн., всього на суму 20774,19 грн.

Так, в ході проведення перевірки було встановлено заниження позивачем акцизного збору у розмірі 19849,46 грн., у тому числі за 2006 рік -6150,00 грн., за 2007 рік -7699,46 грн.

Здійснюючи нарахування ДП "Агрофірма "Магарач" акцизного збору за 2006 рік у сумі 6150,00 грн., відповідач виходив з того, що позивач, реалізувавши виноматеріал кінцевим споживачам, не нарахував акцизний збір по наступним операціям:

- за накладною б/н від 06.06.2006 р. реалізований виноматеріал ОСОБА_3 у кількості 1 літрів на суму 55,10 грн. Оплата зроблена готівковими коштами в касу підприємства за прибутковим касовим ордером № 729 від 06.06.2006р.;

- за накладною №171 від 06.06.2006р. реалізований виноматеріал Савакову та Пузирьову в кількості 180 літрів на суму 5610,00 грн. у рахунок заробітної плати;

- за накладною №150 від 16.06.2006 р. реалізований виноматеріал ОСОБА_4 в кількості 100 літрів на суму 710,00 грн. Оплата зроблена готівковими коштами в касу підприємства за прибутковим касовим ордером № 783 від 16.06.2006р.;

- за накладною №155 від 26.06.2006р. реалізований виноматеріал Свято-Казанскій церкві через ОСОБА_5 у кількості 660 літрів на суму 1650,00 грн. Оплата зроблена готівковими коштами в касу підприємства за прибутковим касовим ордером № 838 від 27.06.2006р.;

- за накладними №835 та 217 від 12.09.2006р. реалізований виноматеріал Свято-Казанскій церкві через ОСОБА_5 у кількості 5200 літрів на суму 9000,00 грн. Оплата зроблена готівковими коштами в касу підприємства за прибутковим касовим ордером № 1264 від 13.09.2006р.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Ст. 2 Постанови Верховної Ради України "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" № 365 від 12.09.96р. встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Ч. 1 ст. 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" передбачено, що на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, встановлені ставки акцизного збору на рівні 1,0 гривні за 1 літр.

Отже, законодавчо передбачено, що акцизний збір нараховується на виноматеріали, які мають код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30.

Крім того, згідно п. "в"частині 2 ст.3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"від 15.09.95р. № 329/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не підлягають оподатковуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Проте, з акту перевірки №280/27/31332064/23 від 31.10.2007 р. не вбачається, що реалізовані позивачем у 2006 році виноматеріали мають код згідно з УКТ ЗЕД саме 2204 30.

Суд повідомляє, що п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань отримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 р., передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, суд вважає, що здійснюючи донарахування податкового зобов'язання з акцизного збору відповідач повинен був чітко висвітлили зміст допущеного позивачем порушення, зокрема, із обов'язковим зазначенням, які саме виноматеріали за кодом згідно з УКТ ЗЕД були реалізовані ДП "Агрофірма "Магарач" в охоплений перевіркою період.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової інспекції України №327 від 10.08.2005 р. (який був чинний на момент виникнення правовідносин), акт перевірки є носієм доказової інформації, проте п. 1.1 вказаного Порядку передбачено, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання -юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами. Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації лише для органу державної податкової служби України, на підставі якого останній вирішує питання про притягнення платника податків до відповідальності у разі виявлення порушення норм чинного податкового законодавства. Проте, вказане положення в жодному разі не звільнює відповідача від обов'язку доказування правомірності рішення, прийнятого на підставі акту перевірки.

Проте, під час розгляду справи відповідачем суду не були надані докази того, що реалізовані позивачем виноматеріали мають код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30, тобто є підакцизним товаром.

Таким чином, оскільки відповідачем не були надані суду докази того, що виноматеріали, які були реалізовані позивачем в період, який перевірявся, є підакцизною продукцією, донарахування Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим акцизного збору за 2006 рік у сумі 6150,00 грн. судом визнається підставним.

Отже в цій частині позову суд також задовольняє позовні вимоги позивача.

Стосовно здійснення донарахування позивачу акцизного збору за 2007 рік у сумі 7699,46 грн., відповідач зазначає на те, що з січня 2007 року ДП "Агрофірма "Магарач" здійснювала реалізацію готової продукції на умовах комісії через підприємства-комісіонери. При цьому, відповідач вважає, що датою виникнення у позивача зобов'язань з акцизного збору є дата звіту комісіонера, в якому зазначені обсяги реалізованої продукції, посилаючись в якості обґрунтування своєї позиції на ч. 3 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", суд вказує наступне.

Оподаткування спирту та алкогольних напоїв акцизним збором здійснювалось відповідно до Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вибори" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", якими визначені положення оподаткуванням акцизним збором, та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", який містить норми порядку оподаткування акцизним збором.

Акцизний збір, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" - не непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарі (продукції).

Статтею 4 Декрету встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

- або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України зазначено що, датою виникнення податкових зобов'язань з акцизного збору є будь-яке відвантаження (передача) підакцизних товарів (продукції) від підприємства - виробника або зарахування коштів на його рахунок та не залежить від укладених договорів та умов, за якими здійснюється така передача, безпосередньо споживачу чи через комісіонера.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем вірно було здійснено донарахування позивачу акцизного збору за 2007 рік у сумі 7699,46 грн., оскільки як вбачається судом датою виникнення податкових зобов'язань з акцизного збору є будь-яке відвантаження (передача) підакцизних товарів (продукції) від підприємства, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні в цій частині позовних вимог .

Стосовно штрафних санкцій у розмірі 6924,73 грн., які були донараховані відповідачем позивачу за заниження акцизного збору у розмірі 13849,46 грн., у тому числі за 2006 рік -6150,00 грн., за 2007 рік -7699,46 грн., суд задовольняє позовні вимоги пропорційно до задоволених вимог, тобто підлягають задоволенню штрафні санкції у розмірі 3075, 00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючі, що вимоги позивача задоволені частково, тому на користь позивача належить до повернення з Державного бюджету України пропорційно до частини задоволених вимог - 1,70 грн.

В судовому засіданні 03.07.12 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 09.07.12 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №00005823 від 12.11.2007 р. в частині застосування до Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6 518 574,74 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції.

3. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №00005523/0 від 12.11.2007 р. в частині донарахування Державному підприємству "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"акцизного збору у сумі 6150,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3075,00 грн., всього на суму 9225,00 грн.

4. В іншій частині позовних вимог -відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач" 1,70 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.