Постанова № 25142553, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 р. (о 15:34) Справа №2а-16145/10/15/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М.:

представника позивача - Дерев'янко О.М.,

представника відповідача - Чекамов О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Красноперекопське відкрите акціонерне товариство "Бром" (далі - позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000312304/0 від 02.12.2010 року про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 234403 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що висновок відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до сум податкового кредиту та у подальшому до бюджетного відшкодування сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ «Днірохімальянс», який не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим угода, укладена між позивачем та ТОВ «Днірохімальянс», є нікчемною, не ґрунтується на нормах податкового законодавства. На думку позивача не відображення податкових зобов'язань ТОВ «ПГ Інтерпласт», ТОВ «Підприємство Будвироби» у податковій звітності серпня 2010р. по взаємовідносинам з позивачем відповідно до вимог податкового законодавства не є підставою для виключення цієї суми із складу податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість позивача за липень, серпень 2010 року, адже правомірність включення цих сум підтверджується первинними бухгалтерськими документами товариства. Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у зв'язку із збільшенням податкових зобов'язань по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd», то позивач зазначає, що правомірність визначення податкових зобов'язань за серпень 2010 р. вже було предметом попередній перевірки, під час якої будь-яких порушень щодо визначення податкових зобов'язань серпня 2010 р. не встановлено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.01.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2011 р. здійснена заміна позивача на правонаступника Публічне акціонерне товариство "Бром".

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2011 р. у справі призначена експертиза, зупинено провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2012 р. провадження поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2012 р. здійснена заміна відповідача на правонаступника Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник позивача додатково зазначив, що донарахування податкових зобов'язань у сумі 189360 грн. по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd» не є підставою для автоматичного зменшення заявленого бюджетного відшкодування в цієї сумі. Позивач підкреслив, що в декларації за вересень 2010 року в рядку 24 товариством зазначено від'ємне значення 1012673 грн. В результаті донарахування податкових зобов'язань серпня в розмірі 189360 грн., яке визнане позивачем, даний показник зменшиться до 823313 грн. Сума сплати постачальникам в серпні 2010 року згідно складеному відповідачем додатку № 12 до Акту перевірки становить 955885 грн. За таких обставин сума бюджетного відшкодування становить 823313 грн. Позивач в декларації за вересень (рядку 25) заявив до відшкодування 861432 грн., що на 38119 грн. більше від обрахованого згідно з законодавством. Крім того, представник позивача зауважує, що отримавши 19.11.10 р. акт перевірки, в якому зафіксовано факт порушення по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd», позивач 22.11.10 р. подав відповідачеві декларацію за жовтень 2010 року, в якій зменшив суму бюджетного відшкодування на вищевказані 38119 грн., тобто самостійно виправив виявлене під час перевірки порушення. Про самостійне виправлення порушення проінформував відповідача листом. Однак, незважаючи на зазначене, відповідач 02.12.10 р., тобто зі впливом 10 днів, прийняв оскаржуване рішення, яким на 38119 грн. здійснив повторне зменшення бюджетного відшкодування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення - рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бром» є юридичною особою, зареєстрованою 15.08.1996 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №063426, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №407623 від 01.03.2011 року (місце знаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, б. 1).

Посадовими особами Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим була проведена виїзна позапланова перевірка КВАТ «Бром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у липні 2010 р., серпні 2010 р.

За результатам перевірки був складений акт №1511/23-4/05444552 від 19.11.2010р., яким встановлено, що у порушення пп.. 3.1 ст. 3; п.п. «а», п. 6.5 ст. 6; п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.7.2; п.п.7.4.1, п. 7.4; п.п. 7.5.1 п. 7.5.; п.п. 7.7.2, п.7.7 ст. 7; п.п. «г» п. 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) КВАТ «Бром» завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2010 року на 234 403,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312304/0 від 02.12.2010 року про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 234403 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві зменшено заявленого до відшкодування податку на додану вартість, чи прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу пропорційності.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинен керуватися податковий орган.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає сплата сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, стає зрозумілим, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині ПДВ).

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не виключно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.

З акту перевірки вбачається, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 234403,00 грн. зменшена податковим органом на підставі спірного податкового повідомлення-рішення складається: з суми ПДВ - 25 235,00 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Підприємство Будвироби» - 267 грн., ТОВ «Дніпрохімальянс» - 24 968 грн. (267 грн.+24968 грн. = 25 235,00 грн.)) - рядок 26 попереднього звітного періоду (серпень 2010 року), який переноситься до рядку 23.2 дійсного періоду (вересень 2010 р.), та включається до бюджетного відшкодування дійсного періоду (вересень 2010 р.); з суми ПДВ 18964,00 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпрохімальянс»)- податковий кредит серпня 2010 року, який було включено до рядку 25.2 податкової декларації за вересень 2010 року., та з суми ПДВ 844,00 грн. (ТОВ "ПГ Інтерпласт")- частина від'ємного значення з ПДВ, яка виникла у серпні 2010 року, сплачена постачальникам за отримані товари (робота, послуги), які у звітному періоді надійшли у власність КВАТ «Бром»; з суми 189 360,00 грн. (заниження податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за серпень 2010 р. по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd») - рядок 22,2 попереднього звітного періоду (серпень 2010 року), який переноситься до рядку 23.1 дійсного періоду (вересень 2010 р.), та включається до бюджетного відшкодування дійсного періоду (вересень 2010 р.) (234 403,00 грн. = 25 235,00 грн. + 18 964,00 грн. + 844,00 грн. +189 360,00 грн.).

По епізоду виключення зі складу бюджетного відшкодування вересня 2010 року суми у розмірі 25235,00 грн., яка складає з 267 грн. по операціях з ТОВ "Будвироби" та з 24 968 грн. по операціям з ТОВ «Дніпрохімальянс», судом встановлено наступне.

Податкова інспекція зазначає, що згідно результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України декларації за липень 2010 року встановлено, що у ТОВ «Підприємство Будвироби» відсутні податкові зобов'язання відносно позивача, які товариство включило до свого податкового кредиту за липень 2010 р. по операціям з ТОВ «Підприємство Будвироби», що в свою чергу, на думку податкового органу, призвело до завищення на 267 грн. рядків 17, 22.2 декларації липня 2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Підприємство Будвироби» на підставі договору купівлі-продажу №46 від 14.04.2009 року. Відповідно до умов договору продавець був зобов'язаний відвантажити та передати Покупцю стружку стальну вьюнообразну вид 530 ДСТУ 4121-2002 для власних виробничих потрібностей згідно Додатку (кількість і ціна), які є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до Договору умови поставки наступні: Продавець відвантажує Товар залізничним транспортом в кількості, зазначеному у Додатку, не пізніше 5 (п'яті) календарних днів після передоплати на умовах СРТ станція Красноперекопськ Придніпровської залізничної дороги.

Матеріали справи свідчать, що 06.07.10 сальдо розрахунків сторін становить заборгованість КВАТ «Бром» за поставлений товар у сумі 49688,70, в т.ч. ПДВ 8281,45 грн., на яку вже видані податкові накладні.

06.07.10 р. відповідно до платіжного доручення № 275 від 06.07.2010 р. КВАТ «Бром» здійснює оплату 51288,70, в т.ч. ПДВ 8548,12 грн. В результаті повністю погашається існуюча заборгованість КВАТ «Бром» та здійснюється попередня оплата позивачем у розмірі 1600,00 (51288,70 - 49688,70), в т.ч. ПДВ 266,67 грн., у зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виникло право на податковий кредит в сумі 266,67 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 06.07.2010 року ТОВ «Підприємство Будвироби» (продавець) виписало та передало КВАТ «Бром» (покупець) податкову накладну №105 на суму ПДВ 266,67 грн., яка була зареєстрована позивачем в Реєстрі податкових накладних.

Продавець - ТОВ «Підприємство Будвироби» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість мав право виписки податкових накладних станом на 06.07.2010 р., так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

А відтак, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 266,67 гривень була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця - ТОВ «Підприємство Будвироби».

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому була отримана податкова накладна (у липні 2010 р.), оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

По даній попередній оплаті товар отриманий позивачем згідно залізничній накладній №42673144 та акту №39 від 08.11.10 р.

По епізоду виключення зі складу бюджетного відшкодування вересня 2010 року суми у розмірі 24 968 грн. по операціям з ТОВ «Дніпрохімальянс», судом встановлено наступне.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість вересня 2010 р. відповідно до акту перевірки є встановлення за даними податкового органу укладання нікчемного правочину, оскільки ТОВ "Дніпрохімальянс" не знаходиться за юридичною та фактичною адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова 6-а кв.83, що призвело до завищення на 24968 грн. рядків 17, 22.2 декларації липня 2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Дніпрохімальянс» на підставі договору поставки №21-01 від 20.01.2009 року. Відповідно до умов договору постачальник був зобов'язаний протягом строку дії договору поставити (передати у власність) Покупцю визначену цім договором продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець - був зобов'язаний приймати таку продукцію та сплачувати її вартість в порядку і строки, передбачені Договором.

Відповідно до Договору умови поставки наступні: постачання Хімічної продукції Покупцеві здійснюється Постачальником окремими партіями на умовах (базисі) поставки СРТ - перевезення залізничним транспортом оплачено до залізничної станції на території України, вказаної Покупцем у письмовій заявці, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів МТП - Інкотермс, в редакції 2000.

Матеріали справи свідчать, що 31.07.10 сальдо розрахунків сторін становить попередня оплата Підприємства, в тому числі, на суму 149807,69 грн. ПДВ 24968,00 грн. Дана передоплата сформувалася в результаті наступних платежів: 27.07.10 платіжним дорученням № 500 в сумі 51946,80, в т.ч. ПДВ 8438,80 грн., 19.07.10 платіжним дорученням № 87 в сумі 68854,50, в т.ч. ПДВ 11475,75 грн., 08.07.10 платіжним дорученням № 1997 в сумі 67716,00, в т.ч. ПДВ 11286,00 грн. Загальна сума ПДВ становить 31200,55 (8438,80 + 11475,75 + 11286,00), у зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виникло право на податковий кредит в сумі 24968 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Дніпрохімальянс» виписало та передало позивачу (покупцю) податкові накладні за № 104 від 08.07.10 на 11286,00 грн., № 109 від 19.07.10 на 11475,50 грн., № 113 від 27.07.10 на 8657,80 грн., які були зареєстровані позивачем в Реєстрі податкових накладних..

Продавець - ТОВ «Дніпрохімальянс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість мав право виписки податкових накладних станом на дату їх виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

А відтак, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 24968 грн. була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця - ТОВ «Дніпрохімальянс».

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні (липень 2010 р.), оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Матеріали справи свідчать, що по даній попередній оплаті липня 2010 р. товар був отриманий позивачем в серпні 2010 року згідно залізничної накладної № 46914745 та рахунку-фактури № 175 від 09.08.10 вартістю 66150,00. в т.ч. ПДВ 11025,00 грн., залізничної накладної № 46914781 та рахунку-фактури № 178 від 16.08.10 вартістю 65587,50, в т.ч. ПДВ 10931,25 грн., залізничної накладної № 46914823 та рахунку-фактури № 181 від 20.08.10 вартістю 66037,50, в т.ч. ПДВ 11006,25 грн., залізничної накладної № 46914874 та рахунку-фактури № 185 від 30.08.10 вартістю 65812,50, в т.ч. ПЛЗ 10968,75 грн. Загальна сума ПДВ становить 43931,25 (11025,00 + 10931,25 + 11006.25 -10968,75).

Таким чином, в серпні 2010 року отримано товару з сумою ПДВ 43931,25, з яких частина 24968,00 є другою подією відносно здійсненої в липні 2010 р. попередньої оплати. Залишок ПДВ у сумі 18963,25 грн. отриманого в серпні 2010 р. товару використаний в обчисленні бюджетного відшкодування вересня 2010 р.

По епізоду виключення зі складу бюджетного відшкодування вересня 2010 року суми у розмірі 18964,00 грн. по операціям з ТОВ «Дніпрохімальянс»- податковий кредит серпня 2010 року, який було включено до рядку 25.2 податкової декларації за вересень 2010 року, судом встановлено наступне.

Акт перевірки обґрунтування даної суми первинними документами не містить. Та на арк.27 акту перевірки вказується про зменшення суми від'ємного значення з контрагентом ТОВ «Дніпрохімальянс» в сумі 56 027 грн., яка поділена на 2 частини: 37 063 та 18 964. При цьому визнається, що 18964 це частина від'ємного значення, яка виникла у серпні 2010 року, сплачена постачальникам за товари, які у звітному періоді надійшли у власність Підприємства. Зауваження до від'ємного значення відображені в Акті перевірки на арк.25. Зокрема, з урахуванням результатів попередньої перевірки за серпень 2010 року (акт № 1389/23-4/05444552/117 від 26.10.10) встановлено укладання нікчемного правочину, оскільки ТОВ "Дніпрохімальянс" не знаходиться за юридичною та фактичною адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова 6-а кв.83, що призвело до завищення на 56027 грн. рядків 17, 22.2 декларації серпня 2010 р..

Зазначена в Акті перевірки сума 56027 відповідає 5-ти податковими накладним, включеним до податкового кредиту в декларації за серпень 2010 року з відображенням позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних по даному контрагенту, а саме: № 116 від 02.08.10 на 11495,25 грн. ПДВ, № 121 від 10.08.10 на 11025,00 грн. ПДВ, № 123 від 11.08.10 на 11250,00 грн. ПДВ, № 126 від 18.08.10 на 11205,00, грн. ПДВ і № 129 від 26.08.10 на 11006,25 грн. ПДВ (загалом на суму 56026,50 грн. ПДВ).

Як було зазначено вище, на кінець липня 2010 р. сальдо розрахунків сторін має попередню оплату КВАТ «Бром» 149807,69 в т.ч. ПДВ 24968,00 грн.

Судом встановлено, що 02.08.10 платіжним дорученням № 2104 позивач здійснює попередню оплату 68971,50, в т.ч. ПДВ 11495,25 грн., 10.08.10 платіжним дорученням № 108 позивач здійснює попередню оплату у сумі 66150,00, в т.ч. ПДВ 11025,00 грн., загалом 22520,25 грн., у зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виникло право на податковий кредит в сумі 18964 грн. (за першій події).

А відтак, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 18964 грн. була сплачена позивачем у звітному періоді серпня 2010 р., зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця - ТОВ «Дніпрохімальянс».

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Дніпрохімальянс» виписало та передало позивачу (покупцю) податкові накладні №116 від 02.08.10 р., № 121 від 10.08.10 р.

Як було зазначено вище, отримання товару позивачем у серпні 2010 р. підтверджується залізничними накладними, а саме: № 46914745 та рахунком-фактури № 175 від 09.08.10 вартістю 66150,00. в т.ч. ПДВ 11025,00 грн., залізничною накладною № 46914781 та рахунком-фактури № 178 від 16.08.10 р. вартістю 65587,50 грн., в т.ч. ПДВ 10931,25 грн., залізничною накладною № 46914823 та рахунком-фактури № 181 від 20.08.10 р. вартістю 66037,50 грн., в т.ч. ПДВ 11006,25 грн., залізничною накладною № 46914874 та рахунком-фактури № 185 від 30.08.10 р. вартістю 65812,50 грн., в т.ч. ПДВ 10968,75 грн. Загальна сума ПДВ становить 43931,25 грн. (11025,00 + 10931,25 + 11006.25 -10968,75).

Таким чином, в серпні 2010 року отримано товару з сумою ПДВ 43931,25 грн., з яких частина сплаченого ПДВ 18964 грн. за отриманий товар була використана при формуванні бюджетного відшкодування вересня 2010 р.

По епізоду виключення зі складу бюджетного відшкодування вересня 2010 року суми у розмірі 844 грн. по операціям з ТОВ "ПГ Інтерпласт" - частина від'ємного значення з ПДВ, яка виникла у серпні 2010 року, сплачена постачальникам за отримані товари (робота, послуги), які у звітному періоді надійшли у власність КВАТ «Бром», судом встановлено наступне.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування вересня 2010 року відповідно до акту перевірки є результати автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України декларації за серпень 2010 року, якими встановлено, що у ТОВ "ПГ Інтерпласт" за серпень 2010 р. відсутні податкові зобов'язання по операціям з КВАТ «Бром», які товариство включило до свого податкового кредиту за серпень 2010 р. по операціям з ТОВ "ПГ Інтерпласт", у зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивачем завищені на 844,32 грн. рядки 17, 22.2 декларації серпня 2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ПГ Інтерпласт" укладений договір №25 від 05.02.2010 року, за умовами якого Продавець був зобов'язаний відвантажити та передати Покупцю поліетиленові труби і фасонні частки для власних виробничих потрібностей згідно виписаних Продавцем рахунків і накладних на підставі заявок покупця.

Відповідно до Договору умови поставки наступні: Продавець відвантажує товар згідно заявок не пізніше 5 (п'яті) календарних днів після передоплати на умовах FCA за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Таврійська, 2а згідно Інкотермс 2000.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору 09.08.10 р. відповідно до платіжних доручень № 2127 на суму 1030,20, в т.ч. ПДВ 171,70 грн., №330 від 11.08.2010 р. на суму 4035,72 грн., в т.ч. ПДВ - 672,62 грн. позивачем здійснена оплата товару, зокрема ПДВ - 844,32 грн., у зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виникло право на податковий кредит в сумі 844,32 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 09.07.2010 року ТОВ "ПГ Інтерпласт" (продавець) виписало та передало позивачу (покупець) податкові накладні №297 від 09.08.2010 р. на суму ПДВ 171,70 грн., №300 від 11.08.2010 р. на суму ПДВ 672,62 грн., які були зареєстровані позивачем в Реєстрі податкових накладних.

Продавець - ТОВ "ПГ Інтерпласт" відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість мав право виписки податкових накладних станом на дати виписки накладних, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

А відтак, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 844,32 гривень була сплачена позивачем у звітному періоді серпня 2010 р., зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця - ТОВ "ПГ Інтерпласт".

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому була отримана податкова накладна (серпень 2010 р.), оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

З матеріалів справи вбачається, що товар був отриманий позивачем, що підтверджується видатковими накладними № 11608 та 21608 від 16.08.10 р.

Суд зауважує, що при визначенні суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами.

А відтак, КВАТ «Бром» правомірно включило в податковий кредит суми ПДВ, підтверджені отриманими податковими накладними від постачальників, за датою здійснення першої події, тобто за датою списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів в липні, серпні 2010 року і відповідно правомірно, з урахуванням вимог п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», в рахунок бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, включило суми податку, фактично сплачені постачальникам товарів виключно за липень, серпень 2010 року.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності КВАТ «Бром», а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями договорів, копіями платіжних доручень, актами здачі-прийняття товару, залізничними накладними, які свідчить про факт перевезення отриманої продукції, постійним технологічним регламентом виробництва, лімітними картами, заказам-нарядом, приходними ордерами, видатковими накладними, які свідчать про отримання продукції з метою подальшого використання у господарської діяльність та свідчать про товарність господарської операції.

Крім того, згідно відомостей бухгалтерського оббліку встановлено зміни в структурі активів та зобов'язань платника податку - КВАТ «Бром».

Суд зазначає, що ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростовані вказані обставини, більш того представник відповідача не заперечував факт оплати та отримання товару від контрагентів та факт подальшого використання товару в господарської діяльності позивача, зазначивши, що підставою для виключення цієї суми з податкового кредиту та, у подальшому, з суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування, є відсутність ТОВ «Дніпрохімальянс» за місцезнаходженням та не відображення податкових зобов'язань контрагентами позивача: ТОВ "ПГ Інтерпласт", ТОВ «Підприємство Будвироби» у податковій звітності.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання продукції у ТОВ ТОВ «Дніпрохімальянс», ТОВ "ПГ Інтерпласт", ТОВ «Підприємство Будвироби», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність ТОВ «Дніпрохімальянс» за юридичною адресою, що, на думку представника відповідача свідчить про нікчемність укладеного правочину, що, в свою чергу, виключає право платника податку на формування податкового кредиту за цими податковими накладними, та зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Дніпрохімальянс» зареєстроване як юридична особа за юридичною адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова 6-а кв.83, будь-яких відомостей щодо відсутності за юридичною адресою підприємства відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» внесено не було, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд зауважує, що за відсутністю ТОВ «Дніпрохімальянс» за юридичною адресою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» передбачені заходи, в тому числі за ініціативою податкового органу, для внесення відповідних записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що у подальшому є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач надав в матеріали справи роздрукований лист з веб-сайту Державної податкової адміністрації України, згідно якого ТОВ «Дніпрохімальянс» зареєстровано платником ПДВ 10.01.06р., анулювання реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «Дніпрохімальянс» не здійснювалося.

У зв'язку з чим, використана відповідачем при проведенні перевірки стосовно відсутності ТОВ «Дніпрохімальянс» за місцезнаходженням довідка відділу податкової міліції є неналежним доказом, відповідно до п. 4 ст. 70 КАС України.

Також суд зазначає, що ТОВ «Дніпрохімальянс» надало відповідачу листа від 17.08.10р. за результатами складання актів відділу податкової міліції від 09.08.10р. про відсутність за місцезнаходженням, в якому стверджується про проведення перевірки за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 6А, кв.83 після закінчення робочого часу, фактичне знаходження за даною адресою. Відповідач ні в матеріалах перевірки, ні під час розгляду справи не навів жодного доказу на спростування цього.

Крім того, за змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таких обставин судом не встановлено.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «Дніпрохімальянс» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Дніпрохімальянс» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «Дніпрохімальянс», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, відповідачем не надані докази, що вказаний товар був придбаний у інших постачальників.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача (ТОВ "ПГ Інтерпласт", ТОВ «Підприємство Будвироби») до бюджету податків не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є безпідставним, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (чинного на час виникнення спірних відносин) акт -це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно із п. 1.7 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для прийняття рішення про визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд звертає увагу відповідача, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже неодноразово висловлювала правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування. Зокрема, у постановах від 26 грудня 2006 року у справі N 21-262 во 06, від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500 во 08, від 11 жовтня 2006 року у справі N 21-593 во 06 викладено висновок, що Законом N 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

У правових позиціях, що містяться у згаданих вище постановах Верховного Суду України, звернуто увагу на юридичні підстави для зменшення суми бюджетного зобов'язання, тобто, на необхідність доведення податковим органом недійсності відомостей, наведених у податкових накладних, наприклад, у випадку, коли власне самі операції не проводилися.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

По епізоду виключення з сум бюджетного відшкодування вересня 2010 р. суми у розмірі 189360 грн. у зв'язку з донарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2010 року по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd», суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що згідно позовної заяви та наданих під час розгляду справи письмових пояснень, представником позивача не заперечувався факт заниження податкових зобов'язань у сумі 189360 грн. за серпень 2010 року по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd», тому відповідно до вимог ст. 71 КАС України суд не перевіряє правомірність визначення цих зобов'язань.

Позивач вказує, що прийняття спірного податкового повідомлення - рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 189360 грн. є необґрунтованим, оскільки товариство самостійно виправило у податковому обліку виявлені під час перевірки порушення по взаємовідносинам з Компанією «Noverosa Enterprises Ltd».

Суд погоджується з правовою позицію позивача, та зазначає наступне.

Згідно п.п.7.7.2 "а" Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, збільшення податкових зобов'язань (рядку 9) декларації за серпень 2010 року матиме наслідком відповідне зменшення тільки розрахованого згідно з вищевказаним п.п.7.7.1 від'ємного значення наступного місяця (рядку 24) декларації вересня 2010 року. А для визначення суми бюджетного відшкодування необхідно дане від'ємне значення порівняти з сумою сплати у попередньому податковому періоді постачальникам.

З матеріалів справи вбачається, що в декларації за вересень 2010 року в рядку 24 товариством зазначено від'ємне значення 1012673 грн. В результаті донарахування податкових зобов'язань серпня 2010 р. в розмірі 189360 грн., яке визнане позивачем, даний показник зменшиться до 823313 грн. Сума сплати постачальникам в серпні 2010 року згідно складеному відповідачем додатку № 12 до Акту перевірки становить 955885 грн. Позивач в декларації за вересень 2010 р. (рядку 25) заявив до відшкодування 861432 грн.

Таким чином, при зменшенні визначеного позивачем показника від'ємного значення 1012673 грн. на 189360 грн. він буде становити 823313 грн. (1012673 - 189360). Згідно податковій декларації за вересень 2010 року товариством визначена сума сплати постачальникам 861432, яка в декларації і заявлена до відшкодування.

За таких обставин має місце завищення суми бюджетного відшкодування на 38119 грн. (823313 грн. - сума зменшеного залишку від'ємного значення - 861432 грн. - сума сплати постачальникам, яка і була заявлена до відшкодування), а ні на 189360 грн., як визначено спірним податковим повідомленням рішенням.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач 22.11.10 подав відповідачеві декларацію за жовтень 2010 року, в якій зменшив суму бюджетного відшкодування на вищевказані 38119 грн., тобто самостійно виправив виявлене під час перевірки порушення (відповідно до додатку 2 до декларації визначена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року складає з мінусом на 38119 грн., зменшений також залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду на 38119 грн.).

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Абзацом 2 пункту 5.1 цього Закону передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».

Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону, суд дійшов висновку, що для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань, в тому числі порушень, виявлених податковим органом під час перевірки, платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.

А відтак, враховуючи, що позивачем до прийняття спірного податкового повідомлення - рішення подана декларація з ПДВ за жовтень 2010 року, відповідно до якої скореговані податкові зобов'язання за серпень 2010 року шляхом зменшення від'ємного значення та виключення частині від'ємного значення з сум бюджетного відшкодування, у податкового органу були відсутні підстави для повторного зменшення суми бюджетного відшкодування на 38119 грн., яка неправомірно включена позивачем до суми бюджетного відшкодування вересня 2010 р.

Таким чином, спірне податкове повідомлення - рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування на 189360 грн. також є протиправним.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 14.06.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.06.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим 0000312304/0 від 02.12.2010 року .

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Бром" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.