Рішення № 25141159, 05.07.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 р. Справа № 5010/524/2012-28/37

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ"

вул. Крайківського, 1-б, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-Будівельне підприємство"

вул. Юності, 10, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 20000 грн. 00 коп. основного боргу;

485 грн. 00 коп. інфляційних втрат;

659 грн. 00 коп. 3% річних;

3369 грн. 00 коп. пені;

2618 грн. 00 коп. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 03.05.12)

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-Будівельне підприємство" про стягнення 41305 грн. 00 коп. основного боргу, 485 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 659 грн. 00 коп. 3% річних, 3369 грн. 00 коп. пені, 2618 грн. 00 коп. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 10.11.11 №10/11 Б в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 41305 грн. 00 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 485 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 659 грн. 00 коп. 3% річних, 3369 грн. 00 коп. пені та 2618 грн. 00 коп. штрафу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.05.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.12 розгляд справи відкладено на 07.06.12.

07.06.12 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному; ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.12 судове засідання призначено на 05.07.12.

Відповідач в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 11.05.12 (вих.№ 4890), від 22.05.12 (вих..№ 11925) та від 11.06.12 (вих. № 6309).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 05.07.12 не надходило.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

07.06.12 через канцелярію господарського суду надійшла заява ТзОВ "Бетон Груп ІФ" про зменшення позовних вимог (вх. №3854/2012-свх; а.с. 55); позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 20000 грн., 485 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 659 грн. 00 коп. 3% річних, 3369 грн. 00 коп. пені, 2618 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. №3854/2012-свх від 07.06.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.11.11 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 10/11 Б (надалі -Договір; а.с. 8-10).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався, на умовах передбачених цим договором, постачати покупцеві товар, а покупець зобов»язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених цим договором.

У відповідності до умов Договору, за період листопад-грудень 2011 року постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 145920 грн. 00 коп.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с. 11-36).

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні (а.с.57-71), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно накладних по договору поставки від 10.11.11 № 10/11 Б.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище документів судом встановлено, що передача товару була здійснена в рамках договору поставки від 10.11.11 № 10/11 Б.

Ціна товару і порядок розрахунків визначені в розділі 2 Договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна товару вказується у накладних, які є невід»ємними частинами цього договору і передаються покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару.

Пунктом 2.7. Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок з постачальником за кожну партію товару покупець проводить не пізніше 3 (трьох) днів з моменту поставки чергової партії товару.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 104615 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (ст.. 37-38); оплату залишку вартості товару в сумі 41305 грн. 00 коп. не здійснив.

25.04.12, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №31 з вимогою в строк до 10.05.12 погасити заборгованість в сумі 41305 грн. 00 коп. (а.с. 40). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 20000 грн. за отриманий відповідачем товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, направлення позивачу гарантійного листа № 99 від 02.12.11 (а.с. 39), часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 104615 грн. (а.с.37,38) та після порушення провадження у справі в сумі - 21305 грн.(а.с. 77), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 20000 грн. заборгованості обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки №10/11 Б від 10.11.11 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання п.п. 2.6., 2.7. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої у цей період часу, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.2.1. договору сторони погодили, що у разі порушення будь-яких умов цього договору (в т.ч. невиконання або неналежного виконання п.п. 2.6., 2.7. договору) покупець, незалежно від нарахованої пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі одного неоподаткованого мінімуму за кожний день тривання такого порушення.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем штрафу, пені та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 44).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки №10/11 Б від 10.11.11 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 2618 грн. 00 коп. штрафу, пені в сумі 3369 грн. 00 коп. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань. Передбачена зазначеною вище статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності. Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 44, 45). Щодо нарахування індексу інфляції за період з 25.12.11 по 06.03.12 та з 07.03.12 по 31.03.12, який визначений у розрахунку суми позовних вимог, суд дійшов висновку, що останній розрахований невірно з наступних підстав. Судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.07 визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України. Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затверження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.07, розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів. Крім того, згідно рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем. Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня. Згідно офіційних даних Державного комітету статистики України, оприлюднених на сайті www.ukrstat.gov.ua, індекс інфляції у січні 2012 року становив 100,2%, у лютому 2012 -100,2%, у березні 2012 року -100,3%.

Отже, враховуючи, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, індекс інфляції розраховується наступним чином:

Х х ум. інд. інф. / 100 - Х, де Х -сума боргу

Отже, інфляційні втрати за січень місяць 2012 року становлять 152 грн. 68 коп. - 76339,43 х 100,2/100 - 76339,43 = 152, 68;

за лютий місяць - 152 грн. 68 коп.: 76339,43 х 100,2/100 -76339,43 = 152, 68;

за березень місяць - 125 грн. 07 коп.: 41689,55 х 100,3/100 -41689,55 = 125, 07

Загальна сума належних до стягнення інфляційних втрат становить 430 грн. 43 коп.:

152,68 + 152,68 + 125,07 = 430,43

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 485 грн. 00 коп. інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 430 грн. 43 коп. Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 54 грн. 57 коп.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-Будівельне підприємство" про стягнення 20000 грн. основного боргу, 485 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 659 грн. 00 коп. 3% річних, 3369 грн. 00 коп. пені, 2618 грн. 00 коп. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-Будівельне підприємство" (вул. Юності, 10, м. Івано-Франківськ, 76018; код 13645980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" (вул. Крайківського, 1-б, м. Івано-Франківськ, 76018; код 37183330) -20000(двадцять тисяч) грн. основного боргу, 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять)грн. 00 коп. штрафу, 3369(три тисячі триста шістдесят дев»ять) грн. 00 коп. пені, 659(шістсот п»ятдесять дев»ять) грн. 00 коп. 3% річних, 430 (чотириста тридцять)грн. 43 коп. інфляційних втрат та 1606 (одна тисяча шістсот шість)грн. 28 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-Будівельне підприємство" про стягнення 54(п»ятдесят чотири) грн. 57 коп. інфляційних витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.12.

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 10.07.12