Постанова № 25140093, 05.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 5019/40/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівОсетинського А.Й., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.04.12у справі№ 5019/40/12 господарського суду Рівненської області за позовомЗаступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" провнесення змін до договору оренди земельної ділянкиЗгідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/406 від 04 липня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Осетинського А.Й., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

прокурора: Ходаківський М.П. (прокурор відділу, посв. № 18),

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 24.05.12).

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 27.07.05, укладений між Рівненською міськрадою та ВАТ "Укрнафта" із викладенням пункту 9 договору, що стосується розміру орендної плати, в наступній редакції: "Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 79 405,20 грн.". Позовні вимоги обґрунтовані зміною розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні. При цьому, позивач посилався на приписи статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.03.12, ухваленим суддею Бережнюк В.В., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні та необхідності приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому, суд керувався приписами статей 632, 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Олексюк Г.Є. -головуючого, Гудак А.В., Огороднік К.М., постановою від 19.04.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення попередніми судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що ним сплачуться орендна плата в розмірі, що визначений договором та який перевищує встановлений законодавством 3 % мінімум, у зв'язку з чим відсутні підстави для перегляду ставки орендної плати як відповідно до положень чинного законодавства, умов спірного договору, так і умов затвердженого рішенням місцевої ради № 1104 від 18.08.11 Положення про порядок встановлення розміру орендної плати за користування землею державної та комунальної власності на території Рівненської міської ради. Крім того, скаржник вказував, що зміна умов договору в односторонньому порядку на підставі збільшення рішенням ради ставок орендної плати ані чинним законодавством, ані умовами договору не передбачена. Скаржник вважає, що в наслідок цього судами попередніх інстанцій були порушені приписи статей 632, 651, 652 Цивільного кодексу, статті 188 Господарського кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Рівненської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.07.05 на підставі рішення Рівненської міської ради від 28.04.05 № 1388 між Рівненською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта") (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 11 загальною площею 1200 кв.м. для обслуговування автозаправної станції. Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 248 522,46 грн., грошова оцінка 1 кв.м. становить 207,10 грн., згідно з довідкою № 03-20/86 від 01.07.05, виданою Рівненським міським управлінням земельних ресурсів. Розмір орендної плати в рік складає 19 881,76 грн. (пункт 9 договору). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням діючої індексації (пункт 10 договору). Договір зареєстровано у Рівненській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.05 за № 040558300188. Судами також встановлено, що 18.08.11 Рівненською міською радою прийнято рішення № 1104 "Про внесення змін до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, та затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" (далі - Положення), пунктом 2 внесено зміни до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської Ради, виклавши його у новій редакції. Пункт 3.1.5 Положення (у новій редакції) передбачає, що розмір орендної плати (відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вказується у договорі оренди земельної ділянки. За пунктом 2.1 Положення річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку; та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлених джерел енергії, включаючи фенологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), (електричні підстанції, електричні мережі), - трьох відсотків від нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки. Відповідно до пункту 2.2 вказаного рішення ради розмір орендної плати, встановлений на рівні мінімальної величини, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2 цього Положення, збільшується, зокрема: - 2.2.8. на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, якщо на земельній ділянці здійснюється торгівля нафтопродуктами; - 2.2.10. на 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, якщо земельна ділянка надана юридичній особі, дочірньому підприємству, філії підприємства, підприємцю (фізичній особі), які не мають державної реєстрації в місті Рівному. Судами встановлено, що попередньо повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту -проекту рішення Рівненської міської ради № 1104 опубліковано в тижневику "Сім Днів" № 22 від 22.05.11. У зв'язку із прийняттям вказаного рішення, міськрадою було направлено відповідачу пропозицію про необхідність внесення змін до договору, проте зміни до договору в частині розміру орендної плати внесені не були. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міськради до ПАТ "Укрнафта" про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 27.07.05 № 040558300188 із викладенням пункту 9 договору, що стосується розміру орендної плати, в наступній редакції: "Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 79 405,20 грн." За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Приписами статей 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України унормовано, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. При цьому судами враховано, що пункт 13 договору оренди передбачає можливість внесення змін до цього договору (у даному випадку зміна відсотку від грошової оцінки, що складає розмір орендної плати), а отже прийняття орендодавцем рішення щодо зміни відсотку орендної ставки може бути підставою для зміни розміру орендної плати відповідно до змісту договору оренди. Запропонований позивачем розмір орендної плати не перевищує граничний розмір, встановлений статтею 288.5 Податкового кодексу України, статтею 21 Закону України "Про оренду землі". Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. За таких обставин висновок попередніх судів про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону. Довід скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, визнається неспроможним, оскільки спростовується матеріалами даної справи. Решта доводів скарги не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.12 у справі Господарського суду Рівненської області № 5019/40/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: А. Осетинський

В. Швець