Постанова № 25140078, 09.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 13/5009/5643/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С.за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачаОСОБА_4, представникГенеральної прокуратури України Ходаківський М.П., ст. прокурор відділурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011 рокуу справі№ 13/5009/5643/11 господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської радидоПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"прозміну пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 15.04.2006 року,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року, у зв'язку з виходом з відпустки судді Бернацької Ж.О., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р, сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011 року зі справи № 13/5009/5643/11.

Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зміну пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 15.04.2006 року, зареєстрованого 31.05.2006 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.10.2011 року (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011 року (судді: Кододова О.В. -головуючий, Азарова З.П., Малашкевич С.А.) у справі № 13/5009/5643/11 позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до п. 8 договору оренди землі від 15.04.2006р., яким передано у оренду земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться по вул. Будьоного, 1/пр. Радянський, 1а у м. Запоріжжі, укладеного між Запорізькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2006 р. № 040626100465, та викладено його в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 114 078 грн. 00 коп., що складає 4% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2011 року та вноситься орендарем щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Хортицького району 33214812700008 у відділенні Держказначейства у Хортицькому районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 34676906, код 13050200". Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 180, 188 Господарського кодексу України, статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 15.04.2006 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (орендар) укладено договір оренди землі (далі -Договір), за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення двадцять п'ятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 29/219 від 30.11.2005 року, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Будьоного, 1/проспект Радянський, 1а (п. 1 Договору), площею 0, 2500 га (п. 2 Договору). Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі іншого призначення (п. 14 Договору).

Згідно пункту 4 даного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 849 700 грн. 00 коп. в цінах 2006 року.

Договір укладений на десять років (п. 7 Договору).

Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 8 497 грн. 00 коп. за календарний рік в цінах 2006 року.

Пунктом 11 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 29 Договору орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексу нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (п. 32 Договору).

13.11.2007 року сторони, керуючись ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", рішенням сесій Запорізької міської ради від 15.06.2001 № 17 та від 27.12.2006 року № 14, а також на підставі звернення замовника №311 від 22.05.2007 року, уклали додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої нижчезазначені пункти договору викладені в наступній редакції: "8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 33 988 грн. 00 коп., що складає 4 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 р. 9. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії. 10. Орендна плата вноситься щомісячно, рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Хортицького району 33214812700008 в управлінні Держказначейства у Хортицькому районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЕДРПОУ 34676906, код 13050200". Абзац 2 пункту 11 викладено у наступній редакції: "зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.01.2008 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 9 "Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 27.12.2006 року № 14 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя".

03.03.2008 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", згідно якого вирішено, зокрема впровадити оподаткування земель міста на підставі нової грошової оцінки з 01.03.2008 року.

Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001 року № 17 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя" визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Доручено Управлінню земельних ресурсів у місті Запоріжжі до 01.05.2008 року розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників. Доручено управлінню внутрішньої політики міської ради оприлюднити дане рішення у засобах масової інформації.

27.04.2011 року Запорізька міська рада звернулась до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди землі (лист № 01-32/2071), однак, товариством жодних дій, спрямованих на укладення додаткових угод до договорів, вчинено не було, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про плату за землю" та набранням законної сили Податковим кодексом України, виникла необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки, та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Згідно статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року № 309-УІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу з 01.01.2011 року Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Згідно з частиною 4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до частини 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому судами враховано, що пункт 11 договору оренди передбачає можливість внесення змін до цього договору, а отже прийняття орендодавцем рішення щодо зміни відсотку орендної ставки може бути підставою для зміни розміру орендної плати відповідно до змісту договору оренди.

Запропонований позивачем розмір орендної плати не перевищує граничний розмір, встановлений ст.288.5 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Однак, оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

На підставі встановлених обставин та врахувавши норми матеріального права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для внесення змін до договору оренди.

Доводи скаржника щодо недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України колегією до уваги не приймаються, оскільки такі дії не позбавляють позивача права на захист шляхом вчинення прямого позову про зміну умов договору.

Крім того, скаржник мотивує касаційну скаргу доводами про порушенням судами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи спір, який не належить їм за територіальною підсудністю, однак, такі доводи скаржника спростовуються положеннями статті 16 Кодексу, з якої вбачається, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини. Таким чином, оскільки договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, стосуються оренди земельної ділянки, розташованої в місті Запоріжжі, відтак, господарським судом Запорізької області правомірно прийнято до провадження та розглянуто даний спір.

Також колегія не приймає доводи заявника щодо відсутності між сторонами спору у зв'язку з тим, що листом від 05.10.2011 року відповідач запропонував міській раді виготовити проект додаткової угоди до договору оренди з метою внесення відповідних змін, оскільки такі дії були вчинені заявником після порушення провадження у даній справі, а отже обґрунтовано не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011 року у справі № 13/5009/5643/11 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда