Постанова № 25139646, 24.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2012 року 13:25 год. № 2а-5444/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправним й скасування рішення,

встановив:

13 квітня 2012 року Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(ДП «Київське обласне дорожнє управління», Підприємство) звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області (УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі) про визнання протиправним й скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 березня 2012 року №331.

Зазначили, що у філії «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління» недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла з 20 вересня 2011 року за серпень 2011 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року порушено провадження у справі №44/258-6 про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів й зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію.

Враховуючи запроваджений мораторій на задоволення вимог кредиторів, відсутні підстави для сплати єдиного внесок за серпень 2011 року. Тому, філією виплату заробітної плати за серпень 2011 року здійснено без сплати єдиного соціального внеску, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати.

Тобто, у філії «Бориспільське районне дорожнє управління»існує недоїмка зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року, погашення якої буде здійснюватися в процедурі банкрутства ДП «Київське обласне дорожнє управління»в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Тобто, мораторій не поширюється на виконання поточних зобов'язань зі сплати податків і зборів.

У зв'язку з цим філією «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»сплачено єдиний внесок за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, за грудень 2011 року та за січень 2012 року.

Однак, УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі в порушення вимог статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвали Господарського суду міста Києва зараховано суми сплаченого за вересень 2011 року внеску в рахунок погашення недоїмки за серпень 2011 року, суми внеску, сплаченого за жовтень 2011 року в рахунок недоїмки за вересень 2011 року, суми внеску, сплаченого за листопад 2011 року в рахунок недоїмки за жовтень 2011 року, сплаченого внеску за грудень 2011 року в рахунок недоїмки за листопад 2011 року, а сплаченого за січень 2012 року в рахунок недоїмки за грудень 2011 року.

Оскільки в оскаржуваному рішенні період прострочення становить з 20 січня 2012 року по 22 лютого 2012 року, то відповідач вимагає сплатити штрафні санкції, нараховані за несвоєчасну сплату єдиного внеску за грудень 2011 року. Проте, єдиний внесок за грудень 2011 року сплачено в січні 2012 року.

Крім того, частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15 зазначено, що за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховується, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Таким чином, посилаючись на те, що по-перше, недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла до введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак, не може бути погашена за рахунок поточних платежів, а по-друге, пеня та штраф за несплату єдиного соціального внеску не нараховуються протягом дії мораторію, - ДП «Київське обласне дорожнє управління»просило рішення відповідача від 03 березня 2012 року №331 визнати протиправним й скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 24 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2012 №07 «д») заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача -головний спеціаліст -юрисконсульт юридичного відділу УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2012 №44/08) про задоволення позову заперечив, надавши письмові пояснення. Усно зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Мораторій не поширюється на виконання поточних зобов'язань зі сплати податків і зборів.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів винесена 09 вересня 2011 року.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08 липня 2010 року №2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Останнім днем виконання зобов'язання є 20 число місяця, що настає за базовим звітним періодом, а з 21 числа строк виконання зобов'язання вважається пропущеним, що дає підстави для стягнення внеску в примусовому порядку та застосування визначених законодавством санкцій.

Таким чином, в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»термін виконання зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску настає 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Тобто, сплатити єдиний соціальний внесок за серпень 2011 року філія «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»зобов'язана була до 20 вересня 2011 року, а саме, вже після порушення провадження у справі про банкрутство Господарським судом міста Києва, що є поточним зобов'язанням на який мораторій не розповсюджується.

Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідив матеріали справи, наявні докази на підтвердження й спростування заявлених вимог в цілому та надав їх юридичну оцінку.

Так, судом встановлено, що ДП «Київське обласне дорожнє управління»(ідентифікаційний код 33096517) зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 серпня 2004 року за адресою: 03151, місто Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А.

В свою чергу, філія «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»є лише відокремленим підрозділом позивача та немає статусу юридичної особи. При цьому, філія перебуває на обліку в УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі як платник єдиного соціального внеску.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»філією подано до територіального органу Пенсійного фонду звітність про сплату єдиного внеску за серпень 2011 року. Однак, враховуючи, що 09 вересня 2011 року Господарським судом міста Києва прийнято ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління»; з моменту порушення провадження у справі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію); зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, - філією «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»сплату заробітної плати за серпень 2011 року проведено без сплати єдиного соціального внеску.

Як встановлено судом та вбачається із поданих сторонами документів в подальшому сплачений платником єдиний соціальний внесок за вересень 2011 року УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі зарахований не за вересень, а за серпень 2011 року. Далі за жовтень 2011 року -в рахунок погашення недоїмки за вересень 2011 року, за листопада 2011 року -в рахунок погашення недоїмки за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року -в рахунок погашення недоїмки за листопад 2011 року, за січень 2012 року - в рахунок погашення недоїмки за грудень 2011 року, за лютий 2012 року в рахунок погашення недоїмки за січень 2012 року.

Тобто, враховуючи календарне погашення відповідачем проведених філією проплат, у них щомісячно утворювалась недоїмка, яка своєчасно не погашалась, а відтак і слугувала підставою для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій й нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та винесення відповідних вимог.

До матеріалів справи долучено ряд рішень Окружного адміністративного суду міста Києва, підтверджуючих такі обставини та, з іншого боку, непогодження Підприємства із позицією територіального органу Пенсійного фонду й оскарженням рішень та вимог в судовому порядку. При цьому, суд враховує, що станом на час розгляду й вирішення даної справи, жодна із наведених постанов Окружного адміністративного суду міста Києва законної сили не набрала.

Як зазначено УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі в оскаржуваному позивачем рішенні штрафна санкція застосована за несвоєчасну сплату внеску в розмірі 10% у розмірі 1863 грн 92 коп. та нарахована пеня в сумі 559 грн 65 коп. за період з 20 січня 2012 року до 22 лютого 2012 року.

Рішення від 03 березня 2012 року філією отримано 14 березня 2012 року, що підтверджується відбитком штампу філії із зазначенням вхідного номеру та дати отримання, а 13 березня 2012 року безпосередньо ДП «Київське обласне дорожнє управління»подано заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва. При цьому, на думку суду, в межах передбаченого частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) місячного строку звернення до суду.

Отже, суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищезазначеного вбачається, що наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

При цьому, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містить посилань на завершення підприємницької діяльності з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки суб'єкт господарювання має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Частиною восьмою статті 9 вказаного Закону передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому, базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

З наведеної норми вбачається, що платник внеску повинен виконати зобов'язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 01 числа наступного місяця.

В даному випадку, як встановлено в судовому засіданні, що не заперечується і сторонами, базовим є календарний місяць, тобто в контексті спірних відносин - серпень 2011 року, а зобов'язання філії «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»зі сплати єдиного внеску за базовий місяць серпень виникають з 01 вересня 2011 року по 20 вересня 2011 року, тобто недоїмка виникає лише 21 вересня 2011 року.

Таким чином, оскільки порушена справа про банкрутство та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року, то суд дійшов висновку, що зобов'язання по сплаті єдиного внеску у філії позивача виникли під час провадження у справі про банкрутство, тобто дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується. Отже, й жодних невідповідних дій Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ухвалі Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі не допущено, оскільки мова йде про поточного кредитора.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах даної справи власне дії відповідача Підприємством не оскаржуються. Крім того, наведені обставини знайшли відображення у відповідних судових рішеннях при оскарженні інших рішень. Разом з тим, у даній справі суд керується і виходить також і з того, що оскаржуване ДП «Київське обласне дорожнє управління»рішення стосується несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 20 січня по 22 лютого 2012 року, що підтверджується даними картки особового рахунку платника, платіжними дорученнями. Тобто, саме по собі порушення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску за січень 2012 року у випадку правомірності зарахування УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі попередніх внесків -не заперечується і позивачем.

За таких обставин, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. При цьому, частиною другою цієї ж статті передбачено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом. Положеннями пункту 2 частини одинадцятої статті 25 вказаного Закону зафіксовано, що територіальний орган Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, а саме у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, частиною десятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до філії «Бориспільське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідає відображеним у картці особового рахунку платника даним, іншим доказам у справі та відповідно, чинному законодавству.

Що стосується посилань ДП «Київське обласне дорожнє управління» на частину четверту статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство», то суд виходить з того, що наведене положення стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Тобто, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 вказаного Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення в дію мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення на невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на чинному законодавстві.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Тобто, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція висловлена і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20 березня 2012 року у справі №К-35186/10, і Верховним Судом України у постановах від 23 травня 2006 року у справі №21-104во05, від 07 листопада 2006 року у справі №21-772во06, від 25 червня 2011 року у справі №21-113а11, від 04 липня 2011 року у справі №21-144а11 та №21-248а11 від 28 листопада 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, за обставин, коли вимоги позивача обґрунтовано спростовані відповідачем, не відповідають дійсним обставинам, не знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору, в зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до статті 94 КАС України, відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправним й скасування рішення, - відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак