Постанова № 25139400, 05.07.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року Справа № 2а/2370/2198/2012

15 год. 40 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Гараня С.М.,

при секретарі -Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»ОСОБА_2 -за довіреністю,

представника Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби ОСОБА_4 -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»звернулося до суду з позовом до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за період з 01.01.2011 р. по 01.05.2012 р. сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за касовим методом, суми яких Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби без його згоди направлялися на погашення податкової заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені за 2007-2008 роки, що протирічить вимогам податкового законодавства. Просив суд в цій частині визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його зарахувати сплачені суми податку на додану вартість за вказаний період на виконання такого зобов'язання згідно вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби проти позову заперечував та просив суд залишити його без задоволення вважаючи дії податкового органу законними та обґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал», як юридична особа, зареєстроване виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області 12.08.1996 р., ідентифікаційний код 24359125, та перебуває на обліку як платник податків в Катеринопільській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби.

11.12.2008 р. позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість № 100153538 від 11.12.2008 р. ).

Судом встановлено, що Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»платіжними дорученнями № 254 від 19.10.2011 р., № 589 від 31.1.0.2011 р., № 253 від 15.11.2011 р.№ 628 від 30.11.2011 р., № 287 від 06.12.2011 р., № 681 від 26.12.2011 р., № 684 від 27.12.2011 р., № 29 від 26.01.2012 р., № 50 від 03.02.2012 р., № 25 від 09.02.2012 р., № 36 від 22.02.2012 р., № 24 від 22.02.2012 р., № 114 від 27.02.2012 р., № 118 від 28.02.2012 р., № 127 від 29.02.2012 р., № 129 від 29.02.2012 р., № 27 від 28.02.2012 р., № 131 від 01.03.2012 р., № 162 від 20.03.2012 р., № 42 від 23.03.2012 р., № 179 від 26.03.2012 р., № 170 від 21.03.2012 р., № 67 від 22.03.2012 р., № 173 від 22.03.2012 р., № 190 від 28.03.2012р., № 195 від 29.03.2012 р., 198 від 30.03.2012 р., № 77 від 11.04.2012р., № 78 від 12.04.2012 р., № 80 від 13.04.2012 р., № 53 від 17.04.2012р., № 231 від 18.04.2012 р., № 243 від 20.04.2012 р., та № 247 від 23.04.2012 р., перерахувало до Державного бюджету за відповідні періоди суми податку на додану вартість.

Відповідно до облікової картки платника податку на додану вартість Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»відповідач направляв дані платежі на погашення боргу минулих податкових періодів, а саме періоду 2007-2008 років, відповідно до податкового повідомлення рішення № 0001091501/0 від 07.11.2008 р., що не заперечується представниками сторін.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -Податковий кодекс).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до вимог 203 Податкового кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як свідчать матеріали справи, відповідач самостійно визначену суму податку на додану вартість за 201й рік та січень-травень 2012 року сплатив повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Позивач зарахував зазначені суми в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, про що свідчать дані зворотного боку облікової картки відповідача як платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу передбачено спеціальний порядок досудового врегулювання спору щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства, яким є відповідач. В цьому пункті статті передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Будь-які докази надіслання відповідачу у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм саме Податкового кодексу позивач не надав, так само як не надав доказів продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, доказів відсутності власного майна у відповідача, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а тому в даному випадку у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.

Крім того, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В цьому випадку суд вважає за необхідне зазначити, що зарахування коштів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника податку згідно з черговістю його виникнення можливе стосовно податкового боргу, який виник на підставі норм Податкового кодексу України, тобто після 1 січня 2011 року, а тому зарахування сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, яке виникло після вказаної дати, в рахунок податкового боргу, який виник до 1 січня 2011 року суд вважає помилковим.

З підстав викладеного суд приходить до висновку, що позов Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби в частині визнання дій неправомірними які виявилися у перенесенні та зарахуванні платежів платника Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал», сплачених ним на виконання свого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за період з 01.01.2011 р. по 01.05.2012 р. підлягає до задоволення.

Щодо зобов'язання відповідача зарахувати платежі Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»сплачені ним за період з 01.01.2011 р. по 01.05.2012 р. на виконання свого податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому судове рішення за наслідками розгляду цієї позовної вимоги не може мати зобов'язальний характер та порушувати при цьому принцип його законності. З цих підстав позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби які виявилися у перенесенні та зарахуванні платежів платника Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал», сплачених ним на виконання свого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за період з 01.01.2011 р. по 01.05.2012 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» 16 (шістнадцять) грн. 9 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 9 липня 2012 року.

Суддя С.М. Гарань