Постанова № 25139076, 18.01.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-9340/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д. при секретарі Марковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій з проведення невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість протиправними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (далі -КП по ЕТГ "Тепловик") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Старокостянтинівська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними дії відповідача з проведення невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість та визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003021500/0 від 02.07.2010 року, №0003021500/1 від 06.09.2010 року, №0003021500/2 від 29.09.2010 року, №0003021500/3 від 09.12.2010 року. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено порядок та строки проведення перевірки. Зазначає, що податкові декларації заповнено вірно, відповідачем невірно тлумачиться п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України " Про податок на додану вартість".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки позивача № 556/1500-14151464 від 18.06.2010 року, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства, заниження суми податку на додану вартість. При проведенні перевірки було дотримано порядок її проведення, проведення перевірки в більш пізні строки не заборонено законодавством, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Старокостянтинівською ОДПІ проведена позапланова невиїзна (камеральна) перевірка КП по ЕТГ "Тепловик" податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2010 року №556/1500-14151464, в якому зазначено, що на порушення пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3; пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7; пп. 7.4.3. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» КП по ЕТГ "Тепловик" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 271126 грн.

Відповідачем, на підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003021500/0 від 02.07.2010 року про сплату 406689 грн., за основним платежем в сумі 271126 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135563 грн.

За результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003021500/1 від 06.09.2010 року, №0003021500/2 від 29.09.2010 року,№0003021500/3 від 09.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, КП по ЕТГ "Тепловик" є суб'єктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги, зокрема постачання пари та гарячої води, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 218281 та копією довідки управління статистики у Старокостянтинівському районі.

У зв'язку з необхідністю покриття понесених КП по ЕТГ "Тепловик" витрат на надання населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Між позивачем та фінансовим управлінням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, виробничим об'єднанням «Хмельницькі теплові мережі» було укладено договори № 27 від 28 жовтня 2009 року та № 34 від 15 грудня 2009 року щодо організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193.

За умовами вищезазначеного договору, а саме, п.п.2.2, 2.3 фінансове управління виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради перераховує КП по ЕТГ "Тепловик" кошти в сумі 936521, 97 грн. та 1805778, 03 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію; КП по ЕТГ "Тепловик" перераховує виробничому об'єднанню «Хмельницькі теплові мережі» кошти в сумі 936521, 97 грн. та 1805778, 03 грн. для погашення заборгованості за газ по договорах. Тобто, перерахування субвенції здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, а тому субвенції не є продажем товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року N 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року".

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством - платником податку електричної і теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок а додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до п.п.1.20.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Отже, виходячи з вищевикладеного, вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф. А одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі), а тому відсутні підстави для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є об'єктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Необхідно також зазначити, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України " Про державну податкову службу" від 04.12.1990 р. № 509 " посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів.

Відповідно до п. 7.4 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі -Порядок 166), документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

З дати (22.01.10 р.) подання Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р. до дати проведення перевірки, пройшов термін значно більший ніж 30 днів.

Тобто відповідач, порушивши порядок проведення перевірки вчинив протиправні дії, твердження відповідача щодо відсутності перешкод для проведення перевірок в будь-який час законодавством не передбачено є безпідставними.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони є документально та нормативно обґрунтованими, а заперечення відповідача відхиляє як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції з проведення невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003021500/0 від 02.07.2010 року, №0003021500/1 від 06.09.2010 року, №0003021500/2 від 29.09.2010 року, №0003021500/3 від 09.12.2010 року, якими було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 406689 грн., в тому числі по основному платежу 271126 грн. та штрафних санкціях в сумі 135563 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2011 року

Суддя/підпис/Д.Д. Гнап"Згідно з оригіналом" Суддя