Постанова № 25138982, 04.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 2-а-1382/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімова О.В.,

при секретарі: Блащуку В.В.,

за участю:

представників позивача - Зубрілова І.І., Задерей Т.С.,

представників відповідача - Горбунової Л.В., Аверянової С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач або Фонд) звернулось до адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією «Продагросервіс» (далі - відповідач або ТОВ «Продагросервіс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7759,09 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12,40 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року, №875-ХІІ (далі - Закон №875) ТОВ «Продагросервіс» зобов'язано було у 2011 році працевлаштувати інвалідів у кількості 1 особи. Однак, відповідачем не було працевлаштовані інваліди, у зв'язку з чим, він, відповідно до ст.20 Закону №875 у строк до 18.04.2011 року зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 7759,09 грн. Разом з цим, ТОВ «Продагросервіс» у строки встановлені Законом №875 не сплатило адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим йому було нараховано пеню за несвоєчасну їх сплату у розмірі 12,40 грн.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, суду пояснили наступне.

Так, згідно ч.ч.1,2 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

При цьому виходячи із положень ч.5 ст.19 Закону №875 виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст.20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Згідно ч.2 ст.20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Так, 29.02.2012 року відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою 10-ПІ, відповідно до якого підприємством не працевлаштовано одного інваліда.

У зв'язку з цим, відповідач до 18.04.2012 року зобов'язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 7759,09 грн. Разом з цим, відповідач не сплатив у строки встановленні Законом №875 адміністративно-господарські санкції, що обумовило звернення до суду. Крім цього, за несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій йому нараховано пеню у розмірі 12,40 грн.

Також, представники позивача суду пояснили, що ТОВ «Продагросервіс», згідно листа Херсонського міського центру зайнятості, протягом 2011 року подано звіт за формою №3-ПН «Про наявність вакансій» станом на 19.07.2011 року з зазначенням у графі 15 «можливе працевлаштування інваліда», за посадою «прибиральник територій», внаслідок чого на підприємство було направлено для працевлаштування 8 осіб з обмеженими можливостями, з яких 6 відмовились від запропонованої роботи, 2 особи не відповідали вимогам.

При цьому, представники позивача вважають, що всі підприємства зобов'язані або виконувати встановлений Законом №875 норматив працевлаштування інвалідів, або перераховувати до Державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів з соціальної, трудової, фізкультуро-спортивної реабілітації інвалідів, надання цільових позик на створення робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням наведеного просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають його безпідставним, при цьому суду пояснили наступне.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Відповідно до ч.3 цієї статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадській організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України вбачається, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється або безпосереднім зверненням інваліда до підприємства, або зверненням інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії. При цьому на підприємство, установу чи організацію покладено обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у встановленому законодавством порядку.

На виконання зазначених норм Закону №875 у 2011 році на підприємстві було виділено та створене спеціальне робоче місце для інваліда. Так, згідно штатного розпису на керівників, спеціалістів і обслуговуючий персонал, введеному з 01.01.2011 р. у ТОВ «Продагросервіс» затверджений штат в кількості 27 одиниць та виділено спеціально робоче місце для інваліда - прибиральник території - двірник.

Протягом 2011 року ТОВ «Продагросервіс» надавало до Херсонському міському центру зайнятості щомісячні звіти за формою № 3- ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, із зазначенням вакантного робочого місця для працевлаштування інваліда і характеристикою цього робочого місця.

Проте державною службою зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися.

Згідно чинного законодавства обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати інвалідів для їх працевлаштування на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, зазначені в ч.1 ст.18 Закону №875. На підприємство ж покладається обов'язок надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а також щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Отже, чинне законодавство не зобов'язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів та з'ясовувати які саме інваліди потребують роботи та якої нозології. За таких обставин, є необґрунтованим покладення на підприємство відповідальності у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими органами. Аналогічна правова позиція міститься в судовій практиці з розгляду адміністративних справ за позовами фондів соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного, представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.

На запитання суду коли і скільки разів ТОВ «Продагросервіс» надавало до Херсонського міського центру зайнятості щомісячні звіти за формою № 3- ПН «Звіт про наявність вакансій», представник відповідача по справі Горбунова Л.В. повідомила суд, що перший звіт за формою № 3-ПН ними був поданий 19.07.2011 року, станом на це число і саме в ньому була відображена вакансія для працевлаштування інваліда. Також, звіт за формою №3-ПН подавався в серпні та жовтні 2011 року. Чому не подали звіт раніше, представник відповідача суду не пояснила, однак при цьому зазначила, що вакансія для працевлаштування інваліда ТОВ «Продагросервіс» була створена на початку 2011 року, на підтвердження чого надала суду штатний розпис на керівників, спеціалістів та обслуговуючий персонал, який введений з 01.01.2011 р.

Крім цього, на підтвердження середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), яка зазначена в поданому до Фонду ТОВ «Продагросервіс» звіту про зайнятість і працевлаштування інваліда за 2011 рік за формою №10-ПІ, представники відповідача надали суду копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за весь 2011 рік та табелі обліку робочого часу по ТОВ «Продагросервіс» за 2011 рік.

Також, судом з Херсонського міського центру зайнятості, ухвалою витребувано інформацію щодо того чи подавало ТОВ «Продагросервіс» у 2011 році звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, а також чи направлялись у 2011 році на зазначене підприємство для працевлаштування інваліди. На виконання зазначеної ухвали Херсонським міським центром зайнятості надано суду запитувану інформації, відповідно до якої ТОВ «Продагросервіс» у 2011 р. подало за формою №3-ПН звіт станом на 19.07.2011 року, у якому зазначена одна вакансія для працевлаштування інваліда - прибиральник території-інвалід. На зазначену вакансію Херсонським міським центром зайнятості було направлено для працевлаштування 4 інваліда, із них 3 відмовились від працевлаштування, 1 особа ОСОБА_5 не відповідала вимогам. Крім цього, протягом 2011 року Херсонським міським центром зайнятості для працевлаштування на ТОВ «Продагросервіс» направлялись 5 інвалідів для заміщення інших вакансій, з них 3 відмовились від запропонованої роботи, а 2 особи не відповідали вимогам встановленим роботодавцем.

На запитання суду щодо того які вимоги ставились до особи ТОВ «Продагросервіс» для її працевлаштування на посаду прибиральника території-двірник і чому не працевлаштована ОСОБА_5, представник відповідача суду пояснила, що будь-яких вимог крім наявності інвалідності до особи не ставились, а стосовно не працевлаштування ОСОБА_5 вона точно пояснити не може але припускає, що можливо остання не могла підтвердити свою інвалідність або попросила проставити у корінці направлення на працевлаштування відмітку про те, що її кандидатура не відповідає вимогам.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 до основних завдань Фонду відноситься ведення обліку заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, а також ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій. Таким чином, Фонду надано право звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Основи правового регулювання трудових відносин та механізму реалізації права на працю у тому числі, закладено ст. 43 Конституції України. Відповідно до її положень особа вільна у реалізації свого права на працю, вона займається тією працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується. Водночас, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, у установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, а відповідно до ч.3 цієї ж статті відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З аналізу зазначених норм слідує, що Держава здійснює соціальний захист інвалідів та забезпечує реалізацію їх права на працю шляхом встановлення обов'язку роботодавців виділяти та створювати для них робочі місця, у тому числі і спеціальні. З точки зору суду, цей обов'язок полягає у вжитті заходів організаційного та технічного характеру, які полягають у виділенні підходящих робочих місць згідно штатного розпису роботодавця та технічному облаштуванні робочого місця (місця здійснення трудової діяльності) інваліда. При цьому, суд звертає увагу, що таке робоче місце має відповідати фізичній можливості за станом здоров'я виконувати роботи певного характеру, що виражається у праві роботодавця відмовити інваліду у працевлаштуванні з причин не підходящості умов праці стану його здоров'я на підставі висновку медико-соціальної експертизи.

Згідно із ст.19 Закону №875 для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

ТОВ «Продагросервіс» є роботодавцем, відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 22 осіб, а отже враховуючи положення ч.3 ст.18, ст.19 Закону №875 зобов'язано виділити та створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.

При цьому суд зазначає, що виходячи із положень ст.19 Закону №875 підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, у рахунок вищезазначених нормативів робочих місць, який вважається виконаним, у разі якщо створене робоче місце, є основним місцем роботи для інваліда.

Частиною 3 ст.18 Закону №875 на підприємства, окрім обов'язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, покладено також обов'язки надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року, №70. На виконання п.2 зазначеного Порядку наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 року, №42 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна ) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

На виконання вищезазначених вимог Закону №875 та Порядку 29.02.2012 року ТОВ «Продагросервіс» за вх.2468/03-05 подало до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми №10-ПІ, в якому вказало, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875 складає 1 особа.

Тобто, фактично у 2011 році ТОВ «Продагросервіс» не працевлаштовано 1 інваліда, що призвело до невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, який передбачений ст.19 Закону №875.

У зв'язку із зазначеним, Фондом, на підставі ч.1 ст.20 Закону №875 відповідачу, за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, що склали 7759,09 грн.

Суд погоджується з таким рішенням Фонду, так як воно прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також вважає його таким, що ґрунтується на вірному тлумаченні норм Закону №875.

Законом №875 на суб'єктів господарювання, яким є ТОВ «Продагросервіс», покладено спеціальний обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на підприємство покладено обов'язки, які воно фактично може виконати самостійно, в незалежності від будь-яких сторонніх факторів на які воно не може впливати. При цьому суд зазначає, що виконання вищезазначених спеціальних обов'язків, для досягнення мети норм Закону №875 в частині працевлаштування інвалідів, має здійснюватись підприємством послідовно, у своїй сукупності, тобто про кожне створене робоче місце для інваліда підприємства зобов'язані повідомити своєчасно центри зайнятості, про що в подальшому, у строки встановлені законом, відзвітувати до Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно із ст.1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях. Від нього відрізняють спеціальне місце інваліда, яке потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо. Виходячи з цього, інвалід, залежно від особливостей стану свого здоров'я, може працювати на робочих місцях підприємств, які можуть потребувати або не потребувати спеціальних пристосувань для нього з метою нормального здійснення трудової діяльності.

Відповідно до матеріалів справи основною діяльністю ТОВ «Продагросервіс» є оптова торгівля перероблення та консервування овочів та фруктів. Тобто, по специфіки своєї діяльності підприємство може створювати робочі місця для інвалідів, без їх спеціального обладнання.

Згідно із ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року, №803 (далі - Закон №803) підприємства реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

При цьому суд зазначає, що виконання підприємством обов'язку щодо щомісячної подачі центрам зайнятості адміністративних даних у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів створює передумови для фактичного працевлаштування інвалідів, в іншому ж разі, при відсутності зазначеної інформації, Держава не може у повному обсязі забезпечити реалізацію своєї соціальної політики в частині забезпечення роботою інвалідів.

Порядок подачі звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, а також форми цієї звітності затвердженні наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005 року, №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», відповідно до якого про наявність вакансій підприємство подає звіт за формою №3-ПН.

Так, ТОВ «Продагросервіс» 19.07.2011 року подано до Херсонського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансій форми №3-ПН, відповідно до якого за станом на 19.07.2011 року створено 1 місце для роботи інваліда (прибиральник території-двірник).

До зазначеної дати ТОВ «Продагросервіс» звіти форми №3-ПН не подавало, а отже порушувало положення ч.4 ст.20 Закону №803 та ч.3 ст.18 Закону №875 в частині щомісячного звітування про наявність вільних робочих місць, що унеможливлювало Херсонському міському центру зайнятості направити для працевлаштування інвалідів.

При цьому суд зазначає, що вакансія для працевлаштування інвалідів, відповідно до звіту форми №3-ПН створювалась з урахуванням вимог дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який відповідно до ст.19 Закону №875 самостійно був розрахований ТОВ «Продагросервіс».

Отже, враховуючи викладене слідує, що ТОВ «Продагросервіс» у 2011 році, обов'язки, покладені на нього ч.3 ст.18 Закону №875 у повному обсязі не виконало, зокрема ним не подано своєчасно до державної служби зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення представників відповідача, відповідно до яких робоче місце для інваліда ТОВ «Продагросервіс» було створене з 01.01.2011 року, що передбачено штатним розписом, так як Законами №875 та №803 визначено загальнообов'язковий порядок інформування підприємством про створення робочого місця для інваліда. ТОВ «Продагросервіс» формально проінформувало про створення робочого місця для інваліда 19.07.2011 року, а тому суд вважає, що саме з цієї дати підприємством було виділено місце для працевлаштування інваліда.

Надання протягом 2011 року до Херсонського міського центру зайнятості трьох звітів форми №3-ПН не може свідчити про те, що ТОВ «Продагросервіс» належним чином виконувались покладені на нього ст.ст.18,19 Закону №875 обов'язки щодо працевлаштування інвалідів. Суд вважає, що ТОВ «Продагросервіс» обов'язок щодо подання звітів форми №3-ПН виконував формально без мети реального працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону №875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до п.«е» ч.1 ст.5 Закону №803 держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Згідно інформації Херсонського міського центру зайнятості ним протягом 2011 року для працевлаштування на ТОВ «Продагросервіс» на заявлену вакансію направлялось 4 інваліда, із них 3 відмовились від працевлаштування, 1 особа ОСОБА_5 не відповідала вимогам, а також направлялись для заміщення інших вакансій 5 інвалідів, з них 3 відмовились від запропонованої роботи, а 2 особи не відповідали вимогам встановленим роботодавцем.

Зазначене на думку суду свідчить, що підприємство не вживало заходів щодо реального працевлаштування інвалідів, крім цього у судовому засіданні представники відповідача суду не навили жодного факту, що ними здійснювалась робота по працевлаштуванню інвалідів. При цьому суд зазначає, що ТОВ «Продагросервіс» здійснює свою діяльність в обласному центрі де є багато інвалідів бажаючих працевлаштуватись, що зокрема також слідує із листа Херсонського міського центру зайнятості.

Також, суд зазначає, що враховуючи, що до 19.07.2012 року ТОВ «Продагросервіс» не вживалось жодних формальних заходів щодо працевлаштування інвалідів, слідує, що у звіті форми №10-ПІ, із врахуванням положень наказу Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 р., №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»» у рядку 02 не могла бути, в будь-якому разі, проставлена цифра 1, так як середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність вираховується на підставі Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р., №286, згідно якої у разі працевлаштування в кінці липня 2011 року в ТОВ «Продагросервіс» інваліда, середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів буде дорівнювати 0.

По своїй правовій природі адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовуються як захід впливу на порушника у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено вище, ТОВ «Продагросервіс» не виконало свої спеціальні обов'язки, які на нього покладені ч.3 ст.18 Закону №875, що призвело до не працевлаштування необхідної кількості інвалідів, відповідно до нормативу. Відповідач у своїй діяльності не вживав заходів спрямованих на працевлаштування інвалідів, зокрема своєчасно не повідомив про створення робочого місця для інваліда Херсонський міських центр зайнятості, не проводив самостійні заходи щодо забезпечення виконання вищезазначеного нормативу.

Тобто, ТОВ «Продагросервіс» вчинило правопорушення у сфері господарювання, при цьому не довело суду, що ним вжити усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, нарахування та стягнення з ТОВ «Продагросервіс» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів є обґрунтованим, а тому позов в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7759,09 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Враховуючи те, що саме нарахування та стягнення з ТОВ «Продагросервіс» адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим та законодавчо вмотивованим, слідує, що і стягнення пені у сумі 12,40 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є вірним.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Фонд довів суду ті обставини, на яких ґрунтується його позов, зокрема, ним доведено наявність господарського порушення в діяннях ТОВ «Продагросервіс», натомість ТОВ «Продагросервіс» не довело ті обставини на яких ґрунтується його заперечення.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією «Продагросервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7759,09 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12,40 грн. підлягає задоволенню.

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" (код ЄДРПОУ 31260655) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 7759 (сім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 (дванадцять) грн. 40 коп. на р/р 31219230700002, УДКСУ у м. Херсоні, код 37959779, МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 липня 2012 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.3.4