Постанова № 25138860, 22.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 червня 2012 р. № 2-а- 5545/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача -Лубенцової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви, скасувати винесені начальником управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова рішення: від 30.01.12р. № 149 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 61,63 грн., та нарахування пені в розмірі 65,95 грн.; від 30.01.12р. № 150 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 151,48 грн., та нарахування пені в розмірі 269,57 грн.; від 30.01.12р. № 151 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 73,95 грн., та нарахування пені в розмірі 11,67 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

Позивач отримав від Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова рішення від 30.01.12р. № 149, від 30.01.12р. № 150, від 30.01.12р. № 151, якими до позивача застосовані фінансові санкції та нарахована пеня. Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями, звернувся до вищестоящого органу Пенсійного фонду зі скаргою на зазначені рішення, за результатами якої у задоволенні скарги відмовлено, а рішення залишені без змін. Позивач вважає прийняті органом Пенсійного .фонду України необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на приписи Кодексу про адміністративні правопорушення, виключення п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з огляду на недотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області строків надіслання йому рішення про результати розгляду скарги.

Від представника відповідача Прищепи Є.С. в ході розгляду справи надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач обґрунтовує правомірність прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій та пені посиланням на норми абз. 6 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник позивача - ФО-П ОСОБА_3 ОСОБА_1 - в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова Лубенцова О.І. - проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фізична особа -підприємець ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в Управлінні пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків за період з 21.04.08 року по 30.08.10 року начальником УПФУ в Ленінському районі м. Харкова прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 149 від 30.01.2012 року, яким позивачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі 61,63 грн. та пеня у розмірі - 65,95 грн., №150 від 30.01.12 року, яким позивачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі 151,48 грн. та пеня у розмірі - 269,57 грн., № 151 від 30.01.12 року, яким позивачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі 73,95 грн. та пеня у розмірі - 111,67 грн. (а.с.9-10).

Вказаними рішеннями до ФО-П ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій відповідно рішень УПФУ в Ленінському районі м.Харкова від 30.01.12р. № 149, від 30.01.12р. № 150, від 30.01.12р. № 151, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.1,2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Статтею 30 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI виключено частини першу - дев'яту ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначена редакція Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" почала діяти з 01.01.2011 року.

При цьому відповідно до абз. 5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (до якого в силу приписів ст.ст.1,4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР віднесено і пенсійне страхування) та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 з урахуванням загальних правил дії нормативно-правових актів у часі визначено, що нормативно-правові акти можуть діяти у часі: 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Суд зазначає, що ультраактивна (переживаючи) дія старого нормативно-правового акту - це явище, за своїм характером протилежне зворотній силі. В такому випадку старий нормативний акт, скасований новим, продовжує діяти і після втрати ним юридичної сили, у обсязі, визначеному законом.

З огляду на викладене, обсяг повноважень органів Пенсійного фонду України на застосування та стягнення штрафних санкцій після 01.01.2011 року, які були передбачені частинами 1-9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", слід визначати у відповідності зі змістом норм абз. 5,6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Зі змісту вказаних норм вбачається, що повноваження на застосування штрафних санкцій збережені, зокрема, на період до повного стягнення сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року. Тобто достатньо встановлення однієї з умов: наявності нарахованих до 01.01.2011 року або не сплачених до 01.01.2011 року штрафних санкцій.

Крім того, суд зазначає, що підставою для притягнення платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до відповідальності є наявність порушення строків сплати страхових внесків.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував фактів несвоєчасної сплати внесків за відповідний період. При цьому під час сплати таких внесків з пропуском строку позивачем не було нараховано та, відповідно, не сплачено у строк до 01.01.2011 року пеню всупереч вимогам п. 1 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про наявність підстав та повноважень у відповідача для прийняття спірних рішень.

Посилання позивача та його представника на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не приймається судом до уваги, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не регулює спірні правовідносини.

Щодо порушення строку надіслання рішення про результати розгляду скарги від 3909-07/20 від 29.02.12 року Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає наступне.

Позивач скористався досудовим порядком оскарження спірних рішень до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, скарга позивача отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 13.02.2012 року (а.с.11-12).

За результатами розгляду зазначеної скарги начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 3909-07/20 від 29.02.12 року(а.с.13-14), яким в задоволенні скарги було відмовлено, а оскаржувані рішення залишені без змін.

Відповідно до п.п. 5.1 п.5 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 р. за N 81/8680, орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Відповідно до п.п.6.4, 6.8 п.6 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перший примірник рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) страхувальнику, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові під розписку чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження із повідомленням про вручення.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, якщо рішення органу Пенсійного фонду про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді задоволення скарги страхувальника виникають у разі порушення органом Пенсійного фонду України строків надіслання рішення за скаргою та/або заявою страхувальника.

З наданого представником позивача та оглянутого судом конверту, в якому надійшло Рішення про результати розгляду скарги від 3909-07/20 від 29.02.12 року, вбачається, що воно було надіслано 23.04.12 року, що підтверджується відповідним штампом поштового відділення (а.с.14-зворотний бік).

Тобто, зазначене рішення про результати розгляду скарги від 3909-07/20 від 29.02.12 року було надіслано позивачу за межами строку, передбаченого Порядком, що є підставою для висновку про задоволення скарги позивача за результатами процедури адміністративного оскарження.

Суд зазначає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова від 30.01.12р. № 149, від 30.01.12р. № 150, від 30.01.12р. № 151 за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії, які діють у часі від моменту набрання ними чинності до втрати ними чинності відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, вимоги про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова від 30.01.12р. № 149, від 30.01.12р. № 150, від 30.01.12р. № 151 не підлягають задоволенню також, виходячи з того, що скасування актів індивідуальної дії можливо тільки за умови, що вони є діючими.

На підставі викладеного, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2012 року.

Суддя Білова О.В.