Постанова № 25138557, 20.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2138/2012

20 червня 2012 року 17год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

третьої особи позивача: ОСОБА_2,

відповідача: представник Вержбіцький Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про скасування арешту ВСТАНОВИВ:

Позивач, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування арешту майна боржника.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним та третьою особою існують чинні кредитні зобов'язання, згідно умов яких позивач надає споживчий кредит під заставу транспортного засобу. 23 травня 2012р. третя особа звернулась до позивача із заявою з приводу розгляду питання щодо звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку. Одночасно в своїй заяві повідомила про те, що на все належне їй майно відповідачем, згідно постанови, накладений арешт та оголошено заборону на його відчуження. Позивач вказує, що відповідач не мав права накладати арешт на майно третьої особи, яке знаходиться в заставі, а тому просить суд скасувати арешт на вказане майно.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача позовні вимоги позивача підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову позивача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити.

Суд виходив з наступного.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2008 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладений Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11377321000. Згідно умов вказаного Договору позивач надає третій особі споживчий кредит під заставу транспортного засобу - автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», 2008 року випуску, колір синій, тип - легковий-В джип, д. н. НОМЕР_1.

Згідно витягу №36153567 від 23.05.2012р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, вказаний автомобіль зазначений як обтяжений по зобов'язанням ОСОБА_2 перед АКІБ «УкрСиббан», дата реєстрації відповідного запису - 01.08.2008р.

23.05.2012р. ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про реалізацію заставного майна - транспортного засобу з метою погашення заборгованості по кредитному зобов'язанню. У вказаній заяві ОСОБА_2 повідомила про арешт відповідачем всього її майна, в тому числі і заставного відповідно до постанови від 24.09.2010р.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакцій, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Статтею 52 вказаного Закону (в редакцій, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника), передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача заставодержателя.

За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.

З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

Спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про скасування арешту (заборону на відчуження) майна, належного ОСОБА_2 - транспортний засіб автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», 2008 року випуску, колір синій, тип - легковий-В джип, д. н. НОМЕР_1., а відтак, позовні вимоги позивача належить задовольнити.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі. Позивачем сплачений судовий збір в сумі 32,82грн., в зв'язку з чим йому належить повернути 0,63грн.

Присудити на користь позивача судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт на належне ОСОБА_2 майно - автомобіль марки Mitsubishi, модель - Pajero Sport, 2008 року випуску, колір - синій, тип ТЗ - легковий-В джип, державний номер - НОМЕР_1 накладений відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції згідно з постанови від 24 вересня 2010 року про арешт майна боржника (ВП №20812334).

Присудити на користь позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Повернути на користь позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" із Державного бюджету України внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 0,63 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.