Постанова № 25138375, 23.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1012/2012

23 травня 2012 року 15год. 59хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Слесарчук О. П.,

відповідача: представник Мартинович Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" до Державна податкова інспекція у Рівненському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442351 від 02.12.2011 року ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442351 від 02 грудня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Морган Феніче» понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, спрямованих на будівництво (реконструкцію) виробничих приміщень. На думку позивача, ТзОВ «Морган Феніче» в повному обсязі надані документи, що підтверджують придбання та оплату обладнання, ТМЦ та послуг для реконструкції орендованих основних фондів. Податковим органом під час перевірки, на думку позивача, не було встановлено жодних порушень, щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкового кредиту, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Зазначає, що у відповідності із Податковим кодексом право на заявлений до бюджетного відшкодування податок на додану вартість не ставить в залежність від обов'язкового введення в експлуатацію основних фондів, та не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо надання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Позивач посилається на норми Податкового кодексу України, зокрема на п. 198.3 ст. 198, п.200.5 ст. 200, які регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування.

Представник позивача у судовому засіданні, позов підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові на підставі Податкового кодексу України, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні усною ухвалою суду на підставі ст.55 КАС України було допущено заміну відповідача на правонаступника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. При цьому пояснив, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що позивач всупереч положенням п. 200.5 статті 200 розділу 5 Податкового кодексу України задекларував обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців у сумі 517908 грн., що є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ вересень 2011 року, яка становить 530700 грн. Вважає, що повинно мати місце застосування пп.14.1.138 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Крім того, представник відповідача посилається на роз'яснення ДПА України від 27.01.2010 року № 1366/7/07-1417, де зазначено, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби». А відтак, представник ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та прийнятим відповідно до вимог законодавства. Просив у задоволенні позову позивача відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов належить до задоволення повністю.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачем за вересень 2011року. За результатами перевірки складений акт № 762/139/23-309/33426845 від 21.11.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих документів ТзОВ «Морган Феніче» здійснено придбання підрядних робіт, телефонного зв'язку, паливно-мастильних матеріалів, матеріалів для офісу, який зазнав реконструкції, будівельних матеріалів та обладнання.

Таким чином, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, зважаючи на те, що надходження основних фондів позивача обліковуються на балансі підприємства, як не завершене будівництво, обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців позивача є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, а тому відповідно до п. 200.5 статті 200 розділу 5 Податкового кодексу України ТзОВ «Морган Феніче» не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

02 грудня 2011 року Державна податкова інспекція у Рівненському районі прийняла податкове повідомлення-рішення № 00014442351, яким у зв'язку з встановленим порушенням

п. 200.5 ст. 200 розділу 5 Податкового кодексу України, зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011року в розмірі 530700 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 265350 грн.

Суд не може погодитися з такими висновками акта перевірки та податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

Податковим Кодексом України визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до пунктів 200.1.- 200.5 ст. 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг бо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); - мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, саме відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Норма, на яку посилається орган державної податкової служби, містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме коли платник податку має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Однак, така умова, передбачена вказаною нормою, не поширюється у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп. 14.1.138 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Як встановлено судом, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 530700 грн.

Від'ємне значення за вересень 2011 року виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за серпень 2011 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Морган Феніче» здійснено придбання будівельних матеріалів, обладнання на виконання робіт за договорами генерального підряду, а також придбаних послуг: електроенергія, послуги з підготовки проектної документації, виконані будівельно-монтажні роботи, що пов'язані із будівництвом (реконструкцією) основних фондів, відповідно до розробленої проектної документації.

Крім того, позивач згідно проектної документації здійснює спорудження (будівництво) основних фондів, зокрема реконструкцію виробничих приміщень, що перебувають в оренді позивача (дозвіл на виконання будівельних робіт № РВ 11511038468 від 07.09.2011 року. Відповідно до укладеного договору генерального підряду по реконструкції корпуса № 2 ВАТ «Рівнесільмаш» під фабрику м'яких меблів в смт. Квасилів виступає ТзОВ БК «Капіталінвест».

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт форми КБ-2(наданих послуг), виписками банку, квитанціями, свідоцтвом платника податку на додану вартість ТзОВКБ «Капіталінвест», деклараціями з податку на додану вартість, де відображені податкові зобов'язання по операціям з ТзОВ «Морган Феніче» за серпень, вересень 2011 року, довідкою статистики ТзОВ КБ «Капіталінвест», довідками про вартість виконаних робіт, листом ВАТ «Рівнесільмаш» від 21.06.2011 року № 484/1 про надання дозволу на проведення реконструкції. Даний факт не заперечується ДПІ у Рівненському районі, що й підтверджено актом перевірки від 21 листопада 2011 року.

Тобто, протягом спірного періоду ТзОВ «»Морган Феніче» здійснило придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість, що не заперечується сторонами. А тому, позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 530700 грн.

Таким чином, судом не встановлено жодних порушень Закону позивачем.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Всупереч цьому, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення. Посилання представника відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», не обґрунтоване нормами законодавства.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.99 року за № 893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції», про що й не заперечується відповідачем. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що придбані будівельні послуги та товари, які обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не введені в експлуатацію не є основними фондами підприємства у розумінні до Класифікації основних фондів ДК 013-97, затвердженої Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року N 507, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, незавершені капітальні інвестиції, які в свою чергу визначаються як капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва, визначаються як різновид основного засобу, а тому суд приходить до висновку, що реконструкція основного фонду - корпуса № 2 ВАТ «Рівнесільмаш» під фабрику м'яких меблів, належить до основних засобів, а відтак ТОВ «Морган Феніче» мало право на формування податкового кредиту в зв'язку з орендою зазначеної будівлі та проведення її реконструкції.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0001442351 є протиправним, а позовні вимоги позивача про його скасування належать до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 55, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0001442351 від 02 грудня 2011 року.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2135,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.