Постанова № 25138318, 23.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1185/2012

23 квітня 2012 року

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби

до

Приватне підприємство фірма "Біна"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Приватне підприємство фірма "Біна" про стягнення заборгованості.

До початку судового засідання на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача заперечень на позов суду не надав, у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неприбуття суд не повідомив. За таких обставин, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство “Фірма “Біна” - зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради 03.10.1995 року та взяте на облік як платник податків в органі державної податкової служби 02.11.1995 року.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 6106,85 грн.

Дана заборгованість виникла на підставі податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік та податкового повідомлення-рішення №0005161530 від 03.11.2011 року, винесеного на підставі акта №802/15/23300673 від 23.09.2011 року.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з ст. ст. 13, 14 цього Закону підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній і комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічним чином відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем для відповідача було надіслано податкові вимоги №1/69 від 06.05.2010 року та №2/94 від 08.06.2010 року, які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались.

Відповідно до п. 59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але несплаченого встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп. 20.1.28. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податки фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів сумі грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належать до задоволення повністю.

Відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, Державна податкова служба України та її територіальні органи у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Керуючись статтями ст. ст. 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Фірма "Біна" податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 6106,85 грн. на р/р №33218812700222, одержувач - місцевий бюджет м. Костопіль, код одержувача - 37959370, ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.