Постанова № 25136615, 06.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2011 року Справа № 2а-10026/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:

представника позивача -Наконечного В.Л.,

представника відповідача -Покрепи Ю.В.,

прокурора -Лугіна А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»до про Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія»звернулось до суду з позовом про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 09.11.2010 № 156 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 6 жовтня 2011 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким до підприємства застосовано економічні санкції у загальному розмірі 562985 грн. 43 коп., на думку позивача, прийнято з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами відносно факту порушення позивачем державної дисципліни цін та щодо розміру необґрунтовано отриманої ним виручки є помилковими, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 6 жовтня 2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Прокурор проти задоволення адміністративного позову заперечував та підтримав позицію представника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області у даній справі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія»(ідентифікаційний код 32294905, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 02.12.2002, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 339 120 0000 001788 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 088561 (т. 1 а.с. 25).

Позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з організацією оптової і роздрібної торгівлі, зберіганням, обробкою і транспортуванням продуктів харчування, тютюнових і горілчаних виробів та товарів народного вжитку вітчизняного та іноземного виробництва. Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», затвердженому протоколом зборів учасників від 07.12.2005 та зареєстрованому державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 12.12.2005 за № 13391050001001788 (т. 1 а.с. 11-24).

Судом встановлено, що протягом 2009 -2010 років позивач здійснював реалізацію продуктів харчування його контрагентам.

У вересні-листопаді 2010 року посадовою особою Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області на підставі статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-XII проведено перевірку з питань додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія»порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів на реалізовані ним продовольчі товари

за період з 28.09.2009 по 28.09.2010.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2010 № 333 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 2 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області», що виявилось у реалізації ним у період з 28.09.2009 по 28.09.2010 продовольчих товарів, а саме: цукру-піску, молока, сметани, сиру та яєць курячих за цінами, які перевищують задекларовані, у результаті чого підприємством отримано виручку у необґрунтованому розмірі.

На підставі акта перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області прийнято рішення від 09.11.2010 № 156 (т. 1 а.с. 37) про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 державної дисципліни цін, а саме: стягнення в дохід державного бюджету необґрунтовано одержаної суми виручки у розмірі 187661 грн. 81 коп. та штрафу в сумі 375323 грн. 62 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство України про ціноутворення складається з Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-XII та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-XII, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Повноваження органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548.

Так, відповідно до пункту 12 вказаної постанови, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

На виконання зазначеної постанови, пунктом 1.1 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області»встановлено граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) незалежно від кількості перепродажу на: борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі не вище 15 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні.

Крім того. пунктом 2 зазначеного розпорядження запроваджено регулювання оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни відповідно до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222.

Порядок декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222 (далі -Порядок), визначає механізм декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров'яче питне з вмістом жиру до 2,5 відсотка, сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

Зміна оптово-відпускних цін суб'єктами господарювання, які провадять діяльність з виробництва або реалізації продовольчих товарів, здійснюється з дати погодження уповноваженим органом декларації зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари (пункт 8 Порядку).

Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що оптово-відпускні ціни на продовольчі товари вважаються задекларованими на день набрання чинності розпорядженням (рішенням) уповноваженого органу щодо здійснення повноважень, наданих абзацом тридцять восьмим пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

З матеріалів адміністративної справи, зокрема, акта перевірки, вбачається, що висновок територіального органу з контролю за цінами стосовно недотримання позивачем вимог законодавства про ціноутворення грунтується на виявлених у ході перевірки фактах збільшення підприємством у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 оптово-відпускних цін на продовольчі товари (цукор-пісок, молоко, сметану, сир та яйця курячі) понад граничний 1 % рівень, передбачений Порядком декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222.

Відповідач звертає увагу на те, що протягом зазначеного вище періоду позивачем, в порушення вимог наведеного Порядку, висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області не отримувався, декларація зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари не погоджувалась.

Наведені вище порушення, на думку відповідача, призвели до отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія»у період 04.11.2009 по 28.09.2010 виручки за реалізацію товарів, на які запроваджено державне регулювання оптово-відпускних цін, у розмірі 187661 грн. 81 коп., що є значно завищеним та необгрунтованим.

Вказаний розмір необгрунтовано отриманої виручки обраховано посадовою особою Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області виходячи з даних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, що свідчать про реалізацію його контрагентам у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 наведеного вище переліку товарів, та відомостей про надходження грошових коштів від цих контрагентів на розрахунковий рахунок позивача.

Статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-XII передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеної Інструкції, при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, необґрунтовано одержана виручка обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Отже, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є саме факт одержання суб'єктом господарювання необґрунтовано одержаної виручки в результаті порушення порядку визначення вартості наданих послуг.

При цьому, при вирішенні спору про стягнення економічних санкцій потрібно враховувати, що виручкою від реалізації послуг, розмір яких встановлено господарюючим суб`єктом з порушенням вимог законодавства про ціноутворення, є сума, яка фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та/або в касу за реалізовані ним товари за необґрунтованими цінами.

Як вже зазначалось судом вище, розмір отриманого позивачем доходу за реалізацію його котрагентам у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 продовольчих товарів, на які запроваджено державне регулювання оптово-відпускних цін, обраховувався відповідачем на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме: видаткових накладних. Крім того, відповідач керувався даними щодо кількості відпущеної позивачем у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 продукції та її загальну вартість.

Разом з тим, жодних фактичних даних про те, що виручка у сумі 187661 грн. 81 коп., що надійшла на розрахунковий рахунок позивача у вказаний вище період, складається виключно з грошових коштів, що сплачені покупцями продовольчих товарів (цукру-піску, сметани, молока, сиру, яєць курячих) за оптово-роздрібними цінами, економічна обґрунтованість витрат на виробництво яких не затверджена відповідними висновками територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами, відповідачем суду надано не було.

Як зазначає позивач, за придбану продукцію, на яку посилається в акті перевірки відповідач, на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»надходили кошти від його контрагентів як до, так і після перевіряємого періоду, тобто, в рахунок їх власної кредиторської заборгованості (дебіторської заборгованості позивача) за інші звітні періоди. Крім того, позивач отримував передоплату за реалізовану продукцію.

Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків з контрагентами позивача за період з 04.11.2009 по 28.09.2010 та не були спростовані представником відповідача у судовому засіданні.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, під час проведення перевірки рух коштів на банківських рахунках позивача відповідачем проаналізовано не було, платіжні доручення, рахунки-фактури, банківські виписки, які свідчать про отримання позивачем виручки за реалізовану продукцію, визначену в акті перевірки, посадовими особами відповідача у повному обсязі не досліджено.

Разом з тим, Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області застосувала до позивача економічні санкції, виходячи виключно з розміру коштів, отриманих підприємством за вказаний вище перевіряємий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що у судовому засіданні були спростовані твердження відповідача про те, що порушення позивачем законодавства про ціноутворення у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 призвело до отримання ним виручки за реалізацію товарів, на які запроваджено державне регулювання оптово-відпускних цін, саме у сумі 187661 грн. 81 коп., суд дійшов висновку про відсутність у територіального органу з контролю за цінами підстав для застосування до позивача економічних санкцій у наведеному розмірі.

В силу приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру необґрунтовано одержаної позивачем виручки у результаті порушення ним законодавства про ціноутворення у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 та правомірності формування суми економічних санкцій замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною особою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що одними з видів адміністративно -господарських санкцій є вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф, який в силу статті 241 цього Кодексу є грошовою сумою, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки санкції, передбачені вказаною вище нормою, є конфіскаційними, стягуються в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а тому можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, адміністративно -господарські санкції застосовано до позивача оскаржуваним рішенням про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, тобто 09.11.2010.

Враховуючи ту, обставину, що такі санкції можуть бути застосовані не пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку, що вилучення у позивача отриманого у період з 04.11.2009 по 28.09.2010 доходу у розмірі 187661 грн. 81 коп. та застосування до нього штрафу у сумі 375323 грн. 62 коп. здійснено відповідачем з перевищенням встановленого законодавством річного терміну.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у загальному розмірі 562985 грн. 43 коп. здійснено відповідачем необґрунтовано та без дотримання основних засад державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 09.11.2010 № 156.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих прокурором та представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 09.11.2010 № 156 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 11 жовтня 2011 року.