Постанова № 25136591, 06.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2012 року 2а-989/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2011 № 0003701520, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56255348, 00 грн., від 06.01.2012 № 0000071520, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56255380, 00 грн. та від 06.01.2012 № 0000081520, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на правильність визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що виявилось у відображенні у податкових деклараціях за ІІ-й та ІІ-ІІІ-й квартали 2011 року загального показника від`ємного значення об`єкта оподаткування з урахуванням результатів діяльності за 2010 рік у І-му кварталі 2011 року. Поряд із цим, позивач зазначив про неправомірне донарахування відповідачем грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн., оскільки останнім не було враховано дані поданої уточнюючої декларації по податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року. Таким чином, на думку позивача, відповідачем неправильно застосовано положення Податкового кодексу України, тому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судове засідання 06.07.2012 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача та на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач позов не визнав, просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач, в порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІ-й та ІІ-ІІІ-й квартал 2011 року включив від'ємне значення за наслідками діяльності 2010 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. На думку відповідача, до складу ІІ-го та ІІ-ІІІ-го кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. Окрім того, відповідач зазначив, що ним правомірно здійснено донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток без врахування даних уточнюючої декларації по податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, оскільки остання подана позивачем після проведення камеральної перевірки. А відтак, оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2012 заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін наданих у ході судового розгляду справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» (ідентифікаційний код 34706364), є юридичною особою та зареєстровано виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області. Як платник податків перебуває на обліку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

11 листопада 2011 року Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за II квартал 2011 року, за результатами якої складено Акт № 304/15-2/34706364 від 11.11.2011.

У ході проведення перевірки встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (ряд. 07 декларації за ІІ квартал 2011 року) у сумі 62648528, 00 грн., у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 62612520, 00 грн. (ряд. 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року).

Відповідно до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі -62612520, 00 грн. (ряд. 08 декларації за І квартал 2011 року), який включає в себе показник від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього року (2010 рік) у сумі 56255380, 00 грн. (ряд. 04.9 декларації за І квартал 2011 року).

Таким чином, у податковій декларації за ІІ квартал 2011 року позивач, у складі показника від'ємного значення об'єкту оподаткування, відобразив від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року у розмірі 56255380, 00 грн.

На підставі встановлених обставин посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 56255380, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав до відповідача заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь із одночасним повідомленням, що висновки акту перевірки залишено без змін.

За наслідками акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "П" від 01.12.2011 № 0003701520, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56255348, 00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2011 № 0003701520, позивач скористався своїм правом оскаржити його у апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової служби України. За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що були прийняті відповідні рішення.

21 грудня 2011 року Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за II-ІІІ квартали 2011 року, за результатами якої складено Акт № 353/15-2/34706364 від 21.12.2011.

У ході проведення перевірки встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (ряд. 07 декларації за ІІ квартал 2011 року) у сумі 55660727, 00 грн., у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування за І-ІІ квартал 2011 року у сумі 62612520, 00 грн. (ряд. 06.6 декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року).

Таким чином, у податковій декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року позивач, у складі показника від'ємного значення об'єкту оподаткування, відобразив від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року у розмірі 56255380, 00 грн., що, як вже встановлено судом, відображено у рядку 04.9 декларації за І квартал 2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у позивача за ІІ-ІІІ квартал 2011 року повинно становити 6357140, 00 грн. (62612520, 00 грн. -56255380, 00 грн.).

На підставі встановлених обставин посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 56255380, 00 грн. та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у розмірі 136770, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав до відповідача заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь та повідомлено позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.

За наслідками акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "П" від 06.01.2012 № 0000071520, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56255380, 00 грн. та форми «Р»від 06.01.2012 № 0000081520, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити його у апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової служби України. За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що були прийняті відповідні рішення.

Судом встановлено, що під час здійснення камеральних перевірок податкової звітності позивача податковий орган перевірку первинних документів позивача не здійснював, оскільки сумнівів у законності формування позивачем показника валових витрат та від'ємного значення у попередніх податкових періодах в нього не виникло.

Як з'ясовано судом, податковий орган робив висновки щодо порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України на підставі арифметичних розрахунків за даними податкової звітності позивача.

Під час судового розгляду з пояснень представників сторін встановлено, що спір з приводу правильності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами діяльності за попередні податкові періоди та за І-й квартал 2011 року між сторонами відсутній.

Однак, з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, суд витребував у позивача письмове пояснення з приводу економічної суті господарських операцій, що призвели до виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитків), копії первинних документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат за цими господарськими операціями у попередніх податкових періодах, а також копії податкових декларацій, в яких позивач задекларував ці показники.

Позивач на підтвердження правомірності формування від'ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за результатами діяльності за попередні податкові періоди та за І-й квартал 2011 року надав суду первинні бухгалтерські документи та реєстри формування валових витрат, згідно яких ним сформовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд дослідив надані позивачем первинні господарські документи та дійшов висновку про відповідність суми збитків, відображеної у податкових деклараціях, розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на кінець 2010 року.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з такого.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на час виникнення спірних правовідносин визначаються нормами Податкового кодексу України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Про те, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення», розділ III «Податок на прибуток»цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в період з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на

прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням Товариством у податковій звітності за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що, на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, оскільки буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

Як встановлено судом, позивач реалізував своє право на включення до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, включивши до податкової декларації за І квартал 2011 року показник такого від'ємного значення у розмірі 56255380, 00 грн.

Однак, з 1 квітня 2011 року в силу положень пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність.

З 1 квітня 2011 року відносини з приводу оподаткування податком на прибуток регулюються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачає спеціальні правила застосування у 2011 році положень пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якими передбачено правила перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Так, в силу пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України свідчить про те, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника від'ємного значення за підсумками І-го кварталу 2011 року пов'язується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі. Положення вказаної норми Податкового кодексу України не поширюється на об'єкти оподаткування, що виникли у 2010 році і регулювались положеннями Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність 1 квітня 2011 року.

Протилежний підхід означатиме надання зворотної сили пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України в більшому обсязі, ніж це передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу.

Так, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний суд дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплено у частини першій статті 58 Конституції України за якою дію нормативно -правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно -правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового Кодексу України та відсутності в ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення у подальших податкових періодах не включається.

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду встановлено, що об'єкт оподаткування у позивача за результатами діяльності І кварталу 2011 року без врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду (2010 рік) становить 6357140, 00 грн.

З огляду на зазначене та беручи до уваги ту обставину, що у зв'язку з набранням чинності з 01.04.2011 розділу ІІІ Податкового кодексу України, відсутністю у ньому посилань на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, суд дійшов висновку, що від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане позивачем у 2010 році, що відображено у звітності за результатами діяльності у І кварталі 2011 року неправомірно включено до складу витрат у ІІ та ІІ-ІІІ кварталах 2011 року.

Щодо посилання представника позивача на неправомірність зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток як у ІІ, так і у ІІ-ІІІ кварталі 2011 року, суд зазначає таке.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1 статті 76 Кодексу).

Відповідно до пункту 152.9 статті 152 розділу III «Податок на прибуток»Податкового кодексу України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Зокрема, підпунктом 152.9.1 цього пункту Кодексу передбачено, що звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Тобто, податкові декларації подаються платниками податку на прибуток щоквартально.

При цьому, з огляду на вищевказані норми права вбачається, що вся податкова звітність, яка подається платником податків до податкового органу, підлягає камеральній перевірці.

Так, під час перевірки з'ясовується питання, зокрема, щодо правильності визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Якщо за даними камеральної перевірки результатів діяльності платника, заявлених у податкових деклараціях з податку на прибуток, податковий орган визначає суму грошових зобов'язань або зменшує від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у формі акта, оформленого у відповідності до вимог статті 86 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за наслідками подання позивачем податкових декларацій по податку на прибуток за ІІ та ІІ-ІІІ квартали 2011 року податковим органом проведено відповідні камеральні перевірки окремо по кожній поданій позивачем декларації, про що складено акти № 304/15-2/34706364 (перевірка декларації за ІІ квартал 2011 року) від 11.11.2011 та № 353/15-2/34706364 від 21.12.2011(перевірка декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року) та прийнято оскаржувані рішення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем у ході камеральних перевірок встановлено неправомірне формування платником податку від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року, яке у свою чергу було відображено позивачем наростаючим підсумком й у ІІІ кварталі 2011 року. Тобто порушення вимог законодавства мало місце у наступному податковому періоді, як послідовний наслідок неправомірного початкового формування об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на зазначене, відповідачем правомірно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток як у ІІ, так і у ІІІ кварталі 2011 року, а твердження відповідача про винесення позивачем двох податкових повідомлень-рішень з тих самих підстав є помилковим, оскільки такі рішення стосуються податкових декларацій по податку на прибуток за різні податкові періоди.

Ураховуючи вищевказані норми права та обставини справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення відповідача від 01.12.2011 № 0003701520, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56255348, 00 грн. та від 06.01.2012 № 0000071520, за яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 56255380, 00 грн., є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 06.01.2012 № 0000081520, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн., суд зазначає таке.

За поясненнями представника позивача, відповідачем неправомірно розраховано суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн., оскільки не враховано дані уточнюючої декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що акт камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року складено посадовою особою відповідача 21.12.2011 року.

Позивачем не заперечується той факт, що керівника позивача ознайомлено зі змістом вказаного акту 23.12.2011, що підтверджується його особистим підписом на копії акту перевірки від 21.12.2011 (а.с.76-77 Том І).

У той самий день, 23 грудня 2011 року, позивачем подано до податкового органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, яка надійшла до відповідача 23.12.2011 о 17 год.12 хв., що підтверджується відповідною квитанцією про прийняття звітності в електронній формі.

Право платника податків вносити зміни до вже поданої податкової звітності передбачено статтею 50 Податкового кодексу України. Так, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно наданого уточнюючого розрахунку позивачем змінено показники рядку 06.4 «фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України»декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, замість показника «0», зазначено суму -12593532, 00 грн., та, як наслідок, внесено зміни до рядків 6, 7 декларації. Таким чином, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності становить 68254259, 00 грн.

Вказана уточнююча декларація прийнята податковим органом, доказів протилежного відповідачем не надано.

Судом встановлено, що позивач під час подання заперечень на акт перевірки № 353/15-2/34706364 від 21.12.2011 наголошував на наявності уточнюючого розрахунку та наполягав на врахуванні його показників під час розгляду заперечень та прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 06.01.2012 № 0000081520. Проте, як вбачається з відповіді податкового органу від 04.01.2012 № 1-/10/15-2, будь-якої оцінки вказаним обставинам відповідачем надано не було.

У ході судового розгляду справи представник відповідача вказав, що за приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Водночас, суд вважає такі твердження відповідача помилковими, з огляду на ту обставину, що Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»від 07.07.2011 № 3609-VI , пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, на момент спірних правовідносин відсутність у платника податків права на подання уточнюючих розрахунків виникало саме під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, у той час, як у даному випадку відповідачем проведено камеральну перевірку.

Вказане кореспондується із пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відтак, Кодексом визначено право платника податків на подання уточнення, що, як наслідок, є підставою для проведення позапланової перевірки уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся.

Суд також звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить норми, якою встановлено заборону платнику податків подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, а також не визначено права податкового органу не брати до уваги такий розрахунок до винесення рішення за результатами перевірки.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неправомірності формування позивачем, за даними уточнень, показника рядку 06.4 «фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 136 розділу ІІІ Податкового кодексу України»декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, у розмірі 12593532, 00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення безпідставно не враховано дані уточнюючої декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, поданої позивачем 23.12.2011.

З урахуванням уточнюючого розрахунку та беручі до уваги правомірність зменшення відповідачем об'єкта оподаткування на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2010 року у розмірі 56255380, 00 грн., у позивача за підсумками ІІІ кварталу 2011 року не виникає позитивного значення для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток. Вказаний факт також не заперечується представником відповідача.

За таких обставин, повідомлення-рішення форми "Р" від 06.01.2012 № 0000081520, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн., прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що податковий орган не позбавлений права на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період, як то передбачено 50.3 статті 50 Податкового кодексу України та прийняття рішення у порядку та у спосіб визначений законодавством.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 06.01.2012 № 0000081520, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 136770, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 липня 2012 р.