Постанова № 2513391, 15.10.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2008 р. Справа № 9/322-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шепітько І.І., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача -Клименка Ю.М. за дорученням № 77/05-26 від 24.01.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1770 С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2008 року у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Суми,

до Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання права власності

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 01 липня 2008 року (суддя Лущик М.С.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання права власності відмовити повністю. Посилається на те, що в порушення статті 2 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав жодних доказів порушення його права власності Сумською міською радою та не довів ті обставини, на які він посилався в позовній заяві. Також зазначає, що господарський суд Сумської області вважає, що позивач має право вимагати визнання права власності на новостворену річ, виходячи з положень ст. 16 ст. 331, ч.І ст. 337, ст. 376 Цивільного кодексу України, чим прямо порушує норми матеріального права, оскільки ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. З реєстрів вихідної кореспонденції канцелярії суду від 25 липня 2008 року та 15 вересня 2008 року вбачається, що ухвали суду направлені на адресу позивача зазначену ним у позовній заяві та документах наданих суду 1-ї інстанції, про що свідчать. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скарги відповідно до ст..75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на будівлю під літерою „Э-ІІ" по плану КП „Сумське МЕТІ" площею 235,8 кв. м. та літ. „э" тамбур площею 5,8 кв. м., літ. „э-2" прибудова площею 15,6 кв. м., літ. „э-2" прибудова площею 31,3 кв. м., а всього 295,0 кв. м., що складається з наступних приміщень: по першому поверху літ. „Э": без літери вхід в підвал площею 6,5 кв. м.; літ. „1" службове площею 2,6 кв. м.; літ. „2" підсобне прим. Площею 27,4 кв. м.; літ. „З" цех площею 88,2 кв. м.; літ. „4" холодильна площею 24,9 кв. м.; літ."5" топочна площею 5,7 кв. м.; літ. „6" коридор 4,5 кв. м.; літ. „7" тамбур площею 3,9 кв. м.; літ. „8" сходова кліт. Площею 7,8 кв. м.; літ „9" ел. щитова площею 3,2 кв. м.; літ. „10" душова площею 2,4 кв. м.; літ. „11" санвузол площею 3,1 кв. м.; літ. „12" вбиральня площею 1,1 кв. м.; літ. „13" санвузол площею 0,8 кв. м.; літ. „14" Коридор площею 8,9 кв. м.; літ. „15" побутове площею 10,1 кв. м.; літ. „16" холодильник площею 8,5 кв. м.; літ. „17" холодильник площею 24,2 кв. м., а всього по 1-му поверху 227,3 кв. м.; по другому поверху літ. „Э": літ. „1" кабінет площею 20,2 кв. м.; літ. „2" кабінет площею 11,4 кв. м.; літ. „З" кабінет площею 13,3 кв. м.; літ. „4" площею 11, 8 кв. м.; літ. „5" кабінет площею 20,7 кв. м.; літ. „6" сходова кл. площею 8,2 кв. м.; літ. „7" кабінет площею 8,3 кв. м.; літ. „8" коридор площею 5,1 кв. м.; літ. „9" санвузол площею 3,1 кв. м.; літ. „10" вбиральня площею 1,3 кв. м.; літ. „11" вбиральня площею 1,2 кв. м.; літ. „12" кабінет площею 9,9 кв. м.; літ. „13" кабінет площею 11,7 кв. м.; літ. „14" кабінет площею 27,7 кв. м.; літ. „15" коридор площею 33,3 кв. м., а всього по П-му поверху 187,2 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд Сумської області виходив з того, що з порівняльного аналізу робочого проекту та технічного паспорту вбачається, що жодних відхилень від робочого проекту при проведенні перебудови будівлі пилорами під холодильник та офісні приміщення не вчинено, збудований об'єкт повністю відповідає державним технічним, протипожежним та санітарним нормам і правилам. Старої речі (будівлі пилорами), на яку у позивача виникло право власності на підставі договору купівлі - продажу, на даний час не існує, а ввести в експлуатацію та отримати правоустановчий документ на новостворену річ шляхом перероблення первісної речі позивач не має можливості, так як Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області вважає переобладнання пилорами самовільним будівництвом, так як у позивача немає доказів здійснення будівельних робіт підрядником ТОВ „Акцент", який вказаний в якості виконання робіт в дозволі № 33. Господарський суд вважає, що позивач має права вимагати визнання права власності на новостворену річ, виходячи з наступних положень закону: до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, встановлює частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України; право власності на новостворену річ належить особі, що її створила, встановлює стаття 331 Цивільного кодексу України, а переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ, встановлює частина 1 статті 332 Цивільного кодексу України; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд має право визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване, за умови дотримання технічних норм і правил, встановлює стаття 376 Цивільного кодексу України; одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права в судовому порядку, встановлює стаття 16 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладене місцевий господарський суд вважає вимоги позивача правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

 З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2004 року між ТОВ «SVS Ltd»(продавець) та ФОП ОСОБА_1покупцем) укладено Договор купівлі-продажу нежитлового приміщення - будівлі пилорами під літерою «Э-ІІ»- цегляне, загальною площею 398,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Україна, місто Суми, вулиця Курська, 147, який зареєстровано в Державному реєстрі право чинів за № 303622 ( а.с.9-10).

30 листопада 2004 року КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності на вказане приміщення за ФОП ОСОБА_1 а.с.12).

З позовної заяви вбачається, що займаючись поставкою в продовольчі магазини м. Суми морожених курей, позивач вирішив переобладнати будівлю пилорами в двоповерхову будівлю: 1-й поверх під холодильник; 2-й поверх під офісні приміщення для обслуговуючого персоналу.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 323 від 27.06.2006 року позивачу надано дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень по вул. Курській, 147 у м. Суми під холодильний склад з офісними приміщеннями (а.с.16).

З листа Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області № 147 від 08.02.2008 року вбачається, що на звернення позивача № 15 від 03.02.2008 року щодо надання згоди на участь у роботі державної приймальної комісії по вводу в експлуатацію холодильного складу з офісними приміщеннями, позивача повідомлено, що фактично здійснено переробку речі із зміною її цільового призначення, у зв'язку з чим відповідно до п.п.3.8 та 5.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України № 273 від 05.12.2000 року здійснені будівельні роботи вважаються самовільним будівництвом ( а.с. 31).

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст. 376 ЦК України зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У ч. З ст.18 Закону України „Про основи містобудування" зазначено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

"Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду доказів затвердження акту державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Сумська міська рада.

Процедура вирішення питань, пов*язаних із самочинним будівництвом на території м. Суми, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва регулюється “Порядком вирішення питань, пов*язаних із самочинним будівництвом” затвердженого рішенням Сумської міської ради № 378-МР від 07 лютого 2007 року.

Згідно цього порядку, якщо забудовник вже здійснив або здійснює самочинне будівництво і при цьому відповідно до законодавства надання земельної ділянки не потребується, зокрема, у випадках реконструкції нежитлового приміщення зі зміною його функціонального призначення, то повинен звернутись із клопотанням (заявою) до Сумської міської ради про збереження об'єкту, надати до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради документи, передбачені п. 2.5 цього Порядку та пред'явити об'єкт самочинного будівництва державній приймальній комісії для прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку (якщо будівництво завершене).

Позивачем не надано доказів отримання рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту та доказів оформлення земельної ділянки під самочинно побудовані об'єкти.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач не звертався до відповідача для вирішення в установленому порядку питання оформлення права власності на об"єкт самочинного будівництва, а відповідачем, в свою чергу, не порушено ніяких прав та законних інтересів позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2008 року прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01 листопада 2008 року у справі № 9/322-08 скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1 (АДРЕСА_1, кодНОМЕР_1) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності,2 код 23823253) державне мито, сплачене відповідачем при подачі апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Камишева Л.М.

суддя Лакіза В.В.

Постанову підписано 13 жовтня 2008 року