Рішення № 25133907, 07.06.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-6310/11

(2/401/1838/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коньковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 29.08.2006 р. між ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав Позичальникові кредит в сумі 42 000 доларів США строком користування по 29 серпня 2016 р. з цільовим призначенням: на будівництво та реконструкцію магазину; згідно п. 1.1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлювалася плата в розмірі 13% річних. Зазначаючи у позові про те, що банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, утім, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тоді як відповідно до п. 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно повертати частину кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 03.04.2012 р. становить 419 093,77 грн. та складає: 264 750,96 грн. -заборгованість за кредитом, 103 692,21 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом, неустойка -50 606,71 грн., комісія за розрахункове обслуговування кредиту -43,89 грн. (за розгляду справи позивач скористався правом та надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог), у позові й заявлено відповідну вимогу.

Справа розглядалася судом після скасування рішення суду, ухваленого у порядку заочного розгляду справи; позивач скористався правом та надав суду заяву про збільшення розмір позовних вимог, порахував заборгованість станом на 03.04.2012 р.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов. Водночас позивачем був наданий доказ про збільшення розміру процентної ставки (повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання відповідного листа відповідачем 26.11.2008 р.).

Відповідач у судове засідання 07.06.2012 р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив; після скасування судом заочного рішення відповідач в особі представника заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність у банка права дострокового вимагати повернення всієї суми заборгованості за кредитом, та банк має право вимагати дострокового повернення лише частини позики в силу ст. 1050 ЦК України; разом з тим, заперечуючи, представник відповідача наголошував на тому, що банк не направляв на адресу відповідача вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту, та обов'язково повинно бути з'ясовано право позичальника щодо використання можливості відстрочення або дійти вигідного компромісу з приводу погашення заборгованості.

У судове засідання, в якому було ухвалено судове рішення, позивач не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд повністю її задовольнити.

Врахував заяву представника позивача та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення пор задоволення позову частково, виходячи з наступного (за ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється).

Судом було встановлено, що 29.08.2006 р. між ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав Позичальникові кредит в сумі 42 000,00 дол. США строком користування по 29 серпня 2016 р. з цільовим призначенням - будівництво та реконструкцію магазину; згідно п. 1.1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлювалася плата в розмірі 13% річних.

Як встановлено за судового розгляду, банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти, утім, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тоді як відповідно до п. 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно повертати частину кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 03.04.20012 р. та складає: 264 750,96 грн. -заборгованість за кредитом, 103 692,21 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом, неустойка -50 606,71 грн., комісія за розрахункове обслуговування кредиту -43,89 грн. (за розгляду справи позивач скористався правом та надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог).

Ухвалюючи рішення пор задоволення позову, суд входить насамперед з того, що відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Як було встановлено судом, укладаючи кредитний договір, сторони за ним погодили, що банк має право (п.3.2.3 кредитного договору) вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за його користування та сплати відповідних штрафних санкцій.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Виконуючи обов'язок доказування, позивач надав відповідний розрахунок суми заборгованості, докази щодо підвищення процентної ставки, які були надані суду у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України щодо обізнаності позичальника із даною вимогою суду (відповідно д. 3.1.2 банк зобов'язався завчасно повідомляти позичальника про намір зміни розміру процентів за користування кредитом); утім, відповідач не скористався в повному обсязі своїми правами, якщо вважає їх порушеними, не надав доказів суду щодо оскарження підвищення процентної ставки, що надало би змогу суду дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася судом.

Разом з тим, за ч. 1 ст. 546 та відповідно до ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Укладаючи договір, сторони за ним погодили, що (п. 4.2 кредитного договору) обов'язок позичальника сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання за реквізитами, зазначеними банком; відповідно до п. 4.3 у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.3-3.3.7, 5.2 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 5% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1.1 цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними банком. Тобто за одне й та саме порушення зобов'язання передбачена відповідальність одного виду. При цьому, в силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Разом з тим щодо заявленої у позові вимоги про стягнення неустойки в розмірі 50 606,71 грн., то відповідно до ч. 3 ст. 551 Ц України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, суд, зменшуючи розмір неустойки до 1 000,00 грн., враховує наступне.

Відповідно до пояснень представника відповідача, утворення заборгованості за кредитним договором мало місце у зв'язку з настанням світової фінансової кризи, що унеможливило виконання договірного зобов'язання; зазначене, на переконання суду, заслуговує до уваги, оскільки за ч. 2 ст. 61 ЦПК України зазначене є загальновідомими фактом, що не потребує доказування. Тому, враховуючи також розмір заборгованості за кредитом, яка підлягає присудженню до стягнення (419 093,77 грн.), та розмір неустойки, про стягнення якої заявлено також вимогу у позові (50 606,71 грн.) вбачаються підстави для зменшення розміру пені.

Разом з тим, у суду відсутні підстави для розстрочення виконання рішення (ст. 373 ЦПК України); при цьому відповідач не позбавлений права на звернення за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, до суду заявою у встановленому ст. 373 ЦПК України порядку.

При ухваленні даного рішення також враховується, що, укладаючи договір, сторони за ним погодили (п. 2.6), що за умови зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів, постанов тощо, що прямо або опосередковано випливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями Правління або Комітету управління активами та пасивами АТ ВАБанк, банк має право ініціювати зміну розміру процентної процентів за користування кредитом. При цьому, відповідно до п. 2.6.1 договору пор намір змінити розмір процентів за користування кредитом банк зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідні додаткові угоди.

У випадку, якщо позичальник погодиться зі змінним розміром процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 договору, підписати надані кредитодавцем додаткові угоди про внесення змін до цього договору, та повернути їх кредитодавцю.

Відповідно до п.2.6.3 зазначеного вище договору у разі незгоди позичальника із запропонованим банком розміром процентів він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 цього договору, повернути банку існуючи заборгованість за кредитом, сплатити проценти, штрафні санкції в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважатиметься припиненою і сторони погоджуються з тим, що в такому випадку укладення угоди про припинення цього договору не потребується.

Вирішуючи в обов'язковому порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню солідарно з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11,15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк заборгованість (ЄДРПОУ 19017842, місце знаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5) за кредитним договором №144/в від 29.08.2006 р., яка склалася станом на 03.04.2012 р. в розмірі 369 487,06 грн., яка складається з наступного: 264 750,96 грн. -заборгованість за кредитом, 103 692,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, неустойка -1 000,00 грн., комісія за розрахункове обслуговування кредиту -43,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ЄДРПОУ 19017842, місце знаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя