Ухвала суду № 25127918, 02.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"02" липня 2012 р. Справа № Б22/144-10/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: Голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359, місцезнаходження: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121,

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359, місцезнаходження: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121,

учасники провадження у справі про банкрутство:

ліквідатор Банкрута: арбітражний керуючий Янчук Олександр Миколайович, який діє на підставі ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_4, видана 08 вересня 2011 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 та ухвали господарського суду Київської області від 01 листопада 2011 року;

Заявник 1 - товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК", ідентифікаційний код юридичної особи: 35379441, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В (згідно відомостей заяви); 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121 (згідно відомостей Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців (надалі «ЄДР»));

Заявник 2 -товариство з обмеженою відповідальністю "СІНДІ", ідентифікаційний код юридичної особи: 24572250, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В;

Заявник 3 -приватне підприємство "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС", ідентифікаційний код юридичної особи: 35981797, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В;

Заявник 4 -ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", ідентифікаційний код юридичної особи: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5;

Заявник 5 -товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАСТ КО, ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи: 16472103, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В (згідно відомостей заяви); 01032, м. Київ, вул. Либідська, буд. 1-А (згідно відомостей ЄДР);

Заявник 6 -Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області, ідентифікаційний код юридичної особи: 19422318, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2;

товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Висотмістобуд ЛТД", місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, оф. 1;

товариство з обмеженою відповідальністю "Газ буд інвест", місцезнаходження: 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Червоноармійська, буд. 51;

арбітражний керуючий Мегеря А.В., який діє на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_5 від 19 травня 2009 року,

за участю представників учасників провадження:

ліквідатор Банкрута: арбітражний керуючий Янчук Олександр Миколайович, ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 21 лютого 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстрованої за № 206;

від Заявника 1- ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності б/№ від 31 жовтня 2011 року;

від Заявника 2- ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності б/№ від 02 липня 2012 року;

від Заявника 3 - ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності б/№ від 21 лютого 2012 року;

від Заявника 4 -ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності від 09 грудня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованої за № 2693; ОСОБА_11, який діє на підставі довіреності № 09/2/186 від 27 лютого 2012 року (бланк № 008493);

від Заявника 5, - не з'явився;

від Заявника 6, - не з'явився;

від товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Висотмістобуд ЛТД": не з'явився;

від товариства з обмеженою відповідальністю "Газ буд інвест": не з'явився;

арбітражний керуючий Мегеря А.В., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б22/144-10/8 за заявою Голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" (ідентифікаційний номер: 32340359, місцезнаходження: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121) (надалі за текстом «Банкрут») з підстав, передбачених ст. ст. 1, 2, 12, 22, 54-56 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом також «Закон про банкрутство»), порушена ухвалою Господарського суду Київської області від 26 липня 2010 року (суддя Третьякова О.О. -порушено справу № Б22/144-10).

Постановою Господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 р. у справі № Б22/144-10 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" (ідентифікаційний номер: 32340359), призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" (ідентифікаційний номер: 32340359) арбітражного керуючого Степанова Євгена Віталійовича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, ліцензія серії НОМЕР_5, видана 21 травня 2009 року) (надалі за текстом «Ліквідатор 1»); зобов'язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання банкрутом Боржника та відкриття ліквідаційної процедури, а також зобов'язано ліквідатора відповідно до статей 25-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 18 серпня 2011 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, вирішено інші процедурні питання у справі.

Першого вересня 2010 року опубліковано оголошення про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" (ідентифікаційний номер: 32340359) в газеті «Голос України»№ 161 (4911) від 01 вересня 2010 року. Після публікації оголошення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" банкрутом, до господарського суду Київської області надійшли заяви з вимогами до Банкрута від: товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК», товариства з обмеженою відповідальністю «СІНДІ», приватного підприємства «БЕСТМЕНТ-СЕРВІС», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертраст Ко, ЛТД», Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК», ідентифікаційний код юридичної особи: 35379441, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В (Заявник 1) в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором банкрута з кредиторською вимогою в сумі 2 400 000,00 грн. (два мільйони чотириста тисяч гривень 00 коп.); 2) включити його до реєстру вимог кредиторів банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 1 до Банкрута в сумі 2 400 000,00 грн. та понесені Заявником 1 витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНДІ», ідентифікаційний код юридичної особи: 24572250, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В (Заявник 2) в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором Банкрута з грошовими вимогами у розмірі 6 166 000,00 грн. (шість мільйонів сто шістдесят шість тисяч гривень 00 коп.); 2) включити його до реєстру вимог кредиторів Банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 2 до Банкрута у розмірі 6 166 000,00 грн. та понесені Заявником 2 витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

Приватним підприємством «БЕСТМЕНТ-СЕРВІС», ідентифікаційний код юридичної особи: 35981797, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В (Заявник 3) в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором Банкрута з грошовими вимогами до Банкрута в розмірі 4 858 500,00 грн. (чотири мільйони вісімсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.); 2) включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 3 до Банкрута у розмірі 4 858 500,00 грн. та понесені Заявником 3 витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", ідентифікаційний код юридичної особи: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 (Заявник 4) в заяві про визнання кредитором від 28 вересня 2010 року №31/2-9748 заявлено вимоги до Банкрута: прийняти заяву про визнання вимог Банку до розгляду, визнати вимоги Заявника 4 у розмірі 137 130 506,10 грн. (сто тридцять сім мільйонів сто тридцять тисяч п'ятсот шість гривень 10 коп.); включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Заявника 4 до Банкрута у розмірі 137 130 506,10 грн., що забезпечені заставою майна Боржника; судові витрати покласти на Боржника.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертраст Ко, ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи: 16472103, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В (Заявник 5) в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором Банкрута з грошовими вимогами до Банкрута у розмірі 87 800,00 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот гривень 00 коп.); 2) включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 5 до Банкрута у розмірі 87 800,00 грн. та понесені Заявником 5 витрати зі сплати державного мита в розмірі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

Також з заявою про визнання кредитором у справі звернулась Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, ідентифікаційний код: 19422318, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2 (надалі за текстом «Заявник 6») в сумі 19 019,09 грн., зокрема, Заявник 6 в своїй заяві №4773/10/10 від 05 липня 2011 року просить визнати кредиторські вимоги Заявника 6 до Банкрута, що виникли під час проведення ліквідаційної процедури у цій справі на суму 19 019,09 грн. Розгляд заяв Заявників 1-5 було призначено на 08 листопада 2011 року, розгляд яких у призначену дату був неможливим з причини направлення всіх матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду в зв'язку з надходженням 02 листопада 2011 року до господарського суду Київської області апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 01 листопада 2011 року та тривалим перебуванням всіх матеріалів справи на поза межами суду - стадіях апеляційного та касаційного оскарження, в зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року розгляд заяв Заявників 1-6 призначено на 02 липня 2012 року, продовжено встановлений строк проведення ліквідаційної процедури Банкрута у справі на 6 місяців від продовженого строку -до 18 липня 2012 року; зобов'язано Заявників 1-6, ліквідатора Банкрута надати документальні докази у справі, а також зобов'язано ліквідатора Банкрута розглянути заяви Заявників 1-6 з вимогами до Банкрута, результати розгляду надати суду на призначене судове засідання; в разі повної чи часткової відмови у визнанні вимог, - надати обґрунтовані письмові заперечення відповідної частини вимог заявника з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

08 грудня 2010 року Вищий господарський суд України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" Кібець Р.В. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2010 року та постанову господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року по справі № Б22/144-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", постановив: Касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" Кібець Р.В. задовольнити частково; Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2010 року та постанову господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року в частині призначення ліквідатора боржника по справі № Б22/144-10 скасувати; Справу № Б22/144-10 в частині призначення ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" направити на новий розгляд до господарського суду Київської області; арбітражному керуючому Степанову Є.В. виконувати обов'язки ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" до призначення нового ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" у передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку. Розпорядженням Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справа № Б22/144-10 передана для подальшого розгляду судді Скутельнику П.Ф. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31 грудня 2010 року прийнято справу № Б22/144-10 до провадження суддею Скутельником П.Ф. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 квітня 2011 року призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича (надалі за текстом «Ліквідатор 2»).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 листопада 2012 року усунуто арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора Банкрута -товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" та припинено його повноваження ліквідатора Банкрута у справі Б22/144-10/8; призначено ліквідатором Банкрута у справі Б22/144-10/8 -товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (надалі за текстом «Ліквідатор» / «Ліквідатор 3»); зобов'язати ліквідатора Банкрута - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича виконати до 18 січня 2011 року вимоги п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області по цій справі від 18 серпня 2010 року, згідно якої якою зобов'язано ліквідатора відповідно до статей 25-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру банкрута, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

15 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (надалі за текстом: «Скаржник»/ Заявник 4) надійшла скарга б/н, б/д (вх. № 9665 від 15 червня 2012 року) на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (ліцензія серії НОМЕР_4 від 08 вересня 2011 року) (надалі за текстом також: «Скарга»), в якій просить: задовольнити Скаргу, припинити повноваження ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Янчука О.М. (ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_4 від 08 вересня 2011 року року) у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство Банкрута; винести подання на адресу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_4 від 08 вересня 2011 року).

15 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (Заявника 4) надійшло клопотання б/№, б/дати про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегерю А.В. (вх. № 9664 від 15 червня 2012 року).

15 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Мегері А.В. надійшла заява б/№, б/дати (вх. №9663 від 15 червня 2012 року) щодо призначення його в якості ліквідатора у справі з долученими документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року Скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" б/н, б/д на дії ліквідатора -арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича призначено до розгляду на 02 липня 2012 року, витребувано у учасників провадження документальні докази у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року зобов'язано Управління з питань банкрутства департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України та Головне управління МВС України в Київській області в строк до 30 червня 2012 року надати письмову інформацію щодо наявності судимості або відсутності судимості у Янчука О.М.

19 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" надійшли доповнення до скарги на дії ліквідатора -арбітражного керуючого Янчука О.М. (вх. № 9852 від 19 червня 2012 року) № 31/2-5292 від 19 червня 2012 року в якій Заявник 4 просить скаргу задовольнити, припинити повноваження ліквідатора Банкрута Янчука О.М. у справі, винести подання на адресу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого Янчука О.М.

26 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ліквідатора Банкрута Янчука Олександра Миколайовича надійшов звіт ліквідатора про хід процедури ліквідації № 26/06-01 від 26 червня 2012 року з долученими документами.

27 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Бориспільської ОДПІ надійшло клопотання (вх. № 10303 від 27 червня 2012 року) про проведення судового засідання без участі представника Бориспільської ОДПІ.

02 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ліквідатора Банкрута надійшли Доповнення до звіту ліквідатора про хід процедури ліквідації № 02/07-02 від 02 липня 2012 року з долученими доказами, в якому ліквідатор просить затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Банкрута, ліквідувати юридичну особу Банкрута, провадження у справі про банкрутство припинити.

02 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшли: від Заявника 4 на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області у справі - документи у справі разом з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 10428 від 02 липня 2012 року); від ліквідатора Банкрута надійшов Відзив на скаргу Заявника 4 № 07/02-01 від 02 липня 2012 року (вх. № 10429 від 02 липня 2012 року); від Заявника 1 на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року надійшли докази у справі (вх. № 10430 від 02 липня 2012 року); від Заявника 2 на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року надійшли докази у справі (вх. № 10432 від 02 липня 2012 року); від Заявника 3 на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року надійшли докази у справі (вх. № 10431 від 02 липня 2012 року).

Провадження знаходиться в процедурі ліквідації Банкрута. На 02 липня 2012 року призначено судові засідання для розгляду заяв з кредиторськими вимогами до Банкрута Заявників 1-6, що надійшли до суду та для розгляду скарги Заявника 4 на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука О.М.

В судові засідання з'явились уповноважені представники: ліквідатора Банкрута та особисто ліквідатор Банкрута, представники Заявників 1-4, арбітражний керуючий Мегеря А.В. Інші учасники провадження не з'явились, про причини неявки суд не повідомили за винятком Заявника 6, яким подано до суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника Заявника 6. Доказами належного повідомлення учасників провадження про місце та час розгляду заяв з вимогами до Банкрута Заявників 1-6, скарги на дії ліквідатора банкрута є відбитки відділу діловодства господарського суду Київської області на зворотніх сторінках останніх аркушів ухвал господарського суду Київської області у цій справі від 15 червня 2012 року №591 від 18 червня 2012 року та № 590 від 18 червня 2012 року. В судових засіданнях присутні учасники провадження при розгляді заяв з вимогами до Банкрута надали свої пояснення у справі, заявлені ними раніш вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Судом встановлено, що публікація оголошення про визнання Банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»здійснена 01 вересня 2010 року в газеті «Голос України»№ 161 (4911). Місячний строк для заявлення претензій до Банкрута спливає 01 жовтня 2010 року.

Відповідно до п.п. 11. 5 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом «Рекомендації»), з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що у термін визначений ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, після публікації оголошення про визнання боржника банкрутом до господарського суду надійшли п'ять заяв з кредиторськими вимогами до Боржника, а протягом процедури банкрутктсва у справі надійшла одна заява з поточними вимогами до Банкрута. Інших заяв з вимогами до Банкрута, до суду не надходило.

Судом встановлено, що відповідно до наданого ліквідатором Банкрута Звіту ліквідатора № 26/06-01 від 26 червня 2012 року, за результатом розгляду заяв з кредиторськими вимогами до Банкрута, ним визнано вимоги:

- Заявника 3: на суму 4 858 625,00 грн., з яких 4 858 500,00 грн. суми основного боргу та 125,00 грн. судових витрат пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство;

- Заявника 2: ліквідатор вказує, що визнав повністю -на суму 87 925,00 грн., з яких 87 800, 00 грн. суми основного боргу та 125,00 грн. судових витрат;

- Заявника 5: визнані повністю на суму 87 925,00 грн., з яких 87 800, 00 грн. сума основного боргу та 125,00 грн. судових витрат;

- Заявника 1: визнано повністю на суму 2 400 125,00 грн., з яких 2 400,00 грн. сума основного боргу та 125,00 грн. судових витрат;

- Заявника 4: визнано частково на суму 13 595 094,94 грн., з яких: 11 476 992,00 грн. (1 060 000,00 євро) заборгованості за кредитом; 1 961 964,94 грн. (181 204,52 євро) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 127 968,51 грн. заборгованості за комісіями; 2 592,83 грн. -інфляційних збитків; 25 340,66 грн. (2 340,43 Євро) -держмито (згідно рішення суду); 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні ліквідатор Банкрута надав пояснення згідно яких ним визнано в повному обсязі вимоги Заявника 6.

Таким чином, у справі наявний спір стосовно змісту вимог заявлених Заявниками 4, 6, черговості їх задоволення.

Судом встановлено, що Ліквідатором 1 було визнано вимоги Заявників 1, 2, 3, 4 -в повному обсязі, Заявника 5 - на суму 61 025,00 грн. (60 900,00 грн., - 4 черга, 125,00 грн. -1 черга) (Т. 4, а.с. 91-92). Ліквідатором 2 було визнано вимоги Заявників 1, 2, 3, -в повному обсязі; вимоги Заявника 5 було визнано в сумі 60 900,00 грн., які віднесено до четвертної черги задоволення вимог кредиторів та 125,00 грн., які віднесено до першої черги вимог кредиторів; вимоги Заявника 4 визнано у сумі: «135 787 934,39 -1 черга; 125,00 сума сплаченого державного мита; 1 342 571,71 неустойка (штраф, пеня)»(Т. 6, а.с.179).

Детально дослідивши зазначені вище вимоги Заявників 1-6 з долученими доказами, позиції ліквідаторів Банкрута, заслухавши пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Визначення терміну «кредитор»надається в ст. 1 Закону про банкрутство, гідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В зв'язку з невизнанням Банкрутом частини заявлених вимог, відповідно наявності спору, на підставі та керуючись вищенаведеними правовими нормами, суд дійшов висновку про необхідність всебічного, повного розгляду та перевірки в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд бере до уваги те, що господарським судом Київської області в постанові від 18 серпня 2010 року встановлено та в наступному підтверджено касаційною інстанцією в постанові від 08 грудня 2010 року те, - що за даними боржника - згідно заяви про порушення справи про банкрутство б/№, б/дати (а.с. 5-6, 139 Т.1) кредиторська заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА»складає 25518749,62 грн., а саме: перед товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертраст КО, ЛТД», м. Київ - 60 900,00 грн.; перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ разом -11 781 628,17 грн.; перед товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Висотмістобуд Лтд», м. Київ -221 760,00 грн.; перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газ буд інвест», Київська обл., Бориспільський р-н, с. В. Олександрівка -15 961,45 грн.; перед приватним підприємством «Бестмент-Сервіс», м. Київ -4 872 500,00 грн.; перед товариством з обмеженою відповідальністю «Сінді», м. Київ -6 166 000,00 грн.; перед товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик», м. Київ -2 400 000,00 грн. В свою чергу касаційна інстанція дійшла висновку про те, що кредиторська заборгованість ТОВ "ПЛАЗМА" перед кредиторами в тому числі і перед ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" та ВАТ "ВіЕйБі Банк" стала підставою для порушення провадження по справі, відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Виходячи з наведеного, абз. 5, 7 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, ч. 2 п.п. 4.6. Рекомендацій, - товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАСТ КО, ЛТД», публічне акціонерне товариство «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Висотмістобуд ЛТД», товариство з обмеженою відповідальністю «Газ буд інвест», приватне підприємство «БЕСТМЕНТ-СЕРВІС», товариство з обмеженою відповідальністю «СІНДІ», товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК», - є кредиторами Банкрута (у розмірах визнаних Боржником в заяві про порушення справи про банкрутство).

Суд звертає увагу на те, що кредиторами Боржника вже є особи, визнані Банкрутом при подачі заяви про порушення справи про банкрутство, у відповідному складі та обсязі. Предметом призначених судових засідань є виключно заяви Заявників 1-6, що надійшли до суду з вимогами до Банкрута.

Розглядаючи вимоги Заявника 1, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 1 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство з урахуванням положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено, товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором банкрута з кредиторською вимогою в сумі 2 400 000,00 грн. (два мільйони чотириста тисяч гривень 00 коп.); 2) включити його до реєстру вимог кредиторів банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 1 до Банкрута в сумі 2 400 000,00 грн. та понесені Заявником 1 витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

В судове засідання Заявник 1, ліквідатор Банкрута з'явились, вимоги ухвали суду від 15 червня 2012 року Заявник 1 виконав, документи надав; ліквідатор вимоги вказаної ухвали виконав, проте не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з неповним виконанням ліквідатором вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 1 виходячи з наявних матеріалів справи.

В ході дослідження вимог Заявника 1, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 1 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, позиції ліквідатора та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора наданого останнім, ним визнано вимоги Заявника 1 в повному обсязі. Відповідно до заяви про визнання кредитором вимоги Заявника 1 до Банкрута виникли на підставі договору про надання послуг з управління та технічного обслуговування нерухомого майна № 06-2009 /ТО від 24 червня 2009 року, на підставі якого Заявник 1 в період з липня 2009 року по червень 2010 року виконував функції з управління та технічного обслуговування об'єкту нерухомого майна, на підтвердження чого надано акти прийому-передачі наданих послуг, підписані сторонами, за якими з позиції Заявника 1 заборгованість Банкрута перед Заявником 1 становить 2400 000,00 грн., яка не була погашена Банкрутом.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 24 червня 2009 року між Банкрутом та Заявником 1 було укладено договір № 06-2009/ТО про надання послуг з технічного обслуговування, де Заявник 1 виступив виконавцем, а Банкрут - замовником. Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 4.1., 5.1. вказаного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання своїми силами, або із залученням третіх осіб, надавати комплекс послуг з управління та технічного обслуговування об'єкта нерухомого майна, що належить замовнику; послуги надаються замовнику виконавцем в період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року; прийом-передача наданих послуг здійснюється сторонами на підставі акту прийому-передачі наданих послуг; за надані послуги замовник виплачує виконавцю грошову суму в розмірі 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ щомісячно протягом дії договору. Факт належного надання Заявником 1 послуг за вказаним договором Банкруту та прийняття наданих послуг Банкрутом підтверджено актами прийому-передачі наданих послуг: від 31 липня 2009 року; від 31 серпня 2009 року; від 30 вересня 2009 року; від 31 жовтня 2009 року; від 30 листопада 2009 року; від 31 грудня 2009 року; від 31 січня 2010 року; від 28 лютого 2010 року; від 31 березня 2010 року; від 30 квітня 2010 року; від 31 травня 2010 року; від 30 червня 2010 року.

Вимоги Заявника 1 по основному боргу у повному обсязі було визнано Боржником при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 1 за договором № 06-2009/ТО про надання послуг з технічного обслуговування від 24 червня 2009 року є обґрунтованими, доведеними суду, тому визнаються судом в повному обсязі - в сумі 2 400 000,00 грн. та підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Крім того судом встановлено, що Заявником 1 сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року, а також сплачено 40,00 грн. оплати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 1 задоволено, судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство, та 85,00 грн. державного мита покласти на Банкрута та на підставі ст. 31 Закону про банкрутство, включити до першої черги вимог кредиторів.

Заявником 1 заявлено вимогу включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошові вимоги. Розглянувши вказану вимогу Заявника 1, суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Особливості відносин пов'язаних з банкрутством боржника, що ліквідується власником визначені статтєю 51Закону про банкрутство «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником», відповідно до ч. 2 якої, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Таким чином, до особливостей процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником належить перехід від розгляду судом заяви про порушення справи про банкрутство, за умови наявності встановлених Законом підстав, -до ліквідаційної процедури. Аналіз норми, що визначає особливості процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником вказує на відсутність в даній процедурі стадії розпорядження майном Боржника, що становить особливість процедури, визначеної ст. 51 Закону про банкрутство (на якій відбувається розгляд судом реєстру кредиторів боржника, його затвердження, внаслідок чого формується комітет кредиторів боржника). Таким чином, до особливостей процедури, визначеної ст. 51 Закону про банкрутство належить відсутність стадії розпорядження майном боржника.

Такі висновки суду вмотивовані також висновками Київського апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 21 вересня 2010 року по цій справі (а.с. 46 Т. 2) зокрема, згідно якої колегія суду дійшла висновку про те, що «особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником не передбачає формування комітету кредиторів, за таких обставин в силу положень статі 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вибір кандидатури ліквідатора здійснюється судом», які не були визнані помилковими Вищим господарським судом України в постанові від 08 грудня 2010 року.

Отже, відносини пов'язані банкрутством боржника, який ліквідується власником, що належать до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються згідно ч. 3 ст. 5, ст. ст. 41 Закону про банкрутство - з урахуванням особливостей встановлених ст. 51 Закону про банкрутство. Станом на поточну дату провадження у справі перебуває на стадії ліквідації, на якій, відповідно до Закону про банкрутство не передбачені законодавством процесуальних дій по затвердженню судом реєстру кредиторів боржника, а особа боржника відповідно, перебуває у статусі Банкрута з відповідним колом прав та обов'язків, відмінним від статусу боржника на стадії розпорядження майном боржника.

Розглядаючи вимоги Заявника 2, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 2 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство з урахуванням положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено, товариством з обмеженою відповідальністю «СІНДІ», ідентифікаційний код юридичної особи: 24572250, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В (Заявник 2) в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором Банкрута з грошовими вимогами у розмірі 6 166 000,00 грн. (шість мільйонів сто шістдесят шість тисяч гривень 00 коп.); 2) включити його до реєстру вимог кредиторів Банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 2 до Банкрута у розмірі 6 166 000,00 грн. та понесені Заявником 2 витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

В судове засідання Заявник 2, ліквідатор Банкрута з'явились, вимоги ухвали суду від 15 червня 2012 року Заявник 2 виконав, документи надав; ліквідатор вимоги вказаної ухвали виконав, проте не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з неповним виконанням ліквідатором вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 2 виходячи з наявних матеріалів справи.

В ході дослідження вимог Заявника 2, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 2 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, позиції ліквідатора та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора наданого останнім, ним визнано вимоги Заявника 2 в повному обсязі, проте в цифровому виразі ліквідатором вказано, що ним визнано вимоги Заявника 2 у сумі 87 925,00 грн.

Відповідно до заяви про визнання кредитором Заявник 2 вказує, що його вимоги до Банкрута виникли на підставі наступного: початкові вимоги до Банкрута виникли у ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»як первісного кредитора на підставі договору позики (поворотної фінансової допомоги) б/№ від 20 травня 2009 року), договору комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року до додаткової угоди до нього про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням від 30 березня 2010 року. На виконання п.п. 1.1. договору позики первісний кредитор надав Банкруту позику за період з 20 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року у сумі 10 727 500,00 грн., з яких неповернутою залишилась заборгованість перед первісним кредитором у сумі 10 547 500,00 грн. Відповідно до вказаного договору комісії, Банкрут як комісіонер зобов'язався за дорученням первісного кредитора здійснити від свого імені в інтересах та за рахунок комітента в строк до 30 квітня 2010 року придбати в Бориспільському районі Київської області складські приміщення. На виконання умов договору комісії первісним кредитором було перераховано Банкруту грошові кошти у сумі 294 200,00 грн., на підтвердження чого Заявником 2 надано платіжні доручення. Додатковою угодою до договору комісії сторони припинили зобов'язання за договором комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року, первісний кредитор прийняв на себе зобов'язання щодо надання поворотної фінансової допомоги у сумі до 600 000,00 грн., а Банкрут прийняв зобов'язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги на умовах встановлених додатковою угодою, зокрема: кошти вже перераховані станом на 30 березня 2010 року вважаються наданими як поворотна фінансова допомога та частина з них у сумі 477 000,00 грн. підлягає поверненню до 30 квітня 2010 року; решта коштів у сумі 2000,00 грн. повинні бути повернуті до 30 вересня 2010 року. Як посилається Заявник 2, Банкрутом кошти повернуті не були. 06 травня 2010 року між Заявником 2 та первісним кредитором було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до яких первісний кредитор передав, Заявник 2 прийняв право грошової вимоги, що належало первісному кредитору за договорами: за договором позики від 20 травня 2009 року - на суму 5 689 000,00 грн. та за договором комісії №06-10/09 від 06 жовтня 2009 року та додатковою угодою про заміну первісного кредитора від 30 березня 2010 року - на суму 477 000,00 грн.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 20 травня 2009 року між Банкрутом та ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), де Банкрут виступив позичальником, а ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД», - кредитором. Відповідно до п.п. 1.1., 2, 4 вказаного договору, кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги, а останній зобов'язався повернути суму позики у визначений договором строк. Сума позики становить до 11 000 000 грн. Строк повернення позики -до 30 квітня 2010 року. Факт перерахування коштів Банкруту підтверджено випискою по рахунку, - док. №47 від 23 жовтня 2009 року; платіжними дорученнями, в тому числі № 152 від 19 червня 2009 року, № 154 від 22 червня 2009 року, № 169 від 06 липня 2009 року, № 213 від 20 липня 2009 року, № 217 від 05 серпня 2009 року, № 466 від 12 жовтня 2009 року, № 473 від 13 жовтня 2009 року, № 494 від 19 жовтня 2009 року, № 503 від 27 жовтня 2009 року, № 589 від 03 грудня 2009 року; довідками по рахунку, іншими доказами.

Також судом встановлено, що 06 жовтня 2009 року між Банкрутом та ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»було укладено договір комісії № 06-10/09, де ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»виступив комітентом, а Банкрут -комісіонером. Відповідно до п.п. 1.1., 3.1. вказаного договору, комісіонер за дорученням комітента зобов'язався здійснити в інтересах та за рахунок останнього від свого імені здійснити угоду з придбання об'єкту нерухомості. Для здійснення комісіонером необхідних розрахунків з контрагентами при виконання доручення, комітент зобов'язався передати комісіонеру грошову суму в розмірі 5 000 000,00 грн. Факт перерахування коштів Банкруту підтверджено платіжними дорученнями: № 423 від 06 жовтня 2009 року; № 595 від 08 грудня 2009 року, № 597 від 09 грудня 2009 року, № 618 від 14 грудня 2009 року, № 626 від 17 грудня 2009 року, № 629 від 21 грудня 2009 року, № 641 від 22 грудня 2009 року, № 656 від 25 грудня 2009 року, № 660 від 30 грудня 2009 року, № 661 від 30грудня 2009 року, № 686 від 13 січня 2010 року, № 704 від 29 січня 2010 року, № 716 від 29 січня 2010 року, № 744 від 12 лютого 2010 року, № 758 від 22 лютого 2010 року, № 763 від 23 лютого 2010 року, № 770 від 25 лютого 2010 року, № 794 від 03 березня 2010 року, № 802 від 15 березня 2010 року, № 24 від 29 березня 2010 року, іншими доказами.

Судом встановлено, що 30 березня 2010 року між вказаними сторонами договору комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2010 року було укладено додаткову угоду про заміну первісного зобов'язаня новим зобов'язанням, відповідно до якого (п.п. 2-5), сторони дійшли згоди, що зобов'язання сторін за договором комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року припиняються; ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»бере на себе зобов'язання щодо надання поворотної фінансової допомоги Банкруту на загальну суму 600 000,00 грн. траншами та у строки на власний розсуд; кошти перераховані Банкруту станом на 30 березня 2010 року за договором комісії вважаються наданими, як поворотна фінансова допомога відповідно до п. 3 даної додаткової угоди, та частина в сумі 477 000,00 грн. підлягає поверненню ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»до 30 квітня 2010 року; решта коштів в сумі 20 000,00 грн., що була надана ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»станом на 30 березня 2010 року, а також кошти, що будуть надані в подальшому на виконання п.п. 3 додаткової угоди, повинні бути повернуті Банкрутом протягом 6 місяців з дати укладення додаткової угоди, тобто до 30 вересня 2010 року.

Також судом встановлено, що 06 травня 2010 року між ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД», який виступив первісним кредитором, Заявником 2, який виступив новим кредитором та Банкрутом, який виступив боржником, було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов п.п. 1, 2 якого, первісний кредит передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за наступними договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником: договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 20 травня 2009 року, договором комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року та додатковою угодою до нього від 30 березня 2010 року); новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за вказаними договорами щодо повернення коштів перерахованих первісним кредитором боржнику, а саме: за договором позики (поворотної фінансової допомоги) на суму 5 689 000,00 грн., за договором комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року та додатковою угодою до нього, -на суму 477 000,00 грн.

Відповідно до п. 8 договору відступлення права вимоги б/№ від 06 травня 2010 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Таким чином, кошти за вказаними договорами були перераховані ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»Банкруту у сумах, що відповідають сумам, на які посилається Заявник 2 у своїй заяві, що підтверджено документально, договори на які посилається Заявник 2, є укладеними.

Судом встановлено, що вимоги Заявника 2 по основному боргу у повному обсязі було визнано Боржником при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визнання Банкрутом вимог Заявника підтверджено актом звірки взаємних розрахунків, укладеного між Банкрутом та Заявником 2.

Керуючись викладеним та нормами ч. 1 ст. 509, 526, ч. 1 ст. 530, 1046 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 2 за розглянутими вище договорами, є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, доведеними суду, тому визнаються судом у сумі 6 166 000,00 грн. та підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Крім того судом встановлено, що Заявником 2 сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року, а також сплачено 40,00 грн. оплати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 2 задоволено у повному обсязі, судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство, та 85,00 грн. державного мита покласти на Банкрута, які згідно ст. 31 Закону про банкрутство, підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Заявником 2 заявлено вимогу включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошові вимоги до Банкрута. Розглянувши вказану вимогу Заявника 2, суд відмовляє в її задоволенні з підстав, на яких відмовлено Заявнику 1 у аналогічних вимогах - у включенні його грошових вимог до реєстру кредиторів Боржника.

Розглядаючи вимоги Заявника 3, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 3 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство з урахуванням положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено, Заявником 3 в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором Банкрута з грошовими вимогами до Банкрута в розмірі 4 858 500,00 грн. (чотири мільйони вісімсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.); 2) включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 3 до Банкрута у розмірі 4 858 500,00 грн. та понесені Заявником 3 витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

В судове засідання Заявник 3, ліквідатор Банкрута з'явились, вимоги ухвали суду від 15 червня 2012 року Заявник 3 виконав, документи надав; ліквідатор вимоги вказаної ухвали виконав, проте не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з неповним виконанням ліквідатором вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 3 виходячи з наявних матеріалів справи.

В ході дослідження вимог Заявника 3, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 3 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, позиції ліквідатора та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора наданого останнім, ним визнано вимоги Заявника 3 в повному обсязі у сумі 4 858 625 грн.

Відповідно до заяви про визнання кредитором вимоги Заявника 3 до Банкрута виникли на підставі наступного: початкові вимоги до Банкрута виникли у ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»як первісного кредитора на підставі договору позики (поворотної фінансової допомоги) б/№ від 20 травня 2009 року). На виконання п.п. 1.1. договору позики первісний кредитор надав Банкруту позику за період з 20 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року у сумі 10 727 500,00 грн., з яких неповернутою залишилась заборгованість перед первісним кредитором у сумі 10 547 500,00 грн. Заявник 3 посилається, що 06 травня 2010 року між Заявником 3 та первісним кредитором - ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а Заявник 3 прийняв право грошової вимоги, що належало первісному кредитору за договором позики на суму 4 585 500,00 грн. На даний час, Заявник 3 посилається на те, що кошти йому Банкрутом не повернуто.

Судом вже було встановлено факт укладення 20 травня 2009 року між Банкрутом та ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»договору позики (поворотної фінансової допомоги), де Банкрут виступив позичальником, а ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД», - кредитором, його істотні умови та факт перерахування ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»Банкруту коштів на його виконання, що підтверджено матеріалами справи.

Розглядаючи вимогу Заявника 3, судом встановлено, що 06 травня 2010 року між ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД», який виступив первісним кредитором, Заявником 3, який виступив новим кредитором та Банкрутом, який виступив боржником, було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов п.п. 1, 2 якого, первісний кредит передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за наступними договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником: договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 20 травня 2009 року; новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за вказаними договорами щодо повернення коштів перерахованих первісним кредитором Боржнику в якості поворотної фінансової позики в сумі 4 858,500 грн.

Відповідно до п. 8 договору відступлення права вимоги б/№ від 06 травня 2010 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Таким чином, судом вже було встановлено, що кошти первісним кредитором за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 20 травня 2009 року - ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»були перераховані Банкруту у сумах, що відповідають сумам, на які посилається Заявник 3 у своїй заяві, що підтверджено документально та що договір на який посилається Заявник 3, як на підставу заявленої вимоги, є укладеним.

Факт визнання Банкрутом вимог Заявника 3 у сумі 4 858 500,00 грн. підтверджено наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків між ліквідатором Банкрута та Заявником 3 станом на 02 липня 2012 року.

Судом також встановлено, що Боржником при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство було визнано кредиторську заборгованість перед особою Заявника 3 у сумі 4 872 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Керуючись викладеним та нормами ч. 1 ст. 509, 526, ч. 1 ст. 530, 1046 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 3 за розглянутими вище договорами, є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, доведеними суду, тому визнаються судом у сумі 4 858 500,00 грн., яка підлягає задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута; вимоги Заявника 3 підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Крім того судом встановлено, що Заявником 3 сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року, а також сплачено 40,00 грн. оплати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 3 задоволено в повному обсязі, судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство, та 85,00 грн. державного мита покласти на Банкрута, які відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство, підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Заявником 3 заявлено вимогу включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошові вимоги. Розглянувши вказану вимогу Заявника 3, суд відмовляє в її задоволенні з підстав, на яких відмовлено Заявнику 1 у аналогічних вимогах - у включенні його грошових вимог до реєстру кредиторів Боржника.

Розглядаючи вимоги Заявника 4, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 4 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

Як зазначено, ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", ідентифікаційний код юридичної особи: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 (Заявник 4) в заяві про визнання кредитором від 28 вересня 2010 року за №31/2-9748 заявлено вимоги до Банкрута: прийняти заяву про визнання вимог Банку до розгляду, визнати вимоги Заявника 4 у розмірі 137 130 506,10 грн. (сто тридцять сім мільйонів сто тридцять тисяч п'ятсот шість гривень 10 коп.); включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Заявника 4 до Банкрута у розмірі 137 130 506,10 грн., що забезпечені заставою майна Боржника; судові витрати покласти на Боржника.

В судове засідання Заявник 4, ліквідатор Банкрута з'явились, вимоги ухвали суду від 15 червня 2012 року Заявник 4, ліквідатор Банкрута виконали частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з неповним виконанням ліквідатором вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 4 виходячи з наявних матеріалів справи.

В ході дослідження вимог Заявника 4, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 4 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, позиції ліквідатора та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що при подачі заяви про порушення справи про банкрутство, Боржником було визнано кредиторську заборгованість перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»разом у сумі 11 781 628,17 грн.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що Ліквідатором 1 за результатом розгляду ним заявлених вимог кредиторів Банкрута було визнано вимоги Заявника 4 у сумі 137 130 631,10 грн. (1 черга) (а.с. 91, Т. 4). Ліквідатором 2 за результатом розгляду ним заявлених вимог кредиторів Банкрута було визнано вимоги Заявника 4: «135 787 934,39 -1 черга; 125,00 сума сплаченого державного мита; 1 342 571,71 неустойки (штраф, пеня)»(а.с. 179, Т. 6).

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора наданого останнім, ним визнано вимоги Заявника 4 частково, зокрема на суму 13 595 094,94 грн., з яких: 11 476 992,00 грн. (1 060 000,00 євро) заборгованості за кредитом; 1 961 964,94 грн. (181 204,52 євро) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 127 968,51 грн. заборгованості за комісіями; 2 592,83 грн. -інфляційних збитків; 25 340,66 грн. (2 340,43 Євро) - держмита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, у справі наявний спір стосовно вимог Заявника 4 до Банкрута.

Відповідно до заяви Заявника 4, останнім заявлені вимоги вмотивовано наступним:

- Заявник 4 вказує на те, що 29 липня 2008 року між Заявником 4 та Банкрутом було укладено кредитний договір № 9/К-2008, відповідно до умов якого Боржнику було надано кредит у сумі 1 060 000,00 грн. В результаті невиконання Банкрутом вимог вказаного кредитного договору 03 грудня 2009 року господарським судом Київської області у справі № 9/246-09 прийнято рішення про стягнення з Банкрута на користь Заявника 4 заборгованості за кредитним договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року. Заявник 4 вказує на те, що заборгованість за цим договором й досі не погашена та станом на 18 серпня 2010 року заборгованість Банкрута перед Заявником 4 становить: 1 060 000, 00 Євро за кредитом; 181 204,52 Євро -заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 41 590,28 Євро пені за несвоєчасне погашення кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 12 948,40 Євро пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 127 968,51 грн. -заборгованості за комісіями; 2592,83 грн. -інфляційних збитків (згідно рішення господарського суду Київської області); 2340,43 Євро - державного мита (згідно рішення господарського суду Київської області), 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно рішення господарського суду Київської області). Таким чином, Заявник 4 вказує, що загальна сума заборгованості Банкрута перед Заявником 4 за кредитним договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року станом на 18 серпня 2010 року становить: 1 298 083,63 Євро та 130 797,34 грн.

- Крім того, Заявник 4 свої вимоги мотивує тим, що Банкрут є майновим поручителем відповідно до Договору іпотеки від 29 липня 2008 року, укладеного між Заявником 4 та Банкрутом, відповідно до якого Банкрут є солідарним боржником ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»за кредитними договорами № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року. Заявник 4 вказує, що 03 грудня 2009 року господарським судом Київської області у справі №9/245-09 винесено рішення яким задоволено позов Заявника 4 до ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»за кредитним договором № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року. Заявник 4 вважає, що станом на 18 серпня 2010 року заборгованість ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»за кредитним договором № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року становить: 1 510 000,00 Євро простроченої заборгованості за кредитом; 259 006,92 Євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 59 246,54 Євро пені за несвоєчасне погашення кредиту; 18 532,96 Євро пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 182 294,77 грн. заборгованості за комісіями; 3 693,75 грн. інфляційних збитків (згідно рішення господарського суду Київської області); 2340,43 Євро державного мита (згідно рішення господарського суду Київської області); 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно рішення господарського суду Київської області). Отже Заявником 4 заявлено заборгованість за кредитним договором № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року станом на 18 серпня 2010 року у сумі 1 849 126,85 Євро та 186 224,52 грн.

Також Заявник 4 вказує, що ухвалою господарського суду м. Києва від 10 липня 2009 року по справі № 43/160 Заявника 4 визнано кредитором ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»на суму 88 527 153,99 грн. Заявлені вимоги обґрунтовані положеннями п. 50 Постанови № 15, керуючись якими Заявником 4 нараховано проценти за користування кредитом згідно кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року за період з 27 травня 2009 року по 18 серпня 2010 року. Всього за період з 27 травня 2009 року по 18 серпня 2010 року по траншу виданому в дол. США нараховано 1 546 555,55 дол. США процентів та 409 076,39 євро по траншу виданому в Євро. Заявником 4 заявлено вимоги до Боржника у загальній сумі 3 556 286,87 Євро (1 298 083 Євро + 1 849 126,85 Євро + 409 076,39 Євро), 1 546 555,55 дол. США та 88 844 175,85 грн. (130 797,34 грн. + 186 224,52 грн. + 88 527 153,99 грн.). Відповідно до курсу встановленого НБУ на 18 серпня 2010 року еквівалент суми заборгованості в грн. складає: 137 130 506,10 грн. що становить суму 36 084 006,97 грн. (3 556 286,87 Євро *10,14654) + 12 202 323,28 грн. + 88 884 175,85 грн.

Заявник 4 вказує, що відповідно до Договору іпотеки від 29 липня 2008 року укладеного між Заявником 4 та Банкрутом, предметом іпотеки забезпечуються зобов'язання ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»за кредитором договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»за кредитором договором № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року, зобов'язання Банкрута за кредитором договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року, у розмірах визначених договором, що складається з сум кредиту, процентів за користування кредитами, можливими штрафними санкціями, комісіями, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання. Таким чином, Заявник 4 вважає, що його вимоги повністю забезпечені заставою майна Банкрута.

Поряд з цим, дослідивши подані докази Заявником 4, судом встановлено, що окрім документів на які посилається Заявник 4 безпосередньо в своїй заяві, Заявником 4 долучено до заяви копію Договору поруки, укладеного 29 липня 2008 року між Заявником 4, ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»та Банкрутом.

02 липня 2012 року через загальний відділ діловодства господарського суду Київської області Заявником 4 подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи, серед яких Заявником 4 також долучено копії договору поруки від 29 липня 2008 року, укладеного між Заявником 4, ТОВ «ДОМОТЕХНІКА-ДИСТРИБ'ЮШН»та Банкрутом та копію вищезазначеного договору поруки, укладеного 29 липня 2008 року між Заявником 4, ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»та Банкрутом, а також по одному договору про внесення змін до кожного договору поруки, що має істотне значення для вирішення спору по суті.

Розглядаючи вимоги Заявника 4 детально дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 29 липня 2008 року між Заявником 4 та Банкрутом було укладено кредитний договір № 9/К-2008 (надалі «Договір 1»), де Банкрут виступив позичальником, а Заявник 4, - кредитодавцем. Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. Договору 1, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Кредит надається в сумі 1 060 000,00 євро 00 євро центів. Термін остаточного повернення Кредиту «28»липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, з урахуванням змін внесених до Договору 1 додатковою угодою № 3 від 15 грудня 2008 року до Договору 1, становить 13,0 процентів річних. При невиконання умов визначених п.п. 3.3.4 на протязі трьох місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 14,0 процентів річних.

Відповідно до п.п. 1.3., 2.7.1., 2.7.6., 4.3. Договору 1, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава, поруки, іпотека. Проценти за користування кредитом /Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються в валюті кредиту. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до п.п. 7.4. Договору 1, цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Суд бере до уваги, що головою ліквідаційної комісії в заяві про порушення справи про банкрутство визнано заборгованість Банкрута перед Заявником 4 «за кредитором у сумі 10 223 656,54 грн., 1 557 971,63 грн. відсотків за користування кредитом». Відповідно до матеріалів справи, Банкрут не виступав позичальником за іншими кредитними договорами, укладених з Заявником 4. Факт отримання Банкрутом коштів за Договором 1 Банкрутом не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Заявником 4 на підставі Договору 1 заявлено вимоги: 1 060 000, 00 Євро за кредитом; 181 204,52 Євро -заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 41 590,28 Євро пені за несвоєчасне погашення кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 12 948,40 Євро пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 127 968,51 грн. -заборгованості за комісіями; 2592,83 грн. -інфляційних збитків (згідно рішення господарського суду Київської області); 2340,43 Євро -державного мита (згідно рішення господарського суду Київської області), 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно рішення господарського суду Київської області). Судом встановлено, що відповідно зазначеного вище п.п. 4.3. Договору 1, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в.п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до ст. ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. На підставі п.п. 4.3. Договору 1, суд дійшов висновку про те, що підлягає визнанню пеня за несвоєчасне погашення кредиту, визначена у національній валюті України -у гривні.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. Заява про порушення провадження у справі про банкрутство надійшла до господарського суду Київської області 22 липня 2010 року. Таким чином заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, по пені за несвоєчасне повернення кредиту становить повинна сплачуватись згідно п. 4.3. Договору у національній валюті України.

Детально дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що Договір 1 на який посилається Заявник 4, як на підставу частини заявлених вимог, є укладеним; вимоги Заявника 4 за Договором 1 (кредитним договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року) є обґрунтованими матеріалами справи та підлягають визнанню в наступних сумах: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, як зазначено, Заявник 4 посилається на те, що його вимоги за Договором 1 забезпечені Договором іпотеки від 29 липня 2008 року, укладеного між Заявником 4 та Банкрутом, на який в свою чергу Заявник 4 посилається і як на підставу заявлених вимог в іншій частині, що виникли до Банкрута як до майнового поручителя, відповідно до якого, як посилається Заявник 4, - Банкрут є солідарним боржником ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»за кредитними договорами № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року.

Детально дослідивши наведені обставини на які посилається Заявник 4 як на підставу інших заявлених ним вимог (на підставі договору іпотеки та кредитних договорів № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року), на підставі наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.

29 липня 2008 року між Заявником 4, який виступив іпотекодержателем та Банкрутом, який виступив іпотекодавцем було укладено договір іпотеки (надалі за текстом «Договір іпотеки»), де Банкрут згідно преамбули до договору іпотеки, як майновий поручитель за товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»та як майновий поручитель за товариство з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Дистриб'юшн»уклади цей договір. Відповідно до визначень термінів викладених у тексті договору іпотеки, кредитним договором 1 є кредитний договір № 7/К-2008, укладений 29 липня 2008 року між іпотекодержателем (Заявником 4) та позичальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»; кредитним договором 2 є кредитний договір № 8/К-2008, укладений 29 липня 2008 року між іпотекодержателем (Заявником 4) та позичальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Дистриб'юшн»; кредитним договором 3 є кредитний договір № 9/К-2008, укладений 29 липня 2008 року між іпотекодержателем (Заявником 4) та позичальником -Банкрутом.

Досліджуючи вимоги Заявника 4 в частині його вимог щодо включення його вимог за Договором 1 до першої черги в зв'язку з тим, що вони забезпечені заставою, судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.2. та термінів до договору іпотеки, згідно з цим Договором іпотеки забезпечуються Зобов'язання 3, під якими розуміються сторонами договору зобов'язання за Договором 1 по поверненню кредиту, сплаті процентів, штрафу, відшкодування всіх можливих збитків пов'язаних з порушенням взятих зобов'язань; сплаті штрафів, пенів у розмірах визначених кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до Договору 1. На підставі Договору іпотеки, зокрема п.п. 1.2. та термінів до договору іпотеки, суд дійшов висновку, що визнана судом заборгованість за Договором 1 Банкрута перед Заявником 4 у визнаному суді складі та розмірі у цій ухвалі, підлягає задоволенню у першу чергу вимог кредиторів Банкрута, виходячи з з того, що у Банкрута наявні перед Заявником 4 грошові зобов'зання за кредитним договором (№ 9/К-2008 від 29 липня 2008 року) за яким Банкрут виступив позичальником, які забезпечені Договором іпотеки в повному обсязі.

Досліджуючи вимоги Заявника 4 як майнового поручителя за ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»за кредитними договорами № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року за якими, як вважає Заявник 4, Банкрут є солідарним боржником, суд дійшов наступних висновків.

Так, Заявник 4 у якості підстав виникнення заборгованості у ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»перед Заявником 4 посилається на кредитні договори:

- № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, що укладався між Заявником 4 та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»(надалі за текстом «Договір 2»), де Заявник 4 виступав кредитодавцем, а ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»- позичальником, копію якого Заявником 4 долучено до матеріалів справи;

- № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року, що укладався між Заявником 4 та ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»(надалі за текстом «Договір 3»), де Заявник 4 виступав кредитодавцем, а ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» - позичальником, копію якого Заявником 4 долучено до матеріалів справи (а.с. 209-223). Згідно умов п.п. 1.1. Договорів 2, 3, Заявник 4 надавав позичальникам у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення , строковості, платності, цільового характеру грошові кошти.

Відповідно до п.п. 1.2. Договору іпотеки, Предметом іпотеки забезпечується в тому числі Зобов'язання 1, 2, 3 під якими розуміються сторонами Договору іпотеки зобов'язання за Договорами 1, 2, 3 по поверненню кредиту, сплаті процентів, штрафу, відшкодування всіх можливих збитків пов'язаних з порушенням взятих зобов'язань; сплаті штрафів, пеней у розмірах визначених кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до Договорів 1, 2, 3.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 29 липня 2008 року між Заявником 4 та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»був укладений кредитний договір № 7/К-2008. Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. вказаного Договору 2, Заявник 4 надає ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Мультивалютний кредит надається в сумі 8 000 000,00 дол. США та 2 523000,00 євро. Термін остаточного повернення Кредиту «28»липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, з урахуванням змін внесених до Договору 2 додатковою угодою № 3 від 15 грудня 2008 року до Договору 2, становить 15,5 процентів річних по траншах у дол. США, по траншах у євро 13,0 процентів річних. При невиконання умов визначених п.п. 3.3.4 на протязі трьох місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 16,5 процентів річних по траншах у дол. США, по траншах у євро 14,0 процентів річних.

Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.6., 4.3. Договору 2, проценти за користування кредитом /Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються в валюті кредиту, що визначена в додатковій угоді та в розмірі, визначеному в п. 1.1.3. цього договору. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області у справі № 43/160 від 10 липня 2009 року, Заявника 4 було визнано кредитором ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» на суму 88 527 153,99 грн., проте, вказана ухвала не містить жодних доказів того, що вказана заборгованість визнана саме за Кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та жодних доказів на підтвердження цього факту Заявником 4 у суду не надано.

Дослідивши посилання Заявника 4 на обставину наявності укладеного кредитного договору № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року між Заявником 4 та ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»(надалі за текстом «Договір 3»), де Заявник 4 виступав кредитодавцем, а ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» - позичальником, копію якого Заявником 4 долучено до матеріалів справи, судом встановлено, що стороною позичальника згідно тексту вказаного договору (а.с. 209, 219) є юридична особа за законодавством України - товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМОТЕХНІКА-ДИСТРИБ'ЮШН", ідентифікаційний код юридичної особи 33483924. Відповідно до ст. 8 Договору 3 «Реквізити та підписи сторін», ідентифікаційним кодом позичальника є : 33483924; підпис директора позичальника скріплено печаткою, як і на додаткових угодах до вказаного кредитного договору, - де на відбитку печатки міститься номер ідентифікаційного коду позичальника з номером: 33483924 (а.с. 219, 222, 223 Т. 3).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) є автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", яким затверджено Положення «Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, згідно п.п. 2-7 якого суб'єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - Реєстр) є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що знаходяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства (далі - суб'єкти). Реєстр ведеться з метою: забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів. Інформаційний фонд Реєстру містить такі дані: ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта. Присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється: державними реєстраторами - суб'єктам, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; органами державної статистики - суб'єктам, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" і відомості про які не становлять державну таємницю. Ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється. Ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах.

Перевіривши відомості на які посилається Заявник 4 у своїй заяві як на підставу своїх вимог, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів влади органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, що також містить інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, - за ідентифікаційним кодом «33483924»на яке наявні вказівки в кредитному договорі № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року як на ідентифікаційний номер ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн», - станом на поточну дату обліковується інша юридична особа -товариство з обмеженою відповідальністю «САМТЕКС», місцезнаходження юридичної особи: 65012, Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-А, оф. 203, яка в свою чергу є припиненою згідно вказаного витягу.

Таким чином юридична особа -позичальник за кредитним договором № 8/К-2008, станом на поточну дату, за ідентифікаційним кодом 33483924, не зареєстрована; станом на поточну дату юридична особа, яка була зареєстрована за вказаний ідентифікаційним кодом, є припиненою 25 червня 2012 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Договір 3 є основним договором по відношенню до Договору іпотеки, договору поруки.

Виходячи з того, що ідентифікаційний код за правовою природою зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним, з підстав, що за ідентифікаційним кодом за яким як вказано в Договорі 3 (в усьому тексті) зареєстрований позичальник -ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» «33483924»обліковується / зареєстрована інша зазначена вище юридична особа (ТОВ «САМТЕКС»), яка станом на поточну дату є припиненою, - суд кредитний договір №8/К-2008 від 29 липня 2008 року керуючись ст. ст. 33, 34 ГПК України, не приймає як належний та допустимий доказ у справі, як доказ наявності зобов'язань перед Заявником 4 на підставі кредитного договору №8/К-2008 від 29 липня 2008 року, а дана обставина є недоведеною Заявником 4 належними та допустимим доказами. В зв'язку з чим, не доведеними є вимоги Заявника 4, що заявлені та пов'язані з кредитним договором №8/К-2008 від 29 липня 2008 року (на виконання яких як вказує Заявник 4 укладено також договір іпотеки), тобто Заявник 4 не доведено факт укладення основного договору (Договору 3), на забезпечення якого укладено договір іпотеки, на підставі чого суд відмовляє у їх задоволенні. Аналогічним чином, в зв'язку з вказаним, не доведеними є вимоги Заявника 4 що випливають з Договору поруки від 29 липня 2008 року, яким забезпечено виконання основного зобов'язання - кредитного договору №8/К-2008 від 29 липня 2008 року, укладеного між Заявником 4 та товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМОТЕХНІКА-ДИСТРИБ'ЮШН", факт державної реєстрації якого за ідентифікаційним номером 33483924, не доведено суду належними та допустимим доказами.

Судом взято до уваги, що факт державної реєстрації Відповідача у справі № 9/245-09 - ТОВ «ДОМОТЕХІКА-ДИСТРИБ'ЮШН»за ідентифікаційний кодом 33483924, який вказано у рішенні, у судовому рішенні господарського суду Київської області від 03 грудня 2009 року у справі не досліджувався.

Досліджуючи вимоги Заявника 4 заявлені на підставі кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, що укладався між Заявником 4 і ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»та Договору іпотеки та Договору поруки від 29 липня 2008 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 546, 575, 553 Цивільного кодексу України, договір іпотеки та договір поруки становлять самостійні види забезпечення виконання зобов'язання, виходячи з чого, суд вимоги Заявника 4 що витікають з кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року (Договір 2) як такі, що забезпечені Договором іпотеки та як такі, що забезпечені Договором поруки від 29 липня 2008 року, розглядає окремо.

Договір поруки, укладений 29 липня 2008 року між Банкрутом, який виступив поручителем, ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка», який виступив боржником та Заявником 4, який виступив кредитором та надав кредит боржнику. Відповідно до п.п. 2 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання зобов'язань що випливають з кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року. Відповідно до п. 3 договору поруки, у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) Боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за Кредитним договором, як від Боржника, так і від Поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу. За цим договором поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання в повному обсязі ним зобов'язань, що випливають з Договору 2: погашення основної суми кредиту, погашення процентів, згідно з умовами кредитного договору, інші виплати, належні кредитору і такі, що випливають з умов Кредитного договору (в т.ч. штраф, пені, відшкодування збитків, витрати по зверненню стягнення на предмет застави).

Судом встановлено, що Договір поруки є укладеним, що підтверджено матеріалами справи.

В свою чергу між Заявником 4 та Банкрутом укладено в нотаріальній формі досліджуваний вище Договір іпотеки, де Заявник 4 виступив іпотекодержателем, а ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»- позичальником за кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, а Банкрут у цій справі виступив іпотекодавцем. Відповідно до «Визначення термінів»Договору іпотеки, «основне зобов'язання»(Зобво'язання) «Іпотека»- визначено як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що становить предмет іпотеки, який залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель -Заявник 4 має право в разі невиконання Позичальником (ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка») забезпеченого іпотекою Зобов'язання (що витікають з Договору 2 -кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року) одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього Позичальника. Відповідно до визначення термінів Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно загальною площею 23 712,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121. Таким чином, вимоги Заявника 4 за Кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року (укладеним між Заявником 4 та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка», який є позичальником) забезпечені іпотекою майна Боржника (майновою порукою).

Відповідно до п.п 7.6.3. Договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у поновному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, і складаються включаючи, але не обмежуючись, з суми кредиту, процентів, збитків завданих про строчкою виконання, штрафних санкцій, передбаченими умовами кредитного договору, витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, в випадку передбаченому п.п. 4.5. цього договору, збитків завданих внаслідок порушення умови цього Договору іпотеки та умов Кредитних договорів.

Таким чином, між Заявником 4 та Банкрутом укладено два договори, якими забезпечено виконання позичальником Договору 2 (кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року), -Договір поруки та Договір іпотеки, де кошти за кредитним договором отримані ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка». Згідно Договору іпотеки вимоги Заявника 4 за Договором 2 (укладеним між Заявником 2 та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка», який є позичальником) забезпечені іпотекою майна Банкрута (майновою порукою).

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до Рекомендацій, зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Досліджуючи правову природу договорів поруки та іпотеки, судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України «Види забезпечення виконання зобов'язання»визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, укладення договору поруки становить окремий різновид забезпечення виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника солідарних грошових вимог до поручителя та боржника.

В свою чергу ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України визначено, що Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 589, ч.ч. 2, 3 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Істотне значення для вирішення спору мають визначення термінів, що встановлені ст. 1 вказаного Закону, зокрема, Закон визначає поняття «Основного зобов'язання», як зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; «Майновим поручителем»є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека становить окремий вид застави, як майнова порука за виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника права звернення стягнення на предмет застави, а не грошової вимоги, на відміну від договору поруки.

Детальний аналіз вказаних правових норм, вказує на те, що порука та іпотека як окремий вид застави, є різними за правовою природою та наслідками, окремими видами забезпечення виконання основного зобов'язання. Договір поруки передбачаєу разі порушення боржником за основним зобов'язанням солідарну відповідальність боржника і поручителя, де поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, - тобто передбачає грошову солідарну відповідальність поручителя перед кредитором. Договір застави і договір іпотеки як вид останнього, за правовою природою не передбачає солідарної відповідальності за зобов'язання боржника за основним договором, а чітко визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки заставленого майновим поручителем у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою (а право грошової вимоги до іпотекодавця).

На підставі викладеного, виходячи зі змісту терміну «грошове зобов'язання»визначеного Законом про банкрутство, як «зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору» (ст.1 Закону про банкрутство) та правової природи договорів застави, іпотеки та поруки, суд дійшов висновку про те, що невиконання боржником основного зобов'язання не тягне для іпотекодавця, майном (договором поруки) якого забезпечено виконання основного договору - грошових зобов'язань за змістом, визначеним Законом про банкрутство, перед кредитором.

Поряд з цим, до заставодавця не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст. 543, 554 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Договір 2 (кредитний договір № 7/К-2008 від 29 липня 2008року) становить основне зобов'язання, укладене між ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»та Заявником 4, згідно якого грошові кошти були отримані ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»як і грошові зобов'язання по їх поверхню перед Заявником 4. Договір іпотеки укладений на забезпечення кредитного договору, за яким Банкрут у справі виступає майновим поручителем за виконання ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»своїх зобов'язань за Кредитним договором, проте майнове поручення Банкрутом за виконання кредитного договору правовим наслідком має виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, а не сплати грошової суми, виходячи з чого, за Договором іпотеки у Банкрута відсутні грошові зобов'язання перед Заявником 4 у розумінні приписів Закону про банкрутство за Кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Аналогічну за змістом правову позицію стосовно характеру вимог кредитора за основним зобов'язанням у справах про банкрутство до іпотекодавця (майнового поручителя), де іпотекою забезпечено виконання зобов'язання взяте третьою особою, а також розмежування правової природи договорів застави та поруки, за аналогічних обставин займає Вищий господарський суд України, в тому числі, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 5/38б від 01 листопада 2011 року; № Б-19/81-10 від 15 березня 2012 року; № 42/2Б від 02 лютого 2012 року; № 42/11б від 01 грудня 2011 року; №Б29/8-10 від 13 грудня 2011 року; №27/104Б від 13 грудня 2011 року.

Зокрема з позиції колегії суддів Вищого господарського суду України (постанова у справі № 42/Б від 02 лютого 2012 року, а також подібних висновків дійшов суд також у постановах у справах № 42/11б від 01 грудня 2011 року, № 5/38б від 01 листопада 2011 року), по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, слід розмежовувати поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки названі особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин зокрема, поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука, на підставі ст. ст. 546, 553 ЦК України, і у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Майновий поручитель, виходячи з положень ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ЦК України, Закон України "Про іпотеку" та Закон України "Про заставу" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим, до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. … договір застави, так само як і договір іпотеки, не породжує у заставодавця (іпотекодавця) грошових зобов'язань перед заставодержателем (іпотекодержателем), останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку (постанова Вищого господарського суду України у справі № б-19/81-10 від 15 березня 2012 рок) про те, що договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті. Отже, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку (постанова у справі №5/38б від 01 листопада 2011 року), що вказаний спеціальний Закон передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави ( іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою. Як встановлено судом, поруки та застава, є різними способами забезпечення виконання зобов'язань, які не є тотожними.

Отже, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновків про те, що у розумінні приписів Закону про банкрутство за Договором іпотеки у Заявника 4 відсутні грошові вимоги до Банкрута, а у Банкрута відсутні грошові зобов'язання перед Заявником 4 за Кредитним договором №7/К-2008 від 29 липня 2008 року, а тому за Договором іпотеки Заявник 4 не є за змістом Закону про банкрутство кредитором Банкрута, в зв'язку з чим виходячи з норм ст. 1, ч. ст. 31 Закону про банкрутство, відсутні підстави для задоволення вимог Заявника 4 - визнання за Договором іпотеки кредитором Банкрута. В свою чергу, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 4, що виникають на підставі Договору поруки від 29 липня 2008 року, згідно якого Банкрут поручився за виконання ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, підлягають визнанню у сумах та розмірах, з урахуванням вищерозглянутих положень 4.3. Договору 2: 88 527 153,99 грн., 1546 555,55 дол. США процентів та 409 076,39 Євро процентів, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

На підставі викладеного суд визнає вимоги Заявника 4 в наступному складі та обсязі:

за договором № 9/К-2008: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить: 1 243 544,95 Євро (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України становить 12 587 037,63 грн. (10,1219 грн. за 1 Євро) / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 за 1 Євро) становить 12 401 873,79 грн.) та 682 832,39 грн., що підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів;

що випливають з договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та договору поруки від 29 липня 2008 року: 88 527 153,99 грн., 1546 555,55 дол. США (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.8973 грн. за 1 дол. США) становить 12 213 613,14 грн. / станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.9925 грн. за 1 дол. США) становить 12 360 845,23 грн.) та 409 076,39 Євро (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (10.1219 грн. за 1 Євро) становить 4 140 630,31 грн. / станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 4 079 718,83 грн., що підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

У задоволенні вимог Заявника 4, заявлених на підставі договору іпотеки, кредитного договору №8/К-2008, договору поруки суд відмовляє з викладених вище підстав.

Також Заявником 4 в своїй заяві № 31/2-9748 від 28 вересня 2010 року заявлено вимоги включити до реєстру кредиторів вимоги Заявника 4 у розмірі 137 130 506,10 грн., що забезпечені заставою майна боржника та судові витрати покласти на боржника.

Досліджуючи дані вимоги Заявника 4, суд відмовляє Заявнику 4 у задоволенні вимог в частині включення визнаних судом вимог Заявника 4 до реєстру вимог кредиторів Банкрута з підстав, на яких відмовлено Заявнику 1 у аналогічних вимогах, - у включенні його грошових вимог до реєстру кредиторів Боржника, викладених у цій ухвалі.

(Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Особливості відносин пов'язаних з банкрутством боржника, що ліквідується власником визначені статтєю 51Закону про банкрутство «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником», відповідно до ч. 2 якої, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Таким чином, до особливостей процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником належить перехід від розгляду судом заяви про порушення справи про банкрутство, за умови наявності встановлених Законом підстав, -до ліквідаційної процедури. Аналіз норми, що визначає особливості процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником вказує на відсутність в даній процедурі стадії розпорядження майном Боржника, що становить особливість процедури, визначеної ст. 51 Закону про банкрутство (на якій відбувається розгляд судом реєстру кредиторів боржника, його затвердження, внаслідок чого формується комітет кредиторів боржника). Таким чином, до особливостей процедури, визначеної ст. 51 Закону про банкрутство належить відсутність стадії розпорядження майном боржника.

Такі висновки суду вмотивовані також висновками Київського апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 21 вересня 2010 року по цій справі (а.с. 46 Т. 2 зокрема, згідно якої колегія суду дійшла висновку про те, що «особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником не передбачає формування комітету кредиторів, за таких обставин в силу положень статі 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вибір кандидатури ліквідатора здійснюється судом», які не були визнані помилковими Вищим господарським судом України в постанові від 08 грудня 2010 року.

Отже, відносини пов'язані банкрутством боржника, який ліквідується власником, що належать до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються згідно ч. 3 ст. 5, ст. ст. 41 Закону про банкрутство - з урахуванням особливостей встановлених ст. 51 Закону про банкрутство. Станом на поточну дату провадження у справі перебуває на стадії ліквідації, на якій, відповідно до Закону про банкрутство не передбачені законодавством процесуальних дій по затвердженню судом реєстру кредиторів боржника, а особа боржника відповідно, перебуває у статусі Банкрута з відповідним колом прав та обов'язків, відмінним від статусу боржника на стадії розпорядження майном боржника.).

Відповідно до матеріалів справи, Заявником 4 було сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено платіжним дорученням № 1526914 від 24 вересня 2010 року; сплачено 40,00 (платіжне доручення № 1526997 від 24 вересня 2010 року) та 40,00 грн. (платіжне доручення № 780798 від 23 лютого 2011 року).

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 4 задоволено частково, судові витрати у сумі 141,90 грн. покласти на Банкрута пропорційно задоволеним вимогам Заявника 4, які відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство, підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Розглядаючи вимоги Заявника 5, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 5 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство з урахуванням положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено, товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертраст Ко, ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи: 16472103, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В (Заявник 5) в заяві про визнання кредитором б/№, б/дати заявлено вимоги до Банкрута: 1) визнати його кредитором Банкрута з грошовими вимогами до Банкрута у розмірі 87 800,00 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот гривень 00 коп.); 2) включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута підтверджені документально грошові вимоги Заявника 5 до Банкрута у розмірі 87 800,00 грн. та понесені Заявником 5 витрати зі сплати державного мита в розмірі 85,00 грн. та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог у сумі 40,00 грн.

В судове засідання Заявник 5 не з'явився, вимоги ухвали суду від 15 червня 2012 року Заявник 5 не виконав; ліквідатор вимоги вказаної ухвали виконав, проте не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з неповним виконанням ліквідатором вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 5 виходячи з наявних матеріалів справи.

В ході дослідження вимог Заявника 5, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 5 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, позиції ліквідатора та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора наданого останнім, ним визнано вимоги Заявника 5 в повному обсязі. Відповідно до заяви про визнання кредитором вимоги Заявника 5 до Банкрута виникли на підставі договору комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року та додаткової угоди до нього про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням від 30 березня 2010 року. Заявник 5 вказує, що на виконання п.п. 3.1. договору комісії Заявник 5 для здійснення Банкрутом необхідних розрахунків із контрагентами перерахував Банкруту грошові кошти у загальній сумі 497 000,00 грн., на підтвердження чого Заявником 5 надано платіжні доручення. Додатковою угодою до договору комісії від 30 березня 2010 року сторони припинити здійснили заміну зобов'язань за договором комісії на зобов'язання за договором позики -поворотної фінансової допомоги, припинили зобов'язання за договором комісії, Заявник 5 прийняв на себе зобов'язання щодо надання поворотної фінансової допомоги у сумі 600 000,00 грн., а Банкрут прийняв на себе зобов'язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги на умовах встановлених додатковою угодою. Згідно додаткової угоди, кошти, перераховані Банкруту станом на 30 березня 2010 року, вважаються наданими як поворотна фінансова допомога, та частина з них в сумі 477 000,00 грн. підлягає поверненню до 30 квітня 2010 року. Заявник 5 вказує, що вважає, що у встановлений строк (до 04 квітня 2010 року) Банкрут свої зобов'язання не виконав. 06 травня 2010 року між Заявником 5 та ТОВ «Сінді»було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Заявник 5 перед ТОВ «Сінді», а останнє прийняло право грошової вимоги до Банкрута, що належало Заявнику 5 на суму 477 000,00 грн. В період з дати укладання додаткової угоди по 07 вересня 2010 року Заявником 5 було додатково надано Банкруту фінансову допомогу на суму 67 800,00 грн. Заявник 5 вказує, що станом на 30 вересня 2010року документально підтверджена заборгованість Банкрута перед Заявником 5 становить 87 800,00 грн.

Розглядаючи вимоги Заявника 5 до Банкрута детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 06 жовтня 2009 року між Банкрутом та Заявником 5 було укладено договір комісії № 06-10/09, де Банкрут виступив комісіонером, а Заявник 5 -комітентом, згідно умов якого комісіонер за дорученням комітента зобов'язувався здійснити в інтересах та за рахунок останнього від свого імені угоду з придбання об'єкту нерухомості. Згдіно п.п. 3.1 договору комісії для здійснення комісіонером необхідних розрахунків з контрагентами при виконання доручення, комітент зобов'язався передати комісіонеру грошову суму в розмірі 5 000 000,00 грн. Факт перерахування коштів Банкруту підтверджено документально платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 30 березня 2010 року між вказаними сторонами договору комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2010 року було укладено додаткову угоду про заміну первісного зобов'язаня новим зобов'язанням, відповідно до якого (п.п. 2-5), сторони дійшли згоди, що зобов'язання сторін за договором комісії № 06-10/09 від 06 жовтня 2009 року припиняються; ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»бере на себе зобов'язання щодо надання поворотної фінансової допомоги Банкруту на загальну суму 600 000,00 грн. траншами та у строки на висланий розсуд; кошти перераховані Банкруту станом на 30 березня 2010 року за договором комісії вважаються наданими як поворотна фінансова допомога та частина в сумі 477 000,00 грн. підлягає поверненню ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»до 30 квітня 2010 року; решта коштів в сумі 20 000,00 грн., що була надана ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»станом на 30 березня 2010 року, а також кошти, що будуть надані в подальшому на виконання п.п. 3 додаткової угоди повинні бути повернуті Банкрутом протягом 6 місяців з дати укладення додаткової угоди, тобто до 30 вересня 2010 року.

Також судом вже було встановлено, що 06 травня 2010 року між ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД», який виступив первісним кредитором, Заявником 3, який виступив новим кредитором та Банкрутом, який виступив боржником, було укладено договір відступлення права вимоги.

Судом встановлено що в період з 30 березня 2010 року по 07 вересня 2010 року Заявником 5 було перераховано Банкруту на підставі вказаного договору кошти у загальній сумі 67 800,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №№ 37 від 31 березня 2010 року, № 53 від 13 квітня 2010 року, № 65 від 21 квітня 2010 року, № 73 від 27 квітня 2010 року, № 85 від 11 травня 2010 року, № 123 від 28 травня 2010 року, № 135 від 10 червня 2010 року, №166 від 30 червня 2010 року, № 202 від 27 липня 2010 року, № 15 від 02 серпня 2010 року, № 16 від 05 серпня 2010 року, № 24 від 17 серпня 2010 року, № 26 від 17 серпня 2010 року, № 56 від 07 вересня 2010 року. В свою чергу до 30 березня 2010 року Банкруту на підставі вказаного договору було перераховано 497 000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та було досліджено судом, з яких заборгованість у сумі 477 000,00 грн. була відступлена третій особі, а 20 000,00 грн., що були надані ТОВ «Інтертраст Ко, ЛТД»Банкруту до 30 березня 2010 року (що підтверджено документально), згідно додаткової угоди повинні бути повернуті Банкрутом протягом 6 місяців з дати укладення додаткової угоди, тобто до 30 вересня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідності 526 Цивільного кодексу України, Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись викладеним та нормами ч. 1 ст. 509, 526, ч. 1 ст. 530, 1046 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 5 за розглянутими вище договорам, є обґрунтованими, що доведеними суду, в зв'язку з чим, визнаються судом та підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів у сумі 87 800,00 грн..

Крім того судом встановлено, що Заявником 5 сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року, а також сплачено 40,00 грн. оплати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 5 задоволено в повному обсязі, судові витрати покласти на Банкрута у сумі 125,00 грн., які відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство, підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Заявником 5 заявлено вимогу включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошові вимоги. Розглянувши вказану вимогу Заявника 5, суд відмовляє в її задоволенні з підстав, на яких відмовлено Заявнику 1 у аналогічних вимогах - у включенні його грошових вимог до реєстру кредиторів Боржника.

Розглядаючи вимоги Заявника 6 судом встановлено наступне.

З заявою про визнання кредитором у справі звернулась Бориспільська об'єднана податкова інспекція, ідентифікаційний код: 19422318, місцезнаходження: 08300, Київська обл., вул. Котляревського, буд. 2 («Заявник 6») в сумі 19 019,09 грн., зокрема, Заявник 6 в своїй заяві просить визнати кредиторські вимоги Заявника 6 до Банкрута, що виникли під час ліквідаційної процедури у цій справі на суму 19 019,09 грн.

Заявлені вимоги Заявником 6 вмотивовано тим, що під час проведення процедури банкрутства за Банкрутом утворився податковий борг з податку на додану вартість та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 19 019,09 грн. Заборгованість по податку на додану вартість підтверджується актом перевірки своєчасності подачі звітів та розрахунків від 26 листопада 2010 року № 1376/15-3/32340359, яким встановлено три факти неподачі звітності по цьому податку, в зв'язку з чим, на підставі п. 17.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент перевірки, нараховано штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на загальну суму 510,00 грн. та було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2010 року, яке залишено Банкрутом без задоволення. Крім того, Заявник 6 вказує на те, що 01 березня 2010 року Банкрутом було самостійно розраховано та подано до Бориспільської ОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, Банкрутом добровільно було погашено лише частину самостійно визначеного податкового зобов'язання за січень-липень 2010 року, за серпень 2010 року заборгованість погашена частково, де несплачений залишок за вказаний місяць становить 3 557,31 грн. Заявник 6 вказує, що несплачена Банкрутом сума податкового боргу перед бюджетом по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності становить 18 654,66 грн. На підтвердження заявлених вимог Заявником 6 надано копію податкової декларації по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, акт перевірки своєчасності подачі звітів та розрахунків № 1376/15-3/32340359 від 26 листопада 2010 року, інші докази.

Судом встановлено, що заява з поточними вимогами до Банкрута Заявником 6 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

Відповідно до відомостей наданих ліквідатором, відомості стосовно вимог Заявника 6 відсутні.

В судове засідання Заявник 6 не з'явився, вимог ухвали суду від 15 червня 2012 року у справі не виконав; ліквідатор Банкрута з'явився та в судовому засіданні заявив про те, що вимоги Заявника 6 визнані ним в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з неповним виконанням вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 6 виходячи з наявних матеріалів справи.

В ході дослідження вимог Заявника 6, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 6 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Банкрута та документів на їх підтвердження, позиції ліквідатора та наявних матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 п.п. 11.5. Рекомендацій, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.11. ст. 1, 4.1.1. ст. 4, 5.1., 5.3.1., 5.4.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань, податковим боргом (недоїмка) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; податковою декларацією, є документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. 5.3.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 17.1.1. зазначеного Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що самостійне нарахування Банкрутом податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності підтверджено податковою декларацію по орендній сплаті за земельні ділянки державної і комунальної власні поданої 01 березня 2010 року (вх. № 4937) за 2010 рік, згідно якої Банкрутом самостійно нараховано податкове зобов'язання за січень - грудень 2010 року у загальній сумі 45 292,07 грн. Факт погашення узгодженого податкового боргу у повному обсязі Банкрутом не доведено, жодних доказів суду ненадано; в свою чергу ліквідатором у судовому засіданні визнано наявність заборгованості, на яку посилається Заявник 6 у своїй заяві. Жодних заперечень факту несплати частини самостійно нарахованої заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності від Банкрута не надійшло.

Факт неподачі Банкрутом за травень-липень 2010 року декларації з податку на додану вартість підтверджено актом № 1376/15-3/3240359 від 26 листопада 2010 року, згідно якого нараховано Банкруту штрафну санкцію у сумі 510,00 грн.; на підставі акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення № 0010271503/0 від 30 листопада 2010 року на суму 510,00 грн. штрафної санкції по ПДВ. Факт направлення податкового повідомлення-рішення Банкруту підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення Р08300 0314991 1 з довідкою від 02.12.10 року (ф. 20) Укрпошти, згідно якої за зазначеної адресою одержувач, не проживає. Відповідно до акту вивішення повернутих податкових вимог на дошку податкових оголошень від 15 жовтня 2010 року, згідно якої податкова вимога адресована банкруту, в зв'язку з тим, що не була вручена відділом зв'язку з відсутністю адресата за юридичною адресою, - вивішена на дошку податкових оголошень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Відповідно до ч. 5 п. 17 Постанови № 15, вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги Заявника 6 є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі, з яких відповідно ст. 31 Закону про банкрутство, вимоги Заявника 6 в сумі 18 654,66 грн. заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підлягають задоволенню у третю чергу та 364,34 грн. штрафу, підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Відповідно п.п. «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(в редакції, чинній станом на дату подачі заяви з вимогами до Банкрута), ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство: 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Станом на дату подання заяви з вимогами до Банкрута 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становили 85,00 грн.

Згідно абз. 2 п. 15 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(в редакції, чинній станом на дату подачі заяви з вимогами до Банркута), від сплати державного мита звільняються: фінансові органи та державні податкові інспекції - позивачі й відповідачі - за позовами до суду та господарського суду.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Керуючись абз. 1 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з повним задоволенням вимог Заявника 6, суд вирішив стягнути з Банкрута в доход Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів Банкрута.

15 червня 2012 року від Заявника 4 через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла Скарга на дії ліквідатора -арбітражного керуючого Янчука О.М., розгляд якої ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року у цій справі призначено на 02 липня 2012 року, якою витребувано у скаржника та ліквідатора Банкрута документальні докази у справі. В ході підготовки скарги до розгляду, ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року зобов'язано Управління з питань банкрутства департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчу вального органу Міністерства юстиції України та Головне управління МВС України в Київській області в строк до 30 червня 2012 року надати письмову інформацію щодо наявності судимості або відсутності судимості у Янчука О.М. Судом встановлено, що станом на поточну дату на виконання вимог зазначеної ухвали від Управління з питань банкрутства департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчу вального органу Міністерства юстиції України та від Головного управління МВС України в Київській області жодних документів, відповідей, не надійшло.

Як зазначено, 15 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 4 надійшло клопотання б/№, б/дати про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегерю А.В. та від арбітражного керуючого Мегері А.В. надійшла заява б/№, б/дати щодо призначення його в якості ліквідатора у справі.

19 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 4 надійшли доповнення до скарги на дії ліквідатора -арбітражного керуючого Янчука О.М. № 31/2-5292 від 19 червня 2012 року в якій Заявник 4 просить скаргу задовольнити, припинити повноваження ліквідатора Банкрута Янчука О.М., винести подання на адресу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчу вального органу Міністерства юстиції України щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого Янчука О.М.

26 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ліквідатора Банкрута Янчука Олександра Миколайовича надійшов Звіт ліквідатора про хід процедури ліквідації № 26/06-01 від 26 червня 2012 року з долученими документами. 02 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ліквідатора Банкрута надійшли доповнення до звіту ліквідатора про хід процедури ліквідації № 02/07-02 від 02 липня 2012 року з долученими доказами, в якому ліквідатор просить затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Банкрута, ліквідувати юридичну особу Банкрута, провадження у справі про банкрутство припинити.

В судове засідання, призначене для розгляду Скарги Заявника 4 на дії ліквідатора, з'явились представники Заявників 1-4, ліквідатора, ліквідатор Банкрута особисто, арбітражний керуючий Мегеря А.В., які надали свої пояснення у справі. Ліквідатор Банкрута та присутній його представник надали свої пояснення стосовно вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі у справі та з приводу Скарги Заявника 4. Проти Скарги та викладених в ній вимог Заявника 4 заперечували, в їх задоволенні просили відмовити. Заявник 4 підтримав свої вимоги, викладені у Скарзі на дії ліквідатора Банкрута Янчука О.М.

Судом встановлено, що ліквідатором Банкрута Янчуком О.М. подано звіт ліквідатора про хід процедури ліквідації № 26/0-01 від 26 червня 2012 року, на який він посилався при наданні пояснень щодо доводів, викладених у Скарзі Заявника 4 на його дії як ліквідатора Банкрута, в якому ліквідатором Банкрута заявлено клопотання затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Банкрута, ліквідувати юридичну особу -ТОВ «Плазма», провадження у справі про банкрутство припинити.

Суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання для розгляду звіту ліквідатора в окремому судовому засіданні та необхідність витребування додаткових доказів у справі, необхідних для розгляду звіту ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Київської області у цій справі від 15 червня 2012 року, в зв'язку з тривалим перебуванням всіх матеріалів справи на стадіях апеляційного та касаційного оскарження поза межами суду, було продовжено на 6 місяців від вже продовжених строків -до 18 липня 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство, строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального Кодексу України, призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Відповідно до п. 2.6. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального Кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому Господарського процесуального Кодексу України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального Кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Відповідно до статті 53 Господарського процесуального Кодексу України призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи. Оскільки ця норма застосовується і у провадженні у справах про банкрутство, господарські суди, керуючись нею, можуть продовжити процесуальний строк, встановлений Законом для вчинення певної дії, наприклад, встановлений частиною 6 статті 18 Закону строк подання плану санації. Відновлення встановлених Законом строків конкретних процедур не допускається, але ці строки можуть бути продовжені судом у випадках, передбачених самим Законом. Наприклад, за правилами частини 1 статті 17 та частини 2 статті 22 Закону можуть бути продовжені судом строки санації боржника та ліквідації банкрута. Строки, призначені господарським судом у справі про банкрутство, можуть бути ним продовжені, наприклад, строки проведення процесуальних дій, які визначені за правилами ч. 11 ст. 11 Закону, але не більше, ніж передбачено Законом.

В зв'язку з незавершеністю процедури ліквідації у справі, необхідністю розгляду звіту ліквідатора у справі про банкрутство зокрема, керуючись ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство, п. 2.6. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов висновку про необхідність продовження строку ліквідаційної процедури у справі на один місяць.

Свою Скаргу скаржник мотивує тим, що вважає, що в діях ліквідатора Банкрута -арбітражного керуючого Янчука О.М. наявні навмисні незаконні дії щодо незаконного відчуження активів Банкрута, умисного завдання збитків Скаржнику в особливо великих розмірах та які свідчать про факти втручання в роботу Державних реєстрів з боку ліквідатора Банкрута; свідчать про системне і грубе порушення ліквідатором Банкрута прав та інтересів Скаржника, численні порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викликають сумнів у об'єктивності та незацікавленості ліквідатора Банкрута щодо боржника та кредиторів. Заявник 4 вказує у скарзі на те, що вважає, що дії ліквідатора Банкрута носять ознаки змови з боржником та певними кредиторами, є незаконними та проведеними з метою передачі майна боржника третім особам, а також з метою не задовольнити вимоги Заявника 4. В доповненнях до скарги, Заявник 4 посилається на низку порушень ліквідатором Банкрута Янчуком О.М. обов'язків, покладених на нього Законом про банкрутство, ліцензійними умовами провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, які Заявник 4 вбачає в діях ліквідатора Банкрута. В Скарзі Скаржник просить: задовольнити Скаргу, припинити повноваження ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Янчука О.М. (ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_4 від 08 вересня 924 року) у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство Банкрута; винести подання на адресу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_4 від 08 вересня 2011 року).

Детально дослідивши матеріали справи, Скаргу Заявника 4, відзив ліквідатора Банкруту, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Частинами 12, 13 ст. 30 Закону про банкрутство встановлено, що ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 01 листопада 2011 року ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Янчука О.М., зобов'язано ліквідатора Банкрута - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича виконати до 18 січня 2011 року вимоги п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області по цій справі від 18 серпня 2010 року, якою зобов'язано ліквідатора відповідно до статей 25-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру банкрута, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що від ліквідатора Банкрута Янчука О.М. до господарського суду Київської області не надходило протягом всього періоду виконання ним обов'язків ліквідатора Банкрута жодного місячного звіту про хід ліквідаційної процедури, про дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, в тому числі в період з листопада 2011 року по 18 січня 2012 року. Єдиний звіт про хід ліквідаційної процедури Банкрута надійшов від ліквідатора 26 червня 2012 року, після призначення до розгляду скарги на його дії у справі.

Суд дійшов висновку про те, що такі дії ліквідатора Банкрута Янчука О.М. є неналежним виконанням ліквідатором своїх обов'язків у справі, в зв'язку з чим, керуючись ч.ч. 12, 13 ст. 30 Закону про банкрутство, п. 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 01 листопада 2011 року, п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області по цій справі від 18 серпня 2010 року, суд дійшов висновку про усунення арбітражного керуючого Янчука О.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора Банкрута та про припинення повноважень Янчука О.М. як ліквідатора Банкрута у цій справі, та про задоволення вимоги п. 1 прохальної частини Скарги Заявника 4 на дії ліквідатора б/№, б/дати щодо припинення повноважень ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Янчука О.М. у цій справі про банкрутство.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги п. 2 прохальної частини Скарги Заявника 4 на дії ліквідатора б/№, б/дати щодо винесення подання на адресу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого Янчука О.М., в зв'язку з тим, що копія цієї ухвали направляється зазначеному органу.

Судом встановлено, що від Заявника 4 надійшло клопотання б/№, б/дати про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегерю А.В. та від арбітражного керуючого Мегері А.В. надійшла заява б/№, б/дати щодо призначення його в якості ліквідатора у справі.

Частиною 2 п.п. 11.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" роз'яснено, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури, призначає ліквідатора. При призначенні ліквідатора суду слід враховувати ті ж обставини, що й при призначенні розпорядника майна.

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Положеннями ч. 1-3 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Судом встановлено, що станом на поточну дату жодних заяв стосовно призначення інших арбітражних керуючих ліквідатором Банкрута у справі не надходило, конкуренція кандидатур арбітражних керуючих щодо призначення ліквідатором у справі, відсутня.

Дослідивши клопотання Заявника 4 про призначення розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»Мегерю Артура Валерійовича та заяву арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича щодо призначення його у якості ліквідатора боржника у цій справі з долученим ним документами, суд дійшов висновку про те, що арбітражний керуючий Мегеря Артур Валерійович відповідає встановленим вимогам до ліквідатора/розпорядника майна, має ліцензію на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_5 від 19 травня 2009 року, вищу юридичну освіту (копією диплому серії КВ № 35226650 від 30 червня 2008 року), що підтверджено документально, має досвід роботи арбітражним керуючим та може бути призначений ліквідатором у справі про банкрутство. Як зазначено, жодних інших заяв, клопотань стосовно призначення інших кандидатур ліквідатором Банкрута, до суду не надходили.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку призначити арбітражного керуючого Мегерю Артура Валерійовича ліквідатором Банкрута у цій справі та клопотання Заявника 4 щодо призначення арбітражного керуючого Мегері А.М. б№, б/дати, задовольнити.

Таким чином, вимоги заявників у справі, від яких надійшли заяви з вимогами до Банкрута, розглянуті судом по суті. Заслухавши присутніх представників Заявників, ліквідатора Банкрута, суд дійшов висновку, що наявних в справі документів достатньо для прийняття рішення у даних судових засіданнях щодо розгляду заяв з вимогами до Банкрута Заявників 1-6, щодо Скарги Заявника 4 на дії ліквідатора.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 12, 13, 22, 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 32-36, 43, 49, 53, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд -

УХВАЛИВ:

1. Продовжити встановлений строк проведення ліквідаційної процедури Банкрута у п. 4 резолютивної частини Постанови господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року ще на один місяць від вже продовженого строку до 18 серпня 2012 року;

2. Призначити судове засідання для розгляду звіту ліквідатора Банкрута на 13 серпня 2012 року в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, зал судових засідань № 2) на 16 год. 00 хв.

Зобов'язати учасників провадження на призначене судове засідання надати суду оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи:

- Звіти у повному обсязі про незалежно оцінку майна Банкрута щодо всього майна Банкрута;

- Актів прийому-передачі майна Банкрута покупцям, яке виступило предметом договорів купівлі-продажу, на підставі яких здійснювався їх продаж третім особам.

3. Визнати вимоги кредиторів Банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359, місцезнаходження: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121, в наступному складі та обсязі:

- товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК", ідентифікаційний код юридичної особи: 35379441, місцезнаходження: (за заявою Заявника: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В); 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121 (згідно даних з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців («ЄДР»)): 2 400 000,00 грн. (два мільйони чотириста тисяч грн. 00 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. (сто двадцять п'ять грн. 00 коп.), -1 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 1 -відмовити;

-товариства з обмеженою відповідальністю "СІНДІ", ідентифікаційний код юридичної особи: 24572250, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В: 6 166 000,00 грн. (шість мільйонів сто шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.), -4 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. (сто двадцять п'ять грн. 00 коп.), -1 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 2 -відмовити;

-приватне підприємство "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС", ідентифікаційний код юридичної особи: 35981797, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В, - 4 858 500,00 грн. (чотири мільйони вісімсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), - 4 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. (сто двадцять п'ять грн. 00 коп.), -1 черга вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 3 -відмовити;

-ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", ідентифікаційний код юридичної особи: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5:

- за договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить: 1 243 544,95 Євро (один мільйон двісті сорок три тисячі п'ятсот сорок чотири грн. 95 коп.) (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України становить 12 587 037,63 грн. (10,1219 грн. за 1 Євро) / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 12 401 873,79 грн.) та 682 832,39 грн. (шістсот вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві грн. 39 коп.), що підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів;

- що випливають з договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та договору поруки від 29 липня 2008 року: 88 527 153,99 грн. (вісімдесят вісім мільйонів п'ятсот двадцять сім тисяч сто п'ятдесят три грн. 99 коп.), 1 546 555,55 дол. США (один мільйон п'ятсот сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять дол. США 55 центів) (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.8973 грн. за 1 дол. США) становить 12 213 613,14 грн. / що станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.9925 грн. за 1 дол. США) становить 12 360 845,23 грн.) та 409 076,39 Євро (чотириста дев'ять тисяч сімдесят шість Євро 39 Євроцентів) (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (10.1219 грн. за 1 Євро) становить 4 140 630,31 грн. / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 4 079 718,83 грн., що підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута;

Стягнути з Банкрута на користь Заявника 4 - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", ідентифікаційний код юридичної особи: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5, - 141,90 грн. (сто сорок одна грн. 90 коп.) судових витрат, що підлягають задоволенню у 1 чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута;

в іншій частині вимог Заявника 4, викладених в заяві №31/2-9748 від 28 вересня 2010 року, -відмовити.

-товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАСТ КО, ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи: 16472103, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В (згідно даних заяви); 01032, м. Київ, вул. Либідська, буд. 1-А (згідно відомостей ЄДР): 87 800,00 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот грн. 00 коп.), -четверта черга задоволення вимог Банкрута; стягнути з Банкрута на користь Заявника 5 - товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАСТ КО, ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи: 16472103, 125,00 грн. (сто двадцять п'ять грн. 00 коп.) судових витрат, що підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів Банкрута;

в іншій частині вимог Заявника 5 - товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАСТ КО, ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи: 16472103, викладених у заяві б/№, б/дати, - відмовити.

-Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області, ідентифікаційний код юридичної особи: 19422318, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2: 18 654,66 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн. 66 коп.) заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута та 364,34 грн. (триста шістдесят чотири грн. 34 коп.) штрафу, що підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.

Стягнути з Банкрута в доход Державного бюджету України 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) державного мита, які підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

4. Задовольнити скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК»на дії ліквідатора -арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича б/№, б/дати щодо припинення повноважень ліквідатора у цій справі про банкрутство в частині п. 1 прохальної частини, в іншій частині скарги, - відмовити у задоволенні; усунути арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича від виконання ним обов'язків ліквідатора Банкрута -товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359 та припинити його повноваження ліквідатора Банкрута у справі Б22/144-10/8;

5. Задовольнити клопотання ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК»б/№, б/дати щодо призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича. Задовольнити заяву арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича щодо призначення ліквідатором Банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359 у справі Б22/144-10/8.

6. Призначити ліквідатором Банкрута у справі Б22/144-10/8 -товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359, арбітражного керуючого Мегерю Артура Валерійовича, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_5 виданої 19 травня 2009 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_8, місце проживання: АДРЕСА_1.

7. Арбітражному керуючому Янчуку О.М. передати всі наявні документи по справі ліквідатору Банкрута Мегері А.В. Ліквідатору Мегері А.В. прийняти документи по справі від арбітражного керуючого Янчука О.М.

8. Зобов'язати ліквідатора Банкрута - арбітражного керуючого Мегерю А.В. до 13 серпня 2012 року виконати вимоги п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області у цій справі від 18 серпня 2010 року, в невиконаній частині.

9. Копію ухвали надіслати: Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, кб. 2); Банкруту (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121), товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В; 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121); товариству з обмеженою відповідальністю «СІНДІ»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В); приватному підприємству «БЕСТМЕНТ-СЕРВІС»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В); публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк»(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5); Бориспільській ОДПІ в Київській області, (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2); товариству з обмеженою відповідальністю «Інтертраст Ко, ЛТД»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В; 01032, м. Київ, вул. Либідська, буд. 1-А); арбітражному керуючому Янчуку О.М. (АДРЕСА_4; АДРЕСА_3); ліквідатору Банкрута Мегері А.В. (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2); ТОВ "БК "Висотмістобуд ЛТД" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, оф. 1); ТОВ "Газ буд інвест"(08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Червоноармійська, буд. 51).

Суддя Скутельник П.Ф.