Рішення № 25127833, 02.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/5206-2012 02.07.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"

до Приватного акціонерного товариства «Грінко»

про стягнення 45 993,43 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: Ліпкова Ю.В.

від відповідача: Кузуб С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" звернулос з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Грінко» 45 993,43 грн. на підставі договору про сервісно-технічне обслуговування № С000000844 від 16.05.2011 року, з яких 7 970,47 грн. -сума основного боргу, 37 780,03 грн. - пеня, 87, 67 грн. -інфляційні втрати, 155,26 грн. -3 проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. порушено провадження у справі №5011-70/5206-2012 та призначено розгляд справи на 21.05.12 р.

21.05.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 7 970,47 грн. основного боргу, 29 331,33 грн. -неустойки (штрафу), 87,67 грн. -інфляційних втрат, 155,26 грн. -3 % річних.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим, приймає її до розгляду.

21.05.2012р. розгляд справи відкладався на 21.06.2012р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

21.06.2012р. у судове засідання з'явилися представники сторін. Представником відповідача подано відзив на позов, в якому, відповідач проти позову заперечив та зазначив, що відповідач не надав позивачу жодної заявки на виконання комплексу робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля. Довіреність, яка видана Приватним акціонерним товариством «Грінко»оформлена в супереч вимогам чинного законодавства, а позивач, в свою чергу, не мав права відпускати товарно-матеріальні цінності за відповідною довіреністю.

У судовому засіданні 21.06.2012 р. судом оголошувалась перерва до 02.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

26.06.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення на відзив, в якому зазначає, що відсутність заявки не звільняє виконавця від обов'язку виконання комплексу робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля. Крім того, зазначив, що у позивача не має підстав вважати, що надана йому довіреність на отримання матеріальних цінностей не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить всі необхідні дані для отримання цінностей, оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства, підписана та скріплена печаткою Приватного акціонерного товариства «Грінко».

02.07.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" та Приватним акціонерним товариством «Грінко»укладено договір про сервісно-технічне обслуговування №С000000844 від 16.05.2011р. (далі-Договір), умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виконувати комплекс робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів відповідача, вказаних в додатку №1 до даного договору, згідно заявок відповідача, а відповідач зобов'язується приймати і своєчасно сплачувати роботи на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно п.2.4. Договору відповідач передає автомобіль позивачу для проведення робіт за актом прийому-передачі. При цьому передача автомобіля здійснюється виключно при пред'явленні документа, що засвідчує особу відповідача (паспорт або посвідчення водія для фізичних осіб і довіреність для представників юридичних осіб).

Відповідно до п.3.3. Договору правовим документом, що підтверджує виконання робіт належним чином і підставою для взаєморозрахунків, є підписаний сторонами наряд-замовлення, який має силу акту прийому-передачі робіт (акт виконаних робіт).

Пунктом 4.0 Договору встановлено, що загальна сума договору становить сукупність вартості робіт, виконаних позивачем за умовами цього договору.

Згідно п. 4.2. Договору відповідач сплачує 100% вартості робіт, визначених в наряді-замовленні (акті виконаних робіт), протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.4. Договору оплата здійснюється по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

У п. 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт по договору, він зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф) у розмірі 2 (два) % від простроченої суми вартості робіт за кожний день такого прострочення.

Згідно п. 10.6 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє в частині прийняття позивачем заявок на виконання робіт до 31.12.2011 р.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено наряд-замовлення №С300176691/СН00140022 від 05.08.2011 р., згідно якого позивач надав послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів відповідача на суму 7 970,47 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач наданих послуг не оплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором про сервісно-технічне обслуговування №С000000844 від 16.05.2011 р., у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість у розмірі 7 970,47 грн. грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 29 331,33 грн. -неустойки (штрафу), 87,67 грн. -інфляційних втрат та 155,26 грн. -3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про сервісно-технічне обслуговування №С000000844 від 16.05.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору надав послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля відповідача на суму 7 970,47 грн., що підтверджується нарядом-замовленням №С300176691/СН00140022 від 05.08.2011 р., підписаним ОСОБА_3 на підставі довіреності АА № 833289 від 03.08.11.

Оскільки наряд-замовлення №С300176691/СН00140022 від 05.08.2011 р., в силу п. п.3.3 Договору, має силу акту прийому-передачі робіт (акту виконаних робіт) суд приходить до висновку, про те, що на підставі п. 4.2 Договору, відповідач повинен був протягом 10 банківських днів з моменту підписання наряду-замовлення №С300176691/СН00140022 від 05.08.2011 р., сплатити 100 % вартості робіт, що складає 7 970,47 грн.

Посилання представника відповідача на відсутність заявки Замовника на відповідний комплекс робіт по ремонту транспортного засобу, як на підставу звільнення відповідача від обов'язку оплати за Договором суд не приймає до уваги, оскільки як вбачається з наряду-замовлення №С300176691/СН00140022 від 05.08.2011 р., останній містить посилання на заявку № С3001/6691. Крім того, як вбачається з п.6 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Мінтрансу від 11.11.02 № 792, надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів може здійснюватися за зверненням Замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації заявок. Таким чином, законодавство допускає надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів за зверненням Замовника без оформлення попередньої заявки.

За таких підстав суд приходить до висновку, про те, що станом на час вирішення спору відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 7 970,47 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи положення п. 4.2. Договору, оскільки нарад-замовлення виконаних робіт підписано 05.08.2011 р., відповідач визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 20.08.2011 р.

Щодо посилання відповідача на те, що довіреність серії ААВ №833289 від 03.08.2011 р., яка видана Приватним акціонерним товариством «Грінко», оформлена в супереч вимогам чинного законодавства, а позивач, в свою чергу, не мав права відпускати цінності за відповідною довіреністю суд відзначає наступне.

Згідно п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтеромцентралізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Відповідно до п. 7 вищевказаної Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Згідно п.12 вищевказаної Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

З наданої позивачем довіреності серії ААВ №833289 від 03.08.2011 р. вбачається, що вказаною довіреністю уповноважено особу ОСОБА_3 на отримання цінностей - ремонт автомобіля державний номер НОМЕР_1, в довіреності вказано номер та серія паспорту, що засвідчує особу, зразок підпису уповноваженої особи, підпис керівника підприємства та печатка Приватного акціонерного товариства «Грінко». Зазначена і дата видачі довіреності.

За таких обставин, враховуючи, що довіреність відповідає всім вимога законодавства, у позивача були відсутні підстави не відпускати цінності з підстав визначених п.12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Посилання представника відповідача на те, що довіреність не зареєстрована в Журналі реєстрації довіреностей ПрАТ «Грінко»та підписана не головою правління Проценко Г.В., а іншою особою, у зв'язку з чим, не має юридичної сили, суд не приймає до уваги, оскільки на підтвердження факту підписання довіреності неуповноваженою особою відповідач жодних доказів не надав, вказана довіреність, не визнана судом недійсною, у зв'язку з чим, підстави вважати, що вказана довіреність не має юридичної сили, у суду відсутні. Той факт, що довіреність не зареєстрована в Журналі реєстрації довіреностей ПрАТ «Грінко»свідчить про порушення відповідачем порядку реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей та не спростовує факту видачі такої довіреності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором про сервісно-технічне обслуговування №С000000844 від 16.05.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про сервісно-технічне обслуговування №С000000844 від 16.05.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 7 970,47 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 29 331,33 грн. -неустойки з 20.08.2011 р. по 20.02.2012 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з п. 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт по договору, він зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф) у розмірі 2 (два) % від простроченої суми вартості робіт за кожний день такого прострочення.

З огляду на те, що неустойка, передачена п.7.2 Договору, визначена саме за порушення грошового зобов'язання, а її обчислення встановлено у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожень день прострочення виконання, суд, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що за своєю правовою природою, вказана в п. 7.2 Договору неустойка є не штрафом, а пенею.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивач просить стягнути неустойку (штраф) за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, однак фактично заявлена сума є пенею, враховуючи, що пеня є різновидом неустойки, то суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення неустойки в сумі 622,79 грн., розрахованої за відповідний період прострочення з 20.08.2011 р. по 19.02.2012 р., у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та за період не більше 6 місяців.

Щодо стягнення 87,67 грн. -інфляційних втрат, 155,26 грн. -3 % річних., то суд задовольняє зазначену вимогу з огляду на наступне.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми інфляційних втрат та 3 % річних, наданим позивачем за період з 20.08.2011 р. по 20.02.2012 р., і вважає його обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 31,50 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн., однак сплатив -1 641,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Грінко» (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 94-А, код 33785141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (04655, м. Київ, Московський проспект, буд. 28, код 30223848) 7 970 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 47 коп. основного боргу, 622 (шістсот двадцять дві) грн. 79 коп. неустойки, 87 (вісімдесят сім) грн. 67 коп. -інфляційних втрат, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп. -3 % річних та 378 (триста сімдесят вісім) грн. 80 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (04655, м. Київ, Московський проспект, буд. 28, код 30223848) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 07.07.2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Капцова Т.П.