Рішення № 25127459, 03.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 липня 2012 р. Справа 14/46/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; 21001, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення кредитної заборгованості в сумі 60377,50 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 13-11-4179 від 19.03.2012 р., паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 16.02.2004 р.;

відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 26.04.2002 р.,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 60377,50 грн. заборгованості згідно кредитного договору №194/КЛ/2008/ЦВ-980 від 09.09.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 травня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/46/2012/5003 та призначено до розгляду на 14.06.2012 року.

14.06.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 03.07.2012 р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподання останнім витребовуваних документів.

25.06.2012 р. представником позивача до суду подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 25.06.2012 року (вх. №08-46/7310/12 від 25.06.2012 року), в якій останній зменшив ціну позову на 3219 грн. 50 коп. заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку з перерахунком пені, відтак просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 57158 грн.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

На визначену дату (03.07.2012 р.) в судове засідання з"явився представник позивача та відповідача.

В судовому засіданні (03.07.2012 року) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до суду подана заява від 03.07.2012 року (вх. № 08-46/7652/12 від 03.07.2012 року), в якій останній зазначив про визнання заявленої публічним акціонерним товариством комерційним банком "Надра" заборгованості згідно договору кредитної лінії №194/КЛ/2008/ЦВ-980 від 09.09.2008р. у повному обсязі в сумі 57158 грн.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 57158 грн. заборгованості за договором кредитної лінії №194/КЛ/2008/ЦВ-980 від 09.09.2008р., суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 57158 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі відділення філії ВАТ КБ "Надра" Вінницького регіонального управління, правонаступником усіх прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра"(Банк), що стверджується статутом позивача, та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії №194/КЛ/2008/ЦВ-980 (а.с. 7).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію в сумі 35000 грн. терміном на 24 місяці з 09 вересня 2008 р. по 09 вересня 2010 р.

Кредит надається позичальнику з відповідною сплатою 21,9 % (двадцять один цілих дев'ять десятих) відсотків річних (п. 1.2 Договору).

Ціль кредитування - поповнення оборотних коштів (п. 1.3 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору в забезпечення зобов'язань по Договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв'язку з порушенням умов Договору, позичальник передає у заставу холодильне обладнання в кількості двох одиниць, а саме холодильні установки ТЕСМО-М №187-05 та ТЕСМО-М №139-05 (ОВМ-2000) заставною вартістю 91747 грн.

Відповідно до п. 3.2.2.1 Договору за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 21,9 % річних (із розрахунку 360 днів на рік).

Згідно із п. 5.1.3. Договору позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строк до 09.09.2010 р., а також сплатити можливу пеню та штрафні санкції, відшкодувати завдані банку збитки.

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно із п. 8.2 Договору за порушення позичальником строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня.

За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф в розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення (п. 8.3 Договору).

Остання сплата позичальником платежу по кредиту була проведена 14 серпня 2009 року в сумі 100 грн. 00 коп. З вересня 2009 року позичальник взагалі не проводив будь-яких проплат.

23.02.2009 р., 24.06.2009 р., 05.05.2010 р., 03.04.2012 р. відповідачу були направлені претензії (вимоги) з проханням погасити кредитну заборгованість, але по сьогоднішній день вимоги залишились невиконаними (а.с 9-15).

На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в сумі 27800 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №572 від 09.09.2008 р., №599 від 02.10.2008 р. (а.с. 8).

Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті відсотків за користування ним виконав частково і станом на 10 травня 2012 року, враховуючи заяву зменшення позовних вимог №б/н (вх. №08-46/7310/12 від 25.06.2012 року) заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед позивачем становить 57158 грн., з яких:

27565 грн. 51 коп.- заборгованість по кредиту;

19453 грн. 96 коп.- відсотки за користування кредитом;

2350 грн. 97 коп.- штраф;

2136 грн. 33 коп.- пеня за порушення строку сплати процентів;

1499 грн. 42 коп.- пеня за порушення строку сплати кредиту;

2434 грн. 03 коп.- сума інфляції нарахована на тіло кредиту;

1717 грн. 78 коп.- сума інфляції нарахована на відсотки.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 27565 грн. 51 коп. заборгованості за кредитом, 19453 грн. 96 коп. відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1499 грн. 42 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2136 грн. 33 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 2350 грн. 97 коп. штрафу, 2434 грн. 03 коп. інфляційних втрат нарахованих на тіло кредиту, 1717 грн. 78 коп. інфляційних втрат нарахованих на відсотки за користування кредитом, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов"язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов"язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно із п. 8.2 Договору за порушення позичальником строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня.

За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф в розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення (п. 8.3 Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасне погашення відсотків, штрафу, інфляційних втрат нарахованих на тіло кредиту, інфляційних втрат нарахованих на відсотки за користування кредитом є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, штрафу, інфляційних втрат не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код. НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 27565 грн. 51 коп. (двадцять сім тисяч п'ятдесят одну копійку) заборгованості за кредитом, 19453 грн. 96 коп. (дев"ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три гривні дев'яносто шість копійок) відсотків за користування кредитом, 1499 грн. 42 коп. (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять гривень сорок дві копійки) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2136 грн. 33 коп. (дві тисячі сто тридцять шість гривень тридцять три копійки) пені за несвоєчасне погашення відсотків, 2350 грн. 97 коп. (дві тисячі триста п'ятдесят гривень дев'яносто сім копійок) штрафу, 2434 грн. 03 коп. (дві тисячі чотириста тридцять чотири гривні три копійки) інфляційних втрат нарахованих на тіло кредиту, 1717 грн. 78 коп. (одну тисячу сімсот сімнадцять гривень сімдесят вісім копійок) інфляційних втрат нарахованих на відсотки за користування кредитом, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи