Ухвала суду № 25127216, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-25619/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Свердловантрацит» та Державної податкової інспекції в м.Свердлвську Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009р.

у справі №2а-5400/08

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»(надалі -ДП «Свердловантрацит»)

до Державної податкової інспекції в м.Свердлвську Луганської області (надалі -ДПІ в м.Свердлвську Луганської області)

за участю прокуратури Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення -рішення ДПІ в м.Свердлвську Луганської області від 26.12.2007р. №0000551640/3.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2008р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позовні вимги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Свердлвську Луганської області від 26.12.2007р. №0000551640/3 в частині визнання штрафних санкції у розмірі 10863236,00грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь ДП «Свердловантрацит»судовий збір у розмірі 02,00грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ДП «Свердловантрацит»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р. та постановити нову -про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ДПІ в м.Свердлвську Луганської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р. та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2008р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім цього, відповідачем було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції в м.Свердлвську Луганської області її правонаступником Державною податковою інспекцією в м.Свердлвську Луганської області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ в м.Свердлвську Луганської області була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 04.01.2005р. по 14.11.2006р., за результатами якої складено акт №446-15-10-32355669 від 24.05.2007р. та прийняті податкові повідомлення-рішення, на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи судове рішення першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.3 ст.9 даного Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням -рішенням відповідачем застосовані штрафні санкції, у тому числі при сплаті позивачем податкових зобов'язань згідно постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002р. за реалізоване вугілля.

Пунктом 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №892»Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості»встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені у поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передую місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі «Призначення платежу»платник податків робить такий запис: «Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270». Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: «Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270».

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог п.п.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами». Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Наведеною постановою платники податку зобов'язані були забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки спірними платіжними дорученнями позивачем було здійснено сплату податку на додану вартість за поточний місяць згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. №270, то податковий орган не мав права самостійно змінювати «призначення платежу»та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції у тому числі при подачі позивачем 24.11.2006р. уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №№25820, 25826, 25827, 25828, 25829, 25830, 25831, 25832, 25833, 25834, 25835, 25836, 25837, 25838, 25839, якими було зменшено суму, що підлягає сплати до бюджету.

За правилами п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, уточненою декларацією платник податку збільшує або зменшує податкові зобов'язання безпосередньо за певний податковий період.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що у п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»мова йде про сплату боргу. Джерела самостійної сплати податкового зобов'язання або сплати податкового боргу визначені у п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 цього Закону, до переліку яких не входить подання уточнюючого розрахунку, яким зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкції при подачі уточнюючих розрахунків суд вважає безпідставним.

Також, спірним податковим повідомленням -рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції при сплаті ним суми заборгованості з податку на додану вартість згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006р. №705, яким затверджений Порядок перерахування у 2006р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення.

Враховуючи, що ч.2 п.1 Порядку передбачає погашення податкової заборгованості яка утворилась станом на 01.07.2005р., суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано вважає, що відповідачем правомірно було направлено сплачені ДП «Свердловантрацит»грошові кошти 29.09.2006р. в чухонок погашення податкового боргу за деклараціями №5777 від 20.04.2005р., №10592 від 20.05.2005р., №12351 від 21.06.2005р. та обґрунтовано нараховані штрафні санкції за цей період.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сума 114620,18грн. від 31.08.2006р., сума 5455,73грн. від 11.09.2006р. надійшли до бюджету внаслідок реалізації майна позивача, яке знаходилося у податковій заставі. За таких обставин, слід вважати що податковий орган правомірно направив ці кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість та нарахував штрафні санкції за цей період.

Як свідчать платіжні доручення №9860 від 09.10.2006р., №1184 від 31.01.2007р., №385, позивачем було сплачено недоїмку з податку на додану вартість, тому колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що відповідач правомірно направив спірні суми в рахунок погашення податкового зобов'язання у порядку календарної черговості його виникнення, та застосував штрафні санкції і цій частині.

Таким чином, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання Державної податкової інспекції в м.Свердлвську Луганської області задовольнити.

Замінити Державну податкову інспекцію в м.Свердлвську Луганської області на її процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію в м.Свердлвську Луганської області Державної податкової служби.

Касаційні скарги: Державного підприємства «Свердловантрацит» та Державної податкової інспекції в м.Свердлвську Луганської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009р. -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

_______ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак