Постанова № 25127179, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/9267/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Федоров М.О.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс»(далі -Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а-16753/09/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства -Мегединюка І.В.,

ДПІ -Кеміня В.В., Столярця С.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2009 № 0002122310/1.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції з посиланням на підпункт 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виходили з того, що оскільки основна сума боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті не впливає на об'єкт оподаткування податку на прибуток, то і курсова різниця на заборгованість по такому кредиту також не підлягає врахуванню при визначенні валових витрат.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безпідставне поширення судами приписів підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 названого Закону на спірні правовідносини, який визначає податковий облік залучення та повернення фінансових кредитів, тоді як збиток платника, отриманий внаслідок зміни курсових різниць на час здійснення перерахунку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, підлягає включенню до валових витрат платника в порядку підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що фактичною підставою для визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16 773 057,10 грн. (у тому числі 9 699 742 грн. за основним платежем та 7 073 315,10 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 17.08.2009 № 177/23-50/35704808, про завищення позивачем валових витрат на суму 38 632 299 грн. внаслідок віднесення до їх складу збитку від курсових різниць на суму нарахованих відсотків за позиками в іноземній валюті, отриманих від нерезидента, без врахування обмежень, установлених підпунктом 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порядок відображення в податковому обліку курсових різниць по кредитах в іноземній валюті регулюється підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону.

Згідно з абзацами першим, третім цієї норми балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Таким чином, непогашена сума фінансового кредиту є заборгованістю в іноземній валюті, що підлягає перерахунку в порядку наведених норм Закону. Курсова ж різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому у складі валових витрат чи валових доходів платника підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості і балансової вартості на кінець звітного періоду в залежності від того, яка із цих вартостей є більшою.

Сума ж процентів, нарахованих на основну суму кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду, є поряд з такою основною сумою кредиту заборгованістю в іноземній валюті у розумінні підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи, що за правилами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 цього Закону проценти відносяться до валових витрат за датою їх нарахування, то по нарахованим, але не виплачених процентам розраховуються курсові різниці, що підлягають включенню до валових витрат платника або його валових доходів відповідно.

При цьому слід зазначити про безпідставне посилання ДПІ на обмеження, встановлені підпунктом 5.5.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позаяк вказані обмеження поширюються на віднесення до складу валових витрат саме витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами, отриманими від нерезидентів, а не витрат від курсової різниці під час перерахунку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, до складу якої включаються і невиплачені проценти.

Таким чином, Товариство цілком обгрунтовано включило до валових витрат збиток, отриманий внаслідок зміни валютного курсу на час перерахунку балансової вартості заборгованості перед нерезидентом зі сплати процентів за користування позикою, що свідчить про безпідставне нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції та задовольнити позов.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником -державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити державну податкову інспекції у Святошинському районі м. Києва її правонаступником - державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс»задовольнити.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2а-16753/09/2670 скасувати.

4. Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2009 № 0002122310/1.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак М.О. Федоров