Ухвала суду № 25127178, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/35026/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»(далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2010

у справі № 2-а-1502/09/1870

за позовом Товариства

до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -Шосткінська МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання чинним договору та визнання неправомірними висновків перевірки.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача -Кеміня В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальших уточнень до нього) подано про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.02.2009 № 0000012330/0 та № 0000022330/0, від 24.03.2009 № 0000012330/1 та № 0000022330/1, від 26.03.2009 № 0000032330/0 та № 0000042330/0; визнання безпідставними висновків Шосткінської МДПІ, викладених в актах перевірки від 06.02.2009 № 116/2300/30084081 та від 13.03.2009 № 257/2300/30084081.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.02.2009 № 0000012330/0 та № 0000022330/0 та від 26.03.2009 № 0000032330/0 та № 0000042330/0 з мотивів правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг; в решті позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог; у позові відмовлено повністю. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність доказів реального виконання спірних операцій виключає правомірність формування Товариством даних податкового обліку за цими операціями.

За наслідками перегляду цих рішень в касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2011 зазначену постанову суду апеляційної інстанції було скасовано, а рішення Сумського окружного адміністративного суду -залишено в силі як скасовану помилково.

Постановою Верховного Суду України названу ухвалу касаційного суду скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з посиланням на те, що первинні документи, складені від імені постачальників невстановленими особами, не можуть бути підставою для податкового обліку платника.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність відсутність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення Шосткінською МДПІ планової та позапланової перевірок Товариства, оформлених актами від 13.03.2009 № 257/2300/30084081 та від 06.02.2009 № 116/2300/30084081, якими було охоплено податкові періоди з 01.10.2005 по 30.09.2008, контролюючим органом було донараховано позивачеві, зокрема:

податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12 243 432 грн. (у тому числі 8 162 288 грн. за основним платежем та 4 081 144 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2009 № 0000022330/0;

податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22 991 592 грн. (у тому числі 11 495 796 грн. за основним платежем та 11 495 796 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2009 № 0000012330/0;

податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 601 412 грн. (у тому числі 3 067 608 грн. за основним платежем та 1 533 804 грн. за штрафними санкціями) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000042330/0;

податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7 019 119 грн. (у тому числі 3 799 263 грн. за основним платежем та 3 219 856 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2009 № 0000032330/0.

Підставою для прийняття названих актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання паливно-мастильних матеріалів, маркетингових послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Фенстер-Омега»та у товариства з обмеженою відповідальністю «Любомир-1», які не були опосередковані дійсним рухом активів, а лише створювали імітацію поставки товарів та послуг виключно з метою отримання податкової економії. При цьому Шосткінська МДПІ посилалася на: відсутність документів, які б підтверджували транспортування та зберігання спірних товарів; фіктивний характер діяльності контрагентів позивача (їх відсутність за місцезнаходженням, та проведення реєстрації на підставних осіб, які заперечують свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності). Наведені обставини були покладені в основу висновку податкового органу і про нікчемність угод, укладенням яких опосередковувалися спірні операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що правоутворюючим фактом, з якими чинне законодавство пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг).

У розглядуваній справі попередні судові інстанції дійшли різних висновків щодо фактичного виконання спірних операцій з поставки позивачеві паливно-мастильних матеріалів та маркетингових послуг. Так, суд першої інстанції як на мотив для часткового задоволення позову послався на наявні у матеріалах справи копії податкових та видаткових накладних, договорів, платіжних доручень, які, за висновком суду, є належним підтвердженням реальності виконання спірних операцій.

Втім оскільки зазначені звітні документи містять недостовірні відомості щодо особи, уповноваженої платником податку (постачальником) здійснювати поставку товарів (послуг), слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що самі по собі такі документи не можуть засвідчувати факт поставки. Так само і власне сплата грошових коштів платником за відсутності факту придбання товарів (послуг) не може бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Однак у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат та на формування податкового кредиту. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

А відтак під час здійснення кваліфікації юридичних фактів, які породжують податкову вигоду платника, суди не повинні обмежуватися виключно формальними умовами, а мають оцінити усю сукупність обставин щодо фактичного виконання спірних операцій з поставки товарів і послуг позивачеві з урахуванням їх змісту, надати оцінку дійсним правовідносинам учасників поставки. Так, судам необхідно було витребувати та дослідити докази на підтвердження транспортування спірного товару (у разі, якщо зміст операції з поставки передбачає таке транспортування), зберігання такого товару у відповідній кількості, подальше використання придбаного товару платником у власній господарській діяльності. При цьому слід звернути увагу судів на те, що в окремих випадках у разі придбання платником товару у транзитних операціях з метою подальшого продажу іншим особам фізичний рух товару від продавця до покупця не є обов'язковим; в такому разі необхідно перевірити факт зберігання товару та його подальшої передачі покупцеві.

Не було досліджено судами і факт виконання спірних маркетингових послуг, наявність ділової мети у позивача під час придбання цих послуг, можливість використання результатів цих послуг у господарській діяльності Товариства.

Допущене судами порушення вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженого тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, унеможливлює перевірку касаційним судом правильності висновків попередніх інстанцій по суті спору. Оскільки передбачені чинним процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права Вищому адміністративному суду України встановлювати обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, то ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, дослідити усе коло обставин щодо дійсного виконання спірних операцій з поставки, витребувавши у сторін додаткові докази, та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Шосткінську МДПІ її правонаступником -Шосткінською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Шосткінську міжрайонноу державну податкову інспекцію її правонаступником - Шосткінською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» задовольнити частково.

3. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2010 у справі № 2-а-1502/09/1870 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович