Ухвала суду № 25127175, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-54668/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

у справі №7/344

за позовом дочірнього підприємства «Ф.Формула»(надалі -ДП «Ф.Формула»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Святошинському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

встановив:

У травня 2008р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва №0002512310/0 від 26.10.2007р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.09.2008р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.10.2007р. №0002512310/0 ДПІ в Святошинському районі м.Києва. Судові витрати в сумі 3,40грн. присуджено на користь ДП «Ф.Формула»за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Святошинському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Святошинському районі м.Києва була здійснена перевірка ДП «Ф.Формула», за результатами якої було складено акт №204/23-20/32112642 від 18.10.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р.», в якому, на думку податкового органу, встановлено позивачем порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2007р. у розмірі 272160,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002512310/0 від 26.10.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408240,00грн., в т.ч. 272160,00грн. основний платіж та 136080,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.12.2006р. між ДП «Ф.Формула»та ТОВ «Пром-інвест технології»укладено договір №15/12-01 на придбання дубленого хромованого напівфабрикату BLUE»зі шкір ВРХ 1 ґатунку у кількості 40000кг за ціною 64,32 за 1 кг, без ПДВ.

На виконання договору ТОВ «Пром-інвест технології»відвантажено позивачу товар - дублений хромований напівфабрикат BLUE»зі шкір ВРХ 1 ґатунку, що підтверджується видатковими накладними №РН-20/02-3 від 20.02.2007р. на відпуск 16800кг шкур на загальну суму 1296691,2грн., в т.ч. ПДВ 216115,2грн., №РН-22/02-1 від 22.02.2007р. на відпуск 23200кг шкур на загальну суму 1790668,8грн., в т.ч. ПДВ 298444,8грн.

На підставі зазначеного ТОВ «Пром-інвест технології»видало позивачу податкові накладні №3 від 20.02.2007р. на загальну суму 1296691,2грн., в т.ч. ПДВ 216115,2грн.; №22/02-1 від 22.02.2007р. на загальну суму 1790668,8грн., в т.ч. ПДВ 298444,8грн., сума ПДВ по яких включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2007р.

В подальшому ДП «Ф.Формула»(комітент) укладено з ТОВ «Галан Груп»(комісіонер) договір комісії №19-02/к01 від 19.02.2007р., згідно якого комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію, яка належить комітенту з доставкою продукції на території України.

Згідно актів прийому-передачі від 20.02.2007р. та від 22.02.2007р. №2 товар - дублений хромований напівфабрикат BLUE»зі шкір ВРХ 1 ґатунку у кількості 40000кг на загальну суму 3119688,00грн. передано на реалізацію комісіонеру.

Разом з тим, податковий орган посилається на те, що згідно листа Держзовнішінформу №3721/08-07 від 09.10.2007р. щодо рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на хромований напівфабрикат BLUE»зі шкір великої рогатої худоби 1 ґатунку розміром більше 2,6кв.м, у 2007р. 1 ґатунок 25-30 доларів США/кв.м. тобто , звичайна ціна вказаного товару зі шкір великої рогатої худоби 1 ґатунку розміром більше 2,6м2 складає 30 доларів США/м2 та з врахуванням ваги шкіри згідно ГОСТУ 28425-90 на сировину шкіряну, складає 6,0 доларів США/кг, що у гривневому еквіваленті складає 30,3 грн./кг. При цьому фактична ціна придбання товару без ПДВ дочірнім підприємством «Ф.Формула»склала 64,32грн. за 1 кг, що перевищує звичайну ціну у 2,12 рази.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

Зважаючи не те, що лист Держзовнішінформу №3721/08-07 від 09.10.2007р., на який посилається податковий орган, як на доказ того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, відсутній в матеріалах справи, а також суди попередніх інстанції не зобов'язали ДПІ надати докази на обґрунтованість свої доводів і не витребували необхідних доказів з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування всіх обставин справи.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного суду України, яка в силу ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Викладене свідчить про порушення судами вимог ст.159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

___ Є.А. Усенко