Ухвала суду № 25127122, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К/9991/22151/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Степашко О.І., Федоров М.О.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2012 року

по справі №2а-10986/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлобалЛоджик Україна» (надалі -ТОВ «ГлобалЛоджик Україна»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

за участю Прокуратури Голосіївського району м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 15.03.2011р. №000332320, №0000322320.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.11.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2012р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 15.03.2011р. №000332320, №0000322320.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва здійснено документальну планову виїзну перевірку TOB «Глобал Лоджик Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 01.03.2011 року №121/1-23-20-34423473, в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.п.«д»п.6.5 ст.6, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на спірну суму; п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на спірну суму.

На підставі зазначеного акта відповідачем 15.03.2011р. були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №000332320, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.;

- №0000322320 згідно яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем були надіслані до ДПА у м. Києві первинна скарга №2868 від 21.03.2011р. та до ДПА України вторинна скарга №3206 від 19.05.2011р. Рішеннями суб'єктів владних повноважень, скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

TOB «Глобал Лоджик Україна»зареєстровано Голосіївською районною в м.Києві державною адміністрацією 05.07.2006р. Основними видами діяльності є, зокрема, розроблення стандартного програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення.

У період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р. TOB «Глобал Лоджик Україна»здійснювало надання послуг у сфері консультування з питань інформатизації відповідно до контракту №55-45/2007 від 31.08.2007р., укладеного з компанією «Бонус Технолоджі, Інк.»(США); контракту №20080204 від 04.02.2008р., (укладеного з компанією Software, ГГС»(США); контракту №20080110 від 01.10.2008р., укладеного з компанією Ltd»(Ізраїль), контракту №56-45/2007 від 01.07.2007р., укладеного з Компанією «Глобал Лоджик, Інк.»(США).

Судами попередніх інстанції було спростовано твердження відповідача про те, що послуги, які позивач надав за контрактами, носять загальний характер, не ідентифіковані відносно практичного застосування, не дають можливості визначити, які саме послуги надавались, відсутність таких послуг у переліку підпункту «д»п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому визначення місця поставки таких послуг здійснюється за загальними правилами і як наслідок позивачем занижено податкові зобов'язання.

Також суди зазначають, що послуги у сфері консультування з питань інформатизації позивач здійснював частково власними силами та із залученням суб'єктів підприємницької діяльності. Надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання послуг, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

В матеріалах справи є лист Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 25.08.2011р. №21-10/3850 станом на 15.08.2011р. інформація про представництва іноземних компаній з назвами «Бонус Технолоджі, Інк.»(TECHNOLOGY, INC.»), Software, LLC», «Глобал Лоджик Ізраїль LTD», «Глобал Лоджик, Інк..») в ЄДРПОУ не значиться.

Послуги у сфері консультування з питань інформатизації, що надавались позивачем нерезидентам полягали, зокрема, в аналізі потреб замовника, визначенні необхідної функціональності програмного забезпечення, обробці даних замовників за допомогою обчислювальних засобів, шляхом тестування і виявлення недоліків у програмному забезпеченні з відображенням результатів у спеціалізованих інформаційних системах замовника, наданні порад щодо усунення виявлених недоліків та шляхів вдосконалення програмного забезпечення. Послуги нерезидентам надавались через мережу Інтернет із використанням комп'ютерних систем.

Підрядники позивача передавали результати своєї роботи замовникам з використанням мережі Інтернет, як засобу доступу до комп'ютерних систем, що знаходяться на серверах замовників за межами території України, та здійснювали модифікацію певних масивів даних, параметрів роботи систем на стороні замовника, безпосередньо у програмному забезпеченні замовника, у режимі реального часу за рахунок систем електронного доступу. Для роботи з іноземними компаніями, позивач залучав підрядників - інженерів з комп'ютерних систем та інженерів-програмістів, з якими позивач укладав договори. Компанії «Бонус Технолоджі, Інк.», Software, LLC», «Глобаллоджик Ізраїль Ltd», «Глобал Лоджик, Інк.»забезпечували підрядникам позивача доступ до віддалених комп'ютерних серверів та програмного забезпечення кінцевих споживачів консультаційних послуг. Підрядники позивача в режимі реального часу тестували та аналізували програмне забезпечення, зокрема, з використанням мережі Інтернет на віддалених комп'ютерних серверах кінцевих споживачів послуг.

Послуги із надання доступу до мережі Інтернет, протягом періоду з 01.04.2008р. по 30.09.2010р., позивачу надавали: ЗАТ «ДАТАГРУП»згідно договорів №Х2/Т-276 від 01.02.2008р. та №ІНК.2508/2007 від 02.08.2007р.; ТОВ «СТМ Нетворкс», згідно договору про надання послуг №4-0408 від 01.04.2008р., договору на абонентське обслуговування №5-0408 від 01.04.2008р.; ТОВ «Дабл-Ю Нет»згідно договору про надання телекомунікаційних послуг №ВК-914-03/09 від 20.03.2009р.

TOB «Глобал Лоджик Україна»приймало та оплачувало послуги, надані його підрядниками, про що сторони підписували відповідні акти приймання наданих послуг.

Згідно з абз.4 п.п.«д»п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

В матеріалах справи є відповіді позивача на письмові запити ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №2690 від 08.02.2011р., №2725 від 16.02.2011р., №2727 від 17.02.2011р., в яких зазначається, що послуги, що надавались TOB «Глобал Лоджик Україна»нерезидентам, полягають у здійсненні консультаційної діяльності у сфері інформатизації.

Як зазначають суди, твердження відповідача, що до перевірки позивачем не надано первинних документів, відповідно до яких здійснювалось приймання-передача комп'ютерних програм та програмного забезпечення, є безпідставним, оскільки позивач, відповідно до Контрактів не отримував комп'ютерні програми та програмне забезпечення. Доступ позивача до таких програм здійснювався через мережу Інтернет. Згідно з Контрактами, позивач не ввозив в Україну комп'ютерні програми або програмне забезпечення, що підтверджується Технічними завданнями до Контрактів. В п.4.1 Технічних завдань до Контрактів зазначено, що програмне забезпечення позивачу не надавалось.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що при наданні послуг у сфері консультування з питань інформатизації покупцям - нерезидентам, TOB «Глобал Лоджик Україна»правомірно не оподатковувало зазначені послуги податком на додану вартість з урахуванням вимог п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»з відображенням в рядку 9.1 «Декларації з податку на додану вартість»(обсяг поставки послуг за межами митної території України або послуг, місце поставки яких визначено відповідно до п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» за межами митної території України).

Крім цього, судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем був задекларований податковий кредит по податку на додану вартість в спірній сумі за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р. Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту TOB «Глобал Лоджик Україна» за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р., встановлено його завищення за серпень 2009р. та зафіксовано порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

03.08.2009р. TOB «Глобал Лоджик Україна»ТОВ «С.Дж.Р.Груп»уклали договір б/н підряду на будівельно-оздоблювальні роботи. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписано податкові накладні №6149 від 07.08.2009р. на загальну суму 49280,00грн. (у т.ч. ПДВ 8213,33грн.) та №6150 від 07.08.2009р. на загальну суму 257516,00грн. (у т.ч. ПДВ 42919,32грн.).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п.7.4.1 п.7.4 зазначеної статті податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з вищевикладеним, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що позивачу видані належно оформлені податкові накладні TOB «С.Дж.Р.Груп». На момент виникнення правовідносин між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп», TOB «С.Дж.Р.Груп»знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстровано платником ПДВ. З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких відповідачем не спростовано. Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин вбачається, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих TOB «С.Дж.Р.Груп»податкових накладних, є правомірною підставою формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність обов'язкових реквізитів на первинних документах, вірно не було взято судами попередніх інстанції до уваги з огляду на те, що в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії податкових накладних №6149 та №6150 від 07.08.2009р., видаткової накладної №6149 від 07.08.2009р., підписані директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1, скріплені печаткою товариства та є такими, що відповідають вимогам законодавства.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп»проведено ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт згідно договору б/н підряду на будівельно оздоблювальні роботи від 03.08.2009р. Зазначені обставини свідчать про те, що волевиявлення позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги твердження відповідача, про те, що оскільки договір б/н підряду на будівельно-оздоблювальні роботи від 03.08.2009р., укладений між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп»є нікчемним, тому перевіркою не могли бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені вищевказаного підприємства і, як наслідок, суми податку на додану вартість, які TOB «Глобал Лоджик Україна»сплатило у зв'язку з виконанням TOB «С.Дж.Р.Груп»ремонтно-будівельних робіт у сумі 1996грн., не підлягають включенню до складу податкового кредиту, оскільки вони не підтверджені податковими накладними.

Здійснення господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на час здійснення господарських операцій із позивачем був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. В матеріалах справи є свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №158662, Довідкою АА №188317 з ЄДРПОУ, свідоцтво №100039671 про реєстрацію платника податку на додану вартість. ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було належним чином уповноважене на виконання ремонтно-будівельних робіт, оскільки мало чинну ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ №316541 від 04.06.2007р., видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Також, відповідач посилається на те, що старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010р. порушено кримінальну справу №69-107, відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом до суду не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб товариства.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. (К/9991/6340/12).

Висновок відповідача, що внесок іноземної інвестиції до статутного фонду TOB «Глобал Лоджик Україна»не підтверджено первинними документами, а відтак позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 159618,00грн., у тому числі: за III квартали 2009року - 159618,00грн.; за 2009 рік - 159618,00грн. судами попередніх інстанції обгрунтовано не взято до уваги, оскільки відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Протокол №4 Загальних зборів Учасників TOB «Глобал Лоджик Україна»(Рішення Учасника) від 07.07.2009р., акт прийому-передачі за Протоколом №4 Загальних зборів Учасників TOB «Глобал Лоджик Україна»(Рішення Учасника від 07.07.2009 року) від 08.07.2009р. відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суди вірно дійшли висновку про правомірність включення позивачем до валових витрат малоцінних необоротних матеріальних активів спірну суму.

Також перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010 року TOB «Глобал Лоджик Україна»задекларовано амортизаційні відрахування в спірній сумі.

Позивач відніс суму 255663грн. на збільшення вартості основних фондів 1 групи з нормою амортизації 2 %.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дійшла висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини TOB «Глобал Лоджик Україна»та TOB «С.Дж.Р.Груп»носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч.ч.1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, а тому позивачем в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено суму амортизаційних відрахувань в загальній сумі 19868грн., в тому числі за IV кв. 2009р., І кв. 2010р., II кв. 2010р.; III кв. 2010р.

Такий висновок відповідача спростовується тим, що волевиявлення позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір був спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Також, перевіркою було встановлено, що внесене до статутного фонду TOB «ГлобалЛоджик Україна»майно (іноземна інвестиція) компанією «Бонус Технолоджі Інк.»в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем було віднесено до 2 та 4 групи основних фондів та в перевіряємому періоді нараховувалась амортизація з відображенням в деклараціях з прибутку підприємств на спірну суму по кварталам: IV кв. 2009р., І кв. 2010р., за II кв. 2010р.; III кв. 2010р.

Разом з тим, згідно з п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей п.8.4 ст.8 цього Закону до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного капіталу такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Таким чином, TOB «Глобал Лоджик Україна»мало право збільшити вартість основних фондів у зв'язку із надходженням інвестиції від учасника позивача - компанії «Бонус Технолоджі Інк.».

Згідно з п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Отже, здійснивши внесок до статутного капіталу TOB «Глобал Лоджик Україна», компанія «Бонус Технолоджі Інк.»придбала корпоративні права та продала основні фонди, а TOB «Глобал Лоджик Україна»- продало корпоративні права і придбало основні фонди. Відтак, витрати, яких зазнав позивач у зв'язку з включенням інвестиції до основних фондів, визначаються вартістю корпоративних прав, які отримує інвестор.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про правомірність збільшення TOB «Глобал Лоджик Україна»балансової вартості 2 і 4 групи основних фондів на спірну суму відповідно до п.п.8.4.1 та п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема, група 2-10 відсотків; група 4-15 відсотків.

Отже, позивачем правомірно із дотриманням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нараховано амортизацію основних фондів 2 і 4 групи за ставками відповідно 10 % та 15 %.

Тому, TOB «Глобал Лоджик Україна»обгрунтовано збільшило балансову вартість основних фондів та правомірно нараховувало протягом періоду з 01.04.2008р. по 30.09.2010р. на основні фонди амортизаційні відрахування.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 22_, 230, 23_ Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.І. Степашко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак