Ухвала суду № 25127065, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К/9991/46022/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року по справі № 2а-9318/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податку на додану вартість, №000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, №0000282301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 2006 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, у 2007 році перейшов на загальну систему оподаткування, а у 2008 році знову перейшов на сплату фіксованого сільськогосподарського податку.

Актом від 16.05.2008 року №15/23-03761768 "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Нива" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року" було встановлено, зокрема, порушення п. 5.9., пп. 7.3.2. п. 11.1. Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1507749 грн.; пп. пп. 7.3.1., 7.4.5. Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2007 року 33184 грн. та 6880,23 грн., за грудень 2007 року 3500,70 грн.

Заниження податку на прибуток, за висновком податкового органу, пов'язане із включенням до балансової вартості запасів вартості запасів в сумі 6016684 грн., витрати на придбання та поліпшення яких не включались до складу валових витрат та не брали участі в їх формуванні, оскільки їх придбання та поліпшення відбулось у 2006 році, коли позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В результаті відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000282301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) підприємств на суму 1658523,9 грн., з яких 1507749 грн. основний платіж, 150774,9 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) підприємств на суму 753874,5 грн. (штрафні (фінансові) санкції); №0000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на додану вартість на суму 61907,28 грн., з яких 43564,93 грн. - основний платіж, 18342,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підтримуючи рішення окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що належних доказів дотримання п. 5.9. Закону №334/94-ВР позивачем суду не надано. Збільшення балансової вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, яке припало на звітний період, протягом якого позивач перебував на загальній системі оподаткування, підлягало включенню до валових доходів.

Доказів понесення витрат, на які б підлягали зменшенню зазначені доходи, у тому числі ті, на які посилається позивач і які за його твердженням були понесені під час сплати фіксованого сільськогосподарського податку, суду першої інстанції надано не було, а відтак, на думку апеляційного суду, відмова в позові в цій частині є обґрунтованою.

Також апеляційним судом зазначено, що у 2007 році позивач отримав від ТОВ "Агрономікс" мінеральних добрив на суму 1204444,94 грн. Податкову накладну № 1808-1 від 18.08.2007 року зазначено в реєстрі в серпні під порядковим номером 42 та в жовтні - під номером 2 . При цьому, на вимогу суду першої інстанції накладна № 1808-1 від 18.08.2007 року також надана не була, як і не було надано будь-яких пояснень під час перевірки.

Тому висновок суду першої інстанції про заниження позивачем суми податку на додану вартість за серпень 2007 року в сумі 40064,23 грн., на думку апеляційного суду є також обґрунтованим.

Позивач доказів щодо протиправності дій відповідача не надав, тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи; суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи рішення у даній справі, відповідно до вимог статті 70 КАС України, судам необхідно було витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається відповідач, як на законну підставу визначення позивачу спірної суми податковий зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено, з посиланням на відповідні первинні документи, у якому обсязі підприємство понесло витрати у 2006 році, з відповідним їх розмежуванням, та чи приймали участь витрати на запаси, придбаних ТОВ "Нива" у 2006 році у виробництві готової продукції 2007 року, валовий дохід від продажу якої відображений у декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року по справі №2а-9318/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Карась О.В. (підпис)Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 27.06.2012р.