Постанова № 25126355, 19.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2012 року 13:52 № 2а-1875/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Бескоровайної Н.В. та представників сторін:

від позивача: Климова А.Р, Котилевича Я.П.,

від відповідача: Козак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062303 від 18 січня 2012 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр»(далі -позивач, ТОВ «Геко-Центр») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062303 від 18 січня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 19.06.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що не погоджується з висновками відповідача щодо заниження податку на додану вартість в сумі 101 954,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «СКС-Ритм», оскільки операції позивача з вказаним контрагентом підтверджуються первинними документами, а саме: договором купівлі -продажу, видатковими накладними, виписками з банку про перерахування коштів. Крім того, позивач зазначав, що формування ним податкового кредиту здійснювалось відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Виходячи зі змісту вказаної норми, достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ було придбання у контрагента товарів (бензо- та дизель- генераторів), використання зазначених товарів в межах господарської діяльності, та сплата і нарахування податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Позивач зазначав, жодне із положень Податкового кодексу України не містить обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної при вирішення питання про віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Положення про необхідність товарно-транспортної накладної для оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку містять Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України від 14.10.1997 №363, які не зареєстровані Міністерством юстиції України. Зазначений наказ, на думку позивача, розповсюджується лише на підприємства, які підпорядковуються Мінтрансу України.

Таким чином, позивач вважає доводи відповідача про визнання правочинів, укладених з ТОВ «СКС-Ритм», такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків, безпідставними, а прийняте податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198, пп.200.1 та пп.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та ст.626, 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст.203, п.1 ст.215, п.2 ст.215, ст.. 228, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 101 954,00 грн.

На думку відповідача, контрагент позивача - ТОВ «СКС-Ритм»був зареєстрований без наміру здійснення підприємницької діяльності, фактично господарські операції за його участі не проводилися, про що свідчить відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг). Правочин, укладений між ТОВ «Геко-Центр»та ТОВ «СКС-Ритм», не спричинив реального настання правових наслідків, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Геко-Центр»(код ЄДРПОУ 32962186) зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.05.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 479721 (а.с. 29), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

У період з 15.12.2011 р. по 05.01.2012 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Геко-Центр»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «СКС-Ритм»за червень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 7/23-3-32962186 від 05.01.2012 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

18 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062303, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.198.6 ст.198, п.п.200.1 та п.п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.626, ст.629, ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п.1 ст.215, п.2 ст.215, ст.. 228, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 101 955,00грн., в тому числі з основного платежу - у розмірі 101 954,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - у розмірі 1,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «СКС-Ритм», яке, як вказує податковий орган, здійснювало діяльність з надання податкової вигоди третім особам.

Під час перевірки використано, зокрема, акт про результати документальної перевірки ТОВ «СКС-Ритм»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 31.08.11р., складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до якого відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ «СКС-Ритм»складських приміщень, наявність мобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна кількість працюючих у ТОВ «СКС-Ритм»- 0 осіб. Форма 1-ДВ ТОВ «СКС-Ритм»до ДПІ у Печерському районі міста Києва не подавалась, згідно останньої поданої декларації з податку на прибуток фізичних осіб за ІІ квартал 2011року кількість працюючих -0 осіб. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «СКС-Ритм»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

В зв'язку з викладеним, за висновком перевіряючих, у ТОВ «СКС-Ритм»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість за наслідками операцій з контрагентами у розумінні Податкового кодексу України.

Таким чином, за висновком податкового органу, в ході перевірки не підтверджено наявність передачі товарів ТОВ «СКС-Ритм»позивачу, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Геко-Центр»та ТОВ «СКС-Ритм» здійснені без мети настання реальних правових наслідків.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Геко-Центр»п.198.6 ст.198, п.п.200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.626, ст.629, ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п.1 ст.215, п.2 ст.215, ст.. 228, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у червні 2011 року у розмірі 101 954,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення - правомірним, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 01 червня 2011 року між ТОВ «Геко-Центр»(Покупець) та ТОВ «СКС-Ритм»(Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 0106/05, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати Покупцеві, а Покупець - прийняти та оплатити бензо- та дизель- генератори (Продукція), згідно рахунків. Ціна і номенклатура Продукції, що поставляється, вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки - доставка до складу «Покупця», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33ш. Здача-приймання Продукції здійснюється за номенклатурою, кількістю, ціною і сумою, згідно видаткових накладних виданих Постачальником на ім'я Одержувача (а.с. 19).

З посиланням на вказаний договір між позивачем та ТОВ «СКС-Ритм»було складено видаткові накладні №6 від 01 червня 2011 року на суму 118 477,86 грн., №68 від 09 червня 2011 року на суму 56291,12 грн., №92 від 15 червня 2011 року на суму 69 133,31 грн., №192 від 29 червня 2011 року на суму 367 816,75 грн. (а.с. 20-23).

Позивачем було надано суду податкові накладні, виписані ТОВ «СКС-Ритм»: №6 від 01 червня 2011 року на загальну суму 118477,86 грн., в т.ч. ПДВ 19746,31 грн., №68 від 09 червня 2011 року на загальну суму 56291, 12 грн., в т.ч. ПДВ на суму 9381,85 грн., №92 від 15 червня 2011 року на суму 69133,31 грн., в т.ч. ПДВ 11522,22 грн., №192 від 29 червня 2011 року на загальну суму 367 816, 75 грн., в т.ч. ПДВ 61302,79 грн.

Суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «СКС-Ритм», включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим він має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «СКС-Ритм».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на нижченаведене.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Оболонському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичного здійснення господарської операції між ТОВ «Геко-Центр»та ТОВ «СКС-Ритм», оскільки останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Так, згідно Акту №1368/23-3/3748988 від 18.10.20111р. щодо результатів документальної перевірки ТОВ «СКС-Ритм»(код ЄДРПОУ 37448988) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.08.2011., складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, вбачається відсутність у ТОВ «СКС-Ритм»складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працівників ТОВ «СКС-Ритм»згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва - 0 осіб. Відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності (а.с. 57-62).

Вказане підтверджується також інформацією, наданою на запит суду ДПІ у Печерському районі м. Києва, з якої вбачається, що ТОВ «СКС-Ритм»податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, у якій зазначається кількість працюючих та нарахована заробітна плата, за ІІ кв. 2011 року не подавало; 17.02.2012 за №874/29-526 було анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «СКС-Ритм» (а.с. 151).

З поданої до податкового органу декларації з податку на прибуток ТОВ «СКС-Ритм»за ІІ квартал 2011 року вбачається відсутність на підприємстві основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, в декларації з податку на прибуток відсутні будь-які амортизаційні відрахування та не задекларована наявність основних фондів, а також відсутні будь-які витрати на оплату праці ( а.с. 167-169).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «СКС-Ритм»адміністративно-господарських можливостей (кваліфікованого персоналу, виробничих потужностей, транспортних засобів, тощо), необхідних на виконання господарських зобов'язань.

Суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи договору та видаткових накладних, предметом постачання ТОВ «СКС-Ритм»на користь позивача були великогабаритні товари: дизельгенератори та бензогенератори.

Згідно умов укладеного договору, постачання матеріалів здійснювалось на умовах доставки на склад покупця, що передбачає обов'язок продавця здійснити доставку товару на користь покупця (а.с. 19).

Виконання такого договору вимагало від продавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження / завантаження товарів.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Наявні у справі докази свідчать про те, що при здійсненні господарських операцій у контрагента позивача - ТОВ «СКС-Ритм»були відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності, тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування контрагентами податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

З огляду на викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками здійснення цих операцій є безпідставним.

Крім того, на вимогу суду позивачем не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником -ТОВ «СКС-Ритм»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 48 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344- III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для водія такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший встановлений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

У Інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголосив на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій з «СКС-Ритм», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Також з Акту перевірки ТОВ «СКС-Ритм»вбачається, що на підставі рішення від 06.10.2010 вх. №8/1334, старшим експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України капітаном міліції Кононченко С.А. проведено почеркознавче дослідження. За результатами дослідження складено висновок №189 від 11.10.2011р., в якому зазначено, що підписи директора ТОВ «СКС-Ритм»ОСОБА_6 у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року і додатках 5 до неї та уточнюючих розрахунках з ПДВ за червень та липень 2011 року та додатках №5 до них, виконані не ОСОБА_6, а іншою особою. Тобто, податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року і додаток 5 до неї та уточнюючі розрахунки з ПДВ за червень та липень 2011 року та додатки 5 до них ТОВ №СКС-Ритм»-недійсні.

Зазначене свідчить, що ТОВ «СКС-Ритм»не задекларовані податкові зобов'язання за наслідками операцій з позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд не може погодитись з доводами позивача та не може прийняти до уваги надані первинні документі бухгалтерського обліку, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «СКС-Ритм».

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТОВ «СКС-Ритм»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами, а укладення договору не є доказом його виконання.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.6 ст. 198, пп.200.1 та пп.200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 101 954,00грн.

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000062303 від 18 січня 2012 року, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірного повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість за розглядуваними господарськими операціями та застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 02 липня 2012 року.