Постанова № 25126346, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2012 року № 2а-3251/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва до Державного підприємства «Київторф» про стягнення заборгованості у розмірі 19 970,06 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (далі - УПФУ в Дарницькому районі м. Києва) з позовом до Державного підприємства «Київторф»(далі- ДП «Київторф») про стягнення заборгованості у розмірі 19 970,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено вимоги статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 року. Так, згідно поданих звітів за вересень-листопад 2011 року, якими самостійно нараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період, відповідачем не було сплачено в повному суму єдиного внеску, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 970,06 гривень. Підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачем вимоги про сплату боргу, яка надсилалась в установленому законом порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року відкрито скорочене провадження у даній справі, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

27 березня 2012 року відповідачем було подано до суду письмові заперечення, в яких останній пояснив, що від УПФУ в Дарницькому районі м. Києва ДП «Київторф»жодних вимог про сплату боргу не отримувало, а тому заявлена вимога є безпідставною. Зокрема, відповідач зазначив, що працівниками відділу поштового зв'язку було вручено вимогу № Ю-008-УП від 03.01.2012 р. не уповноваженій особі, а тому така вимога не вважається врученою та узгодженою, відтак просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З огляду на подані відповідачем заперечення, суд перейшов до розгляду справи в порядку загального провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судові засідання 24 квітня, 15 травня та 16 червня 2012 року уповноважений представник відповідача не з'явився; відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, неприбуття відповідача суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, відповідач -Державне підприємство «Київторф»(код ЄДРПОУ 02968177) зареєстроване як юридична 25.04.2001 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.02.2012 року № 13102409.

Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Дарницькому районі м. Києва та відповідно до ст. ст. 4, 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1).

Відповідно до пп. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики;

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1014/18309, страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Київторф»має заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень-листопад 2011 року. Згідно довідки про наявність заборгованості у відповідача до Пенсійного фонду № 1121/05 від 19.03.2012 р., яка наявна в матеріалах справи, розмір несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період становить 19 970,06 грн.

Вказана заборгованість утворилась на підставі самостійно поданих ДП «Київторф»звітів по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті за вересень - листопад 2011 року. Згідно поданих відповідачем звітів сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за вказаний період, була визначена у розмірі 19 970,06 грн., а саме: - за вересень 2011 року -5 615,83 грн.; - за жовтень 2011 року -6 687,35 грн.; - за листопад 2011 року -7 666,88 грн.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (ч. 9 ст. 9 Закону).

Частинами 11, 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було винесено вимогу про сплату відповідачем боргу № Ю-008-УП від 03.01.2012 р. на суму наявної на той час заборгованості у розмірі 65 910,69грн., які було направлено відповідачу поштою.

Вказана вимога була вручена відповідачу 17.01.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів сплати відповідачем суми заборгованості станом на день розгляду спору суду не надано, відтак суд вважає правомірною вимогу позивача стосовно стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що останній не отримував від позивача вимогу про сплату боргу, оскільки підпис отримувача на повідомленні про вручення поштового відправлення не належить особі, яка працювала на підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 71 КАСУ якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи сутність заперечень відповідача, судом було витребувано від ДП «Київторф»штатний розпис по підприємству станом на момент отримання вимоги №Ю-008-УП від 03.01.2012 р., копію наказу про прийняття на роботу особи, яка отримувала вказану вимогу, та копію графіку робочої зміни.

Вказаних документів відповідачем суду не надано, рівно як і доказів оскарження вказаної вимоги в адміністративному чи в судовому порядку, як передбачено ч. 4 ст. 25 Закону № 2464.

Натомість з наданих позивачем документів вбачається, що особа, яка отримала вимогу про сплату боргу № Ю-008-УП від 03.01.2012 р. -ОСОБА_1, отримував також інші вимоги, що направлялись управлінням Пенсійного фонду України.

Факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ДП «Київторф»відповідачем у поданих запереченнях не спростовувався.

Згідно п. 89 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ.

Відтак, відділенням поштового зв'язку при видачі поштового відправлення повинен був перевірений документ, що посвідчує особу ОСОБА_1 Доказів невиконання поштовим відділенням вказаного обов'язку відповідачем суду надано не було.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення по справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення заборгованості у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Суд підкреслює, що сума єдиного внеску у розмірі 19 970,06 грн. була самостійно визначена відповідачем у поданих ним звітах за вересень-листопад 2011 року. Відтак, в силу ч. 8 статті 9 Закону № 2464-VІ сума нарахованих внесків підлягала сплаті не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, доказів чого ДП «Київторф»суду не надано.

При цьому, питання правомірності вимоги управлінням Пенсійного фонду України про сплату боргу не може бути предметом доказування у межах даної справи, оскільки таке рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2012 року у справі №К-100088/09.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 19 970,06 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київторф» (код ЄДРПОУ 02968177 адреса: 02088, м. Київ, вул. Промислова, 10) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26087926, адреса: 02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9) заборгованість у розмірі 19 970,06 гривень (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 06 коп.), з яких:

- 17 896,64 грн. підлягають перерахуванню на рахунок № 37194061002622, банк ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019;

- 1 756,20 грн. підлягають перерахуванню на рахунок № 37194083002622, банк ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019;

- 371,22 грн. підлягають перерахуванню на рахунок № 37193073002622 банк ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.