Постанова № 25125728, 03.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3751/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій, бездіяльності неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій, бездіяльності неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неправомірність дій, бездіяльність, безконтрольність та зволікання відповідача щодо не поновлення, у встановлений статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" строк, виконавчих проваджень №22435054, №22435123 та №26529703, оскільки постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень були скасовані постановами Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 (справа №2а-1670/2496/11, суддя Шевяков І.С.) та від 04.10.2011 (справа №2а-1670/5872/11, суддя Молодецький Р.І.), які набрали законної сили. Вказував, що відповідачем, в порушення положень Закону України "Про виконавче провадження", не здійснювалася перевірка виконання Шевченківським відділом соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (боржник) постанов про накладення штрафів, винесених державним виконавцем у зв'язку із невиконанням в добровільному порядку рішень суду. У зв'язку із цим, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано збитків (утрачена вигода), а саме, матеріальної шкоди у розмірі 10599,80 грн та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн, які останній просить стягнути на його користь з Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, направив до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в запереченні на позов просив провести розгляд справи без участі його представника.

В письмовому заперечені на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на той факт, що виконавчі провадження №22435054, №22435123 та №26529703 не поновлені Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у зв'язку із відсутністю у останнього постанов Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та від 04.10.2011, якими були скасовані постанови про закінчення вказаних вище виконавчих проваджень. Зазначав, що з боку державного виконавця вжито всіх заходів примусового виконання судових рішень, які зобов'язують боржника виконати певні дії, а саме, відносно боржника державним виконавцем виносилися постанови про накладення штрафу, направлялися клопотання до правоохоронних органів щодо притягнення посадових осіб Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Щодо інформації про сплату боржником штрафів зазначив, що то така інформація у відповідача відсутня, оскільки дії державного виконавця по винесенню постанов про накладення штрафів на Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради неодноразово оскаржувались останнім в судовому порядку.

Відповідно до положень частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Тобто, належними відповідачами у справах даної категорії є: Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

З огляду на викладене, в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 11.06.2012 було зобов'язано сторін повідомити суд про можливість заміни у справі первинного відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на належного - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Згідно частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

З огляду на той факт, що позивач в своєму клопотанні про розгляд справи за його відсутності повідомив суд про свою згоду щодо заміни первинного відповідача на належного, суд в ході судового засідання 03.07.2012 протокольною ухвалою замінив первинного відповідача - Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на належного - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист №2-а-11019/09, виданий 25.10.2010 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбаченої статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік; зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 1999 року по 2005 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум.

Також на виконанні в зазначеному відділі відповідача перебував виконавчий лист №2а-11516/09, виданий 22.10.2010 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбаченої статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за 2008 рік з урахуванням проведених виплат та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Постановами державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, на підставі вказаних вище виконавчих листів, були відкриті виконавчі провадження №22435054, №22435123 та №26529703 з примусового виконання судових рішень.

25.02.2011 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, на підставі пункту 11 частини 1 статті 37, статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №22435123 та №22435054, а 23.06.2011 на підставі пункту 11 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №26529703.

Позивач, не погодившись із постановами про закінчення виконавчих проваджень №22435054, №22435123 та №26529703, оскаржив їх до Полтавського окружного адміністративного суду.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі №2а-1670/2496/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано постанову державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 25.02.2011 про закінчення виконавчого провадження №22435054 та постанову державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 25.02.2011 про закінчення виконавчого провадження №22435123. Вказана постанова набрала законної сили 19.09.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі №2а-1670/5872/11 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 23.06.2011 про закінчення виконавчого провадження №26529703. Вказана постанова набрала законної сили 08.11.2011.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Проте, в порушення вказаної норми відповідачем виконавчі провадження №22435054, №22435123 та №26529703 відновлені не були, що також не заперечувалось відповідачем у наданих до суду письмових запереченнях на позов.

Зі змісту письмових заперечень вбачається, що відповідач, як на підставу, що унеможливила відновлення виконавчих проваджень №22435054, №22435123 та №26529703, посилався на відсутність в управлінні Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області постанов Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі №2а-1670/2496/11 та від 04.10.2011 у справі №2а-1670/5872/11.

Вказані посилання судом відхиляються як безпідставні з огляду на долучену позивачем до матеріалів позовної заяви відповідь на звернення ОСОБА_1 Полтавського окружного адміністративного суду №12172/12/2.2-88 від 16.05.2012, зі змісту якої слідує, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі №2а-1670/2496/11 та постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі №2а-1670/5872/11 були направлені на адресу Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та отримані останнім 26.04.2011 та 28.10.2011 відповідно. Факт отримання відповідачем вказаних вище постанов підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями зворотніх повідомлень про вручення поштового відправлення.

Крім того, суд також вважає за доцільне відмітити, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 оскаржувалась відповідачем до Харківського апеляційного адміністративного суду, що також свідчить про обізнаність останнього про факт скасування постанов про закінчення виконавчого провадження №22435054 та №22435123 та наявність в останнього копії оскаржуваної постанови суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не відновлення виконавчих проваджень №22435054, №22435123 та №26529703 підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не перевірки фактичної сплати штрафних санкцій, застосованих до боржника по виконавчим провадженням №22435054, №22435123 та №26529703, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 89 вказаного вище Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Зі змісту письмових заперечень слідує, що оскільки рішення суду, якими Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради було зобов'язано вчинити на користь ОСОБА_1 певні дії, у наданий для добровільного виконання строк виконані не були, державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання рішень суду, а саме, виносилися постанови про накладення штрафу, направлялися клопотання до правоохоронних органів щодо притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності. При цьому відповідач вказує на неодноразове оскарження боржником - Шевченківським відділом соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради дій державного виконавця по винесенню постанов про накладення на боржника штрафу в судовому порядку.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Таким чином, постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами, примусове виконання яких в разі несплати боржником в добровільному порядку суми застосованого штрафу здійснюється органами державної виконавчої служби. В такому випадку державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - постанови про накладення штрафу, стягувачем в якому є держава, а боржником - особа на яку накладено штраф (в розглядуваній справі - Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради). ОСОБА_1 учасником таких виконавчих проваджень не являється, а відтак, дії відповідача щодо перевірки чи не перевірки фактичної сплати боржником штрафних санкцій не порушують та не впливають на права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивач також просив суд на підставі пункту 2 частини 2 статті 22, статті 1166 ЦК України стягнути з відповідача завдані йому збитки (утрачену вигоду, матеріальну шкоду) в розмірі 10599,80 грн та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн згідно статті 23, 1167 ЦК України.

Частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 1166 ЦК України).

Позивач вважає, що за період з червня 2009 року по червень 2012 року внаслідок вчинення не в повному обсязі виконавчих дій, порушення вимог статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" та винесення протиправних постанов про закінчення виконавчих проваджень відповідачем порушено його право на володіння (належними до виплати грошовими коштами) в сумі 10599,80 грн. На вказані кошти він планував навчати свою доньку у навчальному закладі, підтримувати на належному рівні свої побутові умови, нормально харчуватися та лікуватися.

Разом з тим, позивачем не доведено перед судом належними доказами завдання вказаними діями відповідача збитків (матеріальної шкоди) в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд, оцінюючи їх обґрунтованість, виходить з наступного.

Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.

Верховний Суд України в постанові Пленуму №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн позивач посилається на те, що неправомірні дії відповідача щодо не відновлення виконавчих проваджень №22435054, №22435123 та №26529703 завдають йому душевних страждань, призводять до частих головних болей, підвищення артеріального тиску, внаслідок чого має місце погіршення стану здоров'я та призводить до необхідності звернення за медичною допомогою в лікувальні заклади. При цьому позивачем надано до матеріалів справи копії виписок з історії хвороби стаціонарного хворого, санаторної книжки, медичної книжки та вказано на відсутність документів, що підтверджують витрати понесені на покращення стану здоров'я, в зв'язку з їх не збереженням.

Однак, ні при подачі позову, ні в ході судового розгляду справи, в підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено причинний зв'язок між діями відповідача щодо не відновлення виконавчих проваджень та погіршенням стану його здоров'я.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій, бездіяльності неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо не відновлення виконавчих проваджень № 22435123, № 22435054, № 26529703 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11516/09, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 22.10.2010 та виконавчого листа № 2а-11019, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 25.10.2010.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава