Постанова № 25125585, 25.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-1709/12

Категорія статобліку 8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2011 р. №0002761710, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2012 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення -рішення відповідача за №0002761710 від 15.11.2011 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5225 грн., в тому числі за основним платежем 3483,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1741,67 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.11.2011 року посадовими особами відповідача складено акт №210/1710/НОМЕР_1 «Про результати невиїзної документальної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр», ПП «Зітекс», за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року (далі -акт перевірки).

Позивач зазначає, що за висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення позивачем приписів ряду законів про оподаткування, що призвело до нарахування позивачу заниження податкових зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 15.11.2011 року №0002761710, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5225 грн., в тому числі за основним платежем 3483,33 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1741,67 грн. (далі оскаржуване податкове -повідомлення рішення).

Позивач не погоджується з висновками перевіряючих, викладеними в акті перевірки, які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки вони, на думку позивача, суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2012 року не з'явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, нез'явлення якого у судове засідання за умови належного повідомлення про його проведення не є перешкодою для подальшого розгляду справи, на підставі норм ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що позивачем порушено вимоги п.198.2, п.193.3, п.198.6 ст. 198 та 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях та податкових накладних, виписаних з порушенням вимог п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 3483,33 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 26.07.2001 року. 19.06.2009 року дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 7).

02.11.2011 року старшим державним податковим ревізором -інспектором відділу контрольно -перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3, на підставі наказу відповідача від 25.10.2011 року №3275 (а.с. 47), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр», ПП «Зітекс»за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року. В результаті проведення перевірки складено відповідний акт перевірки від 02.11.2011 року №210/1710/26866212832 (а.с. 51 -68).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 ч.2 т. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 106302,31 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 45152,87 грн., за червень 2011 року на суму 41118,47 грн., за липень 2011 року на суму 20030,97 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126129,70 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 50204,00 грн., за червень 2011 року на суму 56185,13 грн., за липень 2011 року на суму 19740,57 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 3483,33 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 3483,33 грн.

15.11.2011 року, на підставі акта перевірки від 02.11.2011 року №210/1710/26866212832, відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р», яким позивачеві, за порушення ним п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5225 грн., із них: за основним платежем у розмірі 3483,33 грн., із застосування (фінансових) санкцій у розмірі 1741,67 грн. (а.с. 8).

З приводу заявлених позивачем позовних вимог суд зазначає наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі пп. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до п. 201.6. ст. 201 ПК України, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Позивач не виконав вимоги ухвали суду від 05.06.2012 р. (а.с. 1) та не надав під час розгляду справи у суді жодних первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій позивача з ПП «Каїр»та ПП «Зітекс»при купівлі - продажу товарів.

Натомість, з матеріалів справи судом встановлено, що контрагентами позивача в період, що перевірявся, були ПП «Каїр», ПП «Зітекс». По даним контрагентам до суду відповідачем надано відповідні акти, складені за результатами їх перевірок.

Так, відповідачем надано акт від 20.09.2011 року №88/23-6/37426697 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень - червень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»»(а.с. 85 -100), з якого вбачається, що у ПП «Каїр»відсутні поставки товарів та факт укладення ним угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції, за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року, щодо придбання ПП «Каїр»товарів (робіт, послуг) у контрагента -постачальника та продажу ПП «Каїр»товарі (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, встановлено нікчемні правочини: по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт» на загальну суму податкового кредиту 635335 грн. та по взаємовідносинах з контрагентами -покупцями на загальну суму податкового зобов'язання 635510 грн., в тому числі з ФОП ОСОБА_1

Також перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.п. а п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VI, в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податкові зобов'язання за травень 2011 року на загальну суму 360760 грн., та за червень 2011 року на загальну суму 274750 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит на загальну суму 631335 грн., у тому числі: за травень 2011 року суму ПДВ -358235 грн., та за червень 2011 року на загальну суму 273100 грн.

До суду відповідачем надано акт від 11.10.2011 року №100/23-6/37426697 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»»(а.с. 69 -84), з якого вбачається, що у ПП «Каїр»відсутні поставки товарів та факт укладення ним угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції, за період з 01.07.2011 року по 30.06.2011 року, щодо придбання ПП «Каїр»товарів (робіт, послуг) у контрагента -постачальника та продажу ПП «Каїр»товарі (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій..

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, встановлено нікчемні правочини: по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт» на загальну суму податкового кредиту 291074 грн. та по взаємовідносинах з контрагентами -покупцями на загальну суму податкового зобов'язання 292831 грн., в тому числі з ФОП ОСОБА_1

Також перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.п.а п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податкові зобов'язання за липень 2011 року на загальну суму на загальну суму 292831 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI, в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит за липень 2011 року на загальну суму 291074.

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в актах перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій, а саме, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП «Каїр»та ПП «Зітекс» товарів.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між ним та його контрагентами, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем було доведено законність його дій з приводу проведення податкової перевірки позивача та прийнятого за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 15.11.2011 р. №0002761710 було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.06.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко