Постанова № 25122376, 04.07.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2298/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретарі Русіновій М.М. за участі: представника позивача представника відповідача Гнідко С.І. Підлісного О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства спеціального науково-реставраційного проектно-будівельно-виробничого акціонерного товариства закритого типу "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № 145 від 24.02.2012 року., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, у якому просить, з урахуванням зміни підстав позову, визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкову вимогу № 145 від 24.02.2012 року про сплату 178 355 грн. 73 коп. пені.

Зазначає, що відповідачем податкова вимога винесена неправомірно, оскільки у позивача відсутній податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями у вигляді пені. Тому просив дану податкову вимогу скасувати, а дії відповідача щодо прийняття податкової вимоги визнати протиправними.

Відповідачем подані письмові заперечення проти позову, де зазначено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою податку з доходів фізичних осіб, згідно з актом перевірки від 30.01.2012 року позивачу нараховане зобов'язання зі сплати пені, яке є узгодженим, але не сплаченим, тому вважається податковим боргом. Зазначає, що податковим органом не вчинялись будь-які протиправні дії, податкова вимога є законною і скасуванню не підлягає, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, зазначивши, що податковий орган, нарахувавши у 2012 році пеню у зв'язку з несплатою податку починаючи з початку 2008 року, вийшов за межі строку давності, передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України. Крім того, сума пені є неузгодженою, тому не може вважатись податковим боргом у розумінні вимог Податкового кодексу України, зважаючи на що просить скасувати податкову вимогу.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечив, зазначивши, що позивач фактом подання розрахунків зобов'язань зі сплати податку з доходів фізичних осіб узгодив суми податку, які підлягали сплаті, тому сума пені, яка нарахована на узгоджену суму грошового зобов'язання, є також узгодженою. Оскільки позивач не сплатив пеню, визначену згідно з актом перевірки, дане грошове зобов'язання набуло ознак податкового боргу. Тому вважає, що дії податкового органу та податкова вимога є правомірною, і просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 23.01.2012 року по 27.01.2012 року Кам'янець-Подільською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, про що був складений акт № 33817321338424 від 30.01.2012 року.

З висновку акту перевірки вбачається, що на думку відповідача у період, що перевірявся, позивачем утримані суми податку на доходи фізичних осіб перераховувались до бюджету несвоєчасно та не в повному обсязі, зважаючи на що даним актом перевірки нарахована пеня у розмірі 180 082,40 грн.

17.02.2012 року позивачем подане заперечення на акт перевірки, на яке 23.02.2012 року відповідачем надана відповідь про відмову у задоволенні заяви платника податків.

24.02.2012 року відповідачем прийнята податкова вимога № 145, якою позивача повідомлено про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями по пені в сумі 178 355 грн. 73 коп.

Оцінюючи підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.153. Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, а податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. 14.1.175. Податкового кодексу України).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що грошове зобов'язання позивача зі сплати пені було визначене податковим органом на підставі акту перевірки від 30.01.2012 року. Будь-які податкові повідомлення-рішення на суму пені не приймались.

Суд погоджується з твердженнями податкового органу про те, що розрахунок сум податку з доходів фізичних осіб, який подавався платником податків - позивачем протягом попередніх років вважається (вважався) податковою декларацією у розумінні вимог чинного на той час законодавства.

Оскільки як встановлено судом, несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб з боку позивача мала місце починаючи з грудня 2007 року (що випливає з акту перевірки), порядок узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб визначався відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У пункті 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що під терміном «податкова декларація», «розрахунок» розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Аналіз положень пунктів 2.1 та 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, свідчить, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для подачі податкової декларації за календарний квартал, і цей розрахунок містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Отже, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Дану позицію поділяє і Вищий адміністративний суд України ( справа 9991/84467/11, номер рішення у ЄДРСРУ 21538726).

Відповідно до абз. 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Отже, суми податку з доходів фізичних осіб були узгоджені з моменту подання розрахунку (декларації).

Згідно з п.п.16.1.1 п.16.1 ст.16 даного Закону пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу.

Відповідно до п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону визначено, що в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Однак, як видно з таблиці № 4, викладеної у акті перевірки від 30.01.2012 року, у колонці 1 зазначається місяць та рік подання платником податку розрахунку (декларації), зокрема починаючи з 01.12.2007 року (дата виникнення боргу - 30.01.2008, дата погашення боргу - 05.01.2009 року). Загальна сума пені, нарахована актом складає 180 082,40 грн.

Як видно з картки особового рахунку, сума пені була зменшена до 178 355, 73 грн.

На вимогу суду представник відповідача не надав детальний розрахунок пені в сумі 178 355, 73 грн. в розрізі періоду її нарахування.

Суд відкидає доводи податкового органу про те, що якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним ( п. 1 додаткових пояснень від 03.07.2012 року), оскільки у податкові вимозі зазначено про суму пені, нараховану у зв'язку з несвоєчасною сплатою податку, і на час розгляду справи суд не вирішує питання про стягнення з платника податків даної суми пені.

Суд звертає увагу на те, що оскільки пеня була нарахована податковим органом саме актом перевірки від 30.01.2012 року, правомірним у даному випадку може вважатись включення до податкової вимоги тих сум пені, які визначені податковим органом в межах строку 1095 днів, обчислення якого, виходячи з вимог статті 102 Податкового кодексу України, повинне починатись з наступного дня після спливу останнього дня граничного строку подання податкової декларації, однак оскільки йдеться про нарахування пені - з моменту виникнення податкового боргу.

Решта коштів, нарахованих як пеня ( за періоди, перебіг у часі яких відбувся раніше), та які не охоплюються 1095- строком давності, протягом яких контролюючий орган не визначив суму грошових зобов'язань, не можуть бути включені до розрахунку грошового зобов'язання зі сплати пені, і як наслідок не повинні включатись до податкової вимоги.

Отже, як видно з розрахунку сум пені, до суми, яка визначена актом перевірки, а згодом виставлена у податковій вимозі, увійшла пеня, нарахована податковим органом в межах і поза межами строку давності, який визначається для визначення грошового зобов'язання, що свідчить про те, що податковим органом не у повній мірі були дотримані вимоги податкового законодавства в частині строків нарахування податкового зобов'язання.

Пункт 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинне бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

На думку суду, податкова вимога № 145 від 24 лютого 2012 року не може бути скасована частково, оскільки у зв'язку з частковим зарахуванням коштів платника - позивача розмір пені був зменшений з 180 082,40 грн. визначених актом, до 178 355,73 грн. зазначених у податковій вимозі, а податковим органом не наданий детальний розрахунок суми пені ( в контексті періодів її нарахування), яка увійшла в суму податкового боргу по оскаржуваній вимозі. Тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, Податковим кодексом України суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним винесення Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області податкової вимоги № 145 від 24.02.2012 року.

Скасувати податкову вимогу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 145 від 24.02.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2012 року

Суддя/підпис/І. С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок