Постанова № 25122214, 25.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2463/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представників позивача - Гонтар В.М., Гонтар К.В.,

представника відповідача - Дем'яненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгово-будівельного підприємства "Будкон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово- будівельне підприємство "Будкон" (далі - ТОВ ВТБП "Будкон", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0006892301/358.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснені господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» (далі - ТОВ «Ріст») мали реальний характер, підтверджені належними доказами, а тому твердження Кременчуцької ОДПІ про безпідставне формування податкового кредиту згідно отриманих податкових накладних є неправомірним. Позивач виконав всі умови, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для отримання податкового кредиту. Правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ «Ріст» підтверджується відповідними податковими накладними, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а також відбулося виконання умов договору підряду з боку ТОВ «Ріст» та виконано всі відповідні роботи за договором, а саме: для виконання умов договорів підряду, укладених позивачем із ТОВ «Феррострой» та ТОВ «Атрибут Бізнес Констракшинз». На час укладення та виконання умов договору ТОВ «Ріст» було діючим суб'єктом господарювання, зареєстрованим у встановленому порядку, та було платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. В письмових запереченнях відповідач посилався на неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Ріст» внаслідок порушення ТОВ «Ріст» своїх податкових зобов'язань, відсутність його за юридичною адресою та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ ВТБП «Будкон» (ідентифікаційний код 37528591) є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 05.03.2012 року по 07.03.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ВТБП «Будкон» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ріст» за грудень 2011 року у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 року 3 5755/10/15.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2012 року № 132/23-209/37528591, у якому відображено порушення позивачем статтей 198, 201 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ ВТБП «Будкон», що призвело до заниження ПДВ на суму 81 777 грн. 20 коп., в т.ч. за грудень 2011 року - 81 777 грн. 20 коп.

На підставі акту перевірки від 07.03.2012 року № 132/23-209/37528591 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0006892301/358, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 102 221 грн. 50 коп., у т.ч. 81 777 грн. 20 коп. -за основним платежем, 20 444 грн. 30 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового інспектора, викладений у акті перевірки від 07.03.2012 року № 132/23-209/37528591, про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року сум ПДВ за придбані ТОВ «Ріст» підрядні роботи.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що у жовтні 2011 році між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ріст» (Виконавець) укладено договір підряду, за умовами якого Замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт по дійсному ремонту обладнання на об'єктах Замовника.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду податкові накладні, довідку про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2011 року, акт виконаних робіт, ліцензію на здійснення будівельної діяльності ТОВ «Ріст».

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Як свідчать матеріали справи, виконані ТОВ «Ріст» роботи використані позивачем для виконання умов договору ген підряду № 313 від 16.06.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Феррострой», та договору будівельного підряду № 199 від 03.10.2011 року, укладеного позивачем із ТОВ «Атрибут Бізнес Констракшинз», що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ріст» підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, роботи використані у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП ТОВ «Ріст» податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної ТОВ «Ріст» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ріст» здійснено 16.02.2012 року, тобто після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Ріст».

Таким чином, оскільки ТОВ «Ріст» на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту за грудень 2011 року суму ПДВ 81777,20 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Ріст» є правомірним.

Посилання відповідача на порушення ТОВ «Ріст» своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ ВТБП «Будкон» по контрагенту ТОВ «Ріст», суд оцінює критично, оскільки, Податковий кодекс України не ставлить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобов'язань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Ріст», суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем статтей 198, 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0006892301/358.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ ВТБП «Будкон» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгово-будівельного підприємства "Будкон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 05.04.2012 року № 0006892301/358.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгово-будівельного підприємства "Будкон" (ідентифікаційний код 37528591) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 022 грн. 22 коп. (одна тисяча двадцять дві гривні 22 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко