Постанова № 25121096, 02.07.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

02 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2726/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Марчук Л.М.

представника позивача: Багінського І.В.

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької

до: виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Марко Вовчок

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області звернулось до суду з адміністративним позовом до виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Марко Вовчок про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за ВСК ім. Марко Вовчок обліковується заборгованість по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної за Списком № 2 громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що працювали на підприємстві відповідача, за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року в розмірі 34334,78 грн., яка на момент звернення до суду є непогашеною.

Ухвалою суду від 14.06.2012 року відкрито провадження по даній справі.

02.07.2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.

Суд, вважає, що за даних обставин можливо та доцільно розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази які містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 вказаного пункту, пенсії призначаються за нормами зазначеного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ВСК ім. Марко Вовчок є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності зі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України від 26.06.1997 р. "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 1 п. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.

Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування таких сум по ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що працювали на підприємстві відповідача, в розмірі 34334,78 грн., який підприємством залишився без виконання.

Згідно ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості до УПФ в Немирівському районі Вінницької області в розмірі 34334,78 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до заявлених вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Марко Вовчок (вул. Леніна, б.1, с. Гунька, Немирівський район, Вінницька область, р/р 26006055312955, ВФ КП "Приватбанк", МФО 302689, код ЄДРПОУ 03730845) на користь управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі (вул. Горького, 8, м. Немирів, 22800, код 20118413, р/р 25603323640103 ВАТ "Державний ощадний банк" МФО 302076) заборгованість в сумі 34334,78 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна