Постанова № 25077141, 02.07.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

02 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/1545/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Могилів-Подільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області (далі -УПФ України у м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

У березні 2012 року Могилів-Подільський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі УПФ у м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно не сплачував страхові внески до фонду, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1752,80 грн.

Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, Могилів - Подільський міжрайонний прокурор, на підставі ст. 60 КАС України, звернувся в інтересах держави в особі УПФ України у м. Могилів - Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до суду з позовом про стягнення коштів.

Прокурор та представник позивача в судове засідання не з'явились, проте надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити (а.с. 47).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу, що вказана в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ, проте конверти повернулись до суду із позначкою: "за закінченням терміну зберігання"(а.с.23-24,44-45).

Відповідно до частини 8 статті 35 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної особи. Оскільки повістки направлені відповідачу рекомендованим листом за адресою, вказаною в довідці Єдиного державного реєстру підприємств організацій України, судом вжито всі передбачені КАС України заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За приписами частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевикладене, суд, керуючись частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), вирішив провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1, до 01.01.2011 року був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску, зареєстрован в УПФ України у м. Могилів - Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області за №0229033701/02293 (а.с.4).

Згідно статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) визначено коло осіб, які підлягають загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванню, до яких відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 даного Закону відносяться фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

8 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції: "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах .

Всупереч вимог статті 20 Закону, відповідач не сплатив суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим, станом за відповідачем виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з липня - грудень 2010 року в сумі 1752,80 грн., що підтверджується повідомленнями - розрахунками (а.с.6), розрахунком ціни позову (а.с.5).

Згідно пункту 3 статті 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом 10 - ти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону відповідачу направлялись вимога про сплату боргу за 3 квартал 2010 року № Ф650 від 09.12.2010 року у сумі 860,46 грн., за 4 квартал 2010 року № Ф572 від 22.02.2011 року у сумі 892,34 грн., факт надсилання яких підтверджується копіями корінця вимоги та поштового повідомлення про направлення рекомендованого листа (а.с. 7-8). Однак, боржник протягом 10 робочих днів після отримання вимоги не сплатив зазначену у вимогах суму боргу.

Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи суду не подано.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, тому підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі (м. Могилів-Подільський, вул. 3-тя Гвардійська, 19, р/р 25607323390103 в філії ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 37865377) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень - грудень 2010 року в сумі 1752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович