Постанова № 25120958, 04.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 8/6/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області від 12.04.2012 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 28.03.12 р. у справі № 8/6/2012/5003

за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Фонду Державного майна України

до відповідачів Сокілецької сільської ради, с. Сокілець, Немирівський район, Вінницька область,

Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дочірнє підприємство "Дитячий санаторій "Сокілець" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с.Сокілець, Немирівський район, Вінницька область;

Виконавчий комітет Сокілецької сільської ради

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 27.07.1999 р. № 32, свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець", визнання права власності

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 - головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність в справі

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - ОСОБА_5 - представник, довіреність в справі

від третьої особи 1- не з'явився

від третьої особи 2 - не з'явився

від третьої особи 3 - не з'явився

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області - Шпинта С.М.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.03.2012 р. у справі № 8/6/2012/5003 (суддя Грабик В.В.) частково задоволено позов заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Фонду Державного майна України до Сокілецької сільської ради, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дочірнє підприємство "Дитячий санаторій "Сокілець" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Виконавчий комітет Сокілецької сільської ради; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 27.07.1999 р. № 32 "Про оформлення права колективної власності на майновий комплекс санаторію "Сокілець" розташованого в с.Сокілець, вул. Леніна № 49", визнано недійсним свідоцтво від 28.07.1999 р. про право колективної власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець", розташований за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 49, видане 28.07.1999 р. державним комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", в задоволенні решти частини позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець" перебував у державній власності, а оскаржуваним рішенням № 32 від 27.07.1999 р. це право порушується, оскільки визнано за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Виконкомом Сокілецької сільської ради оскаржуване рішення № 32 від 27.07.1999 р., було винесене з перевищенням власних повноважень та всупереч норм права. Задоволення похідної вимоги про визнання недісним свідоцтва про право власності, яке по своїй суті хоча й не є правочином і не може бути визнане недійсним за правилами визнання недісності правочинів, але наявність якого перешкоджатиме державі в реалізації права власності на належне їй майно. Оскільки законодавчо не визначено правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР відповідно до постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 р. та від 04.02.1994 р., які є чинними на час розгляду справи, та на підставі яких Фонд державного майна України наділений лише повноваженнями на розпорядження цим майном в процесі приватизації та передачі його в оренду, то позовні вимоги про визнання права власності держави саме в особі Фонду державного майна України є передчасними та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з даним рішенням, заступник прокурора Вінницької області звернувся з апеляційною скаргою від 12.04.2012 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 28.03.2012 в частині відмови у визнанні права власності держави в особі Фонду державного майна України на будівлі санаторію "Сокілець", розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 49, у решті рішення господарського суду Вінницької області від 28.03.2012 залишити без змін, посилаючись на те, що висновок суду не грунтується на системному аналізі правових норм щодо управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, а також тих, що визначають повноваження Фонду державного майна України стосовно управління зазначеним майном, що є наслідком неправильного застосування норм матеріального права. З проголошенням незалежності України 24.08.1991 р. право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХН та від 04.02.1994 № 3943-ХП надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України. Саме Фонд державного майна України, а не будь-який інший орган, є уповноваженим державою органом здійснювати функцію управління майном громадських організацій колишнього СРСР, а тому лише в особі Фонду державного майна України може бути визнано право власності держави на майно громадських організацій колишнього СРСР.

Відповідачі та треті особи відзивів на апеляційну скаргу суду не надали.

Представники відповідача 1 та третіх осіб в судове засідання вдруге не з'явилися, хоча відповідач 1 та треті особи належним чином були повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.7,8,12,13,т.III).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, письмових клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача 1 та третіх осіб.

Представник відповідача 2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та усну заяву про застосування позовної давності.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у ній, вважає рішення господарського суду в оскарженій ним частині незаконним та необгрунтованим; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, вважає рішення господарського суду в частині відмови у визнанні права власності незаконним та необгрунтованим; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду в цій частині законним та обгрунтованим; пояснив, що загальносоюзні громадські організації - абстрактні поняття; постанова "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР, що розтошовані на території України" від 10.04.1992 р. та постанова "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР" від 04.02.1994 р. не відповідають Конституції України та суперечать одна одній; вони є добросовісними набувачами майна, а позивач за рахунок суду хоче не підтвердити право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець", а набути; просив рішення господарського суду в цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 2; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх представників сторін у справі та ненаданням суду письмових відзивів.

Представник позивача та прокурор дане клопотання заперечили.

Колегія суддів прийшла до висновку про відхилення клопотання, як необгрунтованого і безпідставного та у зв'язку з тим, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалася.

23 квітня 1960 р. Радою Міністрів Української РСР, з метою подальшого поліпшенння організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, на виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.03.1960 р. № 335 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку", прийнято постанову № 606 відповідно до якої постановлено, крім іншого, наступне: 1) зобов'язати Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок: а) всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23 586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20 997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1 510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками № 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; б) Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з додатком № 3. 2) Передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року. 14) Довести до відома міністерств і відомств УРСР, виконкомів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад депутатів трудящих, що Рада Міністрів СРСР постановою від 10 березня 1960 року № 335: б) зобов'язала Держплан СРСР: - передбачати, починаючи з 1961 року, в річних і перспективних планах по бюджету державного соціального страхування необхідні капітальні вкладення на будівництво і проектування санаторно-курортних установ; - виділяти на будівництво, розширення, ремонт і благоустрій санаторіїв і будинків відпочинку необхідні матеріали, обладнання і транспорт (а.с.28-29, т.I). В додатку № 1 до постанови № 606 наведено перелік санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерства охорони здоров'я УРСР - до їх числа включений санаторій "Авангард" м.Немирів вінницька область (а.с.30-35, т. I).

Розпорядженням Української Республіканської ради по управлінню курортами профспілок від 14.09.1988 р. № 400 "Про відкриття будинку відпочинку "Сокілець" у Вінницькій області" було дозволено Хмельницькій раді по управлінню курортами профспілок відкрити з 01.01.1989 р. на базі другого відділення будинок відпочинку "Сокілець" на 368 місць сезонного функціонування (а.с.19, т.I).

Розпорядженням Хмільницької територіальної ради по управлінню курортами профспілок від 06.12.1988 р. № 160 було вирішено відкрити з 01.01.1989 р. на базі літнього відділення будинку відпочинку "Авангард" в с. Сокілець Немирівського району Вінницької області будинок відпочинку "Сокілець" на 368 місць сезонного функціонування на самостійному балансі та до 25.12.1988 р. провести розподіл балансів будинку відпочинку "Авангард" та будинку відпочинку "Сокілець" (а.с.21, т.I).

Відповідно до постанови президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 р., актом приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.1992 р. Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсібно-допоміжних об'єктів, підпорядкованих бувшій Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок в об'ємі і сумі згідно додатку. Вказане майно передано АТ "Укрпрофоздоровниця" по стану на 01.01.1992 р. (а.с.42, т.II).

Згідно додатку до даного акту передано санаторій "Авангард" та будинок відпочинку "Сокілець" (а.с.43-49, т.II).

Пунктом 1 наказу № 140 від 29.09.1992 р. "Про перепрофілювання будинку відпочинку "Сокілець" в пансіонат з лікуванням для батьків з дітьми" з 01.11.1992 р. перепрофільовано будинок відпочинку "Сокілець" у пансіонат з лікуванням на 300 ліжок для батьків та дітей з заховрюваннями органів кровообігу та функціональними порушеннями нервової системи (а.с.22, т.I).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Положення про філію Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Сокілець", затвердженого 14.04.1998 р., положення про філію підготовлене на підставі статутних документів Акціонерного товариства санаторно-курортних закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; філія - санаторій "Сокілець" сезонного функціонування створена і діє за рішенням Зборів засновників АТ для виконання заходів, що випливають з основних цілей та завдань АТ; філія не є юридичною особою підпорядковується територіально Хмільницькому Відділенню АТ "Укрпрофоздоровниця", має власний баланс, що входить у склад зведеного балансу Відділення та АТ, діє на засадах господарського розрахунку від імені АТ, має круглу печатку зі своєю назвою, бланки з емблемою АТ (а.с.12-13, т.I).

Положення філії Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій Сокілець" зареєстровано державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва 25.05.1998 р. за № 00702.

Рішенням виконавчого комітету Сокілецької сільської ради № 32 від 27.07.1999 р. "Про оформлення права колективної власності на майновий комплекс санаторію "Сокілець" розташованого в с.Сокілець вул. Леніна № 49" оформлено право колективної власності з видачею свідоцтва на цілий майновий комплекс, що розташований в с. Сокілець по вул. Леніна № 49 за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зобов'язано Тульчинське МБТІ провести відповідну реєстрацію права власності (а.с.10, т.I).

Рішення приймалося за результатами розгляду клопотання адміністрації санаторію "Сокілець", матеріалів представлених Тульчинським МБТІ та актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів нерухомого майна: адміністративно-приймальний корпус загальною площею 172,6 м.кв.; лікувальний корпус - 217,4 м.кв.; спальні корпуси №1 - 89,6 м.кв., №2 - 89,3 м.кв., №3 89,6 м.кв.,№4 - 89-6 м.кв.,№5 - 89,6 м.кв.,№6 - 89,3 м.кв.,№7 - 89,6 м.кв.,№8 - 89,6 м.кв.,№9 - 93,6 м.кв., №10 - 91,4 м.кв.,№11 - 89,3 м.кв.,№12 - 91,1 м.кв.,№14 - 146,2 м.кв., №15 - 146,2 м.кв.,№16 - 146,2 м.кв.; їдальня - 445,3 м.кв.; 4-ри санблоки загальною площею 22,4 м.кв,26,0 м.кв.,26,0 м.кв.,8,9 м.кв.; душова з котельнею загальною площею 106 м.кв.; продовольчий склад загальною площею 128,1 м.кв.; матеріальний склад загальною площею 492 м.кв.; спальний корпус №19 загальною площею 217 м.кв.; спальний корпус №18 загальною площею 411,1 м.кв.; спальний корпус №17 загальною площею 172,9 м.кв.; насосна станція загальною площею 11,9 м.кв.,питної та технічної води - 15,3 м.кв., затверджених розпорядженням голови райдержадміністрації 22.07.1999 р. № 154 (а.с.10, т.I).

На підставі рішення виконкому Сокілецької сільської ради від 27.07. 1999 р. № 32 Виконавчим комітетом було видано свідоцтво від 28.07.1999 р. про право власності згідно якого цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець" в цілому, який розташований в с. Сокілець по вул. Леніна № 49 належить на праві колективної власності Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Реєстраційний напис на правовстановлюючому документі зроблено Тульчинським міжрайонним бюро технічної інсвентаризації та 28.07.1999 р. внесено запис в книгу № 1 за реєстровим № 4 (а.с.11, т.I).

Дочірньому підприємству "Дитячий санаторій "Сокілець" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 21.02.1995 р. (а.с.80, т.I).

Пунктами 1 та 2 наказу № 42 від 30.10.2000 р. "Про зміну назви філії дочірнього підприємства" на підставі рішення Правління Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 18.10.2000 р. № П3-7 "Про зміни назви філії Хмільницького дочірнього підприємства "Санаторій "Сокілець" надано філії дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Санаторію "Сокілець" статус дитячого санаторно-курортного закладу для лікування дітей з захворюванням органів дихання, нервової системи та вадами зору та змінено її назву на філію Хмільницького дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Дитячий санаторій "Сокілець"; затверджено положення про філію Хмільницького дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Дитячий санаторій "Сокілець" (а.с.23, т.I).

Згідно пунктів 1.1, 1.3, 3.1 статуту Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій "Сокілець" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", затвердженого 04.10.2006 р., Дочірнє підприємство "Дитячий санаторій "Сокілець" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" створене одним засновником - Закритим акціонерним товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" згідно із рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 22.01.2003 р. "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"; Підприємство є правонаступником Будинку відпочинку "Сокілець", Пансіонату з лікуванням "Сокілець", Філії АТ "Укрпрофоздоровниця" Санаторій сезонного функціонування "Сокілець", Філії ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Сокілець", Хмільницького дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин , що виникли в результаті діяльності філії Хмільницького дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - "Дитячий санаторій "Сокілець" відносно всього майна, прав та обов"язків, а також зобов"язань, стосовно всіх кредиторів та боржників; підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, який входить у зведений баланс товариства, поточний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, кутовий та інші штампи, торговий знак на товари та послуги, бланки з емблемою та найменуванням товариства і найменуванням підприємства, інші атрибути, передбачені законодавством України для юридичних осіб (а.с. 82-93, т.I).

05.05.2011р. проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (а.с.28, т.II).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 статуту цей статут є новою редакцією статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", прийнятого у зв'язку з приведенням його діяльності у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства", яке продовжує свою діяльність та діє на підставі цього статуту у відповідності до законодавства України. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що було створене відповідно до Установчого договору від 04.12.1991 р., змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є повним правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України. Цей статут регулює порядок здійснення та припинення діяльності Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; засновниками Товариства є юридичні особи України: Федерація професійних спілок України, яка є правонаступником Ради Федерації незалежних профспілок України; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який є правонаступником Фонду соціального страхування України; товариство є юридичною особою приватного права, яке діє на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні", інших законодавчих актів України, та цього статуту (а.с.28-40, т. II).

Відповідно до інформації від 03.11.2011 р. № 209 санаторно - курортний заклад "Сокілець" заснований в 1989 році розпорядженням № 358 від 29.08.1988 р. Центрсоветкурорту на базі філії будинку відпочинку "Авангард". В 1992 році наказом № 140 Правління "Укрпрофоздоровниця" від 29.09.92 р. будинок відпочинку "Сокілець" був перепрофільований в пансіонат з лікуванням для батьків з дітьми. З 1997 року функціонує як санаторій (рішення Правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"). В 2000 році "Сокілець" отримує статус Дитячого санаторію (наказ ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 30.10.2000 року. На даний час санаторій "Сокілець" є власністю приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", має самостійний баланс , який входить у зведений баланс Товариства, поточні та інші рахунки в установах банків. Санаторно-курортна діяльність здійснюється згідно Статуту. Всі документи, що стосується будівель, землі та майна знаходяться у власників за адресою; м. Київ вул. Шота Руставелі 39 /41 ., м. Київ. Майдан незалежності ,2 (а.с.15, т. I).

Згідно повідомлення КП Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації за № 3616 від 29.11.2011 р. цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець" складається з двадцяти дев'яти будівель, а саме: санблоки літ. А,Б,В,Г заг. площею 83,3 кв.м. матеріальний склад літ. А заг. площею 539, 7 кв.м.; насосна технічної води літ. А заг. площею 15,3 кв.м.; спальний корпус № 18 літ. А заг. площею 272,1 кв.м.; спальний корпус літ. А заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А1 заг. площею 89,3 кв.м.; спальний корпус Літ. А2 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А3 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А4 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А5 заг. площею 89,3 кв.м.; спальний корпус літ. А6 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А7 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А8 заг. площею 93,6 кв.м.; спальний корпус літ. А9 заг. площею 91,4 кв.м.; спальний корпус літ. А10 заг. площею 89,3 кв.м.; спальний корпус літ. А11 заг. площею 91,1 кв.м.; спальний корпус № 14 літ. А заг. площею 146,2 кв.м.; спальний корпус № 16 літ. А заг. площею 146, 2 кв.м.; спальний корпус № 17 літ. А заг. площею 156,2 кв.м.; лікувальний корпус літ. А заг. площею 217,4 кв.м.; продовольчий склад літ. А заг. площею 78,3 кв.м.; продовольчий склад літ. Б заг. площею 33,8 кв.м.; продовольчий склад літ. В заг. площею 16,0 кв.м.;у адміністративний корпус літ. А заг. площею 208,5 кв.м.; їдальня літ. А заг. площею 445, 3 кв.м.; спальний корпус № 19 літ. А заг. площею 162,1 кв.м.; душеві з котельнею літ. А заг. площею 106 кв.м.; спальний корпус № 15 літ. А заг. площею 146,2 кв.м. Насосна над арт. свердловиною заг. площею 11,9 кв.м. (а.с.17, т. I).

Згідно інформації № 228 від 27.12.2011 р. ДП "Дитячий санаторій "Сокілець" залишкова балансова вартість нерухомого майна, яке перебуває у користуванні санаторію "Сокілець" ПрАТ " Укрпрофоздоровниця" становить 595,5 тис. грн. (а.с.97, т. I).

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. передбачено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Постановою Верховної Ради Української РСР № 506-ХІІ від 29.11.1990 р. "Про захист суверенних прав власності Української РСР" до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління; заборонено випуск і реалізацію акцій усіх державних підприємств, організацій та установ, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, розташованих на території України, фізичним та юридичним особам з-поза меж Української РСР .

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 р. №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У зв'язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 №1540-ХІІ передбачено наступне: майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України (стаття 1); визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29 листопада 1990 року (стаття 3); встановити, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними (стаття 4).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається; установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Відповідно до цього переліку у комунальну власність, крім іншого, передано лише санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкульоз та дитячі спеціалізовані санаторії, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.Будинки відпочинку в т.ч. - "Сокілець" до комунальної власності не передавалися (а.с.39-44, т. I).

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 01 травня 1992 року, що не виконано. Також не сформований загальний перелік такого майна.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Отже, спірний об'єкт є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України.

04.02.1994р. Верховна Рада України постановою №3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 Постанови).

Вищезазначені Постанови Верховної Ради України є загальнообов'язковими та законними, про що свідчить розпорядження Президента України від 24.05.1996р. №123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.

16.06.1992р. прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" №2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992р.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Закон України про профспілки прийнятий дещо пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відтак, до набуття чинності Законом України "Про профспілки", професійні спілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян".

За змістом статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 20.06.2007р. зокрема, статтею 20, було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Статтею 34 Закону України "Про профспілки" встановлено, що профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: - придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; - передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Спірний об'єкт не був об'єктом права власності профспілок УРСР. Згідно Закону України "Про профспілки" профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України - позивача.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

16 червня 1992 року прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян", введений в дію 18.07.1992 року.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки, який був прийнятий значно пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року, із змінами і доповненнями.

Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже до набуття чинності Закону України "Про профспілки", профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян".

Відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007, ЗУ № 997) зокрема, його статтею 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські обєднання є субєктами права колективної власності.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

В даному випадку, державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна, що не виключає можливість власника звертатися з вимогою про оспорювання законності правочину щодо відчуження належного йому майна.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи, що спірне майно не належало до комунального майна та відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного рішення, виконком Сокілецької сільської ради перевищив свої повноваження, приймаючи вказане рішення, тому суд вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Фонду Державного майна України щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 27.07.1999 р. № 32 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно частини 5 статті 22 Господарського кодексу України (далі ГК України) держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на будівлю санаторію "Сокілець".

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України підлягає скасуванню

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва від 28.07.1999 р. про право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець", колегія суддів приходить до висновку що рішення в цій частині підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Діючим законодавством не передбачено такий спосіб захисту як визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, яке не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є посвідчувальним документом, виданим на підставі та на виконання відповідного рішення виконавчого комітету.

Тобто, прокурором заявлено вимогу на захист прав позивача у непередбачений законом спосіб, що також є підставою для відмови у позові у цій частині.

До такого висновку прийшов Вищий господарський суд України у постановах від 01.07.2010 р. у справі № 2-7/2439-2010, від 27.01.2011 р. у справі № 60/243-10, від 14 березня 2012 р. у справі № 8/17-114-2011.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (пункт 1,3 частини 1 статті 104 ГПК України).

З огляду на викладене, апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області від 12.04.2012 р. слід задоволити частково; рішення господарського суду Вінницької області від 28.03.2012 р. у справі № 8/6/2012/5003 скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва від 28.07.1999 р. про право власності і в частині відмови в позові, щодо визнання права власності за державаю та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності і про задоволення позову про визнання права власності за державою.

Відповідно до статті 49 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, частковим скасуванням рішення суду першої інстанції та задоволенням позову в цій частині, необхідно стягнути з відповідачів в доход Державного бюджету України судовий збір по майновій вимозі (про визнання права власності за державою) по 5 955 грн. з кожного та судовий збір за подачу апеляційної скарги по 2 977,50 грн. з кожного.

Усна заява представника відповідача 2 в судовому засіданні про застосування позовної давності колегією суддів не приймається, виходячи з наступного.

Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та оспорюваного рішення, така заява про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції взагалі не заявлялася.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області від 12.04.2012 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 28.03.2012 р. у справі № 8/6/2012/5003 скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва від 28.07.1999 р. про право колективної власності та в частині відмови в решті позову.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові про визнання недійсним свідоцтва від 28.07.1999 р. про право колективної власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на цілісний майновий комплекс санаторію "Сокілець", розташований за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 49, відмовити.

Визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на будівлю санаторію "Сокілець", розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 49, а саме: санблоки літ. А,Б,В,Г заг. площею 83,3 кв.м. матеріальний склад літ. А заг. площею 539, 7 кв.м.; насосна технічної води заг. площею 15,3 кв.м.; спальний корпус № 18 літ. А заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А1 заг. площею 89,3 кв.м.; спальний корпус літ. А2 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. АЗ заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А4 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А5 заг. площею 89,3 кв.м.; спальний корпус літ. А6 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А7 заг. площею 89,6 кв.м.; спальний корпус літ. А8 заг. площею 93,6 кв.м.; спальний корпус літ. А9 заг. площею 91,4 кв.м.; спальний корпус літ. А10 заг. площею 89,3 кв.м.; спальний корпус літ. А11 заг. площею 91,1 кв.м.; спальний корпус № 14 літ. А заг. площею 146,2 кв.м.; спальний корпус № 16 літ. А заг. площею 146, 2 кв.м.; спальний корпус № 17 літ. А заг. площею 156,2 кв.м.; лікувальний корпус літ. А заг. площею 217,4 кв.м.; продовольчий склад літ. А заг. площею 78,3 кв.м.; продовольчий склад літ. Б заг. площею 33,8 кв.м.; продовольчий склад літ. В заг. площею 16,0 кв.м.; адміністративний корпус літ. А заг. площею 208,5 кв.м.; їдальня літ. А заг. площею 445, 3 кв.м.; спальний корпус № 19 літ. А заг. площею 162,1 кв.м.;душеві з котельнею літ. А заг. площею 106 кв.м.; спальний корпус № 15 літ. А заг. площею 146,2 кв.м., насосна над арт. свердловиною заг. площею 11,9 кв.м.

Стягнути з Сокілецької сільської ради (22846, Вінницька область, Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 9) в доход Державного бюджету України 5 955 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41) в доход Державного бюджету України 5 955 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Сокілецької сільської ради (22846, Вінницька область, Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 9) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м.Рівне, код отримувача 38012714, банк отримувача ГУДКСУ у Рівненській області, код банку отримувача (МФО) 833017, рахунок отримувача 31213206782002, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 37382205) 2 977 грн. 50 коп. судового збору за подачу акпеляційної скарги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м.Рівне, код отримувача 38012714, банк отримувача ГУДКСУ у Рівненській області, код банку отримувача (МФО) 833017, рахунок отримувача 31213206782002, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 37382205) 2 977 грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

Вих.№ 01-12/9244/12